Постанова № 62972169, 17.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 р. Справа № 804/113/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріДраготі С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІОНІС" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області провизнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» з податку на додану вартість за вересень 2015 року, та в порядку ст. 267 КАС України зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у 10-тиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 р., оскільки рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №293 від 29.05.2015 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «АДІОНІС» оскаржується позивачем в судовому порядку. Тому, враховуючи, що рішення відповідача щодо правомірності позбавлення ТОВ «АДІОНІС» статусу платника податку на додану вартість узгоджується в судовому порядку, у відповідача не було підстав для неприйняття щомісячної звітності з ПДВ з підстав анулювання реєстрації платника ПДВ.

Заперечень на адміністративний позов відповідачем до суду не надано.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» зареєстровано 05.02.2009 р., про що здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань за №1 224 102 0000 045627; код 36366810.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» з 06.02.2009 р. перебуває на податковому обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, з 10.09.2014р. зареєстровано платником податку на додану вартість.

24.03.2014р. між ТОВ «АДІОНІС» та Лівобережної ОДПІ у м.Дніпропетровська укладено договір про визнання електронних документів №Е00313/2013, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді з застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

06 жовтня 2015 року засобами електронного зв'язку Товариство з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» направлено відповідачу податкову декларацію з ПДВ за звітний вересень 2015 року.

06 жовтня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» отримано електронну квитанцію №1 з Автоматизованої системи «Єдине вікно електронної звітності» ДФС України, в якій зазначено «…податкова декларація з ПДВ за період вересень 2015 р. доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 06.10.2015 в 10:10 …документ не прийнято…… документ не може бути прийнятий - порушено вимоги п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: ІПН 36366810 не був платником ПДВ в періоді вересень 2015 р. …» (а.с.11).

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі-ПК).

Згідно п.36.1 ст. 36 ПК - податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно з п.п.9.1.3 п. 9.1 ст.9 ПК - податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів.

Пунктом 49.2 ст. 49 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 ПК, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється ст. 49 Податкового кодексу України та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 (далі - Порядок № 21).

Так, п.49.1 та п.49.3 ст.49 ПК встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 9 розділу І Порядку № 21, податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком:

- розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано;

- декларації за останній звітний (податковий) період у разі анулювання реєстрації платником податку.

Пунктами 49.8, 49.9 статті 49 ПК визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно пункту 49.10 статті 49 ПК, відмова посадової особи органу контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно із пунктом 49.11 статті 49 ПК у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Отже, у разі відмови у прийнятті податкової контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням підстав неприйняття.

Пунктом 49.12 статті 49 ПК встановлено, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56цього Кодексу.

Положенням п. 49.13 ст. 49 ПК визначено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови позивачу у прийнятті податкової декларації з ПДВ за вересень 2015 р., стало анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «АДІОНІС», про що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області винесено рішення №293 від 29.05.2015 р. (а.с.11).

Рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №293 від 29.05.2015 р. оскаржено позивачем в судовому порядку (адміністративна справа №804/7804/15).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України- учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені. (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12).

Судом враховано, що спір у даній справі не стосується фактичних обставин прийняття відносно позивача рішення №293 від 29.05.2015 р., але висновки суду у адміністративній справі №804/7804/15 підлягають обов'язковому врахуванню при вирішенні даного спору.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року по справі № 804/7804/15, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, було частково задоволено адміністративний позов ТОВ «АДІОНІС» до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправним та скасовано рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №293 від 29.05.2015р.

Отже, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року по справі № 804/7804/15 визнано протиправним та скасовано рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №293 від 29.05.2015р., рішення набуло законної сили 06.07.2016 р. та є обов'язковим до виконання.

Таким чином, станом на час вирішення спору у суді, рішення відповідача №293 від 29.05.2015 р., яке стало підставою не прийняття у позивача податкової звітності за вересень 2015 р., скасовано судом.

З огляду на цю обставину, відмова Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська у прийнятті податкової декларації з ПДВ за вересень 2015 року у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ ТОВ «АДІОНІС» є протиправною.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2012 року справі «Бурдов проти Росії» наголосив, що у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 р. №ETS N 005 виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом , має розглядатися як складова «судового розгляду».

Варто також зауважити, що будь-який орган державної влади зобов'язаний діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Неухильне виконання зазначеної норми Основного закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 ПК - у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 ПК.

Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації, має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Дана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року за № 1503/12/13-12.

У відповідності до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України - суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до абзацу 10 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України - суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати податкову декларацію ТОВ «АДІОНІС» з податку на додану вартість за вересень 2015 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної фіскальної служби, а саме: 06.10.2015 року.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 267 КАС України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до положень зазначеної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту або у разі його ненадходження у встановлений строк суд може постановити окрему ухвалу.

Особа, яка бере участь у справі, може звернутися до суду із заявою про вирішення питання щодо судового контролю за виконанням судового рішення в будь-який час після проголошення постанови. Така заява (клопотання) передається судді, який розглядав справу і розглядається в межах того ж самого провадження. У цьому випадку строк для надання звіту встановлюється ухвалою суду.

Однак, у даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.

До того ж, встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов'язання подання звіту є правом, а не обов'язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.

Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення, не підлягають задоволенню

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень, але не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, безпідставно та необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (відмови у прийнятті декларації) та вчинення дій, що оскаржуються.

Натомість відповідачем правомірність своїх дій не доведена.

За таких обставин, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» з податку на додану вартість за вересень 2015 року.

Визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» з податку на додану вартість за вересень 2015 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 06.10.2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39499924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» (код ЄДРПОУ 36366810) судові витрати у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський