Рішення № 62966560, 24.11.2016, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/1193/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 листопада 2016 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді - Дубовік О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Поліщук І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Комунальної установи "Центральної районної лікарні" Житомирської районної ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Комунальної установи "Центральної районної лікарні" Житомирської районної ради звернулася до суду з позовом про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення у сумі 1745 грн. 87 коп., посилаючись на той факт, що 13 січня 2016 року близько 13 години ОСОБА_2, на території пилорами, яка знаходиться в с. Двірець Житомирського району, під час сварки з ОСОБА_3 умисно спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді садна та синця на обличчі, закриту тупу травму грудної клітини у вигляді перелому 4 та 5 ребер та малого гемопневматораксу, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. В наслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 з 19.01.2016 року по 26 січня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Комунальної установи «Центральна районна лікарня» Житомирської районної ради. Вартість лікування потерпілого складає 1745 грн. 87 коп., які відповідач добровільно не оплатив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У судове засідання представник позивача не з'явилася; на електронну адресу суду надіслала заяву про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує (а.с. 62).

Відповідач у судове засідання не з'явився; через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність; вказав, що позовні вимоги не визнає (а.с. 63)

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, суд вважає, що рішення по справі можливо постановити за відсутності сторін.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 січня 2016 року близько 13 години ОСОБА_2, на території пилорами, яка знаходиться в с. Двірець Житомирського району, під час сварки з ОСОБА_3 умисно наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_3, внаслідок чого останній не втримав рівновагу та впав на землю. У подальшому ОСОБА_2 умисно наніс ще декілька ударів ногами в область тулуба потерпілого, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді садна та синця на обличчі, закриту тупу травму грудної клітини у вигляді перелому 4 та 5 ребер та малого гемопневматораксу, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

В наслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 з 19.01.2016 року по 26 січня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Комунальної установи «Центральна районна лікарня» Житомирської районної ради.

Зазначені факти підтверджуються вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 14.03.2016 року, яким затверджено мирову угоду від 20.02.2016 року, де ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за яким йому призначено узгоджене сторонами угоди про примирення від 20.02.2016 року покарання зі встановленням випробувального терміну в порядку ст. ст. 75, 76 КК України (а.с. 2-4).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Встановленим фактам відповідають цивільні правовідносини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до положень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07.07.1995 року вбачається, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії довідки № 488, виданої 23.02.2016 року Комунальною установою «Центральна районна лікарня» Житомирської районної ради щодо розрахунку вартості лікування хворого ОСОБА_3 з 19.01.2016 року по 26.01.2016 року складає 1745 грн. 87 коп. (а.с. 15).

Отже, наявність факту витрачення лікарнею коштів на стаціонарне лікування ОСОБА_3 від злочину, вчиненого відповідачем ОСОБА_2, є підставою для повного задоволення позову.

На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судові витрати за розгляд даної справи, які складаються із судового збору в розмірі 1378,00 гривень.

Керуючись ст. 1206 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов Комунальної установи "Центральної районної лікарні" Житомирської районної ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Комунальної установи "Центральна районна лікарня" Житомирської районної ради витрати у сумі 1745 грн. 87 коп. на стаціонарне лікування ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в дохід держави судові витрати за розгляд даної справи у розмірі 1 378,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. М. Дубовік