Рішення № 62962190, 22.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарях - Дука В.В., Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація Плюс» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація Плюс» про розірвання договору та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «Грація Плюс» про розірвання договору та стягнення коштів.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що у листопаді 2015 р. вона отримала запрошення до косметичного салону «Грація Плюс» для отримання безкоштовної СПА процедури по догляду за шкірою обличчя.

19.11.2015 р. їй було надано безкоштовну СПА процедуру, після закінчення якої запропоновано пройти ряд додаткових платних СПА процедур за окремою програмою для пенсіонерів, відповідно до якої вона самостійно могла обрати час та об'єм робіт, зважаючи на наявні в неї грошові кошти.

Погодившись на зазначені умови, вона підписала угоду про надання косметичних послуг, однак ознайомившись з нею детальніше зрозуміла, що фактично була введена в оману, оскільки до підпису їй була надана зовсім інша угода за якою вона зобов'язувалася на отримання у відповідача на постійній основі косметичних процедур за рахунок споживчого кредиту № ABHORG154330244 від 19.11.2015 р., наданого ПАТ «Акцент-Банк».

27.11.2015 р., відповідно до положень ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 907 ЦК України вона письмово повідомила ТОВ «Грація Плюс» про відмову від договору надання послуг ІА0811 від 19.11.2015 р. та припинення його дії, і просила відповідача повернути на рахунок ПАТ «Акцент-Банк» кошти, сплачені в рахунок оплати не отриманих нею послуг за договором про надання послуг.

Справа №755/3289/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/11100/2016Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.Крім того 27.11.2015 р. вона повідомила ПАТ «Акцент-Банк» про те, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вона відкликає заяву №ABHORG154330244 від 19.11.2015 р. про надання споживчого кредиту для оплати послуг за договором УА0811 від 19.11.2015 р., та просила вважати розірваним зазначений договір.

Оскільки ТОВ «Грація Плюс» відмовляється повертати кошти та визнавати договір про надання послуг УА0811 від 19.11.2015 р. припиненим, просила розірвати зазначену угоду та стягнути з ТОВ «Грація Плюс» на її користь 5 884,00 грн.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2016 р. позов задоволено частково.

Стягнуто із ТОВ «Грація Плюс» на користь ОСОБА_1 кошти за договором про надання послуг № ІА 0811 від 19.11.2015 р. у розмірі 5 884,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Грація Плюс» на користь держави судовий збір в сумі 1 102,40 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.06.2016 р. заяву ТОВ «Грація Плюс» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Грація Плюс» просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне з׳ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що суд не урахував, що 25.03.2016 р. з метою належного виконання своїх договірних зобов'язань за угодою про розірвання договору від 24.03.2016 р. ТОВ «Грація Плюс» здійснило переказ коштів в сумі 3 554,00 грн. на рахунок ПАТ «Акцент-Банк», реквізити якого були вказані у заяві Замовника (ОСОБА_1), що підтверджується платіжним дорученням від 25.03.2016 р. № 782, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення коштів в сумі 3 554,00 грн.

Крім того посилався на те, що суд першої інстанції не урахував, що позивачкою не було здійснено оплату в розмірі 2 330,00 грн. в якості першого платежу, як під час укладення договору про надання послуг № ІА 0811 від 19.11.2015 р., так і в подальшому, а тому її вимога про стягнення цієї суми є безпідставною.

В судовому засіданні представник ТОВ «Грація Плюс» просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення коштів у розмірі 5 884,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Грація Плюс» зазначені кошти позивачці не перерахував, що є порушенням п. 3 та п. 4 угоди про розірвання договору про надання послуг № ІА 0811 від 19.11.2015 р.

Такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовних зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.11.2015 р. між ТОВ «Грація Плюс» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання послуг № ІА 0811, відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає замовнику комплекс послуг в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а замовних зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити такі послуги згідно умов даного договору. Вартість послуг становить 5 884,00 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору при оплаті послуги через споживчий кредит замовник в день підписання даного договору вносить перший платіж (завдаток) на поточний рахунок виконавця в розмірі 2 330,00 грн. Залишок вартості послуг в розмірі 3 554,00 грн. замовник сплачує банку протягом 10 місяців згідно умов кредитного договору, укладеного між замовником і Банком. Оплата здійснюється не пізніше 25 числа кожного місяця. Замовник повністю розраховується за послугу не пізніше 25 вересня 2016 р.

19.11.2015 р. між ТОВ «Грація Плюс» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено додаткову угоду до договору № ІА 0811 від 19.11.2015 р., відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди викласти п. 5.3. договору в наступній редакції.

При оплаті товарів через споживчий кредит покупець вносить перший платіж (завдаток) продавцю в розмірі 2 330,00 грн.

Такий платіж покупець сплачує продавцю частинами наступним чином: - перший платіж у розмірі 0,00 грн. сплачується покупцем в день підписання договору. - залишок першого платежу у сумі 2 330,00 грн. покупець сплачує кожного місяця до 25 числа рівними частинами в розмірі 233,00 грн.

Покупець повністю сплачує продавцю перший платіж (завдаток) не пізніше 25 серпня 2016 р.

Відповідно до п.3 додаткової угоди залишок вартості товару в розмірі 3 554,00 грн. покупець сплачує Банку протягом 10 місяців згідно умов кредитного договору, укладеного між покупцем та Банком. Оплата здійснюється не пізніше 25 числа кожного місяця. Покупець розраховується за товар по догляду не пізніше 25 вересня 2016 р.

Таким чином, сторонами було погоджено умови, порядок та строки оплати першого платежу у розмірі 2 330,00 грн. та залишку вартості товару у розмірі 3 554,00 грн.

ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів, щодо сплати нею щомісячних платежів у розмірі 233,00 грн., чи сплати першого платежу у загальному розмірі 2 330,00 грн.

Відповідно до п. 11 заяви позичальника № ABHORG154330244 від 19.11.2015 р. про надання строкового кредиту у розмірі 5000,00 грн., сума авансового внеску за товар, який сплачується за рахунок власних коштів позичальника становить 2 330,00 грн.

24.03.2016 р. між ТОВ «Грація Плюс» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) уклали угоду про розірвання договору про надання послуг № ІА 0811 від 19.11.2015 р., відповідно до п. п. 1-4 якої сторони дійшли спільної згоди припинити дію договору шляхом його розірвання з 24.03.2016 р. Починаючи з моменту припинення дії договору з виконавця знімаються зобов'язання по наданню послуг, а з замовника знімаються зобов'язання по сплаті коштів за надані послуги. Протягом 3 робочих днів з моменту припинення дії договору виконавець зобов'язаний на підставі заяви замовника перерахувати на поточний рахунок ПАТ «А-Банк» грошові кошти у сумі 3 554,00 грн. Виконавець зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту припинення дії договору на підставі заяви замовника перерахувати грошові кошти у сумі 2 330,00 грн., отримані як перший платіж (завдаток) на підставі п. 3.3. договору за реквізитами вказаними в заяві замовника.

На виконання п. 3 угоди про розірвання договору, 25.03.2016 р. ТОВ «Грація Плюс» перерахувало 3 554,00 грн. на рахунок ПАТ «А-Банк», що підтверджується платіжним дорученням № 782 від 25.03.2016 р. «Призначення платежу: повернення оплати у зв'язку з повернення товару/ненадання послуг, за ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_1 (пл. .не відноситься до підпр. діяльності) Без ПДВ».

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 сплатила суму авансового внеску за товар, який сплачується за рахунок її власних коштів у розмірі 2 330,00 грн., позивачка не надала, а відтак у суду не було правових підстав для задоволення її позовних вимог про стягнення з ТОВ «Грація Плюс» 5 884,00 грн.

Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Грація Плюс» на користь ОСОБА_1 грошових коштів та судових витрат підлягає скасуванню, з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація Плюс» задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 р. за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація Плюс» в частині стягнення коштів у розмірі 5 884,00 грн. та судового збору скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грація Плюс» про стягнення коштів, відмовити.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 р. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: