Постанова № 62961427, 16.11.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/912/16

16 листопада 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Ходачкевич Н.І.

при секретарі судового засідання Косюк О.П.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Маслюх О.З. Бойко М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, Позивач) з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області (далі - Управління Держпраці, Відповідач) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 жовтня 2013 року, ОСОБА_4 знаходячись на території Козівського міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг населенню, на якому останній працює директором, яке знаходиться на вул. І. Франка, 136, смт. Козова Тернопільської області, будучи на виробництві у робочий час отримав чисельні тілесні ушкодження, у т.ч. закриту травму органів черевної порожнини з підкапсульним розривом селезінки, з підкапсольною гематомою селезінки, які у відповідності висновку комісійної судово-медичної експертизи Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи №99 від 8-18 вересня 2014 року відносяться до середнього ступення тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння і спричинили тривалий розлад здоров'я.

Про факт отримання травми (тілесних ушкоджень) на виробництві Позивачем інформувалось інспекцію праці. Проте, рішенням управління Держпраці у Тернопільській області від 27.07.2015 р. №123-122-05/15 відмовлено в розслідуванні даної події.

Позивач вважає такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними, відтак звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представники Відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог та пояснили, що ОСОБА_4, дійсно 01.07.2015 р. звернувся до територіальної державної інспекції з питань праці у Тернопільській області із заявою з приводу проведення розслідування виробничої травми. Заява була перенаправлена за належністю в Управління Дежпраці у Тернопільській області, так як інспекція з питань праці не наділена повноваженнями розгляду таких питань.

Управлінням Держпраці у присутності ОСОБА_4 розглянуло заяву щодо отримання ним тілесних ушкоджень на виробництві 25.10.2013 року і відповідно до п. 7 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ № 1232 від 30.11.2011 року листом від 27.07.2015р. надало відповідь про те, що даний випадок не підлягає розслідуванню, так як не зафіксовано травмування (одержання тілесних ушкоджень) під час виконання трудових обов'язків на підприємстві ОСОБА_4

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що 01.07.2015 р. ОСОБА_4 відповідно до Закону України "Про звернення громадян" звернувся до територіальної державної інспекції з питань праці у Тернопільській області із заявою з приводу проведення розслідування виробничої травми. Заява була перенаправлена за належністю в Управління Дежпраці у Тернопільській області, так як інспекція з питань праці не наділена повноваженнями розгляду таких питань.

Управлінням Держпраці за участю заступника начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Бережанському районі Щура С.В., головного спеціаліста-юриста відділу організаційно-кадрової та правової роботи управління праці та соціального захисту населення Козівської РДА Петришина М.Т., технічного інспектора праці Тернопільської обласної ради профспілок Марчука М.М. у присутності ОСОБА_4 розглянуло заяву щодо отримання ним тілесних ушкоджень на виробництві 25.10.2013 року.

При розгляді заяви ОСОБА_4 зазначив, що травму він отримав внаслідок зловмисних дій групи правоохоронців УДСЕС УМВС України в Тернопільській області 25.10.2013р.

Листом управління Держпраці у Тернопільській області від 27.07.2015 р. №123-122-05/15 повідомлено позивача про те, що даний випадок не підлягає розслідуванню, оскільки не встановлено факту отримання позивачем 25.10.2013р. травми на підприємстві під час виконання трудових обов'язків (відсутність свідків; не зафіксовано одержання травм; не збереження до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці; тощо). Також зазначили, що відповідно до постанови прокуратури Тернопільської області від 26.09.2014 р. закрито кримінальне провадження у зв"язку із відсутностю в діях працівників УДСЕЗ УМВСУ України в Тернопільскій області складу кримінального правопорушеня

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з наступного:

Правове регулювання нещасних випадків на виробництві здійснюється відповідно до «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ № 1232 від 30.11.2011 року (далі - Порядок).

Згідно з п.7 Порядку розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійної о лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий» день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосередньо здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці (далі - безпосередній керівник робіт), чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов'язаний:

- терміново організувати надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

- негайно повідомити роботодавця про те, що сталося;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та машини, механізми, обладнання, устаткування (далі - устаткування) у такому стані, в якому вони були на момент настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків та порушення виробничих процесів), а також вжити заходів до недопущення подібних нещасних випадків.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку лікувально-профілактичний заклад протягом доби повинен передати територіальному органові Держпраці за місцем настання нещасного випадку з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві, за формою згідно з додатком 1.

Однак, жодних повідомлень від лікувально-профілактичного закладу до Управління Держпраці не надходило.

Крім того, відповідно до п.36 Порядку якщо територіальним органом Держпраці, протягом доби не прийнято рішення про проведення спеціального розслідування такого нещасного випадку, розслідування проводиться роботодавцем або Фондом за місцем настання нещасного випадку згідно з пунктами 3-32 цього Порядку.

Таким чином, ОСОБА_4, як керівником підприємства, у разі факту травмування з легким чи середнім ступенем важкості може бути проведено розслідування самостійно підприємством із створенням комісії відповідно до Порядку. Проте, такі дії Позивачем не вчинялись.

Крім того, постановою прокуратури Тернопільської області від 26.09.2014 р. кримінальне провадження закрите, у зв"язку із відсутностю в діях працівників УДСЕЗ УМВСУ України в Тернопільскій області складу кримінального правопорушеня, оскільки досудовим слідством не здобуто жодних доказів про вчинення 25.10.2013р. працівниками УДСЕЗ УМВСУ України в Тернопільскій області неправомірних дій щодо позивача.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

В свою чергу, суд вважає, що лист 27.07.2015р. №183/122-05/15, в якому на думку позивача, викладено рішення про відмову у проведенні розслідування з приводу отримання позивачем травми за своєю суттю є відповіддю, наданою державним органом відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Суд погоджуєттся з доводами представника позивача про те, що відповідачем порушено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві щодо розгляду повідомлення про нещасний випадок поданого ОСОБА_4 21.11.2013р. Проте, позивач не оскаржує бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду даного повідомлення.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, відтак позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлен 21.11.2016р.

Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Суддя Ходачкевич Н.І.