Постанова № 62972897, 22.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2016 року № 826/15965/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського міського центру зайнятостідо ОСОБА_1про стягнення заборгованості, -В С Т А Н О В И В:

Київський міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - відповідач) коштів в сумі 39 457,20 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2015 відкрито скорочене провадження у справі.

В подальшому, в порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року у зв'язку з припиненням повноважень судді Нагорянського С.І., в провадженні якої перебувала адміністративна справа №826/15965/15, справу було розподілено між суддями повторно.

У відповідності до протоколу розподілу у справі №826/15965/15 призначено Головуючого суддю Федорчука А.Б.

Ухвалою суду від 21.03.2016 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що позивач перебуваючи на обліку в Оболонському районному центрі зайнятості в м. Києві, набувши статусу безробітного не повідомив відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому матеріального забезпечення. А саме відповідач протягом періоду з 15.04.2002 по 27.03.2013 проходив військову службу та отримував оклад за військове звання, про що орган державної служби зайнятості у відповідності до законодавчо встановлених порядку не повідомив.

Відповідач в судове засідання не прибув. Заперечень на позов не надав. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-III, Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, наказом Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 № 7-1, Постановою Кабінету Міністрів України 20.03.2013 № 198, якою затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

В розумінні норми ч. 1 ст. 1 цього Закону «зайнятість» - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно, а «безробітний» - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Також, згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» органи державної служби зайнятості, зокрема:

- ведуть облік осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, та наданих їм послуг; здійснюють реєстрацію безробітних, ведуть облік наданих їм послуг;

- забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (до якого в тому числі відноситься грошова допомога по безробіттю) та цього Закону;

- здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи;

- проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 43 цього Закону).

Так, п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.03.2013 № 198 (надалі - Постанова № 198) передбачено, що реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться територіальним органом незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», з першого дня реєстрації у територіальному органі на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону. (п. 5 Порядку № 198).

Як вбачається з наявних у справі документів, відповідач 03.06.2013 року подав до Оболонського РЦЗ заяву про надання статусу безробітного, в якій власноруч зазначив інформацію про те, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Пенсію на пільгових умовах та за вислугою років не отримує. Не є суб'єктом підприємницької діяльності. Не отримує відповідно до законодавства інших видів допомоги (грошового забезпечення).

Наказом Оболонського РЦЗ від 03.06.2013 року № НТ130603 відповідачу було надано статус безробітного з 03.06.2013 року, а наказом від 25.06.2013 року №130625 призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 10.06.2013 року.

Відповідач написав заяву щодо направлення на курси підвищення кваліфікації за спеціальністю «Комп'ютерні системи обробки інформації». Відповідно до виявленого бажання, між Оболонським районним центром зайнятості та Відповідачем було укладено Договір від 13.08.2013 року № 027813081300002 щодо його професійного навчання про направлення Відповідача на підготовку в навчальному закладі ТОВ Інститут післядипломної освіти «УКРСТЕНО» у формі ТОВ за навчальною програмою «Оброблення даних, розміщення інформації на веб-узлах і пов'язана з ними діяльність, Комп'ютерні системи обробки інформації та управління» зі строком навчання з 15.08.2013 року по 12.11.2013 року.

Вартість зазначеного навчання Відповідача складає 4893,81 грн.

Відповідно до наказу Оболонського районного центру зайнятості від 07.05.2014 року №НТ140507, відповідачу було припинено виплату матеріальної допомоги по безробіттю у зв'язку з невідвідуванням ДСЗ без поважних причин 30 к.д. і більше з 19.03.2014 та припинено реєстрацію відповідача з 05.05.2014.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1533-III) передбачено, що допомога по безробіттю виплачується лише тим особам, які визнані безробітними.

В силу приписів норм ч. 2 і 3 ст. 36 вказаного Закону Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Також п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. № 7-1, передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

У пункті 7 цього Порядку встановлено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (п. 9 цього Порядку).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акта № 583 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», встановлено, що Відповідач проходив військову службу в ІСТЕ СБ України з 15.04.2002 року по 27.03.2013 року та згідно розрахунково - платіжних листків за жовтень 2013 року та за березень 2014 року отримав дохід - оклад за військове звання (згідно наказу 35/ДСК від 23.01.2008 року «Про затвердження Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України»), у розмірі за 4 квартал 2013 року - 875,00 грн., за 1 квартал 2014 року - 625,00 грн., що відображено у звіті 1 ДФ, з ознакою доходу - виплати за трудовим договором « 101».

У зв'язку з вищенаведеним 28.07.2014 Оболонським районним центром зайнятості в м. Києві прийняте рішення, оформлене наказом від № 195, про стягнення коштів з відповідача в сумі 39 457,20 грн.

14 серпня 2014 року Оболонським районним центром зайнятості в м. Києві на поштову адресу відповідача був направлений лист (повідомлення) від 29.07.2014 № 24-3404, яким запропоновано відповідачу повернути протягом 10-ти календарних днів суму коштів у розмірі 39 457,20 грн на вказаний розрахунковий рахунок, отриману ним в якості допомоги по безробіттю.

Як зазначає позивач, станом на час звернення до суду з даним позовом заборгованість в сумі 39 457,20 грн відповідачем не погашена.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Аналогічна норма міститься у п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, згідно якої у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, в тому числі докази щодо оскарження вищевказаних рішень та дій працівників органів державної служби зайнятості у встановленому законодавством порядку, відповідач суду не надав.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер 282070832) на користь Київського міського центру зайнятості (код за ЄДРПОУ - 03491091) кошти у розмірі 39457,20грн (тридцять девять тисяч чотириста п'ятдесят сім грн 20 коп).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук