Постанова № 62970897, 24.11.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 листопада 2016 р. № 8955/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Абоян І.І.

За участі:

Представника позивача - Таранова О.В.

Представника відповідача - Лукянцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», звернувся до суду з позовом до Харківської об»єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003122311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 119400 грн., у т.ч. за основним платежем 119399 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. та № 0003132311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 149250 грн., у т.ч. за основним платежем 149249 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн..

Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та вважає, що вони є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесене податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Матеріали справи свідчать, що позивач, Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» перебуває на обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що Чугуївською ОДПІ 29.07.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" під час здійснення фінансово-господарських з платником податків ФОП ОСОБА_3 відомостей за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено Акт № 596/2311/00953042 від 29.07.2011 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме: ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" із ФОП ОСОБА_3; п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого зменшено податковий кредит на суму 119 399,0 грн., у т.ч. березень 2011 р. у сумі 119399,0 грн.; п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 149249 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 149249 грн.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення № 0003122311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 119400 грн., у т.ч. за основним платежем 119399 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. та № 0003132311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 149250 грн., у т.ч. за основним платежем 149249 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн..

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом ФОП ОСОБА_3 є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Дослідивши надані матеріали справи, судом встановлено, що ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" у перевіряємий період мало господарські відносини із ФОП ОСОБА_3

Так, 23.02.2006 року між ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) та ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" (Покупець) було укладено Договір поставки № 141 від 23.02.2006 року, відповідно до якого, з урахуванням укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 15.11.2007 року, Постачальник зобов'язується поставити пшеницю продовольчу та фуражну, ячмінь, іншу зернову сировину в кількості 55000 тон +/- 5%, продукти переробки пшениці в кількості 25000 тон (борошно вищого та першого сортів, висівки, комбікорми, зернові відходи) шрот соняшника в кількості 7000,0 +/- 5% тон, олію соняшникову та соєву в кількості 1000,0 +/- 2% тонн, макуху соєву в кількості 4000,0 +/- 2% тонн, борошно рибне в кількості 1000,0 +/- 2% тонн та іншу сировину для виробництва комбікормів в кількості 3000 тонн по цінам та в строки, які узгоджуються між сторонами спеціфікаціями, які являються невід'ємною частиною договору, а Покупець прийняти та сплатити їх вартість.

Відповідно до накладної № 16/03 від 16.03.2011 року, ФОП ОСОБА_3 передав позивачу продукції (комбікорм ПК6-7) у кількості 250,000 т. на загальну суму 716392,50 грн. (у т.ч. ПДВ 119398,75).

Розрахунки за отриманий товар були проведені у безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень на загальну суму 560 000 грн. у т.ч.: № 1176 від 15.03.2011 року на суму 200000 грн., №1223 від 16.03.2011 року на суму 100000 грн., №1260 від 17.03.2011 року на суму 100000 грн., № 1298 від 21.03.2011 року на суму 100000 грн., №1333 від 22.03.2011 року на суму 100000 грн., №1844 від 20.04.2011 року на суму 60000 грн.

ФО-П ОСОБА_3 було виписано на адресу позивача податкові накладні № 14 від 14.03.2011 року на загальну суму 200000 грн. (у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.) та № 16 від 16.03.2011 року на загальну суму 516392,50 грн. (у т.ч. ПДВ 86065,42 грн.).

Суми по взаємовідносинам із ФО-П ОСОБА_3 були віднесені позивачем до складу валових та включені до складу податкового кредиту ПДВ.

Перевіряючи законність та обґрунтованість формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, ФО-П ОСОБА_3 не є виробником комбікормів, а є посередником.

Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, передумовою для виникнення спірних правовідносин, слугувало укладання 10.01.2011 року між ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) Договору поставки № 34, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, протягом 2011 року поставляти Покупцю продукцію для виробництва комбікормів (Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати і оплачувати Товар.

В послідуючому, придбаний товар (продукція для виробництва комбікормів) було використано як давальницьку сировину, для виробництва комбікормів на підставі укладеного між ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" (Підприємство) та ТОВ "Будтехпостач-Україна" (Замовник) Договору на виробництво комбікормів на давальницьки умовах № 533 від 27.12.2010 року, відповідно до умов якого, Підприємство у встановленому порядку і в узгоджені строки по узгодженій з Замовника рецептурі виробляє на давальницьких умовах із сировини Замовника та із своєї сировини комбікорми, (в подальшому Продукція) та відпускає їх Замовнику, а Замовник зобов'язується доставити сировину, сплатити відповідні витрати та вивезти комбікорми.

Факт виробництва комбікормів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: наказами, приймальними актами, товарно-транспортними накладними, рецептами, рапортами про вибірку комбікормів та використання сировини на комбікормовому заводі, відомостями по партіям товарів на складах.

Суд зазначає, що продукція, яка була використана як давальницька сировина, для виробництва комбікормів, зберігалась ДП "Новопокровський комбінат хлібпродуктів" (Зерновий склад) на підставі укладеного із ТОВ "Спасское" (Поклажодавець) Договору Складського зберігання зерна №410 від 06.09.2010 року, відповідно до умов якого Поклажодавець зобов'язується передати зерно кукурудзи за заліковою вагою 2000,0 тонн, якість кукурудзи повинна відповідати вимогам ДСТУ 4525:2006, а зерновий склад, який зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством. Покложодавць повинен почати завезення зерна протягом 10 днів, та поставити весь обсяг протягом двох місяців з моменту укладення договору, в іншому випадку зерновий склад має право в однобічному порядку розірвати договір про що Зерновий склад письмово попереджає Поклажодавця. Прийняте від поклажодавця зерно зберігається на елеваторі зернового складу, та згідно з правилами організації та ведення технологічного процесу розмішується знеособленно, за принципом формування великих однорідних партій за їх якістю. (Наказ № 310 від 11.07.2005р. Міністерства аграрної політики).

Факт виконання сторонами договірних відносин, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів-розрахунків та товарно-транспортних накладних.

Також, судом досліджені податкові накладні від 14.03.2011року №14 на суму 200000,00 грн. в тому числі ПДВ 33333,33 грн. та від 16.03.2011 року №16 на суму 516392,50 грн. в тому числі ПДВ 86065,42 грн., прибуткова накладна від 16.03.2011року №16/03, акт взаєморозрахунків від 31.03.2011 р., платіжні дорученнями від 15.03.2011р. №1176, від 16.03.2011р. №1223, від17.03.2011 р. №1260, від 21.03.2011 №1298, від 22.03.2011 №1333, від20.04.2011р.№1844. Вказаний комбікорм в подальшому був реалізований через роздрібну торгову мережу ДП «Новопокровський КХП».

Враховуючи вище перелічені документи, суд приходить до висновку, що зазначені договори, укладені між позивачем та його контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена.

Суд вказує, що відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд також вказує, що відповідно до п.1.ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та заліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажовідправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. При цьому, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Відповідно до п.п.11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Відповідачем в акті перевірки було зазначено всі товаро-транспортні накладні на перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно яких здійснювалось перевезення і їх наявність не оспорювалась сторонами.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку , що сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, а тому і включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ є правомірним та законним, тобто висновок ДПІ в акті перевірки не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Угода між позивачем та його контрагентом за період перевірки була укладена у відповідності до норм чинного законодавства та є такою, що відповідає всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто чинне законодавство встановлює, що визнання правочинів недійсним - це виключна прерогатива суду, а не органів державної влади.

Жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів (договорів підряду), укладених позивачем його контрагентом, в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.3. Закону України №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7 цієї статті.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

В зв'язку з проведенням операцій в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР дані, які відображені позивачем у деклараціях з податку на прибуток в частині валових витрат є безпідставними, тобто в порушення 5.1 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР підприємством було зайво включено валових витрат по оскаржуваним правочинам, в результаті чого відповідачем правомірно донараховано суму податкового зобов'язання.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ в Харківській області від 11.08.2011 року № 0003132311 та № 0003122311.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 25 листопада 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко