Ухвала суду № 62961780, 18.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 листопада 2016 року м. Київ К/800/31347/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року

у справі № 431/3272/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (далі - УПФУ), в якому просив визнати дії неправомірними та зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 02 серпня 2016 року позов задоволено. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року постанову Старобільського районного суду Луганської області від 02 серпня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, 10 травня 2016 року позивачем подано до УПФУ в Старобільському районі заяву щодо проведення перерахунку пенсії згідно з даними архівних довідок № 41 та № 42 від 23 вересня 2015 року про заробітну плату для обчислення пенсії за період своєї роботи в АТП 10965 у 1991-1995, які видані архівною установою.

УПФУ відмовило у перерахунку пенсії згідно з даними архівних довідок у зв'язку з тим, що м. Зоринськ знаходиться на території, яка не контролюється українською владою, і тому УПФУ не може перевірити відповідність сум заробітку, вказаних у довідці.

Відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок). За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку).

Тобто, обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеного в його рішеннях, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі № 21-4722а15.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що довідки № 41 та № 42 від 23 вересня 2015 року, видані позивачу, не підтверджені первинними документами та підписані посадовими особами так званої "ЛНР".

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволені позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі № 431/3272/16-а .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед