Ухвала суду № 62962202, 22.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/13109/2016 Головуючий в 1 інстанції - Галась І.А.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Желепи О.В.

суддів: Іванченко М.М., Рубан С.М.

при секретарі: Перетятько А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів,-

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому просив стягнути з відповідача 13 373,66 гривень, що складається з суми відновлення залишку коштів в розмірі 11 751,90 гривень та 1 621,76 гривень пені.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та ПАТ «КБ «ПриватБанк» було укладено договір приєднання, умови якого визначені Умовами та правилами надання банківських послуг. В рамках укладеного договору позивачу була видана платіжна картка та відкрито поточний рахунок. 30.05.2015 р. з платіжної картки без відома позивача були списані кошти на загальну суму 11 751,90 гривень. Після отримання смс-повідомлення про списання коштів позивач негайно звернувся до відповідача з повідомленням про блокування картки, а також з заявою про незгоду з транзакцією і проханням повернути кошти. Листом від 22.07.2015р. відповідач повідомив, що списання коштів з картки відбулось через порушення позивачем Умов та правил надання банківських послуг, а саме повідомлення третім особам номеру картки, СVV2-коду, терміну її дії та інших персональних даних власника картки.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.01.2016 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів - задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 13 373,66 гривень.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 гривні.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.03.2016 року заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог. Вказував на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд розглянув і задовольнив позовні вимоги , які не були оплачені судовим збором. Судом не враховано, що про втрату картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 банк не повідомляв і матеріали справи доказів цього не містять, проте саме у зв'язку з втратою картки НОМЕР_1 останній 02.06.2015 р. звернувся до банку із вищевказаною заявою та отримав іншу - НОМЕР_2. ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив що звернувся до банку з вимогою заблокувати картку та при цьому доказів її наявності він суду не надав, також не зазначив коли йому стало відомо про ці платежі і коли він звернувся до банку з вимогою про блокування картки (у позові відсутній номер картки, строк її дії, тощо). Згідно відповіді банку від 22.07.2015 р. (наявній у матеріалах справи) проведення оспорюваних невизнаних ОСОБА_1 операцій відбулося після введення на платіжній сторінці Інтернет номеру картки, терміну її дії та спеціального тризначного коду безпеки платежів через Інтернет - CVV. Судом не враховано , що в розумінні п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», списання коштів з належного ОСОБА_1 рахунку НОМЕР_1, що відбулося 30.05.2015 p., не можуть вважатися неналежними переказами, а тому по справі умова п.8 Положення про негайне відновлення банком залишку коштів на рахунку користувача, задоволенню не підлягає. Окрім того, платежі у Інтернет за карткою НОМЕР_1 здійснювалися раніше, зокрема: р, 12.02.2015 p., 21.01.2015 p., 21.12.2014 р., 21.11.2014 p., 21.10.2014 р. (див. виписку з рахунку), які ОСОБА_1 спірними не визнавалися. Крім того вказував на те, що позивачем не надано доказів, що він відповідно до п. 1.1.1.2.21 Умов та правил надання банківських послуг повідомив банк про несанкціоновану транзакцію по його рахунку.

До апеляційного суду сторони не з'явились, про розгляд справи повідомлені.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого заочного рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно п.1.4 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», держатель спеціального платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п. 14.5 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» держатель спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з п. 2 Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до п. З Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з п. 5 Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Відповідно до п.7, 8 Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до п. 10 Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Згідно положення п. 1 Розділу 10 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, Еквайр та емітент зобов'язані проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових і неналежних переказів, суб'єктів таких переказів і вживати заходів щодо запобігання або припинення здійснення зазначених переказів.

Пунктом 9 Розділу 6 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705, встановлено, що Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір приєднання.

30.05.2015 року з платіжної картки, через мережу інтернет без відома позивача, були списані кошти на загальну суму 11 751,90 гривень, про що позивачу надійшло СМС - повідомлення на мобільний телефон 31.05.2015 року. Дана обставина підтверджується випискою по особовому рахунку.

Позивач про несанкціоновану транзакцію одразу в телефонному режимі повідомив відповідача.

19.06.2015 року позивач звернувся до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою в якій зазначив про несанкціоноване списання грошей в сумі 11 751,90 грн., про свою не згоду з транзакцією і просив повернути йому зазначені кошти.

22 липня 2015 року відповідач надав письмову відповідь позивачу з якої вбачається, що проведена перевірка показала, що списання коштів відбулося третьою особою, яка фактично використовувала в мережі інтернет платіжну картку позивача та мала інформацію про номер картки, CVV2-код, термін дії картки та інших персональних даних позивача.

Як вбачається з відповіді слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Бондарчук-Саввон Н.С., відомості, які внесені до єдиного реєстру досудового розслідування: 30.05.2015р., близько 23:46, невідома слідству особа, з картки «ПриватБанк», яка належить ОСОБА_1, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в розмірі 11 751,90 грн., чим завдано власнику карти матеріальної, шкоди у зазначеному розмірі, (а.с.16)

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновок суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог відповідає цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи скарги про розгляд судом першої інстанції вимог, які не оплачені судовим збором, на правильність ухваленого рішення не впливає, так як суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті, зробив розподіл судових витрат.

Посилання представника банку на недоведеність позивачем здійснення операції без його відома, колегія не приймає виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року.

Жодних доказів, які доводять, що користувач (позивач) своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суду відповідачем не надано.

Навпаки з відповіді відповідача наданій позивачу вбачається, що банк не заперечував, що кошти з рахунку позивача були списані третіми особами з зазначенням всіх необхідних даних з картки позивача, а також необхідних паролів.

Проте ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідач на підтвердження цих доводів доказів не подав.

До суду першої інстанції відповідач взагалі не з'явився, не подав заперечення на поданий позов, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи. Будь-яких заперечень, щодо заявлених позовних вимог відповідач в районному суді не висував, а тому суд постановив заочне рішення, у відповідності з вимогами закону та наданими суду доказами.

Посилання в скарзі на порушення судом п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якого списання коштів з картки позивача неможна вважати несанкціонованим переказом, колегія суддів не приймає так як вони є помилковими та не відповідають обставинам справи.

Суд не може прийняти доводи відповідача з приводу заміни позивачем картки 02.06.2015 року, а також недоведеність позивачем факту негайного повідомлення про несанкціоноване списання коштів, а також проведення по даній картці в інші періоди платежів через інтернет, які позивач не оспорював, оскільки ці обставини відповідач в суді першої інстанції жодним чином не заперечував, та про них не повідомляв , не направив до суду свого представника та не подав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, а тому враховуючи принцип змагальності сторін, визначений ст. 10 ЦПК України, суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі доказів, наданих стороною позивача.

Крім того, та обставина, що платежі у Інтернеті за карткою НОМЕР_1 здійснювалися раніше, зокрема: р, 12.02.2015 p., 21.01.2015 p., 21.12.2014 р., 21.11.2014 p., 21.10.2014 р., які ОСОБА_1 спірними не визнавалися не свідчить про те, що кошти з рахунку останнього 30 травня 2015 року були списані санкціоновано , тобто зі згоди позивача.

Враховуючи вимоги ст. 303 ЦПК України, відповідно до якої, нові докази досліджуються апеляційним судом, лише в разі не подання їх районному суду з поважних причин, колегія суддів не приймає в якості доказів документи долучені до апеляційної скарги, клопотання про приєднання яких в апеляційному суді не заявлялось.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді: