Рішення № 62964742, 21.11.2016, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/992/16-ц

Провадження №2/147/489/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючий суддя: Костюк Г.М.,

секретар Кучер І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора Одеської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на 1/4 частку спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора Одеської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на 1/4 частку спадкового майна, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_3 Після смерті матері відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: земельну ділянку площею 3,1879 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Капустянської сільської ради. Іншим спадкоємцем по заповіту є її сестра ОСОБА_2 25.12.2015 року, позивачем поштою була направлена заява про прийняття обов'язкової частки у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_3 до Тростянецької державної нотаріальної контори, що підтверджується поштовим конвертом з відміткою про відправку. Заява про прийняття обов'язкової частки була подана в строк, встановлений законодавством України, тобто 25.12.2015 року. Лише 19.03.2016 року дана заява з Тростянецької ДНК надійшла до Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори. Даною нотаріальною конторою було видано 18.03.2016 року ОСОБА_2 свідоцтво на право на спадщину за заповітом за реєстровим номером НОМЕР_3, на земельну ділянку площею 3,1879 га, кадастровий номер НОМЕР_2. У зв'язку з тим, що її заява про прийняття спадщини надійшла після видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2, просила скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке було видане 18.03.2016 року на ім'я ОСОБА_2, в частині визнання права власності на земельну ділянку площею 3,1879 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Капустянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку вищевказаної земельної ділянки, як обов'язкову частку у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити. Також зазначила, що вона є пенсіонером і має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері.

Відповідач в судовому засіданні заявлений позов не визнала та пояснила суду, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла їх мати. В складі спадкового майно після смерті матері залишилася земельна ділянка в с. Капустяни. При житті вона склала заповіт, згідно якого все своє майно вона заповіла їй, оскільки мама проживала з нею, вона доглядала її. Просила відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог, оскільки вона зі своєю мамою не спілкувалась, її не доглядала, коли мати була прикута до ліжка. Також відмовилася взяти маму до себе, тимчасово, коли відповідачка потрапила до лікарні з онкологією. Покійна мати, при житті, особисто відмовила своїй дочці ОСОБА_1 в поділі землі за її грубе відношення до неї.

Представник Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про проведення судового засідання без участі державного нотаріуса (а.с.50, 59).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали спадкової справи №276/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 07.07.2015 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в смт Сергіївка міста Білгород-Дністровський (а.с.62).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2015 року встановлено факт того, що ОСОБА_1, позивач по справі, є доньною ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.79,80).

З дня смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на земельну ділянку площею 3,1879 га в межах згідно з планом, що розташована на території Капустянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2 (а.с.71).

Відповідно до ст. ст. 1233, 1235 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

При житті, 25.02.2002 року, ОСОБА_3 склала заповітне розпорядження, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, все те, що буде належати їй на момент смерті і на що матиме право, в тому числі право на земельну частку /пай/, право на майновий пай заповіла своїй дочці ОСОБА_2 Даний заповіт на день смерті ОСОБА_3 не змінений і не скасований (а.с.68).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

26.08.2015 року ОСОБА_2 звернулася в Білгород-Дністровську міську державну нотаріальну контору Одеської області з заявою про прийняття спадщини, при цьому вказала, що інших спадкоємців, передбачених чинним законодавством немає (а.с. 61).

18.03.2016 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну ділянку, у тому числі за земельними угіддями: рілля - 3,1879 га, що розташована на території Капустянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6, виданого Капустянського сільською радою 21.12.2001 року на підставі рішення 12 сесії 23 скликання від 01.10.2001 року Капустянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 248, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2 (а.с.98).

У свою чергу, позивачем ОСОБА_1, 25.12.2015 року до Тростянецької державної нотаріальної контори, за місцем знаходження спадкового майна, було надіслано поштою заяву про прийняття обов'язкової частки у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_3, що підтверджується поштовим конвертом з відміткою про відправку та листом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Одеської дирекції від 19.02.2016 р. № 07-81-296. Заява про прийняття обов'язкової частки була подана у встановлений законом 6-місячний строк (а.с. 13, 28).

14.03.2016 року вищевказана заява була направлена з Тростянецької державної нотаріальної контори та 19.03.2016 року надійшла до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори та зареєстрована за №269/02-14, тобто після видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с.77).

26.03.2016 року позивач отримала лист-відповідь на її заяву щодо прийняття спадщини, згідно якої заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини надійшла після спливу шестимісячного строку, визначеного чинним законодавством України для прийняття спадщини, свідоцтво про право на спадщину було видано спадкоємцю за заповітом, а саме ОСОБА_2 раніше, ніж надійшла її заява. Для вирішення питання отримання спадщини (обов'язкової частки) та оформлення її прав на спадщину, ОСОБА_1 роз'яснено право на звернення до суду (а. с. 26,81).

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року. На день смерті матері ОСОБА_3, позивачу було 67 років, їй призначена пенсія за віком, що підтверджується посвідчення № НОМЕР_1 від 23.03.2016 року (а. с. 11).

Відповідно до ст. ст. 1222, 1223, 1241, 1235 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

З наведеного вбачається та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, що позивач на день смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 року набула пенсійного віку та мала статус непрацездатної особи, їй призначена пенсія за віком, а тому в розумінні положень ст. 1241 ЦК України є особою, яка має право на обов'язкову частку у спадковому майні померлої ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст.1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, враховуючи, що позивач має право на обов'язкову частку в спадщині після відкриття спадщини, вчасно подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права на обов'язкову частку в спадщині, що залишилась після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, підлягає задоволенню.

Підлягає до часткового задовлення вимога про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Суд звертає увагу, що Свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо майна померлої ОСОБА_3 видане ОСОБА_2 (відповідачу у справі) на земельну ділянку без врахуванням права позивача на обов'язкову частку. Відповідач ОСОБА_2, при зверненні до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, повідомила про відсутність інших спадкоємців, зокрема про позивачку ОСОБА_1, яка є пережилою дочкою спадкодавця та є непрацездатною.

Захист права на обов'язкову частку в спадщині може здійснюватись шляхом пред'явлення вимог про визнання права на обов'язкову частку в спадщині (ст. 1241 ЦК України), перерозподіл спадщини (ст. 1280 ЦК України), визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301 ЦК України). Аналогічна позиція міститься і в п. 7 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до п. 27 Постанови пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно п. 19 вищевказаної постанови, у разі порушення права спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, яка складає обов'язкову частку.

Таким чином, зважаючи, що судом встановлено порушення права позивача на обов'язкову частку у зв'язку з видачею Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, підлягає задоволенню вимога про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого відповідачу ОСОБА_2, однак лише в 1/4 частині спадкового майна, яка складає обов'язкову частку ОСОБА_1, тобто у тій частині, яку ОСОБА_2 не мала права успадковувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. А відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач при зверненні до суду сплатила по 551,20 гривень за кожну заявлену вимогу (а.с.1,36).

Враховуючи, що позовну вимогу про скасування повністю свідоцтва про право на спадщину задоволено частково - в 1/4 частині обов'язкової частки у спадщині, відшкодуванню на користь позивача підлягає відповідно пропорційна сума судового збору - 137,80 грн.

Оскільки інша позовна вимога судом задоволена повністю, судовий збір сплачений у ній позиваченм - 551,20 грн. підлягає стягненню з відповідача. Підстав для звільнення відповідача від оплати судових витрат не встановлено.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору на загальну суму 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1222,1223, 1233, 1235, 1241, 1268, 1269, 1270, 1296, 1297, 1201 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину НОМЕР_3, видане державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області 18.03.2016 року на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 3,1879 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Капустянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, в 1/4 частині спадкового майна, яка складає обов'язкову частку ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку земельної ділянки, площею 3,1879 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Капустянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, як обов'язкову частку у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя