Постанова № 62975016, 24.11.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2-а/641/198/2016 Справа №646/10646/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря - Алієвої І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов»язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просить:

- визнати протиправними дії УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року,

- зобов'язати УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова поновити позивачу з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року виплату призначеної довічно пенсії, передбаченої ст. 37 ЗУ « Про державну службу» , у розмірі 80% від сум заробітної плати, з якої справлялись страхові внески та виплатити суми недоотриманої пенсії , без обмеження максимального розміру пенсії.

- стягнути з державного бюджету України на користь позивача судовий збір.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.10.2016 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій незаконними передано для розгляду до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Ухвалою судді від 19 жовтня 2016 року було відкрито скорочене провадження в цій справі та роз'яснено відповідачу його право подати письмові заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

11.11.2016 року Управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до суду надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 16.11.2016 року , вищезазначену справу призначено до розгляду в судовому засіданні, відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України.

Позивач до суду не з»явилась, в своєму позові просила розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила в позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що позивач з 2006 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком років, відповідно до ЗУ « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до довідки від 05.10.2016 року, виданої керівником апарату Червонозаводського районного суд м. Харкова, ОСОБА_1 на підставі наказу відділу юстиції Харківського облвиконкому від 06.06.1988 року № 02-7/45, була зарахована до штату Червнозаводського районного суду м. Харкова на посаду судді, з 06.06.1988 року .

Наказом Голови Червнозаводського районного суду м. Харкова № 02-12/419 від 30.09.2016 року, ОСОБА_1 було відраховано зі штату Червнозаводського районного суду м. Харкова, у зв'язку зі звільнення у відставку на підставі постанови Верховної Ради України « Про звільнення суддів» від 22.09.2016 року № 1600-VIII.

Листом управління Пенсійного фонду в Червонозаводському районі м. Харкова від 04.10.2016 року №8840/33-02, позивача повідомлено про те, що відповідно до ЗУ « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24.12.2015 року № 911- VIII , були внесені зміни до ст. 37 ЗУ « Про державну службу», згідно яким тимчасово у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року , особам ( крім інвалідів 1 та 2 груп, інвалідів війни 3 групи, учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 ЗУ « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах передбачених цим Законом, ЗУ « Про прокуратуру», « Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачується, у зв'язку з чим пенсія з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року позивачу не виплачується, оскільки втративши статус державного службовця, позивач залишилась на посаді судді відповідно до ЗУ « Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

У рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, у справі про гарантії незалежності суддів, а також у низці інших попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій),від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), наголошується, що ч.3 ст.22 Конституції України установлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, Конституційний Суд України в п. 7 Рішення від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004 акцентує увагу на тому, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені Законом України «Про судоустрій та статус суддів», не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям передбачених законом пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від грошових доходів суддів та від бюджетного фінансування, у зв'язку з чим при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Складовою цих гарантій відповідно до ч.1 ст.130 Конституції України є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів.

Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453 в редакції Закону № 192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року до ст. 47 виплата пенсії Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внесено зміни, а саме: «Тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015: у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього закону, не виплачуються.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону було передбачено, що «у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII внесено зміни до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та продовжено обмеження виплати пенсій, а саме: тимчасово у період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та ІІ групи, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» пенсії (щомісячне грошове утримання) не виплачується. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону поновлюється.

В прикінцевих положеннях Закону № 911-VIII від 24.12.2015 не обумовлено окремих умов щодо спеціальних Законів.

У зв'язку з тим, що позивач працювала на посаді судді Червнозаводського районного суду м. Харкова та на виконання вимог чинного законодавства, УПФУ Червнозаводського району м. Харкова виплата пенсії позивачу була припинена з 01.01.2016 року та по сьогоднішній день не виплачується на підставі Закону № 911-VIII від 24.12.2015 pоку, оскільки втративши статус державного службовця, позивач залишилась на посаді судді відповідно до ЗУ « Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIІІ; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ; пункту 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIІІ в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно постанови Кабіненту Міністрів України від 14.09.2016 року № 622, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання особам ( крім інвалідів 1 та 2 груп, інвалідів війни 3 групи, ветеранів війської служби та учасників бойових дій, осіб , на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 ЗУ « Про статус ветеранів війни , гарантії соціального захисту»), які працюють на посадах державної служби в державних органах, визначених ЗУ від 10.12.2015 року № 889-VIII « Про державну службу», а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», не виплачуються.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2016 від 08.07.2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 11 Прикінцевих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VIII у тій частині, яка передбачає, що норми і положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41-45, ст. 529) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України, а також Положення пункту 11 Прикінцевих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VIII у тій частині, яка передбачає, що норми і положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41-45, ст. 529) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, наведені відповідачем заперечення по суті даного позову суд вважає немотивованими, не обґрунтованими жодними доказами, а відмову у поновленні виплати пенсії розцінює як неправомірне припинення ним виплати пенсії позивачеві .

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9-11, 71, 86, 94, 159-163, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов»язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати раніше призначеної пенсії.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова поновити ОСОБА_1 з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року виплату призначеної довічно пенсії, передбаченої ст. 37 Закону України « Про державну службу», у розмірі 80% від сум заробітної плати, з якої справлялись страхові внески та виплатити суми недоотриманої пенсії , без обмеження максимального розміру пенсії.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з її оголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення постанови - протягом десяти днів з дня отримання її копії .

Мотивоване рішення суду виготовлено 25 листопада 2016 року.

Суддя - І. В. Чайка