Рішення № 62963660, 14.11.2016, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3131/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Саєнко О.Б., при секретарі Микитюк І.С., за участю- представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, подану та підписану її представником за довіреністю ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2016 року до Вінницького районного суду звернулася позивач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3 сільської ради Вінницького району про визнання права власності на житловий будинок, який обґрунтувала тим, що рішенням Вінницького районного суду від 20.03.2013 року, за нею визнано право власності на ? частку колгоспного двору будинку № 1, по вул. Коцюбинського,в с. Іванівка, Вінницького району, як член колгоспного двору прабабці ОСОБА_4 та встановлено факт володіння на правах власника, спадкодавцем ОСОБА_4 на ? частку того ж будинку №1.

Вказує , що в літку 1990 року її батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 привезли, її ще неповнолітню, в с. Іванівку та залишили на постійне проживання у бабусі ОСОБА_7, в якої є двоє своїх дітей. Тому прабабка ОСОБА_4 забрала ОСОБА_2 в свій дім на правах члена колгоспного двору.

В березні 1994 року приїхали її батьки з місця військової служби (Польща, Прибалтика), та тимчасово оселилися в спірному будинку, хоча ані ОСОБА_4 , ані вона не давали згоди на їх реєстрацію в буд. №1, по вул. Коцюбинського,в с. Іванівка,

Зазначає, що після смерті ОСОБА_4 , її батьки самочинно збудували новий будинок, який не прийнятий в експлуатацію і вказаний в техпаспорті під літерою Б та має 103, 9 кв. м. Хоча вони в ньому проживають , але їх місце проживання зареєстровано в 1999 році в с. Іванівка без назви номера будинку і вулиці.

Відповідач ОСОБА_3 сільська рада Вінницького району з часу відкриття спадщини, не заявила на неї будь-яких вимог.

Вказує, що вона є єдина родичка, яка прийняла спадщину, після смерті прабабці, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на день її смерті в буд. №1 з серпня 1990 року по даний час.Вона є правнучка спадкодавця, прийняла спадщину, право на захист якої набула з набранням чинності рішення Вінницького районного суду від 20.03.2013 року. Оскільки на наданий час поняття « колгоспного двору» втратило своє правове значення , але при наявності записів у погосподарських облікових книгах сільської ради, проте що двір відноситься до типу колгоспного, питання про власність на будинок та господарські будівлі та споруди можливо лише шляхом ухвалення судового рішення про визнання права власності на весь будинок як об*єкт право власності, що тепер належить їй як громадянці України, просить суд, визнати за нею право власності на весь будинок, що знаходиться по вул. Коцюбинського, 1, в с. Іванівка, Вінницького району Вінницької області.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не зявилася по невідомим причинам .

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення аналогічні зазначеним у ньому.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_8 не зявився, надав через канцелярію заяву про розгляд даної справи у його відсутності, при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований та такий, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 березня 2013 року Вінницьким районним судом Вінницької області винесено рішення, яким було визнано факт того, що ОСОБА_4 за життя володіла, користувалася та розпоряджалася житловим будинком за №1 по вул. Коцюбинського в с. Іванівка, Вінницького району та області в 1/2 частині та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку за №1 по вул. Коцюбинського в с. Іванівка, Вінницького району та області як на майно колгоспного двору (а.с.10-11). В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_9, ОСОБА_7 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання рішення сільської ради недійсним та визнання права власності на спадкове майно відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21.05.2016 року вищезазначене рішення суду залишено без змін.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано (а.с.9) вбачається, що за ОСОБА_2 11.06.2016 року зареєстрована ? частка на праві спільної часткової власності житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в с. Іванівка, вул. Коцюбинського, 1, Вінницького району Вінницької області, індексний номер витягу: 46693883.

07.02.2014 року за замовленням ОСОБА_2 КП»ВООБТІ» було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в с. Іванівка, вул. Коцюбинського, 1, Вінницького району Вінницької області (а.с.4-8).

Відповідно до копії листа від 04.02.2014 року №Г-24/01-17, виданого позивачу ОСОБА_2 Вінницькою районною державною нотаріальною конторою, на її звернення для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4, вбачається, що нотаріус відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на ? частку спірного будинку, оскільки остання не надала нотаріусу правовстановлюючого документу на цю частку, а лише надала копію заочного рішення від 20 березня 2013 року та не надала відомостей про реєстрацію права власності за померлою.

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Згідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно дост. 11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до роз'яснення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину.

При дотриманні названих умов, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

В свою чергу, суду ані позивачем , ані її представником позивача не надано доказів , що позивач зверталася до нотаріусу із питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті прабабці ОСОБА_4 на 1\2 частку будинку № 1, по вул. Коцюбинського, с. Іванівка, Вінницького району, і отримала від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії із зазначенням причини відмови в письмовій формі, тому суд вважає, що позивач передчасно звернулася із даним позовом до суду.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. І якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Тому, у задоволенні позову позивача слід відмовити.

Керуючись ст.ст.212 -215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_2, поданої та підписаної її представником за довіреністю ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 18 листопада 2016 року.

Суддя: