Ухвала суду № 62961956, 24.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 листопада 2016 року м. Київ К/800/31592/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі за позовом приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и л а :

Приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 05.04.2016 року за №Ф-80015781702 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 192 526,60 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 15.04.2016 року №91/0018841702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 19 848,94 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно ж до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування»).

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Отже, виходячи з наведених вимог закону, приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-2 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №22-2.

Аналогічні норми закріплені і в пункті 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №454 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 року за № 1628/24160) відповідно до якого фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку №454.

Отже, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Тобто сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі «усього» таблиці 3 Додатка №5 до Порядку №454 та Порядку №22-2, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» (34.7 %).

Водночас, вказані норми законодавства, не зобов'язують самозайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що задекларована позивачем сума доходу, з якої було розраховано єдиний внесок за 2012-2014 роки, відповідає показникам чистого оподатковуваного доходу, заявленим в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за відповідні роки, при цьому, здійснений позивачем розподіл річної суми чистого оподатковуваного доходу не суперечить вимогам чинного законодавства.

Контролюючий орган, здійснивши відповідний розрахунок належної до сплати суми єдиного внеску, безпідставно застосував максимальну базу нарахування єдиного внеску, визначивши відповідну суму шляхом множення ставки єдиного внеску на добуток сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму у відповідному місяці, безпідставно збільшивши таким розрахунком грошові зобов'язання позивача.

Крім того, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 - 2014 роки подані за вказані роки у встановленому порядку, за встановленою формою та у строки, передбачені законодавством України. Зазначена у звітах сума єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі перерахована до бюджету, що також не заперечувались відповідачем.

З огляду на наведені обставини та вимоги закону, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про незаконність винесеної Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області вимоги від 05.04.2016 року за №Ф-80015781702 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 192 526,60 грн., що, відповідно, є підставою для її скасування. Крім того, оскільки відсутні підстави для донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску, то й рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 15.04.2016 року №91/0018841702 про застосування штрафних санкцій за донарахування такого внеску, також підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі за позовом приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник