Ухвала суду № 62962166, 22.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/12890/2016 Головуючий в 1 інстанції - Яценко Н.О.

Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Іванченка М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року про забезпечення позову в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про захист прав споживача, визнання кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 4662973 грн. 15 коп.

ОСОБА_2 в свою чергу звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ ПриватБанк», який судом було об'єднано з первісним позовом відповідно до якого просила суд визнати недійсним з моменту підписання кредитний договір № К2840І0000002184 від 06.12.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», договір іпотеки К2840Ю000002184 від 06.12.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ ПриватБанк», договір поруки № 284010000002184 від 06.12.2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», договір поруки № 284010000002184/1 від 06.12.2007 юку, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову в якій зазначила, що 08 липня 2016 року до неї надійшли листи ПАТ КБ «ПриватБанк» про те що Банк має намір укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться в іпотеці за кредитним договором № 284010000002184 від 06.12.2007 року. В іншому листі було зазначено, що якщо вона протягом тридцяти днів не висловить намір придбати вищевказаний предмет іпотеки, Банк вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд, зазначає, що існує реальна ймовірність того, що Банк відчужить предмет іпотеки іншій особі, а тому просила суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 до вирішення питання по справі за зустрічним позовом про визнання кредитного договору № 284010000002184 від 06.12.2007 року та договору іпотеки недійсними.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24.07.2016 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1

Не погодившись з такою ухвалою суду, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу по відмову в задоволенні заяви, через її необґрунтованість та недоведеність .

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення відповідача ОСОБА_3, яка є представником ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_7, які заперечували проти задоволення скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення зустрічного позову є обґрунтованою, оскільки майно на яке заявник просив накласти арешт є предметом спору, а вказаний вид забезпечення є співмірним із заявленими зустрічними позовними вимогами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він зроблений з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 210 ЦПК України, ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

В ній відсутні мотиви з посиланням на докази, на підставі яких суд зробив висновок про неможливість виконання можливого рішення про визнання недійсним договору іпотеки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

В порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, суд наклав арешт на майно, що не належить відповідачеві за зустрічним позовом, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову в спосіб обраний позивачем.

Разом з тим, колегія роз`яснює, що заявник не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення його позову в інший спосіб.

Керуючись ст.ст. 151-153, 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року, скасувати та постановити нову, якою в задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру № АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: