Рішення № 62974486, 16.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/118/16-12/104/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 Справа № 908/2484/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2484/16

за позовом: Приватного підприємства Тиман, м. Камянське

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІАТРИС, м. Запоріжжя

про стягнення 1517629,50 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 13.09.2016 року

від відповідача не зявився

Розпорядженням в. о. керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-847/16 від 11.10.2016 року, у звязку із закінченням терміну повноважень судді Кутіщевої-Арнет Н.С., справу № 908/2484/16 було призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 11.10.2016 року вказану справу було розподілено на розгляд судді Смірнову О.Г.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство Тиман звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІАТРИС про стягнення передоплати в сумі 519780,00 грн., пені в сумі 1000000, 00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 849,50 грн. за договором № 281 на виконання робіт від 11.07.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

На адресу суду від відповідача надійшли повідомлення пошти з позначками за закінченням терміну зберігання. Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Згідно до даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (minjust.gov.ua) місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на які направлялись копії ухвал господарським судом у даній справі, а саме: 69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А, кімн. 27.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України), оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 11.07.2016 року між Приватним підприємством «Тиман», далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІАТРИС, далі Виконавець, був укладений договір № 281 на виконання робіт, далі Договір, відповідно до умов розділу 1 якого Виконавець зобовязується за замовленням Замовника протягом визначеного в Договорі строку виконати поставку, монтаж налагоджування обладнання в строк до 30.08.2016 року, а Замовник оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1. Договору Виконавець зобовязаний, зокрема, за завданням Замовника приступити до виконання роботи визначеної цим Договором послуги в строк не пізніше 2 днів з дня отримання завдання.

Згідно з п. 2.2. Договору сторони визначили, що Виконавець має право отримати за виконану роботу оплату в розмірах і строки, передбачені цим Договором.

Умовами п. п. 3.1. Договору сторони узгодили, що за виконання передбачених Договором робіт Замовник виплачує Виконавцю передплату в розмірі 516780, 00 грн. в т.ч. ПДВ 86130,00грн. Остаточну вартість виконаних робіт Замовник виплачує Виконавцю після підписання ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт протягом 10 банківських днів, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Вартість робіт по цьому договору складає 1963764,00грн. в т.ч. ПДВ 327294,00грн.

Пунктом 2.3. Договору передбачено обовязок Замовника, прийняти від Виконавця виконання роботи шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, якщо виконані роботи відповідають умовам Договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим Договором.

Умовами пунктів 3.2. та 3.3. Договору передбачені обовязки Покупця, а саме: виконати оплату за Товар згідно умов даного Договору, надати Постачальнику технічне завдання на проектно-конструкторські роботи, прийняти Товар у Постачальника згідно видаткової накладної.

Порядок здачі-приймання робіт сторони визначили пунктах 3.2. та 3.3 Договору. Так, відповідно до вказаних пунктів здавання робіт Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт, який підписується повноваженими представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного виконання робіт. ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Згідно з пунктами 6.1. та 6.2. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього Договору та закінчується 31.12.2016 року.

Позивач в позові вказує, що відповідач, отримавши передоплату в сумі 516780,00 грн., в порушення умов Договору не виконав взяті на себе зобовязання з виконання робіт, оскільки станом на 31.08.2016 року роботи так і не виконав. При цьому позивач вказує, що направляв на адресу відповідача вимогу про перерахування на його розрахунковий рахунок протягом семи днів суми передоплати, втім останній передоплату в розмірі 516780,00грн. не повернув.

Так, на виконання умов Договору позивач здійснив передоплату за виконання робіт згідно Договору № 281 від 11.07.2016 року на поточний рахунок відповідача в загальній сумі 516780,00грн. у т.ч. ПДВ 86130, 00 грн. Втім, відповідач свої зобовязання з виконання робіт у встановлений умовами договору строк не виконав, у звязку з чим позивач намагається стягнути з останнього сплачену суму передоплати в розмірі 516780,00 грн.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання зобовязання за договором з боку відповідача, а саме порушення строку надання послуг позивач намагається стягнути з останнього пеню в сумі 1000000,00 грн. за період з 31.08.2016 року по 19.09.2016 року на підставі п. 4.2. Договору. Так, згідно з п. 4.2. Договору в випадку порушення строку надання послуг Виконавець сплачує Замовнику неустойку в розмірі 5% їх вартості за кожний день затримки.

Окрім пені позивачем в порядку ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) нараховано та заявлено до стягнення з відповідача три відсотка річних у сумі 849,50грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору підряду та договору поставки), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. При цьому виконання зобовязань за вказаним змішаним договором було забезпечено договором поруки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712, 837 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що сторонами був укладений договір на умовах попередньої оплати, яка передбачена п. 3.1. Договору, зокрема, вказаним пунктом Договору передбачено, що Замовник виплачує Виконавцю передплату в розмірі 516780,00грн. в т.ч. ПДВ 86130,00грн. Остаточну вартість виконаних робіт Замовник виплачує Виконавцю після підписання ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт протягом 10 банківських днів, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Вартість робіт по цьому договору складає 1963764,00грн. в т.ч. ПДВ 327294,00грн.

Так, фактичні обставини справи свідчать, що позивач свій обовязок, передбачений п. 3.1. Договору щодо внесення передоплати за вконання робіт в сумі 516780,00 грн. згідно Договору виконав, що підтверджується платіжним дорученням № 115 від 03.08.2016 року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 10).

Разом з тим, зі змісту укладеного між сторонами у справі Договору № 11082015 від 14.08.2015 року вбачається, що його умовами не встановлений конкретний строк (термін) повернення Покупцю внесених в якості передоплати грошових коштів.

Умовами п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань зі змінами та доповненнями, (далі Пленум) визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу норми ч. 2 ст. 530 ЦК України вбачається, що строк виконання боржником грошового зобовязання складає 7 днів та обчислюється від дня предявлення вимоги.

За умовами розділу 1 Договору відповідач повинен був виконати поставку, монтаж налагоджування обладнання в строк до 30.08.2016 року. Проте, зобовязання з боку відповідача останнім не виконано, обладнення на адресу позивача не поставлено.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання. Вказана позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2010 року у справі № 42/423.

Докази у справі свідчать, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 16.09.2016 року, що підтверджується засвідченими копіями фіскального чеку від 20.09.2016 року та опису вкладення від 20.09.2016 року. У вказаній вимозі позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України просив відповідача здійснити повернення суми попередньої оплати в сумі 519780,00 грн. на протязі семи днів шляхом перерахування її на розрахунковий рахунок підприємства.

Абзацом 2 п. 1.7. Пленуму визначено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З урахуванням викладеного, днем предявлення позивачем листів з вимогами про повернення суми попередньої оплати є дата оформлення підприємством зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, тобто 26.09.2016 року, згідно інформації що міститься на сайті УДПП «Укрпошта» (http://services.ukrposhta.ua), а семиденний строк виконання відповідачем (як боржником) грошового зобовязання від дня предявлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, настав 03.10.2016 року. Втім відповідач обовязок щодо повернення попередньої оплати в сумі 62416,00 грн. у семиденний строк від дня предявлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, не виконав, грошові кошти на адресу позивача не перерахував.

При цьому, до матеріалів справи ані позивачем ані відповідачем не надано доказів виготовлення обладнання, інформування позивача про готовність його до постачання, доказів поставки замовленого обладнання, тощо.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобовязань за договором, а саме невиконання останнім обовязку з поставки, монтажу, налагоджування обладнання у встановлений договором строк та неповернення на вимогу позивача суми сплаченої передоплати за товар в розмірі 516780,00грн., в т.ч., що строк виконання відповідачем зобовязання з повернення суми передоплати настав. Відповідач доказів поставки обладнання, а також доказів сплати передоплати на користь позивача станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства Тиман про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІАТРИС передоплати в сумі 516780,00грн. за договором №281 на виконання робіт від 11.07.2016 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, зобовязання з поставки обладнання з боку відповідача залишились невиконаними належним чином та у повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, матеріали справи свідчать, що на підставі до п.4.2 Договору позивачем здійснено розрахунок пені за період з 31.08.2016 року по 19.09.2016 року на суму 1963764,00 грн. а також самостійно зменшено вказану суму пені до 1000000,00 грн., яку заявлено до стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогійчни приписи містяться у ст. 233 ГК України, а саме у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із змісту договору, сторонами не зазначено яке саме обладнання повинен був поставити відповідач, та які саме роботи із монтажу і налагодження обладнання він повинен був виконати. Документів щодо визначеності кількості та комплектації обладнання, переліку та умов монтажу і налагодження обкладення (специфікацій, додатків до договору, кошторис тощо) під час розгляду справи сторонами не надано.

Враховуючи те, що суд позбавлений можливості встановити факт заподіяння позивачу з боку відповідача збитків, їх розмір та наслідки для підприємства позивача, суд вважає за необхідне, в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір пені на 90%, а саме до 100000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства Тиман до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІАТРИС про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 100000,00 грн.

Також, позивачем заявлені до стягнення з відповідача три проценти річних у розмірі 849,50грн. відповідно до приписів ч.2 ст. 625 ЦК України.

Згідно приписів ст. 625 ЦК України зобовязання боржника в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобовязання.

Однак, враховуючи те що зобовязаннями відповідача за умовами договору №281 від 11.07.2016 року є поставка, монтаж, налагоджування обладнання, приймаючи до уваги приписи п. 6 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАТРИС» трьох процентів річних у розмірі 849,50грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України та приписів п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

У судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 538, 511, 599, 611, 629, 638, 639, 712, 837 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 233, 265ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Тиман» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАТРИС» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАТРИС», 69037, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А, кім.27, код ЄДРПОУ 40410357, на користь:

- Приватного підприємства «Тиман», 51937, Дніпропетровська область, м.Камянське, пр. Перемоги, буд. 28, код ЄДРПОУ 33855407, суму передоплати 516780 (пятсот шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп., пеню в сумі 100000 (сто тисяч) грн. 00коп. витрати зі сплати судового збору в сумі 22751 (двадцять дві тисячі сімсот пятдесят одна) грн. 69 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Тиман» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАТРИС» пені в сумі 900000,00 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Тиман» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАТРИС» трьох процентів річних в сумі 849,50 грн. відмовити.

Повне рішення складено 21.11.2016 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.