Ухвала суду № 62966726, 23.11.2016, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

23.11.2016 227/3979/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2016 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі :

судді одноособово Здоровиця О.В.,

при секретарі Черкасової О..В.

за участю прокурора Черевко М.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-КП/227/541/2016 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Добрпоілля Донецької області. громадянина України, з середньо-техничною освітою, одруженого, який працює бригадиром будівельного участку ТОВ «Промстроймонтаж», раніше не судимого, що мешкає за адресою АДРЕСА_1

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України,

з угодою про визнання винуватості від 30 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

До Добропільського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст.212 КК України разом з угодою про визнання винуватості від 30 вересня 2016 року року, яка укладена між прокурором прокуратури Донецької області - Черевко М. та обвинуваченим ОСОБА_3, за участю захисника ОСОБА_2.

Відповідно до обвинувального акту та умов угоди ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що умисно ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, будучи зобов»язаним їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, чим скоїв кримінальний злочин, передбачений ч.2 ст.212 КК України.

З обвинувального акту вбачається, що на підставі наказу №26к від 27.12.2010 року «Про призначення» та протоколу зборів засновників ТОВ «Промбуд Плюс» код ЄДРПОУ 34550865 (далі за текстом ТОВ «Промбуд Плюс») від 24.12.2010 року, обов'язки директора підприємства у період з 24.12.2010 року по 26.01.2015 року виконував ОСОБА_3 та відповідно до статуту ТОВ «Промбут Плюс» здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції і являвся службовою особою.

З 20.11.2006 по 26.01.2015 ТОВ «Промбуд Плюс» знаходилося на обліку у Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100008419 від 26.12.2006 року.

Основним видом діяльності ТОВ «Промбуд Плюс» є «Будівництво будівль та виробництво інших деревяних будівельних конструкцій і столярних виробів».

Під час виконання обов'язків директора ТОВ «Промбуд Плюс» ОСОБА_3 розробив схему ухилення від сплати податків, які повинно сплачувати підприємство, шляхом необґрунтованого формування витрат та необґрунтованого завищення сум податкового кредиту з ПДВ.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на ухилення від сплати податків, діючи за раніше розробленою схемою, ОСОБА_3 будучи посадовою особою підприємства у період з 01.01.2011 року по 31.11.2014 року усвідомлюючи наслідки своїх злочинних дій, достовірно знаючи, що ТОВ «Промбуд Плюс» фактично не мало фінансово-господарських відносин з ТОВ «Донтехспецстрой» (ЄДРПОУ: 38220378), ТОВ "Сістемс Сервіс" (ЄДРПОУ: 38470904), ПП «Транс Строй - Д» (ЄДРПОУ: 39291062), ТОВ «Ентер Агро» (ЄДРПОУ: 39351922), ТОВ "ВСК Геос" (ЄДРПОУ: 36756148), ТОВ «Промдонмеханізація» (ЄДРПОУ: 35514519), ТОВ "СТБ Сервіс" (ЄДРПОУ: 38356736), ТОВ «Мериленд Сіті» (ЄДРПОУ: 39244892), ТОВ «ПКФ Локос» (ЄДРПОУ: 36168746), тобто мали безтоварний характер, у даних бухгалтерського обліку ТОВ «Промбут Плюс» необґрунтовано сформував витрати у сумі 4 809 099, 33 грн.

Продовжуючи свій злочинний намір ОСОБА_3, у період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року сформувавши витрати ТОВ «Промбуд Плюс» по взаємовідносинах з підприємствами: ТОВ «Донтехспецстрой» (ЄДРПОУ: 38220378), ТОВ "Сістемс Сервіс" (ЄДРПОУ: 38470904), ПП «Транс Строй - Д» (ЄДРПОУ: 39291062), ТОВ «Ентер Агро» (ЄДРПОУ: 39351922), ТОВ "ВСК Геос" (ЄДРПОУ: 36756148), ТОВ «Промдонмеханізація» (ЄДРПОУ: 35514519), ТОВ "СТБ Сервіс" (ЄДРПОУ: 38356736), ТОВ «Мериленд Сіті» (ЄДРПОУ: 39244892), ТОВ «ПКФ Локос» (ЄДРПОУ: 36168746) тим самим не обчислив прибуток на прибуток на загальну суму 637 114,00 грн.

Доводячи до кінця свій злочинний намір, спрямований на умисне ухилення від сплати податків, що входять до систему оподаткування, введену у встановленому законом порядку, ОСОБА_3, діючи умисно, будучи службовою особою ТОВ «Промбуд Плюс» та зобов'язаним сплачувати податки, збори обов'язкові платежі, у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 перебуваючи у офісному приміщенні підприємства, розташованому за адресою: Донецька обл., м. Добропілля, вул. Донецька буд. 20, у порушення п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1, п.135.4, ст.135 Податкового кодексу України занизив податок на прибуток підприємства, достовірно знаючи, що взаємовідносини мали безтоварний характер завищиши витрати у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства тим самим не обчислив та не сплатив податок у загальній сумі 637 114,00 грн., а саме: у 2011 році у сумі 259 295 грн., у 2012 році у сумі 211 099 грн., та у 2013 році у сумі 166 720 грн., які надавав до контролюючого органу у електронному вигляді.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 2/20-36 від 18.08.2016 ТОВ «Промбуд Плюс» порушило вимоги п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 розділу 3 Податкового кодексу України № 2755-6 від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), у результаті завищення витрат за період 2011-2013 рік, не обчислило та не сплатило до бюджету податок на прибуток у сумі 637 114,00 гривень.

Продовжуючи свій злочинний намір направлений на ухилення від сплати податків ОСОБА_3, діючи умисно, будучи службовою особою ТОВ «Промбуд Плюс» перебуваючи у офісному приміщенні підприємства, розташованому за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Донецька буд. 20, у порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-6 у період з січня 2011 по листопад 2014 з метою необґрунтованого завищення сум податкового кредиту з ПДВ шляхом відображення в бухгалтерському і податковому обліку та в документах податкової звітності відобразив неіснуючі операції з ТОВ «Донтехспецстрой» (ЄДРПОУ: 38220378), ТОВ "Сістемс Сервіс" (ЄДРПОУ: 38470904), ПП «Транс Строй - Д» (ЄДРПОУ: 39291062), ТОВ «Ентер Агро» (ЄДРПОУ: 39351922), ТОВ "ВСК Геос" (ЄДРПОУ: 36756148), ТОВ «Промдонмеханізація» (ЄДРПОУ: 35514519), ТОВ "СТБ Сервіс" (ЄДРПОУ: 38356736), ТОВ «Мериленд Сіті» (ЄДРПОУ: 39244892), ТОВ «ПКФ Локос» (ЄДРПОУ: 36168746) на загальну суму 5 770 919, 18 грн, у результаті чого сформував та відобразив у податкових деклараціях з ПДВ податковий кредит у сумі 961 819,85 грн. які надавав до контролюючого органу у електронному вигляді.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 2/20-36 від 18.08.2016 ТОВ «Промбуд Плюс» порушило вимоги п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-6 у результаті завищення податкового кредиту занизило податок на додану вартість за період з січня 2011 по листопад 2014 у загальній сумі 961 817,00 гривень.

В результаті своєї злочинної діяльності директор ТОВ «Промбуд Плюс» ОСОБА_3 задав збитки державному бюджету України на загальну суму 1 598 931 грн., що є великим розміром.

Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, будучи зобов'язаним їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах.

З наданої суду угоди про визнання винуватості від 30 вересня 2016 року вбачається, обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального злочину, в обсязі підозри, сторони узгодили покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років і ОСОБА_3 дав свою згоду на його призначення. З угоди також вбачається, що ОСОБА_3 були роз»яснені наслідки укладення та затвердження угоди про винуватість, передбачені статтею 473 КПК України та наслідки невиконання угоди.

У судовому засіданні прокурор та обвинувачений, захисник підтвердили факт підписання зазначеної угоди та просили її затвердити та призначити узгоджене покарання.

Обвинувачений в судовому засіданні визнав вину в обсязі пред»явленого обвинувачення та зазначив, укладення угоди з його боку було добровільним, що він погоджується з узгодженою мірою покарання, але вказаний штраф він зможе сплатити лише у разі надання йому розстрочки сплати вказаного штрафу.

Захисник також просив дану угоду затвердити, зазначаючи, що її укладення було добровільним , а угода відповідає вимогам КПК України та КК України .

Розглянувши питання про можливість затвердження укладеної угоди, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, суд виходить з такого.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняте рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттями 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та закону.

Відповідно дост.468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Суд, відповідно до ч.4 ст. 474 КПК України, відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Заслушавши сторони кримінального провадження, ознайомившись зі змістом обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, суд вважає, що умови угоди суперечать вимогами КПК, КК України, та порушують права, свободи чи інтереси сторін, з огляду на таке.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується за ч.2 ст.212 КК України, а саме за умисне ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах.

Санкція ч.2 ст.212 КК України передбачає відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах.

Згідно примітки до ст.212 КК України, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до роз»янень, викладених в п.11 постанови Пленуму ВСУ від 08.10.2004 № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів», вбачається, що передбачений ст. 212 КК злочин слід кваліфікувати як вчинений у значних, великих чи особливо великих розмірах, коли сума, що фактично не надійшла до бюджетів чи державних цільових фондів, утворилася внаслідок несплати як одного податку, збору, іншого обов'язкового платежу, так і різних їх видів у розмірах, передбачених приміткою до зазначеної статті. При кваліфікації такого злочину, вчиненого починаючи з 1 січня 2004 р., необхідно виходити з того, що сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян згідно з п. 22.5 ст. 22 ЗУ «Про податок доходів з фізичних осіб» дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 того ж Закону.

З обвинувального акту вбачається, що умисні дії ОСОБА_3 вчинив в період з січня 2011 року по листопад 2014 року.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Відповідно до пп. 1 п. 2 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення» цього Кодексу, Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» втратив чинність з 1 січня 2011 року.

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації 2. злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу податкова соціальна пільга встановлена у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Однак, в цей же час, відповідно до п. 1 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2015 року. До 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць у 2014 році становить 1218 грн. Тому, податкова соціальна пільга у 2014 році становить 609 грн. (50% від 1218 грн).

Враховуючи наведене, для кваліфікації дій, які підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, потрібно, щоб було встановлено, що внаслідок умисного ухилення від сплати податків до бюджету не надійшло коштів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто більше ніж 1827000,00 грн. (609,00 грн. х 3000).

В той же час з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 в результаті злочинної діяльності задані збитки державному бюджету України на загальну суму 1598931,00 грн..

Тобто, з наведеного вбачається, що вказана сума збитків не відноситься до великих розмірів коштів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що при кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.2 ст.212 КК України допущена неправильна правова кваліфікація вчиненого ним кримінального злочину, що в свою чергу свідчить про те, що умови угоди порушують права, свободи та інтереси обвинуваченого.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст.472 КПК України, в угоді про визнання винуватості обов»язково повинно бути зазначено узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Відповідно до роз»яснень постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 року, сторони угоди (незалежно від її виду) зобов'язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди).

Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Врахування вимог кримінального закону має бути відображено у змісті угоди, а узгоджена міра покарання повинна мати конкретний вираз.

З угоди про визнання винуватості вбачається, що сторони узгодили покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме в розмірі 34 тисячі гривень з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тобто, в угоді зазначено покарання, передбачене ст.212, 55 КК України, у загальній формі і не має конкретного виразу, що може викликати певні сумніви під час виконання останнього, в разі затвердження угоди про визнання винуватості.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього.

Відповідно до ст.475 КК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Враховуючи наведене, суд вважає, що укладаючи угоду про визнання винуватості сторони зобов»язані були конкретизувати правову заборону щодо покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю і в угоді точно зазначити (описати, окреслити) характер (коло) тих посад або вид тієї діяльності, права обіймати які або займатися якими слід позбавити обвинуваченого. При цьому вказане покарання мало бути сформульоване таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені в угоді посади або займатися забороненою в ньому діяльністю в будь-якій галузі, а також був позбавлений можливості обіймати посади або займатися діяльністю, що за своїм характером аналогічні з тими, які були використані для вчинення злочину.

Суд зазначає, що ця заборона могла бути сформульована вказівкою на вид конкретної посади або шляхом опису характеру та обсягу тих повноважень, якими особа наділяється за посадою, службовою, професійною або іншою спеціальною діяльності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що умови угоди не відповідають вимогам КПК України, а саме в угоді узгоджена міра покарання не є конкретизованою.

Крім того, у п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015р. № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» зазначено, що суд повинен з»ясувати в обвинуваченого, чи зможе він реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов»язання. Якщо ж під час судового провадження суд встановить, що обвинувачений не в змозі виконати взяті на себе зобов»язання, він відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК має відмовити в затвердженні угоди.

Оцінюючи зазначене, суд приймає до уваги позицію сторін, а саме те, що прокурор просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в сумі 34000 гривень, а обвинувачений у судовому засіданні вказував на те, що він має можливості сплатити одразу вказану суму і має намір звернутися до суду із заявою про розстрочення сплати вказаного штрафу.

Зазначена позиція сторони захисту вказує на те, що обвинувачений не має можливості виконати умови угоди, а саме сплатити штраф в розмірі 34000 гривень без розстрочки. Позиція обвинуваченого, який просив одночасно затвердити угоду та призначити узгоджене покарання і в той же час розстрочити його сплату є доказом очевидної неможливості виконання ним взятих на себе за угодою зобовязань, оскільки він сам в судовому засіданні стверджує про неможливість сплати штрафу в сумі 34000 гривень.

Вказана ж обставина та те, що позиція сторін щодо «узгодженого покарання» істотно різниться між собою, тобто є неузгодженою, надає суду підстави вважати, що сторони фактично не узгодили міру покарання, що на думку суду зумовлює відмову в затвердженні угоди.

Як роз»яснено у п. 18. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015р. № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень:

а) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або

б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, повязаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.

Враховуючи вищенаведені норми закону та роз»яснення, ураховуючи, що обвинувальний акт та угоду складено 30 вересня 2016 року, тобто у період, коли судове провадження розпочате не було (ч. 1 ст. 314 КПК України), тому правових підстав для продовження судового провадження суд не вбачає, відтак досудове розслідування має бути продовжено у загальному порядку і оскільки угода про визнання винуватості укладена під час досудового розслідування, не відповідає вимогам КПК України та КК України, тому суд вважає необхідним відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, а кримінальне провадження повернути прокурору для продовження досудового розслідування .

Керуючись ст. ст. 314-316 , 469, 472,473- 474 КПК України суд, -

у х в а л и в :

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 30 вересня 2016 року, яка укладена між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області - Черевко М. та обвинуваченим ОСОБА_3, за участю захисника ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 1-КП/227/541/2016 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст.212 КК України.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого за ч.2 ст.212 КК України - повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Копію ухвали надіслати всім учасникам судового провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подано протягом семи днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд.

Вступна та резолютивна частини ухвали оголошені 18 листопада 2016 року. Повний текст ухвали буде проголошено 23 листопада 2016 року в 09.00 годині в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області.

Надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.В.Здоровиця