Постанова № 62972570, 15.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року о 10 год. 15 хв.

Справа № 808/7546/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення – рішення №0014221503 від 21.10.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, з посиланням на п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (далі – ПК України), оскільки рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду у справах №808/807/14, №808/2364/14, №808/3564/14 було відстрочено виконання судових рішень, у зв’язку з чим суми стягнуті за рішенням суду, на думку позивача, не є податковим боргом та повинні сплачуватись у строки визначені у рішенні суду. Вважає, що на заборгованість, яка була стягнута за судовим рішенням та сплата якої була відстрочена судом, не може нараховуватись штрафна санкція, в порядку визначеному статтею 126 ПК України. Також, позивач зазначив, що відповідачем неправомірно проводилось зарахування грошових коштів, які сплачувались позивачем в погашення зобов’язання за уточнюючим розрахунком №9049584701 від 27.08.2014 та декларацією №9048038576 від 19.08.2014, в рахунок погашення податкових зобов’язань попередніх періодів.

В судове засідання представник позивача не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в письмових запереченнях проти задоволення адміністративного позову зазначив, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачувалось грошове зобов’язання з податку на додану вартість, у зв’язку з чим контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції у порядку, визначеному статтею 126 ПК України. Вказує, що оскільки позивач не звертався до контролюючого органу в порядку статті 100 ПК України з заявою про розстрочення/відстрочення податкового боргу, то зобов’язаний сплати штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, незалежно від відстрочення сплати такого боргу за судовим рішенням. Також відповідач зазначив, що суми коштів, які сплачувались позивачем в погашення податкового боргу з податку на додану вартість, перераховувались в погашення податкового боргу попередніх періодів в порядку п.87.9 ст.87 ПК України. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийнято правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість даної справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 20 жовтня 2014 року співробітниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено камеральну перевірку про несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань до бюджету, за результатами якої складено акт №369/15-03/03327115 від 20.10.2014 (далі – Акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 ПК України, в результаті чого позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення–рішення від 21.10.2014 №0014221503, яким позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 10% за затримку на 26 календарних днів сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 220279,00 грн., а саме 22027,90 грн (а.с.74).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням–рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якими визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість цих висновків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення став висновок контролюючого органу про несвоєчасну сплату позивачем узгодженого грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 220279,00 грн. з простроченням на 26 днів.

Натомість позивач вважає, що сума грошового зобов’язання, визначена в податкових деклараціях №9087693142 від 17.01.2014, №9013949030 від 18.03.2014, №9028471864 від 19.05.2014 та яка була стягнута за постановами Запорізького окружного адміністративного суду у справах №808/807/14, №808/2364/14, №808/3564/14 не є податковим боргом, а заборгованість повинна погашатись у строки визначені саме судом. Також, позивач вказує на протиправність зміни відповідачем призначення платежів, якими позивачем сплачувалась заборгованість за уточнюючим розрахунком №9049584701 від 27.08.2014 та декларацією №9048038576 від 19.08.2014, в рахунок погашення податкових зобов’язань попередніх періодів.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.01.2014 №808/807/14 задоволено позовні вимоги ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, стягнуто з КП «Облводоканал» податковий борг в розмірі 1 130 708,00 грн., а також розстрочено виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 31.01.2014 №808/807/14 на 3 роки починаючи з серпня 2014 року (а.с.9-13).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі №808/2364/14 задоволено позовні вимоги ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, стягнуто з КП «Облводоканал» податковий борг в розмірі 835921,00 грн., а також розстрочено виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі №808/2364/14 на 3 роки починаючи з жовтня 2014 року (а.с.14-18).

Крім того, Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі №808/3564/14 задоволено позовні вимоги ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, стягнуто з КП «Облводоканал» податковий борг в розмірі 1 073 730,00 грн. (а.с.19-22).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2014 у справі №808/3564/14 задоволено заяву КП «Облводоканал» про відстрочення виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі №808/3564/14 строком на 12 місяців (а.с.23-25).

Також, судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства позивачем до контролюючого органу було подано уточнюючий розрахунок №9049584701 від 27.08.2014, в якому платником самостійно визначено грошове зобов’язання в розмірі 773,00 грн., яке сплачено платіжним дорученням №459 від 28.08.2014.

Крім того, позивачем подано декларацію №9048038576 від 19.08.2014, в якій визначено суму грошового зобов’язання в розмірі 219529,00 грн., яка сплачена платіжними дорученнями №4473 від 22.08.2014, №4491 від 28.08.2014, №4482 від 26.08.2014, №146 від 26.08.2014.

Разом з тим, у зв’язку з наявністю у позивача податкового боргу, стягнутого за вищевказаними судовими рішенням Запорізького окружного адміністративного суду, контролюючим органом змінено призначення платежів та спрямовано їх на погашення грошового зобов’язання за уточнюючим розрахунком №9049584701 від 27.08.2014 та декларацією №9048038576 від 19.08.2014, на погашення податкового боргу попередніх періодів, зокрема податкового боргу, стягнутого за судовими рішеннями.

Щодо посилань представника позивача на неправомірність дій відповідача щодо зміни призначення платежів, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що КП «Облводоканал» в судовому порядку до Запорізького окружного адміністративного суду було оскаржено дії ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із зміни призначення платіжних доручень, серед іншого і виписаних в погашення податкового зобов’язання за уточнюючим розрахунком №9049584701 від 27.08.2014 та декларацією №9048038576 від 19.08.2014.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі №808/7819/14 за позовом КП «Облводоканал» до ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі №808/7819/14 набрала законної сили 15.02.2016.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи те, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі №808/7819/14 встановлено правомірність дій контролюючого органу щодо зміни призначення платіжних доручень, серед іншого виписаних в погашення податкового зобов’язання за уточнюючим розрахунком №9049584701 від 27.08.2014 та декларацією №9048038576 від 19.08.2014, судом не досліджуються дані обставини під час розгляду даної адміністративної справи.

Стосовно посилань представника позивача на те, що сума коштів стягнута за рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду у справах №808/807/14, №808/2364/14, №808/3564/14 не є податковим боргом, а також те, що оскільки виконання таких рішень було розстрочено/відстрочено судом на певний строк, що зумовлює відсутність підстав для нарахування на такі суми штрафних санкцій в порядку статті 126 ПК України, суд зазначає, що постановами Запорізького окружного адміністративного суду у справах №808/807/14, №808/2364/14, №808/3564/14 з позивача стягувалися грошові кошти саме в погашення податкового боргу, при цьому, після стягнення таких коштів дані суми не втратили статусу податкового боргу до їх сплати до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Норма п. 126.1 ст. 126 ПК України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з п. 95.3 ст. 95 ПК України.

Зазначене пояснюється тим, що передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Ураховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 ПК України, виникають в силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених ПК України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі статтею 263 КАС України. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами ПК України. Тому судове рішення щодо стягнення податкового боргу (про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу або про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в податковій заставі) ухвалюється в тому разі, коли податковий борг наявний, тобто узгоджені грошові зобов'язання не були своєчасно сплачені.

Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків - боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі п. 126.1 ст. 126 ПК України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених ПК України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена п. 126.1 ст. 126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу, розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Також, суд зазначає, що п. 100.1 ст. 100 ПК України визначено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до п.100.2 ст.100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач до ДПІ в Орджонікідзевському м.Запоріжжя з заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу не звертався, доказів протилежного суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у зв’язку з тим, що позивачем було прострочено на 26 днів сплату узгодженого грошового зобов’язання за уточнюючим розрахунком №9049584701 від 27.08.2014 та декларацією №9048038576 від 19.08.2014 на загальну суму 220279,00 грн., контролюючим органом правомірно на підставі п.126.1 ст.126 ПК України прийнято спірне податкове повідомлення–рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого узгодженого грошового зобов’язання.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення – рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради.

З матеріалів справи судом встановлено, що під час звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 10% відсотків від встановленої Законом України «Про судовий збір» ставки судового збору, а саме 182,70 грн.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача решти суми несплаченого судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради відмовити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 03327115) на р/р 31215206784006, отримувач коштів УК у Дніпровському/Дніпр./22030101, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 38025423, решту суми судового збору в розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко