Рішення № 62972848, 22.11.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/5485/13-ц

н\п 2/490/1997/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва

у складі: головуючого судді Мамаєвій О.В.,

із секретарем Баришниковою І.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суду м.Миколаєва цивільнусправуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 29.05.2013 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 57202 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн., завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 11.01.2013 року відповідач, керуючи автомобілем марки "Ford Transit" реєстрац. номер НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення із автомобілем під управлінням позивача, внаслідок зіткнення автомобіль позивача отримав механічні ушкодження, згідно висновку експерта, матеріальна шкода становить 53822 грн., крім цього, із ладу вийшов автореєстратор, який був прикріплений до лобового скла, та коштував 1000 грн., позивач поніс витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 1280 грн.

Крім того, внаслідок ДТП позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які поніс позивач у зв'язку із ушкодженням власності та неможливістю тривалий час користуватись автомобілем за його призначенням, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінив у 5000 грн.

У подальшому позивач доповнив позовні вимоги, просить стягнути із відповідача на відшкодування матеріальної шкоди 57202 грн., інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 50509,37 грн. та 3% річних у розмірі 5822,34 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги. Позивач пояснив, що після ДТП автомобіль знаходився у непридатному для відновлення стані, тому він розібрав його на запчастини. На сьогодні автомобіль фізично знищений.

Представник відповідача вказав, що не згоден із позовом, так як невірно визначена вартість заподіяної матеріальної шкоди, та крім того, просить у випадку стягнення матеріальної шкоди, зобов'язати позивача передати йому автомобіль. Вважає, що посилання позивача на норми ст.625 ЦК України для обґрунтування стягнення суми інфляції та 3% річних, є безпідставним, так як вказана норма не може застосовуватись до деліктних зобов'язань.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.01.2013р. о 12-10 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки "Ford Transit" реєстрац. номер НОМЕР_1, рухаючись по вул.Очаківській в районі перехрестя з вул. Зарічною м.Миколаєва був неуважний, не слідкував за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу проїзної частини, та допустив зіткнення із автомобілем "DAEWOO Lanos", реєстрац. номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 20.03.2013 року ОСОБА_4 ивзнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. /а.с. 5/.

Автомобілем "DAEWOO Lanos", реєстрац. номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 користувався на підставі генеральної довіреності, виданої ОСОБА_5 10.09.2010 року строком на 10 років /а.с. 4/.

Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 22/02/2013 від 25.02.2013 року, вартість матеріальної шкоди, заподіяної володільцю транспортного засобу "DAEWOO Lanos", реєстрац. номер НОМЕР_2 складає 53822,06 грн. (що складає вартість непошкодженого транспортного засобу на дату пошкодження), ринкова вартість автомобілю в пошкодженому вигляді складає 11625,56 грн. Згідно калькуляції слідує, що вартість ремонту автомобіля складає 59605,55 грн. (без ПДВ) /а.с. 6-35/.

Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що на час ДТП ним було укладено договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач просить сягнути із відповідача матеріальну шкоду у розмірі 53822 грн., крім цього, вартість автореєстратора, який був прикріплений до лобового скла, та вийшов із ладу - 1000 грн. /а.с. 36/, витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 1280 грн. /а.с. 37/. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, - інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 50509,37 грн. та 3% річних у розмірі 5822,34 грн.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Та обставина, що відповідач був володільцем транспортного засобу "Ford Transit" реєстрац. номер НОМЕР_1 на час ДТП, ніким із сторін не оспорюється.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу дійсно була спричинена матеріальна шкода в результаті дорожньо-транспортної події, що мала місце 11.01.2013р. Шкода заподіяна в результаті винних протиправних дій відповідача. Між діями відповідачаі завданою позивачу шкодою є прямий причинний зв'язок.

Так, як слідує із п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, повязаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Із пояснень позивача слідує, що автомобіль на даний час фізично знищений, після ДПТ його було розібрано на запчастини, у зв'язку із недоцільністю проведення відновлювального ремонту.

Таким чином, заподіяна позивачу матеріальна шкода підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у наступному розмірі : на відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 53822,06 грн. (що відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди), за евакуацію транспортного засобу - 1280 грн.

Що стосується відшкодування вартості автореєстратора у розмірі 1000 грн., то суду позивачем не надано доказів щодо пошкодження автореєстратора, тому виомги позову в даній частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача згідно ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, то вони задоволенню не підлягають. Так, ст.625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами, та не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.

Відповідач та його представник також зазначали, що шкода позивачу мала бути відшкодована страховою компанією. Однак, вони не надали доказів на підтвердження того, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Крім того, завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного.Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга ст.14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК Українизобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертоюст.636 ЦК Українидоговором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК Українипідстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016р. №6-2808цс15, та в силу ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

За таких обставин, доводи відповідача про покладення обов'язку по відшкодуванню заподіяної позивачу матеріальної шкоди на страхову компанію, є безпідставними.

Доводи представника відповідача про те, що експертом безпідставно, оскільки пошкоджений транспортний засіб використовувався, застосовано коефіцієнт зносу 0%, є помилковими, оскільки згідно звіту про оцінку транспортного засобу, при визначенні вартості КТС до моменту пошкодження, у відповідній формулі, експертом застосовано коефіцієнт кориктування ринкової вартості транспортного засобу з врахуванням величини пробігу у 5% /а.с. 13/.

Заява представника відповідача про зобов'язання позивача передати відповідачу автомобіль "DAEWOO Lanos", реєстрац. номер НОМЕР_2, після відшкодування шкоди, не може бути задоволена, оскільки суду не доведено, що вказаний автомобіль на час розгляду справи реально існує. Згідно пояснень позивача автомобіль знищений, його розібрано на запчастини, які наразі у позивача відсутні.

В обґрунтування понесення моральних страждань, позивач вказав, що внаслідок ДТП йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із ушкодженням власності, та неможливістю користуватись автомобілем за призначенням. Також відсутність автомобіля унеможливила призвела до втрати доходів, так як його робота була пов'язана із використанням автомобіля. Вказана ситуація призвела до страти нормальних життєвих зв'язків позивача. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінив у 5 000 грн.

Відповідно до ч.1,2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно п.п.3, 5, 9 постанови Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р №4 (із наступними змінами), від моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках… час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що винними протиправними діями відповідача, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у понесених ним душевних стражданнях, пов'язаних із втратою майна, необхідністю докладати позивачем додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, виходячи із принципів розумності, виваженості та справедливості, із врахуванням глибини та тривалості понесених позивачем моральних страждань, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5000 грн.

В силуст.88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1722,02 грн.

Керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 60,61, 79, 88, 208, 209,212-215, 218 ЦПК України,ст.ст.16,1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 53822,06 грн., за евакуацію транспортного засобу - 1280 грн. та на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, судові витрати у розмірі 1722,02 грн.

В задоволенні решти частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м.Миколаєва шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, мають право подати апеляційну скаргу в 10-денний строк з дня отримання копії рішення суду.

Суддя : О.В. Мамаєва