Постанова № 62973253, 24.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 листопада 2016 року №826/14605/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної архітектурно-будівельної інспекції України до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві проскасування постанови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві Кущ В.В. за виконавчим провадження ВП №51697910 від 20.07.2016 з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 05.04.2013 №93/13.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження з метою примусового виконання постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 05.04.2013 №93/13, оскільки Державна архітектурно-будівельна інспекція України є функціональним правонаступником Іінспекції державного архітектурно-будівельного контролю і місті Києві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень проти позову не надав, з огляду на що розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, від представника відповідача через канцелярію суду надішли витребувані судом матеріали виконавчого провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві Кущ В.В. за результатами розгляду заяви Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про примусове виконання постанови №93/13, виданої 05.04.2013, про стягнення з приватної установи дошкільний навчальний заклад «Країна малят» на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві суму у розмірі 51 615,00 грн. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.07.2016 (ВП №51697910).

В якості підстави для прийняття вказаної постанови зазначено, що виконавчий документ подано на виконання не стороною виконавчого провадження. Згідно з наданою довідкою, стягувача - Іінспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві - припинено як юридичну особу. Підстави для зміни сторони виконавчого провадження у державного виконавця відсутні. Державний виконавець має право змінити сторону в рамках відкритого виконавчого провадження та у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за наявності підтверджуючих документів. З огляду на вказане та керуючись пунктом 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у відкритті даного виконавчого провадження.

Вважаючи вказану постану необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Приписами частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

При цьому, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У силу частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом (частина друга статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

У випадку застосування пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», як підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, мають бути наявні обставини, що виключають його здійснення.

З наявної у матеріалах справи копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.07.2016 (ВП №51697910) вбачається, що її винесено на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконавчий документ пред'явлений не уповноваженою стороною.

Отже, державний виконавець посилається на пред'явлення виконавчого документу не уповноваженою стороною, як на обставину, що виключає здійснення виконавчого провадження та фактичне не стягнення штрафу, накладеного за постановою державного органу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 05.04.2013 №93/13 стягувачем має бути Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Водночас, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №150 «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції», ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції за переліком, згідно з додатком, у тому числі, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві та прийнято пропозицію Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо утворення її територіальних органів як структурних підрозділів апарату Інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Інспекція державного архітектурно-будівельного у місті Києві припинена як юридична особа, про що 03.04.2015 внесено відповідний запис.

У свою чергу, відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.10.2014 №272 «Щодо діяльності деяких підрозділів Державної архітектурно-будівельної інспекції», Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві забезпечує здійснення функцій та повноважень територіального органу, утвореного як структурний підрозділ апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції, покладених на нього Положенням про Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, затвердженого наказом від 01.10.2014 №225, на території міста Києва з 10.10.2014.

Таким чином, Державна архітектурно-будівельна інспекція України є функціональним правонаступником Іінспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, яка має право здійснювати заходи щодо стягнення штрафів, накладених інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, звертатись з заявою про примусове виконання виконавчого документа та бути стягувачем у виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 у справі №826/11305/15.

За таких обставин, суд виходить з того, що відповідачем не доведено наявності у межах спірних правовідносин інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, та підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, згідно зі статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.07.2016 (ВП №51697910) є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.07.2016 (ВП №51697910)

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.