Ухвала суду № 62962296, 17.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/10682/2016 Головуючий в 1 інстанції - Маліновська В.М.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі судових засідань Апеляційного суду міста Києва цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючої в інтересах Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Держави Україна в особі ГУ Національної поліції України в Київській області, ГУ МВС України у Київській області, Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказували, що 22.09.2013р. близько 14.00 на автодорозі між с.Крюківщина та с.Тарасівка, що на території Києво-Святошинського району Київської області, мало місце ДТП за участю автомобіля «Seat Ibiza» р.н. НОМЕР_3 під управлінням водія ОСОБА_7 та автомобіля «Mercedes-Benz 230E» р.н. НОМЕР_4 під управлінням водія ОСОБА_2 Внаслідок ДТП водій ОСОБА_7 загинула в кареті швидкої допомоги, а пасажири автомобіля «Mercedes-Benz 230E» ОСОБА_3, ОСОБА_8 з тілесними пошкодженнями різного ступеня тяжкості були госпіталізовані. За висновками органів МВС України дорожньо-транспортна пригода, сталася через порушення водієм ОСОБА_7 пунктів 1.2., 1.3., 1.5., 2.3. б), 12.1. Правил дорожнього рухуУкраїни. Досудове розслідування даного кримінального провадження № 12013100010000328 від 23.09.2013р. проводилось слідчим управлінням ГУ МВС України в Київській області, старшим слідчим СУ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_6.

Під час провадження вказаного розслідування з боку органів слідства мало місце затягування провадження та затягування з прийняттям численних процесуальних рішень-будь-то винесення постанов чи розгляд клопотань сторін провадження. Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2013р. у справі № 761/29644/13-к встановлені факти бездіяльності органів слідства при розслідуванні у зазначеному кримінальному провадженні. Так, зокрема органами слідства всупереч приписів статті 220 КПК Українипорушений триденний термін для розгляду слідчим клопотань, зокрема, клопотання ОСОБА_2 від 06.11.2013р. про проведення експертизи не було розглянуто у визначений законодавством термін. Прикладом халатності, допущеної органами слідства являється призначення слідчим ОСОБА_6. судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_3 (постанова про призначення судово-медичної експертизи від 10.02.2014р.). Володіючи повною інформацією про перебіг лікування ОСОБА_3 та копіями медичних документів, в тому числі виписками з історій хвороби, тощо, слідчий ОСОБА_6 у винесеній постанові не відобразив усіх лікувальних закладів, де перебувала на лікуванні позивач ОСОБА_3 з моменту ДТП, відтак така експертиза не могла відобразити об'єктивні дані про ступінь тяжкості ушкоджень ОСОБА_3

З метою проведення повторної експертизи слідчим ОСОБА_6. було винесено постанову про призначення судово-медичної експертизи від 06.03.2014р., за результатами якої було констатовано, що ОСОБА_3 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, без врахування експертною установою перебігу лікування останньої. Відтак, постановою від 02.04.2014р. органом слідства було призначено комісійну судово-медичну експертизу.

Позивачі зазначали, що усі документи та медичні висновки, на основі яких було проведено вказану експертизу, були наявні в розпорядженні слідства станом на лютий 2014 року, відтак тільки після численних скарг з боку потерпілих органом слідства було забезпечено проведення судово-медичної експертизи щодо тяжкості травм, заподіяних ОСОБА_3 внаслідок ДТП.

Завершивши розслідування у кримінальному провадженні № 12013100010000328 прокуратурою Київської області від 15.04.2014р. винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК України у зв'язку зі смертю підозрюваного. Внаслідок зволікання щодо вчасного прийняття процесуальних документів та фактичним халатним відношенням до виконання своїх службових обов'язків слідчим ОСОБА_6. було зайво витрачені кошти платників податків на оплату зайвих 2-х експертиз та затягнуто в часі більше, ніж на 2 місяці з прийняттям процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні. Внаслідок таких дій протягом лютого-квітня 2014 року було неможливим отримання об'єктивного висновку судово-медичної експертизи по ступеню тілесних ушкоджень ОСОБА_3, прийняття органом слідства процесуального рішення в кримінальному провадженні, проведення виплати страхового відшкодування з боку страхової компанії в користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, відтак позивачі вважають, що внаслідок халатних дій органів слідства їм було заподіяно значні моральні страждання.

Посилаючись на те, що такий розгляд справи посадовими особами органів слідства не тільки забирав багато робочого часу ОСОБА_2, потягнув фінансові витрати через необхідність залучення та оплати роботи адвокатів, потребував постійної участі у процесуальних діях та ініціювання таких дій, а й негативно впливав на стан здоров'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх самопочуття, що відповідно викликало занепокоєння родини і близьких, та з урахуванням збільшуваних позовних вимог позивачі просили стягнути з держави Україна в особі ГУ Національної поліції України в Київській області, ГУ МВС в України в Київській області, Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 288 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто 396 864,00 грн., та на користь ОСОБА_3 заподіяної моральної шкоди у розмірі 360 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто 490 080,00 грн.; зобов'язати Державну казначейську службу України відкрити відповідні рахунки в Казначействі та списати з них кошти, здійснивши перерахування стягнутих сум відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 396 864,00 грн., на користь ОСОБА_3 у розмірі 490 080,00 грн .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Держави Україна на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України зі спеціально визначеного рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

Стягнуто з Держави Україна на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 18 000 грн. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України зі спеціально визначеного рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, діюча в інтересах ГУ МВС України у Київській області, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачів підтримав апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з підстав та доводів, викладених в них, проти апеляційної скарги ГУ МВС України заперечував.

Представник ГУ МВС України в Київській області підтримав апеляційну скаргу ГУ МВС України в Київській області, з підстав та доводів, викладених в ній, проти апеляційних скарг позивачів заперечував.

Інші учасник процесу до суду не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 22.09.2013р. близько 14.00 на автодорозі між с.Крюківщина та с.Тарасівка, що на території Києво-Святошинського району Київської області, водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись в напрямку с.Крюківщина не впоралася з керуванням, виїхала на ґрунтове узбіччя своєї смуги руху, після чого виїхала на зустрічну смугу, де допустила зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz 230E», реєстраційний номер НОМЕР_4, який рухався в напрямку с.Тарасівка, внаслідок чого пасажир автомобіля «Mercedes-Benz 230E» ОСОБА_8, 2013 року народження, від отриманих тілесних пошкоджень ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у Дитячій клінічній лікарні № 7 Печерського району м. Києва, а водій та пасажири автомобіля Mercedes-Benz 230E - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, пасажир автомобіля Seat Ibiza ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а водій вказаного автомобіля ОСОБА_11 померла у Києво-Святошинській ЦРЛ.

23.09.2013 року відомості про вказану дорожньо-транспортну пригоду було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013100010000328 та провадження досудового розслідування доручено слідчому ВР ДТП СУ ОСОБА_5

Судом встановлено, що в листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність слідчого ВР ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12013100010000328 від 23.09.2013р., у якій заявник зазначав, що ним 06.11.2013р. подане слідчому клопотання щодо проведення експертизи, однак станом на 13.11.2013р. потерпілий відповіді на подане ним клопотання не отримав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 22.11.2013р. у справі №761/29644/13-к скаргу ОСОБА_2 задоволено частково та зобов'язано слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_5 у триденний строк з дня винесення даної ухвали розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_2 від 06.11.2013р про призначення судово-медичної експертизи для встановлення ступеня тяжкості і характеру тілесних ушкоджень ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8(а.с.11-12 т.1).

10.02.2014р. проведення досудового розслідування доручено старшому слідчому ВР ДТП СУ ОСОБА_6

10.02.2014 року постановою старшого слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_6 призначено та проведено судово-медичні експертизи щодо ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_3 (а.с.13-14 т.1) та ОСОБА_2, згідно висновків яких від 12.02.2014р. № 45/Д та від 21.02.2014р. № 46/Д отримані тілесні ушкодження обох відносяться до середнього ступеня тяжкості.

28.02.2014р. допитано як потерпілу ОСОБА_3, яка доповнила, що внаслідок ДТП з 22.09.2013р. по 24.09.2013р. перебувала на стаціонарному лікуванні у Боярській ЦРЛ Києво-Святошинського району, з 24.09.2013р. по 15.10.2013р. перебувала на стаціонарному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі МОЗ України, з 16.10.2013р. по 15.11.2013р. перебувала на стаціонарному лікуванні в Академії медичних наук України, з 21.11.2013р. по 09.12.2013р., з 03.01.2014р. по 15.01.2014р. та з 21.01.2014р. по 10.02.2014р. - перебувала на денному стаціонарі у Київському міському пологовому будинку № 5.

06.03.2014р. за клопотанням потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вилучено історії хвороби з лікувальних закладів, в яких перебувала ОСОБА_2 після ДТП, та постановою від 06.03.2014р. призначено судово-медичну експертизу щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих нею (а.с.15-16 т.1).

21.03.2014р. до ГСУ МВС України звернувся позивач ОСОБА_2, який вказав, що судово-медична експертиза, призначена старшим слідчим ВР ДТП СУ ОСОБА_6, проводилася без врахування всіх медичних документів з лікувальних закладів, де проходила лікування його дружина - позивачка ОСОБА_3

27.03.2014 року постановою слідчого ОСОБА_6 було призначено комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено Київського обласного бюро судово-медичних експертиз, однак в подальшому з'ясовано, що станом на 31.03.2014р. вказана постанова до відповідної установи не надходила. У зв'язку з чим, керівництвом Слідчого управління прийнято рішення про передачу кримінального провадження слідчому ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області капітану міліції ОСОБА_5, який зібравши всю медичну документацію щодо ОСОБА_3, постановою від 02.04.2014р. призначив комісійну судово-медичну експертизу (а.с.17-18 т.1), згідно висновку якої від 10.04.2014р. № 40/К внаслідок вказаної ДТП ОСОБА_3 отримала вивих голівки лівої стегнової кістки, що призвів до розвитку небезпечних для життя після травматичних ускладнень і за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

З висновку начальника ВР ДТП Слідчого управління ГУМВС України в Київській області майора міліції ОСОБА_12 від 01.04.2014р вбачається, що старшим слідчим ВР ДТП Слідчого управління ГУМВС України в Київській області ОСОБА_6 не вжито всіх передбачених КПК Українизаходів, спрямованих на з'ясування обставин події, а також не проведено слідчих та процесуальних дій, спрямованих на всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального правопорушення, зокрема, не призначено судово-медичну експертизу щодо встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_3, з урахуванням всієї медичної документації останньої, в зв'язку з чим призначено службове розслідування, проведення якого доручено начальнику відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Київській області майору міліції ОСОБА_12 (а.с.90-93 т.1).

Відповідно до Висновку службового розслідування від 13.05.2014р., проведеного начальником ВР ДТП Слідчого управління ГУМВС України в Київській області ОСОБА_12, (а.с.95-99 т.1), було роз'яснено необхідність проведення комісійної судової медичної експертизи щодо встановлення ступеня тяжкості отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3, а також необхідність вилучення у зв'язку з цим історії хвороби останньої з усіх медичних закладів. ОСОБА_3 було вилучено історії хвороби з трьох лікувальних закладів, а з четвертого закладу вилучити історію за браком часу не представилося можливим. Не врахувавши відсутність медичної документації із останнього лікувального закладу, слідчим призначено судово-медичну експертизу. Наступного дня потерпілим ОСОБА_2 заявлено клопотання про вилучення медичної документації з усіх медичних закладів, де лікувалася позивачка ОСОБА_3, в зв'язку з чим винесену постанову про призначення комісійної експертизи до експертної установи слідчим не направлено.

Встановлено, що за результатами службового розслідування за умисне вчинення тяжкого проступку, що виявилося у недодержанні розумних строків проведення досудового розслідування, невжитті всіх заходів для всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження № 12013100010000328 від 23.09.2013р., які мають суттєве значення для прийняття законного процесуального рішення у кримінальному провадженні, а також спроба приховати факт вчинення вказаного проступку, слідчому ВР ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_6 оголошено сувору догану.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Положеннями частин першої, шостої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок законної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно- розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

В пунктах 5,10-1 Постанови №4 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 рокуроз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції (254к/96-ВР) судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст.9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12 ). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Судом встановлено, що неправомірні дії та бездіяльність слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_6, зокрема щодо недодержання розумних строків проведення досудового розслідування шляхом затягування проведення необхідних слідчих дій в кримінальному провадженні №12013100010000328 від 23.09.2013р., в тому числі щодо зволікання в період з 10.02.2014р. по 31.03.2014р. з призначенням судово-медичної експертизи для визначення ступеню тяжкості отриманих ОСОБА_3 тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, що мала місце 22.09.2013р., є психотравмуючими для позивачів та викликали у них моральні страждання, що фактично свідчить про факт заподіяння позивачам моральної шкоди внаслідок неправомірних дій посадової особи державного органу при здійсненні нею своїх повноважень.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про те, що неправомірні дії слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_6 призвели до порушення розумних строків проведення досудового розслідування та фактичного затягування з направленням матеріалів кримінального провадження до експертної установи, чим завдали моральних страждань позивачам.

Визначаючи розмір нанесеної позивачам моральної шкоди, що підлягав відшкодуванню, суд правильно врахував конкретні обставини справи, характер, глибину та тривалість завданих позивачам моральних страждань, та виходячи з принципу розумності і справедливості, обґрунтовано стягнув на користь позивача ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 15 000 грн., а на користь позивачки ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 18 000 грн. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України зі спеціально визначеного рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що при визначенні розміру моральної шкоди судом не було взято до уваги висновок експерта №11796/15-61 від 04.01.2016 року, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2015 року по справі була призначена по справі судова психологічна експертиза для встановлення розміру грошової компенсації за завдані позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральні страждання.

Висновком експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 04.01.2016р. № 11796/15-61 встановлено, що рекомендований розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 діями ГУМВС України в Київській області в особі старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_6, з урахуванням психологічних коефіцієнтів складає 360 мінімальних заробітних плат, рекомендований розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_3, - 288 мінімальних заробітних плат, розмір яких установлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду.

Відповідно до ч.6, 7 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Разом з тим, судом першої інстанції було зазначено, що у вказаному висновку експерта не визначено чіткого розрахунку завданої позивачам моральної шкоди, виходячи з кількості днів бездіяльності та незаконних дій слідчого ОСОБА_6 в кримінальному провадженні №12013100010000328 від 23.09.2013р., які фактично встановлені висновком службового розслідування. При визначенні розміру грошового відшкодування завданої позивачам моральної шкоди експерт виходив, зокрема, з того, що моральна шкода була спричинена у вигляді лонгованих у часі наслідків, пов'язаних із постійною актуалізацією тяжких психотравмуючих спогадів відносно пережитих травмувальних подій, отримання складних тілесних ушкоджень та невідновної моральної втрати, відтак, в зв'язку з чим суд критично оцінив висновок експерта в частині визначення грошового відшкодування завданої позивачам моральної шкоди, оскільки головним психотравмуючим фактором позивачів стала сама ДТП, внаслідок якої загинула їх дитина, а вони отримали тілесні ушкодження, всі спогади про вказані події є психотравмуючими, в той час як для визначення розміру грошового відшкодування завданої останнім моральної шкоди слід виходити саме з психотравмуючих обставин, що були спричинені внаслідок вчинення неправомірних дій з боку слідчих ВР ДТП СУ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги представника ГУ МВС України в Київській області про те, що порядок проведення кримінального провадження визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, яким не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди, тому позов задоволенню не підлягає, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303,307,308,316 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючої в інтересах Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: