Постанова № 62970848, 18.11.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2016 р. Справа №818/1095/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Макарова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1095/16

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Сумської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області,

про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду, в якому просить стягнути з Прокуратури Сумської області на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду в загальному розмірі 114 996грн. за період з 12.12.2012р. до 30.03.2014р.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013р. у справі №2а-1870/10082/12 визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Сумської області №1548к від 11.12.2012р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та зобов'язано поновити позивача на посаді старшого прокурора м. Суми. Але, незважаючи на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, відповідач не виконував постанову суду у справі №2а-1870/10082/12 та не вживав належних для цього заходів. Лише після винесення Вищим адміністративним судом України ухвали від 06.03.2014р., яким касаційну скаргу Прокуратури Сумської області залишено без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, в.о. прокурора Сумської області прийнято наказ №113к від 31.03.2014р. про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Оскільки рішення суду не виконувалося до кінця березня 2014 року, позивач просить стягнути з Прокуратури Сумської області на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду (за період з 17.04.2013р. до 30.03.2014р.), а також за час вимушеного прогулу (за період з 12.12.2012р. до 17.04.2013р.), адже це питання не вирішувалося під час розгляду справи про поновлення його на посаді.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі із зазначених вище підстав.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснивши, що ОСОБА_1 до 31.03.2014р. не подавав до прокуратури рапорт про поновлення його на роботі, відтак рішення апеляційного суду не могло бути виконаним добровільно до того часу. Представник відповідача зазначив, що позивачем неправильно визначена сума середнього заробітку за період з 12.12.2012р. до 30.03.2014р., яка насправді має становити 87288грн.50коп., а не 114 996грн., як вказано у позовні заяві. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.98), в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Надіслав відзив на позовну заяву (а.с.34), в якому зазначив, що до повноважень Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області не належить здійснення нарахування та виплата заробітної плати працівникам органів прокуратури, а також здійснення відповідних відрахувань податків і зборів. Тобто Головне управління як орган державної влади в даному випадку не має жодного зобов'язання перед позивачем.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2013р. у справі № 2а-1870/10082/12 в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним наказу та поновлення на посаді відмовлено в повному обсязі (а.с.21-22).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Сумської області №1548к від 11.12.2012 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та зобов'язано поновити позивача на посаді старшого прокурора Прокуратури м. Суми (а.с.23-25).

06.03.2014 року Вищим адміністративним судом України касаційну скаргу Прокуратури Сумської області залишено без задоволення, а постанову апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року у справі № 2а-1870/10082/12 - без змін (а.с.26-28).

На виконання постанови колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013р. та ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2014р. в.о. прокурора Сумської прийнято наказ № 113к від 31.03.2014р. про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора Прокуратури м. Суми (а.с.15,39).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на підставі рішень адміністративного суду не потребує доказуванню факт незаконного звільнення 11.12.2012р. позивача з посади старшого прокурора Прокуратури м. Суми.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд вважає, що позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду за період з 12.12.2012р. до 30.03.2014р. у розмірі, обрахованого з урахуванням приписів чинного законодавства.

Зокрема, відповідно до положень ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю уразі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із частинами першою та другою статті 235 цього Кодексу у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи із буквального тлумачення вказаних положень, суд зазначає, що обов'язок прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи покладений на орган, який розглядає трудовий спір.

З матеріалів справи слідує, що відповідним органом в даному разі був суд, рішення якого щодо поновлення позивача на займаній ним посаді до звільнення, набрало законної сили в квітні 2013 року. При цьому, питання виплат позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу одночасно вирішено не було.

Таким чином, позивачем вибрано належний спосіб захисту свого порушеного права, шляхом звернення до суду із даним позовом, який є похідним від позову про визнання наказу щодо звільнення незаконним та поновлення його на роботі.

Оскільки під час розгляду справи №2а-1870/10082/12 питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалося та останній не позбавлений права звернутися до суду з цими вимогами без обмеження будь-яким строком в силу ч.2 ст.233 КЗпП України, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

З приводу позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013р. у справі №2а-1870/10082/12, необхідно зазначити наступне.

Згідно з ч.2,3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Вимогами частини 5 статті 235 КЗпП України передбачено, що прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (ч.5 ст.235 КЗпП України).

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання чи подання рапортів (заяв), що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності виплати працівникові середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі висловлена Верховним Судом України у постановах: від 23 червня 2015 року, що ухвалена у справі №21-63а15, та від 01 липня 2015 року, що ухвалена у справі №6-435цс15.

Відповідно до статті 161 частини 2 та статті 244-2 частини 1 абзацу 2 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, частиною 1 ст.255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню негайно з часу його прийняття в судовому засіданні.

Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, відсутність поданого до відповідача рапорту про необхідність такого поновлення, не позбавляє рішення його обов'язковості з моменту проголошення.

Так, обов'язковість рішень суду віднесена пунктом 9 частини 1 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, який полягає у тому, що роботодавець повинен видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу ж після ухвалення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду в подальшому оскаржуватися в апеляційному чи в касаційному порядку, та цей обов'язок не може ставитися в залежність від подання чи неподання особою, що була незаконно звільнена із займаної посади, заяв до відповідача з вимогою поновити її на роботі.

Відтак, посилання представника прокуратури на неможливість поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора м. Суми внаслідок подання ним відповідного рапорту лише 31.03.2014р. (а.с.40) не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Щодо звернення ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою про примусове виконання виконавчого листа №2а-1870/10082/12, виданого Харківським апеляційним адміністративним судом 29.04.2013р. (а.с.46, 62-64), слід зазначити, що частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», чим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону № 606-ХІV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок з часу набрання рішення законної сили.

Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду про поновлення на роботі позивача від 17 квітня 2013 року набрало законної сили, однак не було виконано відповідачем у добровільному порядку до 31.03.2014р.

Суд наголошує, що виконання судових рішень - це заключна стадія судового процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту чи відновлення порушених прав.

Враховуючи те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013р. у справі №2а-1870/10082/12 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора м. Суми добровільно виконана відповідачем шляхом прийняття наказу №113к від 31.03.2014р. , суд дійшов висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розміру виплат, суд виходить з наступного.

В матеріалах справи міститься надана позивачем довідка з відділу Пенсійного фонду України форма ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» від 29.08.2016р. (а.с.29), на підставі даних з якої ОСОБА_1 був здійснений розрахунок належних йому сум до виплати в загальному розмірі 114 996грн. за період з 12.12.2012р. до 30.03.2014р.

Проте, посилання позивача на таку довідку не можуть бути прийняті до уваги судом та покладені в основу рішення, оскільки вона була складена не згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.

Натомість, представником прокуратури подано до суду довідку (а.с.58-59), відповідно до якої загальний розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду (період з 12.12.2012р. до 30.03.2014р.) складає 87288грн.50коп.

Доказів виплати позивачу вищезазначеної суми суду не надано.

В результаті аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст.256 КАС України постанова суду в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць, а саме в розмірі 5908грн.76коп. підлягає негайному виконанню.

Щодо встановлення відповідно до ст.257 КАС України способу, строку та порядку виконання судового рішення, як це просить ОСОБА_1 у позовній заяві, шляхом зобов'язання Прокуратури Сумської області «здійснити нарахування середньої заробітної плати за кожен місяць окремо та так само за кожен місяць окремо відрахувати податок на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування негайно, але не пізніше, ніж після спливу 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили», необхідно зазначити, що порядок виконання судових рішень у даному випадку чітко визначений законодавством, а тому додаткового встановлення не потребує.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду -задовольнити частково .

Стягнути з Прокуратури Сумської області (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд.33, код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду за період з 12.12.2012р. до 30.03.2014р. в загальній сумі 87288грн.50коп. (вісімдесят сім тисяч двісті вісімесят вісім грн. п'ятдесят коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду в частині стягнення середнього заробітку у межах стягнення за один місяць в сумі 5908грн. 76коп. (п'ять тисяч дев'ятсот вісім грн. сімдесят шість коп.) підлягає негайному виконанню .

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 24.11.2016 р.

Суддя ( О.О. Осіпова