Ухвала суду № 62962017, 23.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. м. Київ К/800/15076/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 р.

у справі № 825/310/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулбонд»

до Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вулбонд» (далі - позивач, ТОВ «Вулбонд») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000242200 від 28.01.2016 р., прийняте ГУ ДФС у Чернігівській області.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 р., позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області № 0000242200 від 28.01.2016 р.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем, на виконання ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова Подалюки О.Ф. у справі №751/11234/15-к від 24.11.2015 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВУЛБОНД», згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 78.1.11, п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВУЛБОНД» з питань достовірності, повноти декларування ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП», ТОВ «УКРПРОМТОВТОРГ», ТОВ «УКРЕКСПОРТТРЕЙД», ТОВ «КБЕ-ТРАНС», ТОВ «БУДПРОДАКШН» за період з 01.01.2013 р. по 31.10.2015 р. та податку на прибуток за відповідний період, за результатами якої складено акт від 11.01.2016 р. № 1/22/33688816.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВУЛБОНД» п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 97 349,35 грн., в т.ч. за 4 кв. 2013 р. на суму 33 391,67 грн.. за 1 кв. 2014 р. на суму 12 491,67 грн., за 2 кв. 2014 р. на суму 11 334,50 грн., за 3 кв. 2014 р. на суму 20 184,84 грн.. за 4 кв. 2014 р. на суму 19 946,67 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2016 р. № 0000242200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 121 689 грн., з них 97 351 грн. - основного платежу та 24 338 грн. - штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо неправомірності дій відповідача в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість як за основним платежем так і за штрафними (фінансовими) санкціями з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП», ТОВ «УКРПРОМТОВТОРГ», ТОВ «УКРЕКСПОРТТРЕЙД», ТОВ «КБЕ-ТРАНС», ТОВ «БУДПРОДАКШН».

Такі висновки обґрунтовані тим, що права та обов'язки позивача як платника податків щодо формування власних податкових зобов'язань та сплати податків врегульовані нормами діючого податкового законодавства і не можуть залежати від фактичних обставин здійснення господарської діяльності та дотриманням вимог податкового законодавства його контрагентами. Товариством надано первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу податкового кредиту, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Однак, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП», ТОВ «УКРПРОМТОВТОРГ», ТОВ «УКРЕКСПОРТТРЕЙД», ТОВ «КБЕ-ТРАНС», ТОВ «БУДПРОДАКШН».

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо безтоварності господарських операцій та направленість взаємовідносин між позивачем та контрагентами на безпідставне формування податкового кредиту з метою заниження податкових зобов'язань, суди повинні були з'ясувати наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати товари у ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП», ТОВ «УКРПРОМТОВТОРГ», ТОВ «УКРЕКСПОРТТРЕЙД», ТОВ «КБЕ-ТРАНС», ТОВ «БУДПРОДАКШН», а також реальне виконання умов договорів.

Крім того, відхиляючи доводи відповідача щодо не здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом ТОВ «Укрекспорттрейд» з огляду на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 28.01.2016 р., яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ «Укрекспорттрейд», судами попередніх інстанцій не була врахована позиція Верховного Суду України, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 р.(справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено належним чином доводи відповідача щодо порушення кримінальної справи щодо осіб, які за висновками слідства організовували діяльність ТОВ «УКРИМПОРТГРУПП», ТОВ «УКРПРОМТОВТОРГ», ТОВ «УКРЕКСПОРТТРЕЙД», ТОВ «КБЕ-ТРАНС», ТОВ «БУДПРОДАКШН» з метою надання іншим суб'єктом господарювання необґрунтованої податкової вигоди, не з'ясовано стан відповідних кримінальних справ, наявності/відсутності вироків, не надано оцінки протоколам допиту ОСОБА_2 керівника ТОВ «КБЕ ТРАНС» та ТОВ «УКРЕКСПОРТТРЕЙ» та ОСОБА_3 директора ТВО «УКРЕКСПОТРЕЙ» , які заперечували свою участь в діяльності вищезазначених підприємств, а також ОСОБА_4 водія ПП «Укрінтерсофт», який факт перевезення ним вантажу на адресу позивача не підтвердив.

Враховуючи вищевикладене, оскільки суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, без належного з'ясування фактичних обставин справи передчасно дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, то зазначені рішення судів підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 р. - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В.Приходько

Судді І.О.Бухтіярова

Ю.І.Цвіркун