Ухвала суду № 62961680, 22.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2016 р. м. Київ К/800/52814/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Горбатюка С.А.,

Кравцова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа: Роздільнянська районна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа: Роздільнянська районна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 08 серпня 2014 року, від 15 листопада 2014 року та від 06 лютого 2015 року про відмову в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї ОСОБА_4.

Зобов'язано управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області призначити та виплатити ОСОБА_4 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям згідно її заяв від 08 серпня 2014 року та 06 лютого 2015 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 1992 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 Подружжя має четверо дітей, двоє з яких неповнолітні: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, навчається та потребує допомоги батьків, оскільки самостійного заробітку не має.

Чоловік позивача - ОСОБА_5 є інвалідом 1 групи «А» безстроково у зв'язку з відсутністю кінцівок обох рук, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 2-18 ОД №083321 від 26.10.2011 року, та потребує стороннього догляду, який забезпечує позивач, отримуючи соціальну допомогу по догляду за інвалідом у розмірі 182,70 грн. Пенсія ОСОБА_5 становить 1395,70 грн.

Сім'я позивача отримувала соціальну допомогу, як малозабезпечена з 2013 року, за відповідними зверненнями позивача.

Враховуючи, що вищезазначена соціальна допомога призначається терміном на шість місяців, то позивач 08 серпня 2014 року звернулась до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, надала необхідні документи, в тому числі декларацію про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї, в якій зазначила, що нею було придбано автомобіль КІА SЕРНІА, 2000 року випуску, вартістю 16 000 грн.

З метою перевірки даних, зазначених позивачем в декларації, управлінням соціального захисту населення районної державної адміністрації було направлено запит до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, за результатами якого центром надано відповідь від 18 вересня 2014 року № 1596, в якій зазначено, що вартість придбаного ОСОБА_4 автомобіля становила 46720,00 грн.

Вважаючи, що позивачем надані недостовірні дані, відповідачем було припинено виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з 01 серпня 2014 року.

11 листопада 2014 року ОСОБА_4 повторно звернулась до відповідача із заявою про призначення соціальної допомоги, за результатами розгляду якої управлінням соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області 15 листопада 2014 року прийнято рішення про відмову у призначенні соціальної допомоги, посилаючись на те, що позивачем були надані недостовірні дані, а отже вона набуде право на призначення допомоги з лютого 2015 року.

06 лютого 2015 року ОСОБА_4 звернулась до відповідача із заявою про призначення соціальної допомоги, надала необхідні документи, за результатами розгляду якої відповідач рішенням відмовив у призначенні допомоги, посилаючись на необхідність здійснити запит до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів та Роздільнянської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області для підтвердження даних про доходи заявника. При цьому вирішено, що повторний розгляд питання призначення допомоги позивачу буде здійснено у разі отримання відповідей, які підтвердять відсутність доходів.

При цьому 15 січня 2015 року з Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів за № 45 надійшла інформація, що автомобіль КІА, який належав ОСОБА_4, знятий з обліку 05 листопада 2014 року для реалізації та відповідно до даних Роздільнянської державної податкової інспекції від 02 березня 2015 року позивач отримала дохід від реалізації (обміну) рухомого майна на суму 60 247,00 грн., яка в декларації ОСОБА_4, вказана не була.

Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон) соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Згідно зі статтею 4 Закону для надання соціальної допомоги подається заява уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.

У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.

Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів.

Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.

Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок) визначено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.

Згідно з пунктом 6 Порядку для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім'ї; довідку про склад сім'ї; декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї); довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

Пунктом 9 Порядку визначено, що рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів.

У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган праці та соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.

Відповідно до пункту 10 Порядку соціальна допомога не призначається у разі, коли, зокрема, особи, які входять до складу малозабезпеченої сім'ї, протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо або оплатили послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку тощо (крім житлово-комунальних послуг, у межах норм споживання та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності) в сумі, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;

При цьому за наявності обставин, передбачених в абзацах другому - шостому цього пункту, державна соціальна допомога може бути призначена органом праці та соціального захисту населення на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, коли, зокрема, у складі сім'ї є інвалід; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років).

Згідно з пунктом 12 Порядку у разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови позивачу у призначенні допомоги, відповідачем зазначені відповіді Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів щодо вартості придбаного ОСОБА_4 автомобіля, дані в яких відрізнялись від вартості, вказаної позивачем у деклараціях.

Разом з тим, судами не надано оцінки документам, на підставі яких позивачем придбано автомобіль та згодом реалізовано, які підтверджували б суму коштів, сплачених позивачем за його придбання та отриманих за його реалізацію, а отже не встановлено, чи подано позивачем недостовірні відомості в деклараціях; якщо такі відомості є недостовірними, то чи навмисно позивачем їх було подано та яким чином вони вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 08 серпня 2014 року, однак в матеріалах справи рішення відповідача від зазначеної дати відсутнє.

Отже, без з'ясування наведених обставин неможливо постановити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі постановлене судом рішення не є обґрунтованим.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судами неповно з'ясовані обставини справи, - а тому постановлені рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, та постановленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - скасувати, справу - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: