Постанова № 62973920, 07.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2016 року № 826/5555/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»доКиївської міської митниці Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправними і скасування рішення та картки відмовиВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 07.12.2015 №100250005/2015/117091;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2015 №100250005/2015/000180/1, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 10.12.2015 №100250005/2015/00157, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотриманні позивачем вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» подало до Київської міської митниці вантажну митну декларацію від 07.12.2015 №100250005/2015/117091 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме «вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», торговельна марка: «BORJOMI», країна виробництва: GE, виробник: IDS Borjomi Georgia, a Georgian Branch of IDS Borjomi Beverages Co.N.V.

При цьому митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

Вказані товари ввезено позивачем на підставі контракту №CT20-001/1501 від 13 січня 2015 року, укладеного між IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) (продавець) та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) (покупець).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії наступних документів:

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) №0807975 від 26.11.2015р.;

- рахунок-фактура (інвойс) GE20150410 від 25.11.2015р.;

- пакувальний лист б/н від 25.11.2015р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.03.2015р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.06.2015р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 12.06.2015р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) СТ20-001/1501 від 13.01.2015р.;

- договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25.06.2015р.;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 26.11.2015 року;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2730 від 26.11.2015 року;

- сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №GE02015 01/004172 від 26.11.2015р.;

- інші некласифіковані документи Лист про ексклюзивність від 15.10.2015р.;

- копія митної декларації країни відправлення С2804 від 28.11.2015р.

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100250005/2015/117091 від 07.12.2015р.

На етапі перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару митним органом була висунута вимога щодо надання останнім для підтвердження заявленої митної вартості впродовж 10 календарних днів додаткових документів згідно п. 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, а саме: банківські платіжні документи; виписку з бухгалтерської документації, що підтверджує заявлену вартість товару; каталоги, прейскуранти(прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; розрахунок ціни (калькуляцію).

На виконання запиту митного органу декларантом позивача додатково для вирішення питання щодо митного оформлення товару разом із супровідним листом № 10-001 від 10.12.2015 були подані такі документи:

- інформаційний лист ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» від 26.03.2015 № LT32-589/1503 щодо собівартості мінеральної води «Боржомі»;

- свіфти;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ТПП ОЭ-8/427.

Стосовно вимоги митниці надати оригінал митної декларації. позивач зазначив, що відповідно до вимог МК України до митного оформлення подається копія митної декларації країни відправлення.

З приводу доводів відповідача щодо того, що подані накладні про продаж товарів не містять відміток компетентного органу про включення накладних до ЄРПН, позивач з листі зазначив, що до митного оформлення подавались видаткові а не податкові накладні.

З приводу неналежності калькуляції позивач зазначив, що чинним законодавством не встановлено вимог до форми та змісту калькуляції, а калькуляція складена виробником товару.

Щодо необхідності сплати роялті, позивач в листі зазначив, що він є одним з правовласників колективної торгівельної марки та має право використовувати торгівельну марку без будь-яких окремих договорів.

Щодо вказівки контролюючого органу з приводу відсутності строку дії полісу, позивач зазначив, що строк дії договору страхування встановлено до 04.03.2016, на підтвердження чого надав документ про страхування.

З приводу твердження про пов'язаність сторін договору, позивач зазначив, що зв'язок між сторонами договору жодним чином не впливає на вартість імпортованого товару.

За результатами дослідження наданих декларантом документів Митний пост «Західний» відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на наступні обставини, що знайшли своє відображення в гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, а саме:

1. враховуючи, що продавець і покупець належать до компаній, які входять до міжнародної групи компаній IDS Borjomi International, отже вони контролюються третьою особою та, як наслідок, являються пов'язаними особами. Таким чином в ДМВ заявлено недостовірні відомості;

2. надані позивачем в листі від 10.12.2015 №10-001 відомості не містять достовірної інформації щодо сплати або не сплати роялті продавцеві;

3. надані декларантом платіжні доручення на оплату попередніх партій товару не піддаються обчисленню та перевірці: в платіжних дорученнях зазначено номери та дати інвойсів, згідно яких здійснювалось імпортування товару;

4. декларантом не в повному обсязі надані рахунки фактури згідно наданих платіжних доручень;

5. митна декларація країни відправлення не містить печаток та штампів митних органів;

6. надана калькуляція не містить виробничих витрат та деталізації інших витрат

7. відповідно до умов поставки СІР, які передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів;

8. виходячи з того, що покупець товару ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) є ексклюзивним дистриб'ютором товару мінеральної води «Боржомі», а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі», та відповідно до положень додаткової угоди № 1 до контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, в якому ціна товарів, і як наслідок, митна вартість товарів була зменшена, існуючий взаємозв'язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем, вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Як зазначено в графі 33 рішення про коригування митної вартості, за результатами проведеної консультації між митним органом і декларантом, обрано метод 2а визначення митної вартості (ідентичні товари) для чого була використана наявна у митного органу інформація - інформація про митну декларацію 03.02.2015 № 500040403/2015/000472.

У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем складено картку відмови № 100250005/2015/00157 в прийнятті митної декларації.

В подальшому товари були випущенні у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій відповідно до розд. Х Митного кодексу України.

23.02.2016 позивач керуючись нормою п. 8 ст. 55 Митного кодексу України надіслав на адресу Київської митниці ДФС України разом з супровідним листом № 146/4-16ц додаткові документи, а саме: копію платіжного доручення № 57 від 18.12.2015 щодо оплати товару; копію виписки з бухгалтерської документації - відомість розрахунків між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC; копію виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; копію розрахунку ціни (калькуляцію); експертний висновок № ОЭ-8/427 від 06.11.2015; копію угоди відкритого страхового полісу №1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015).

У відповідь на вказаний лист позивача Київська митниця ДФС України надіслала товариству лист № 1591/10/26-70-25-02 від 03.03.2016, яким повідомила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Зокрема, система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зоорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

10.04.2008 Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VІ ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ 1994 року) передбачено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ 1994 року).

Відповідно до пункту 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, у ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року зазначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Суд зазначає, що при вирішення спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із ст. 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 1 і 2 ст. 52 МК України).

У відповідності до норм ч. 1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Нормами ч. 1 і 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень ч. 5 цієї статті Кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу норм ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Так, зокрема, згідно ч. 1 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

При цьому, ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару (аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.03.2016 № К/800/36615/15 і № К/8006619/15).

Відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наявні матеріали справи (зокрема, зміст графи 33 рішення) свідчать про те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, про ненадання позивачем для оформлення товару, всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за обраним декларантом основним методом визначення митної вартості товару.

На вимогу митного органу позивачем, як встановлено вище судом, були надані додаткові документи з супровідним листом від 10.12.2015 № 10-001.

Проте, за результатами отримання перелічених вище документів, митний орган в тексті оспорюваного рішення зауважив про відсутність в повній мірі належних документів, що підтверджуються числові значення складових митної вартості з підстав, що зазначені в гр. 33 рішення.

Посилання контролюючого органу в тексті рішення на те, що продавець і покупець належать до компаній, які входять до міжнародної групи компаній IDS Borjomi International, отже вони контролюються третьою особою та, як наслідок, являються пов'язаними особами. Таким чином в ДМВ заявлено недостовірні відомості; виходячи з того, що покупець товару ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) є ексклюзивним дистриб'ютором товару мінеральної води «Боржомі», а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі», та відповідно до положень додаткової угоди № 1 до контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, в якому ціна товарів, і як наслідок, митна вартість товарів була зменшена, існуючий взаємозв'язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем, вплинув на заявлену декларантом митну вартість, судом відхиляються, враховуючи наступне.

У відповідності до ч. 18 ст. 58 МК України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу (ч.18 ст.58 Митного кодексу України).

Водночас для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ч. 16 ст. 58 МК України).

Між тим, згідно із ч. 4 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

З наведених норм слідує висновок, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної, а відповідно і не може бути підставою для витребування митним органом додаткових документів згідно з ч. 3 ст. 53 МК України.

Для висновку про вплив зазначеної обставини на ціну товару, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце (про що в своїх ухвалах від 18.03.2014 № К/800/52404/13 та від 05.11.2015 № К/800/53147/14 зазначає Вищий адміністративний суд України).

В тексті оскаржуваного рішення митний орган вказує на наявний між позивачем і IDS BORJOMI GEORGIA LLC взаємозв'язок, що відповідно до положень додаткової угоди № 1 до контракту від 13.01.2015СТ20-001/1501, в якому ціна товарів, і як наслідок, митна вартість товарів була зменшена, відповідно вплинув на заявлену декларантом митну вартість оцінюваної партії товару. Дані висновки пояснюються тим, що ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (Україна) є ексклюзивним дистриб'ютором товару мінеральної води «Боржомі», а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі».

Згідно листа компанії IDS BORJOMI GEORGIA LLC від 15.10.2014 № LT32-303/1410 позивач дійсно являється ексклюзивним дистриб'ютором продукції (мінеральної води «Боржомі») на території України, а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі».

Також в тексті свого позову позивач не заперечує той факт, що ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» і IDS BORJOMI GEORGIA LLC являються частинами однієї міжнародної компанії IDS BORJOMI INTERNATINAL.

Водночас за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, засновником безпосереднім ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» являється компанія «ІНТЕРНЕШНЛ ДИСТРИБ'ЮШН СИСТЕМЗ ЛІМІТЕД», а не жодна із названих вище компаній.

Під час судового розгляду відповідач не надав суду жодних документальних доказів, що засвідчують відповідність ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» критеріям, встановленим ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Той факт, що позивач являється офіційним дистриб'ютором виробника товару-експортера в силу положень ч. 4 ст. 15 зазначеної Угоди не визначає сторін контракту пов'язаними між собою особами.

Окрім того, суд враховує те, що відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятною. У таких випадках необхідно розглянути обставину продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 у справі № 21-558а14.

Аналіз змісту наданих позивачем для митного оформлення товару документів дає суду підстави стверджувати, що позивачем здійснювалися поставки товару вже після зміни контрактної ціни шляхом укладання додаткової угоди № 1 від 02.03.2015.

Обґрунтовуючи визначення продавцем вартості мінеральної води у розмірах відповідно до додаткової угоди № 1 від 02.03.2015 до контракту представник позивача пояснив, що в лютому 2015 року в Україні відбулось стрімке, непрогнозоване та значне зниження курсу гривні по відношенню до долару США, (згідно з офіційними даними НБУ розміщеними на сайті (www.bank.gov.ua/files/Exchange_r.xls), курс долара США у січні 2015 року становив 15,81 грн., а вже у лютому 2015 року понизився до 24,47 грн.), внаслідок чого ціна товару для торгових точок та, що найважливіше, для кінцевих споживачів, яка встановлювалася в гривні та рівень якої залежав від вартості товару в доларах США під час постачання його в Україну, значно збільшилась. У зв'язку з такими обставинами та в рамках прийнятої стратегії ведення бізнесу та розвитку, з метою збереження ринку збуту та відповідно зменшення згубного впливу процесу девальвації гривні на ціну товару для кінцевого споживача, IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) було прийнято бізнес-рішення щодо зменшення ціни товару з укладення відповідної угоди.

Такі дії сторін контракту щодо зміни вартості товарів, на думку суду, обумовлені їхнім волевиявленням.

Зокрема, відповідно до ст.ст. 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Одночасно нормами ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.01.1994 № 959-XII передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньо-економічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, такі умови договору купівлі-продажу як: характеристика товару, умови і обсяги поставок, ціна є суттєвими в силу закону, в той же час умови про виробника, торгову марку та наявність знижок, за умови погодження сторонами також є суттєвими. Всі наведені умови беззаперечно можуть впливати на ціну товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявна інформація відносно рішень про визначення митної вартості за ідентичним товаром позивача без врахування поданих документів останнім, не може мати першочергове значення при визначенні методу, що застосовуються до визначення митної вартості.

Додатково слід зауважити, що відповідач фактично ставить під сумнів можливість контрагента позивача змінювати (знижувати) вартість поставлено товару.

На думку суду, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась не змінною.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 № 826/16377/15.

В силу приписів норми до ч. 14 ст. 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, сам по собі факт пов'язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. При цьому, митний орган зобов'язаний надати відповідне обґрунтування щодо того, що саме такий взаємозв'язок вплинув на митну вартість товару, проте такого обґрунтування відповідачем суду не надано.

Натомість, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Стосовно доводів контролюючого органу з приводу того, що надані позивачем в листі від 10.12.2015 №10-001 відомості не містять достовірної інформації щодо сплати або не сплати роялті продавцеві, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Листа (а.с.71-72) ПрАТ «ІДС» є членом непідприємницької юридичної особи «ASSOCIATION «GEORGIAN GLASS AND MINERAL WATER». Асоціація є правовласником колективної торговельної марки за свідоцтвом № 185165 та колективного промислового зразка за патентом 26808.

Відповідно до п. 5.2 статуту «ASSOCIATION «GEORGIAN GLASS AND MINERAL WATER» члени Асоціації мають право користуватися колективними торговельними марками, що належать Асоціації без необхідності отримання будь-яких дозволів.

А тому, ПрАТ «ІДС» як один із правовласників вказаних вище колективної торговельної марки та промислового зразка, має законні підстави на використання зазначених торговельної марки та промислового зразка без необхідності в укладенні будь-яких договорів, отримання ліцензій та сплати будь-яких платежів, в тому числі роялті.

Надаючи правову оцінку доводам митного органу про те, що надана калькуляція не містить виробничих витрат та деталізації інших витрат, а відповідно до умов поставки СІР, які передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про надання позивачем до митного оформлення розрахунку ціни (калькуляції) виробника товару. Такий розрахунок у вигляді інформаційного листа ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» від 26.03.2015 № LT32-589/1503, де наведена собівартість мінеральної води «Боржомі», був поданий декларантом разом з супровідним листом від 10.12.2015 № 10-001. За даними вказаного розрахунку виробника товару собівартість мінеральної води «Боржомі», зокрема, однієї скляної пляшки ємністю 0,5 л, розрахованої на умовах СІР Одеса, Західна Україна (як визначено умовами п. 1.1 зовнішньоекономічного контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 та п 2.1 додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до такого контракту), становить 0,44 дол. США, та включає в себе 0,0613 дол. США логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати, 0,3700 дол. США на покупку товару.

Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (...named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак, за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Тобто, дана калькуляція містить всі цінові показники необхідні для визначення собівартості реалізуємої продукції на умовах СІР. Претензії митниці до змісту наданого розрахунку ціни (калькуляції) виробника товару суд вважає необґрунтованими, з тих підстав, що форма розрахунку ціни на законодавчому рівні не затверджена, а правильність розрахунку виробником ціни товару відповідачем жодними документальними доказами спростована не була

Разом з тим, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд приймає до уваги те, що в матеріалах справи наявний відкритий поліс страхування вантажу № 00837, який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку. Даний відкритий поліс страхування вантажу суд вважає єдиним документом, що підтверджує витрати на ввезення та страхування поставки товару, виходячи з наступного.

Так, п. 5.2. контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.

Згідно відкритого полісу страхування № 00837 страхувальником є продавець товару, а саме - ТОВ «Аі ді ес Боржомі Грузія» із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно інвойсу, а тому з урахуванням умов поставки CIP Інкотермс, а страхувальником - ТОВ «Страхова компанія Ай сі груп» (Грузія).

Відповідно до п. 6 статті А.3 Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.

Поряд з цим, статтею Б4 Інкотермс встановлено обов'язок покупця прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Аналіз викладеного свідчить, що тривалість періоду страхового покриття пов'язана з датою прийняття покупцем товару.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії відкритого полісу страхування вантажу, страховий період становить 28.01.2015 - 04.03.2015. При цьому, 04.03.2015 ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (продавцем) укладено угоду № ICG/AG 15/026+1 зі страхувальником (ТОВ «Страхувальна компанія Ай Сі Груп») на предмет внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування № ICG/AG 15/026 від 28.01.2015 та виданого на якого основі вищевказаного полісу до 04.03.2016.

Дослідивши надані сторонами копії угоди №IGG/AG 15/026+1 від 04.03.2015 стосовно внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, суд встановив наявність у ній підпису представника страхувальника ОСОБА_4, що скріплений відтиском печатки ТОВ «Страхувальна компанія Ай Сі Груп» (а.с. 64).

Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» від 27.03.2015 № LT32 - 591/1503, яким продавець засвідчує факт здійснення страхування експортних вантажів під один відкритий поліс на всі стандартні ризики.

Враховуючи наведене та відсутність у матеріалах справи належних документальних доказів, що засвідчують факт того, що в дійсності угода №IGG/AG 15/026+1 від 04.03.2015 не укладалась між сторонами, та/або стверджують про наявність у поданих позивачем документах ознак підробки, що доведена в порядку кримінального судочинства, суд дійшов висновку про хибність висновків митного органу щодо відсутності у позивача необхідних та дійсних страхових документів.

Таким чином, витрати по страхуванню оцінюваної партії товару, що вже були включені до ціни товару, піддаються числовому визначенню та підтвердженні декларантом наданими до митного органу страховим полісом та угодою.

Посилання контролюючого органу на те, що на наданій копії митної декларації країни відпрвілення відсутні печатки та штампи митних органів країни Грузія, судом відхиляються, адже печатка не є складовою митної вартості, а контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, в контексті інших документів, що надані позивачем до митног оформлення, не обґрунтовано того, що подана декларація є підробною або містить недостовірні відомості. До того ж, відповідно до п.7 ч.3 ст.53 МК України, митна декларація країни відправлення не є основним документом для визначення митної вартості.

Доводи контролюючого органу, як підстава для коригування митної вартості, про те, що надані декларантом платіжні доручення на оплату попередніх партій товару не піддаються обчисленню та перевірці: в платіжних дорученнях зазначено номери та дати інвойсів, згідно яких здійснювалось імпортування товару; декларантом не в повному обсязі надані рахунки фактури згідно наданих платіжних доручень, є безпідставними, як такі, що не кореспондуються з положеннями ст.53 МК України, адже дана стаття не містить в собі конкретної визначеної кількості рахунків-фактур та не містить в собі вимог до платіжного доручення.

З огляду на вказане, висновки митних органів про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування другорядного методу неправомірним, а відтак позов ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 11, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 07.12.2015 №100250005/2015/117091.

3. Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2015 №100250005/2015/000180/1, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби;

4. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 10.12.2015 №100250005/2015/00157, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

5. Стягнути судові витрати у розмірі 4 134 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні) на користь приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код ЄДРПОУ 24364528) шляхом їх безспірного списання з рахунків Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.Б. Федорчук