Ухвала суду № 62961961, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/31336/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Дніпропетровської митниці ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року

у справі № 804/1458/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»

до Дніпропетровської митниці ДФС

про визнання недійсними та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі - ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського») звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного значення від 14 липня 2014 року №110010000/2014/20062 та визнання недійсним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14 липня 2014 року № 110010000/2014/600135/1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій не врахували відсутність у наданих позивачем документах платіжних доручень, які підтверджують оплату товару, а також наявні розбіжності в даних декларації країни експорту товару та поданій до митного оформлення декларації позивача.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» просило залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що 25 лютого 2014 року між ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» та компанією «PHI AG» (Австрія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 14-0415-1, при цьому витрати на транспортування товару за умовами DAP - ПАТ «Дніпровський меткомбінат», м. Дніпродзержинськ, включені до вартості товару.

11 липня 2014 року для здійснення митного оформлення товару, а саме: Гніздового блоку марки SANIT 185MAW 0-6 формат АС8085 (вироби з вогнетривкої кераміки) - 5089 кг (15 шт.); мертель марки RESITECT K89PCR (вогнетривка суміш неорганічних речовин алюмосилікатного типу вогнетривів у вигляді порошку) - 2010 кг позивачем подано митну декларацію № 110010000/2014/003994. Митна вартість товару заявлена за ціною договору (контракту). На підтвердження митної вартості товару позивачем надано наступні документи: контракт № 14-0415-12 від 25 лютого 2014 року; додаткову угоду № 1 від 28 березня 2014 року; додаток (специфікація) до контракту № 2 від 14 квітня 2014 року; довідку банку № 385 від 11 липня 2014 року; рахунок-проформу № 0090672215 від 21 травня 2014 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 104068144 від 03 липня 2014 року.

Крім документів, поданих відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу (МК) України, декларантом додатково самостійно надані наступні документи: міжнародна автомобільна накладна CMR № 008377 від 03 липня 2014 року; лист ПАТ «ДМКД» № 062Д/1004 від 11 липня 2014 року; комерційна пропозиція CIS/14/847/041 від 12 лютого 2014 року; пакувальний лист б/н від 03 липня 2014 року; сертифікат про походження товару загальної форми № L989.563 1567414 від 08 липня 2014 року; сертифікат якості б/н від 05 червня 2014 року; 2 сертифікати якості б/н від 11 червня 2014 року; копія митної декларації країни відправлення № 14АТ100000EVKE3RG2 від 03 липня 2014 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-0-0-0/1/00/1/1/1.5.6 від 14 липня 2014 року.

За результатами проведеного контролю із застосуванням системи управління ризиками Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) відповідно до статті 337 МК України митним органом виявлено, що документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме: копія декларації країни експорту не містить умов поставки визначених контрактом купівлі-продажу від 25 лютого 2014 № 14-0415-12; вартість товарів, зазначена в декларації країни експорту не відповідає заявленій до митного оформлення, тому не виконано вимоги п. 3 ст. 53 МК України; відсутня інформація, щодо відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посадовою особою Митниці у зв'язку з наявними розбіжностями, що містилися в поданих до митного оформлення документах, для підтвердження заявленої митної вартості у відповідності до розділу ІІІ «Митна вартість товарів та методи її визначення», ч. 3 ст. 53 «Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості» МК України запропоновано позивачу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем надані додаткові документи: висновок ТПП № ГО-3290 від 01 серпня 2014 року. При цьому, листом від 14 липня 2014 року вх. № 062Д/1023 позивач повідомив відповідача, що не має можливості подати витребувані документи та про залишення за собою права надати додаткові документи в термін до 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг відповідно до п. 8 ст. 55 МК України.

14 липня 2014 року відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/2014/20062 за його контрактною вартістю. Відповідно до рішення про коригування митної вартості від 14 липня 2014 року №110010000/2014/600135/1 митну вартість 1 тонни: мертель марки RESITECT K89PCR-03 (вогнетривка суміш неорганічних речовин алюмосилікатного типу вогневитривів у вигляді порошку) збільшено з 2312 EUR/кг до 2723 EUR/кг.

Товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за митною декларацією від 14 липня 2014 року № 110010000/2014/004048 з митною вартістю, визначеною декларантом та із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, визначених відповідачем відповідно до прийнятого рішення про коригування митної вартості № 110010000/2014/600135/1, яка становить 3416,91 грн.

Вважаючи вказані рішення та картку відмови незаконними, ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обов'язкові документи, подані позивачем разом з ВМД № 110010000/2014/003994 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, не містили в собі розбіжностей, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари, а тому у відповідача не було підстав для вимоги про надання додаткових документів.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Всупереч зазначеному, відповідач додатково витребував весь перелік документів, передбачений ч. 3 ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено судами, Митниця в оспорюваному рішенні не зазначила та не надала доказів наявності в поданих декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документах будь-яких розбіжностей чи неточностей, які б не давали можливість визначити митну вартість товарів за першим методом її визначення.

Так, декларація країни експорту не є обов'язковим документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України та надавалась позивачем добровільно та ініціативно як додатковий документ. Водночас, жодних вимог до заповнення вказаної декларації чинним законодавством України не передбачено.

Що ж стосується абстрактного посилання Митниці в оспорюваному рішенні на відсутність інформації щодо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, то вказане не заслуговує на увагу, оскільки транспортні витрати включено до вартості товару за умовами договору, а надані документи містили відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за товари. Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій, при митному оформленні спірного товару відповідачем не вимагалось подання платіжного доручення щодо сплати вартості останнього і відсутність такого доручення не була підставою для прийняття картки відмови, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо його ненадання є безпідставними. При митному оформленні позивачем надавалась довідка банку, що платіжне доручення від 27 червня 2014 року на суму 119 183,95 EUR за контрактом від 25 лютого 2014 року № 14-0415-12 виконано банком 27 липня 2014 року, що не заперечується відповідачем. При цьому в детальній специфікації до вказаного контракту (додаток № 2) зазначено вартість як гніздового блоку, так і мертелю, які подавались до митного оформлення, що спростовує доводи відповідача щодо неможливості визначити вартість вказаного товару.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій установлено відсутність у наданих позивачем обов'язкових документах розбіжностей, які б перешкоджали застосуванню основного методу визначення митної вартості товарів, а позивачем надано всі передбачені ст. 53 МК України необхідні документи, які не містять ознак їх підробки і в них наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та скасування оспорюваних рішення та картки відмови у цій справі.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормам и права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: