Постанова № 62960552, 22.11.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р. Справа № 6/4/358

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

органу прокуратури - Марщівська О.П., прокурор

позивача - не з'явився

третьої особи на стороні позивача - не з'явився

відповідач 1 - не з'явився

відповідач 2 - не з'явився

третьої особи-1 на стороні відповідача 1, 2 - не з'явився

третьої особи-2 на стороні відповідача 1, 2 - Яковлев А.В., представник, довіреність в справі

третьої особи-3 на стороні відповідача 1, 2 - Іващенко П.І., представник, довіреність в справі.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Колективного підприємства "Їдальня № 33" від 30.07.2014 року на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014р. у справі № 6/4/358 (головуючий суддя Танасюк О.Є., суддя Виноградова В.В., суддя Гладій С.В.)

за позовом Колективного підприємства "Їдальня № 33"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницьке бюро технічної інвентаризації

до 1. Виконавчого комітету Хмельницької міської ради

2. Хмельницької міської ради

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. Федерації професійних спілок України;

2. Федерації профспілок Хмельницької області;

3.Підприємства „Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області

про визнання права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 в м. Хмельницькому та визнання співвласником даного приміщення

За участю прокуратури м. Хмельницького

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 у справі № 6/4/358 (головуючий суддя Танасюк О.Є., суддя Виноградова В.В., суддя Гладій С.В.) у позовних вимогах Колективного підприємства "Їдальня № 33", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницьке бюро технічної інвентаризації до 1. Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, 2. Хмельницької міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Федерації професійних спілок України; 2. Федерації профспілок Хмельницької області; 3. Підприємства „Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, за участю прокуратури м. Хмельницького про визнання права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 в м. Хмельницькому та визнання співвласником даного приміщення, відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факту та не надано будь-яких доказів належності йому на праві власності 66/100 приміщення їдальні та не доведено, що він є співвласником даного приміщення разом із Хмельницькою міською радою. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявне право власності позивача на будь-яку частину спірного приміщення їдальні, а також докази того, що КП «Їдальня № 33» володіє, користується та розпоряджається спірним приміщенням спільно із Хмельницькою міською радою. Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 29.09.1994 р. укладеного між Хмельницьким міськвиконкомом (продавець) та організацією орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування Їдальня № 33 (покупець), трудовим колективом їдальні було викуплене (приватизоване) обладнання їдальні на суму 98680 тис. крб., крім приміщення, про що прямо зазначено в самому договорі. Однак, придбане обладнання не входить до вартості приміщення їдальні і не може визначати позивача як співвласника приміщення їдальні на частину даного приміщення під обладнанням площею 238 кв.м., як про це зазначає позивач. Також позивачем не надано доказів, яким чином та на підставі чого, саме в такому кількісному виразі визначена площа приміщень з обладнанням КП «Їдальня № 33» ( 238 кв.м.).

Крім того, розпорядженням виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів № 186-р від 04.11.1994 р., яким зареєстровано договір купівлі-продажу від 29.09.1994 р. було зобов'язано голову ради організації орендарів в місячний термін укласти договір довгострокової оренди приміщення строком на 10 років з науково-культурним центром Федерації профспілок Хмельницької області. Таким чином, вищезазначені документи спростовують твердження позивача про те, що КП «Їдальня № 33» ще з 1994 р. являється співвласником приміщення їдальні площею 238 кв.м.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази погодження орендодавця (Підприємства «НКЦ «Побужжя» Федерації профспілок Хмельницької області) на здійснення будівництва та реконструкції приміщення їдальні, а також не надавалися дозволи на реконструкцію даного приміщення з боку Хмельницької міської ради та її виконавчого комітету, про що свідчать лист Департаменту економіки Хмельницької міської ради від 24.10.2006 р. за №12-5466-02-08 та лист управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 12.10.2009 р. за № 1900/01-15.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, враховуючи, що здійснення поточного та капітального ремонту передбачалося договором оренди та додатковою угодою до договору оренди, відсутність погодження на здійснення поліпшень з боку орендодавця та не доведення позивачем, що під час здійснених ним поліпшень була створена нова річ, є безпідставним посилання позивача на ч. 4 ст. 788 ЦК України. Тому в даному випадку відсутні правові підстави вимагати визнання права власності за КП «Їдальня № 33» на зроблені поліпшення, як відокремлені, так і невідокремлені, які позивач визначає в розмірі 31/100 приміщення їдальні.

З урахуванням вищезазначеного, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач Колективне підприємство "Їдальня № 33" звернувся до суду із апеляційною скаргою та з урахуванням додаткових пояснень (вих. №125 від 27.06.2014 р. та вих№131 від 14.08.2014 р.) в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2014 року у справі №1 №6/4/358 повністю та прийняти нове рішення, яким позов про визнання права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 в м. Хмельницькому та визнання співвласником даного приміщення, задоволити.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування конкретних матеріалів і доказів, що знаходяться у справі, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції прийнята до уваги та обставина, що придбане позивачем за договором купівлі-продажу від 29.09.1994 майно цілісного майнового комплексу відноситься до рухомих речей, які можна вільно переміщувати в просторі.

Скаржник вважає, що суд при цьому не врахував, що невід'ємною складовою частиною цілого приміщення їдальні і є стаціонарне обладнання і устаткування, оскільки приміщення їдальні будувалось, а обладнання і устаткування монтувалось як єдине ціле, як єдина соціально-значима споруда спеціального цільового призначення, а саме як цілісне підприємство громадського харчування. Суд також без будь-яких пояснень не надав значення вимогам п. 3 ст. 66 ГК України і ст. 191 ЦК України, які характеризують підприємство, як єдиний цілісний майновий комплекс, який визначається нерухомістю.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що суд не врахував вимоги ст. 181 ЦК України, на яку посилався в рішенні суду, щодо нерухомості відносяться цілісні об'єкти, розташовані на конкретній земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення і нанесення непропорційних збитків.

Більше того, відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 року, затвердженого рішенням Хмельницького міськвиконкому від 30.06.1980 року №149-г, закінчене будівництво приміщення їдальні в м.. Хмельницькому по вул. Соборна, 55 було прийнято в експлуатацію саме, як окремий цілісний об'єкт виробничого призначення.

На думку скаржника судом не враховано і цілий ряд інших обставин. Зокрема, суд не звернув увагу на те, що окреме обладнання і устаткування повністю вмонтоване в будівлю (венткамери, холодильні камери, ліфт, електрообладнання і інше), яке належить нашій організації і яке без руйнування об'єкта демонтувати взагалі неможливо. Погоджуючи у жовтні 1994 року приватизацію підприємством неподільних з приміщенням їдальні основних фондів - стаціонарно встановленого в приміщенні їдальні обладнання і устаткування, переміщення якого неможливе без його знецінення, і не виявляючи ніяких заперечень проти цього протягом більше 30 років, відповідачі ще в 1994 році підтвердили стан нерухомості обладнання і устаткування і виникнення спільної сумісної власності, а також статус нашого підприємства, як співвласника приміщення їдальні.

Також, скаржник вважає, що суд не надав цим обставинам ніякого значення, не врахував, що стаціонарне обладнання і устаткування, яке належить організації позивача на праві власності, з приміщенням їдальні складає єдине ціле і його ніяк не можна віділити від самого приміщення, особливо вмонтоване устаткування, у зв'язку з чим, відповідно до ст.ст. 355, 368, 369 ЦК України воно є спільною сумісною власністю і на нього розповсюджується право спільної сумісної власності без визначення часток учасників у такій власності.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що суд послався на факти, які ніяким чином не підтверджені в процесі розгляду справи. Так, суд посилається на той факт, що позивач, починаючи з 1992 року, знаходився в орендних відносинах з НКЦ «Побужжя», а сама оренда з НКЦ встановлювалася аж до 01.01.2000 року. Такого договору в природі не існує і існувати не могло, а треті особи у справі заявляють, що оригінал цього договору не зберігся через давність. Сам же суд у той же час стверджує, що 30.03.93 року між позивачем і Хмельницькою міською адміністрацією був укладений інший договір оренди. Таким чином, одночасним власником приміщення їдальні і НКЦ «Побужжя», і Хмельницька міська адміністрація бути не могли.

У той же час суд не дослідив того факту, що ця земельна ділянка виділялась підприємству НКЦ «Побужжя» повторно і набагато пізніше, оскільки вперше ця земельна ділянка виділялась Федерації профспілок області під будівництво приміщення їдальні. Таким чином, підприємство НКЦ «Побужжя», не будучи власником приміщення їдальні, в обхід закону отримало наділ на землю і, крім того, з різницею між раніше виділеною землею на користь НКЦ «Побужжя» в розмірі 0,03 га .

Крім того, на думку скаржника судом не врахована і та обставина, що організація позивача, починаючи з 1992 року, знаходилася в орендних відносинах з відповідачами - Хмельницькою міською адміністрацією і Хмельницьким міськвиконкомом, у той же час категоричне твердження суду, що організація не була в орендних відносинах з відповідачами, ще раз підтверджує факт неповноти оцінки судом доказів, що є у справі. Суд не звернув ніякої уваги і не надав ніякого значення рішенням попередніх судів, що приміщення їдальні відноситься до комунальної власності, а всі документи про право власності Федерації профспілок області та його реєстрацію визнано недійсними.

Скаржник також, звертає увагу суду на те, що на момент вирішення даного спору, вже набрало законної сили рішення суду від 18.09.2012 по справі № 16/2/6/71-Н за позовом Фонду Державного майна України до Федерації профспілок Хмельницької області, Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Комунального підприємства "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації", Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської Ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Колективне підприємство "Їдальня № 33", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Федерації професійних спілок України про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55; скасування державної реєстрації права власності, здійсненої Комунальним підприємством "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі від 28.03.2000 р. за № 729; визнання права власності за державою в особі Фонду державного майні України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 р., що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55. в якому судом зроблено висновок, про підтвердження факту подальшого вибуття із власності профспілок приміщення їдальні у 1981 році, вибуття із власності держави приміщення їдальні у 1992 році та його передача у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади.

Зокрема, скаржник зазначає, що поза увагою суду залишилось питання застосування вимог законодавства, яке діяло на момент виникнення права позивача на спільну сумісну власність. Таке право, на думку скаржника, виникло у нього з 1992 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 апеляційну скаргу та додані до неї документи колективному підприємству «Ідальня №33» повернуто без розгляду.

Після усунення обставин, що зумовили повернення апеляційної скарги, позивач вдруге звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 у справі №6/4/358, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов.

Ухвалами від 26.05.2014 р. відновлено Колективному підприємству „Їдальня № 33" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2014 р. у справі №6/4/358 та прийнято апеляційну скаргу до провадження, а розгляд скарги призначено на 27.06.2014 р. (склад колегії: головуючий суддя - Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г, суддя Маціщук А.В.).

05.06.2014 на адресу суду від відповідача 1 - Виконавчого комітету Хмельницької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 1 просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 року по справі №6/4/358 без змін, а апеляційну скаргу колективного підприємства "їдальня №33" - без задоволення.

У відзиві зазначає, що подану колективним підприємством "їдальня №33" апеляційну скаргу вважає необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 року - законним та обґрунтованим.

Відповідач 1 вважає, що суд прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивачем у позовній заяві, а також його представниками в судових засіданнях не вказано, яким чином його права і охоронювані законом інтереси порушує, оспорює чи не визнає Хмельницька міська рада та Виконавчий комітет Хмельницької міської ради.

Також вважає, що висновок суду є законним і обґрунтованим, оскільки при розгляді позову про визнання права власності суд повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно, а не встановити його, а в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи та інші докази, які б підтверджували право власності позивача на спірне нерухоме майно, відсутні докази спільного користування, володіння та розпорядження спірним приміщенням позивачем та Хмельницькою міською радою і її виконавчим комітетом, тому позивачем не доведено факту належності йому на праві власності 66/100 приміщення їдальні та не доведено, що він є співвласником даного приміщення разом із Хмельницькою міською радою.

Крім цього, повідомляє суд про те, що постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2014 року скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 23.09.2013 року по справі №924/648/13, яким було задоволено позов заступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Федерації профспілок Хмельницької області, навчально-культурного центру «Побужжя» Федерації профспілок Хмельницької області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 року № 223- А, скасування свідоцтва та визнання права власності за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, та направлено справу №924/648/13 на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

05.06.2014 на адресу суду від відповідача 2 - Хмельницької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 2 просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 року по справі №6/4/358 без змін, а апеляційну скаргу колективного підприємства "їдальня №33" - без задоволення. Свою позицію підтверджує з аналогічних підстав викладених у відзиві відповідача 1- Виконавчого комітету Хмельницької міської ради.

16.06.2014 на адресу суду від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 3 - Підприємства „Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд, апеляційну скаргу колективного підприємства «їдальня 33» про визнання права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 р. по справі № 6/4/358 без змін.

У даному відзиві третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 3 - Підприємства „Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області зазначає, що виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільними правами законом встановлена його непорушність (ч.1 ст.321 ЦК України). Виходячи із змісту даної норми, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Апеляційна скарга ґрунтується лише на поясненнях та припущеннях позивача, які не підтверджуються належними доказами. У позивача відсутні матеріально-правові факти з якими закон пов'язує виникнення права власності, але позивач має намір набути право власності на 66/100 (617 м2) приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 за рішенням суду.

Апелянт стверджує, що «...в процесі розгляду справи суд не знайшов за потрібне з'ясувати, за ким фактично значиться будівля їдальні, голослівно стверджуючи, що право власності у визначеному порядку зареєстровано за Федерацією профспілок області.

Суд не звернув ніякої уваги і не надав ніякого значення рішенням попередніх судів, що приміщення їдальні відноситься до комунальної власності, а всі документи про право власності Федерації профспілок області та його реєстрацію визнано недійсним».

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2014 р. по справі № 924/648/13 рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.2013 р. залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 р. № 223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні скасовані і справу повернуто на розгляд суду першої інстанції, а приміщення як було, так і залишається власністю ФП області. Відносно твердження позивача про те, що КП «їдальня 33», починаючи з 1992 року, знаходиться в орендних відносинах з відповідачами - Хмельницькою міською адміністрацією і Хмельницьким міськвиконкомом, а одночасно власником приміщення їдальні НКЦ «Побужжя» ФП області і Хмельницька міська адміністрація бути не могли.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що позивач укладав договори оренди приміщення з НКЦ «Побужжя» ФП області 31.08.1992р., 01.04.1996 р. (договір № 13) 27.02.1997 р., 27.12.2001 р. (№ 7/02), а в 1993 році уклав договір з Хмельницькою міською адміністрацією по оренді тільки торгово-технологічного обладнання, яке в 1981 році було безоплатно передано тресту їдалень від профкурсів ФП області.

В той же час позивач свідомо замовчує факт того, що на підставі Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» розпорядженням Хмельницького МВК від 04.10.1994 р. № 186-р зареєстровано договір купівлі-продажу державного майна, зданого в оренду організації орендарів Хмельницького виробничо-торговельного підприємства громадського харчування їдальні № 33 відповідно до п.1.2 якого визначено: «Вартість відчужуваного майна, крім приміщення, становить дев'яносто вісім мільйонів 680 тис.крб.», а п.2 розпорядження зобов'язано голову ради організації орендарів в місячний термін укласти договір оренди з науково-культурним центром Федерації профспілок Хмельницької області, що підтверджує факт знаходження приміщення їдальні у власності Федерації профспілок області.

Апелянт стверджує, що суд не звернув увагу на те, що окреме обладнання і устаткування повністю вмонтоване в будівлю (венткамери, холодильні камери, ліфт, електрообладнання і інше), яке належить КП «їдальня 33» і яке без руйнування об'єкта демонтувати взагалі неможливо. Дане твердження не відповідає дійсності, так як аналізуючи розшифровку обладнання ВКБ Вінницької облпрофради і акт передачі обладнання від 02.11.1981 року тресту їдалень венткамери, холодильні камери, електрообладнання не передавалося, таким чином з 47742 крб., передано тільки торгово-технологічне обладнання на суму 23644 крб..

Режим нерухомих і рухомих речей врегульовано ст.181 ЦК України, відповідно до якої визначено, що:

Основною розмежувальною ознакою рухомих і нерухомих речей є їх зв'язок із землею. Нерухомими речами визначаються: земля із багаторічними насадженнями, будинки, споруди як житлового, так і виробничого призначення (мости, тунелі, шляхопроводи тощо), а також інші об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі, тобто всі інші речі, які не належать до нерухомості.

Таким чином обладнання, яке передано тресту їдалень, відноситься до рухомих речей і твердження про те, що його не можна відділити від приміщення і що площа приміщень безпосередньо зі стаціонарним обладнанням і устаткуванням складає 238 кв.м безпідставне і не ґрунтується на законі.

Крім того, земельна ділянка, на якій розташована добудова їдальні до профкурсів, не надавалась позивачу, а ст.181 ЦК України передбачає належність земельної ділянки до нерухомих речей, а згідно ст.355 ЦК України спільна власність виникає у разі, коли одне і те саме майно належить на праві власності кільком особам.

Передане в 1981 р. обладнання КП «їдальня 33» не входить до вартості будівлі їдальні, і не може визначати позивача як співвласника приміщення.

Згідно ч.2 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11, ст.509 ЦК України та ст.174 ГК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є договори та інші правочини.

27.12.2001 між навчально-культурним центром «Побужжя» ФП області (Орендодавець) і КП «їдальня 33» (Орендар) укладено договір оренди приміщення їдальні за № 7/02, який діяв до 01.01.2008 р. (далі Договір).

Частиною 4 ст.778 ЦК України передбачено, що «якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частина наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом». Однак, договором оренди від 27.12.2001, зокрема п.4.15 Договору встановлено, що Орендар (Позивач) має право за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення орендованого майна, що зумовлює поліпшення його вартості, але при певних умовах:

по-перше, необхідна письмова згода Орендодавця (тобто в Договорі закладена та ж норма, що і в Цивільному кодексі України);

по-друге, невідокремлювані поліпшення є власністю Орендодавця без зобов'язань відшкодування витрат Орендарю або в окремих випадках з відшкодуванням витрат, але на умовах, визначених Орендодавцем за погодженням з рішенням колегіального органу власника майна -

президією Федерації профспілок Хмельницької області.

Відповідно до п.4.6 Договору оренди він зобов'язувався робити поточні ремонти за власний кошт, в тому числі й поточні ремонти внутрішніх інженерних комунікацій без компенсації Орендодавцем.

Крім того, п.7.10 передбачає, що у разі припинення або розірвання Договору оренди поліпшення орендованого майна, здійсненні Орендарем за власні кошти за письмовим погодженням з Орендодавцем, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а невідокремлені приміщення - власністю Орендодавця на умовах визначених письмовим погодженням або додатковою угодою до цього Договору.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 3 - Підприємства „Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області доводить до відома апеляційного суду, що з 01.01.2008 року договір оренди приміщення їдальні не укладався і з даного часу КП «Їдальня 33» безоплатно володіє приміщенням їдальні разом з тим включає витрати по поліпшенню приміщень по 2013 рік включно.

З відповідачами, Хмельницькою міською радою і міськвиконкомом взагалі відсутні будь-які договори оренди.

Вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до ст.43 ГПК України, тому відсутні підстави для його скасування.

20.06.2014 на адресу суду від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 2 - Федерації профспілок Хмельницької області надійшов відзив в якому просить суд залишити рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 року у справі № 6/4/358 без змін, а апеляційну скаргу КП «їдальня № 33» без задоволення.

Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області є законним, а апеляційна скарга КП «їдальня № 33» такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права в силу ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, виходячи з цих норм право власності (в даному випадку Хмельницької міської ради) має існувати на день пред'явлення позову до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Пунктом 1 ч. 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Зазначає, що станом на 11.04.2014, день винесення рішення Господарським судом Хмельницької області, та на сьогоднішній день право власності на предмет спору зареєстроване за Федерацією профспілок Хмельницької області (запис в реєстровій книзі за № 729). Відповідно Хмельницька міська рада не є власником приміщення і не може бути відповідачем.

Крім того, позивачем не подано жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував позовні вимоги щодо визнання КП «їдальня № 33» власником або співвласником приміщення.

Розпорядженням в. о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 №63 у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі - Гулової А.Г., проведено повторний автоматичний розподіл справи №6/4/358, яким визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя суддя Юрчук М.І., суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у зв'язку із перебуванням на листку непрацездатності по догляду за хворою дитиною судді Маціщук А.В. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №6/4/358 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року у справі №6/4/358 апеляційна скарга позивача Колективного підприємства „Їдальня № 33" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014р. у справі №6/4/358 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 27.06.2014 р. об 10:30 год. (склад колегії суду: головуючий суддя - Юрчук М.І, суддя Крейбух О.Г., суддя Петухов М.Г.).

27.06.2014 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №6/4/358 з наступних підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2013 у справі 924/648/13 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 23.09.2013 у даній справі, а саму справу направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області. Відповідно позивач вважає, що розгляд справи №6/4/358 неможливий до вирішення пов`язаної з нею справи №924/648/13.

Ухвалою суду від 27.06.2014 у справі №6/4/358 колегія суддів апеляційної інстанції відхилила заявлене клопотання, вважаючи, що підстави для зупинення провадження у справі № 6/4/358 відсутні.

Даною ухвалою суду розгляд апеляційної скарги позивача колективного підприємства «Ідальня №33» у справі №6/4/358 відкладено на 30.07.2014 .

14.07.2014 на адресу суду від відповідача 2 - Хмельницької міської ради надійшов уточнений відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 2 підтримує свою правову позицію та просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 року по справі №6/4/358 без змін, а апеляційну скаргу колективного підприємства "їдальня №33" - без задоволення. Відзначив, що 30.03.1993 між Хмельницькою міською адміністрацією (орендодавець) та організацією орендарів Хмельницького виробничо-торговельного підприємства громадського харчування їдальні № 33 (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавцем надано в оренду орендарю майно Хмельницького виробничого-торгівельного підприємства громадського харчування їдальні № 33 (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору передача майна в оренду не тягне за собою передачі орендареві права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Хмельницька міська адміністрація, а орендар володіє, користується, розпоряджається ним протягом строку оренди.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що власністю орендаря є майно, створене ним за рахунок своїх коштів, а також матеріальні та інші цінності, які не входять в склад орендованого майна, набуті на засадах, передбачених законом. Вартість відокремлених без шкоди для орендованого майна покращень, проведених орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, зменшується на цю суму при вирішенні питання викупу. Відповідно до п. 5.1. договору строк дії визначений з 30.03.1993 р. по 30.03.1996 р. (т. 9, а.с. 23-26).

27.02.1997 між Навчально-культурним центром „Побужжя" (за дорученням ради Федерації профспілок області) та Колективним підприємством «Їдальня № 33» на підставі рішення президії ФП області від 27.02.1997 р. № П-13-5 укладено договір оренди, згідно умов якого орендарем прийнято в подальше користування на умовах оренди майно цілісного майнового комплексу ради федерації профспілок області, зокрема основні фонди залишковою вартістю 330962,66 грн. загальною площею 848 м.кв. (т. 2, а.с. 140-148).

Згідно з п. 8.3. договору орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за письмовою згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які не можливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визнане: договором (п. 8.4. договору).

Пунктом 8.5. договору передбачено, що вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації і підлягає.

Додатковими угодами до договору оренди від 27.02.1997 р. сторонами продовжувався дії договору оренди, зокрема, додатковою угодою від 27.12.1997 р. договір був пролонгований до 31.12.1998 р.; додатковою угодою від 28.12.1998 р. - до 31.12.1999 р.; додатковою угодою від 28.12.1999р. - до 31.12.2000 р.; додатковою угодою пролонговано договір оренди на 2001 р. (т.1 ас. 149-152)

27.12.2001 за № 7/02 між НКЦ „Побужжя" (орендодавець) та КП «Їдальня №33» (орендар) було укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що належать на праві власності Федерації профспілок області відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення їдальні загальною площею 665 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Соборній, 55 і розміщене на 1-2 поверхах (підвалі), для використання в організації послуг громадського харчування. Вказане майно знаходиться на балансі орендодавця (п. 1.1. договору). Знаходження спірного майна на балансі НКЦ „Побужжя" підтверджується наявним в матерії справи фінансовим звітом НКЦ «Побужжя» від 31.12.2007 р. (т. 3, а.с. 130). Розділом 4 договору передбачені обов'язки та права орендаря. Зокрема, останній зобов'язаний: не проводити без письмової згоди з орендодавцем невідокремлюваних поліпшень (п. 4.7.); повернути орендоване майно в належному стані за актом приймання - передачі з урахуванням їх фізичного та морального зносу в семиденний термін після закінчення строку дії договору або в разі його дострокової розірвання (п. 4.10). Орендар має право за письмовою згодою орендодавця за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення орендованого майна що зумовлює підвищення його вартості, при цьому невідокремлені приміщення є власністю орендодавця без зобов'язань відшкодування витрат (або в окремих випадках на умовах визначених орендодавцем за погодженням з президією ФП області (п. 4.15. договору).

Позивач стверджує, що за погодженням з відповідачами були побудовані нові приміщення: торговий зал 1 поверху, тарний склад та інші, у зв'язку з цим загальна площа приміщення їдальні збільшилась з 862 кв.м до 936 кв.м., або на 74 кв.м. При цьому, позивачем не конкретизовано, докази підтверджують зазначене, та ким з відповідачів здійснено таке погодження. Позивачем не надані докази погодження орендодавця (Підприємства «НКЦ «Побужжя» Федерації профспілок Хмельницької області) на здійснення будівництва та реконструкції приміщення їдальні, а також не надавалися дозволи на реконструкцію даного приміщення з боку Хмельницької міської ради та і виконавчого комітету, про що свідчать лист Департаменту економіки Хмельницької міської ради від 24.10.2006 р. за №12-5466-02-08 та лист управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради 12.10.2009 року за № 1900/01-15.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у спірному приміщенні знаходиться майно КП „Ідальня № 33" (стаціонарне обладнання і устаткування, набуте згідно договору купівлі-продажу від 20.09.1994 р.), яке є неподільною частиною цілісного виробничого комплексу їдальні та яке не можливо відокремити без втрати його властивостей, у зв'язку з чим вважає, що режим нерухомості розповсюджується і на стаціонарне обладнання та устаткування, як на складову частину майнового комплексу їдальні в цілому (п. 3 ст. 66 ГК України, ст. 191 ЦК України) та відповідно до ст. ст. 355, 368, 369 ЦК України на нього розповсюджується право спільної сумісної власності поки що без визначення часток учасників у такій власності.

Статтею 191 ЦК України, на яку посилається позивач, визначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів (ч.ч. 2, 4 ст. 191 ЦК України).

Режим рухомих і нерухомих речей врегульовано ст. 181 ЦК України, з якої випливає, що основною розмежувальною ознакою рухомих і нерухомих речей є їх зв'язок із землею. Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Позивачем за договором купівлі-продажу від 29.09.1994 було придбано обладнання їдальні, яке по своїй суті відноситься до рухомих речей, тому твердження позивача про те, що його неможливо відділити від приміщення, у зв'язку з чим на нього поширюється режим нерухомості є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Позивачем не надані докази, які б свідчили про наявне право власності позивача на будь-яку частину спірного приміщення їдальні, а також докази того, що КП «їдальня № 33» володіє, користується та розпоряджається спірним приміщенням спільно із Хмельницькою міською радою. Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 29.09.1994 р. укладеного між Хмельницьким міськвиконкомом (продавець) та організацією орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування їдальня № 33 (покупець), трудовим колективом їдальні було викуплене (приватизоване) обладнання їдальні на суму 98680 тис. крб., крім приміщення, про що прямо зазначено в самому договорі. Однак, придбане обладнання не входить до вартості приміщення їдальні і не може визначати позивача як співвласника приміщення їдальні на частину даного приміщення під обладнанням площею 238 кв.м., як про це зазначає позивач. Також позивачем не надано доказів, яким чином та на підставі чого, саме в такому кількісному виразі визначена площа приміщень з обладнанням КП «їдальня № 33» ( 238 кв.м.).

Крім того, розпорядженням виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів № 186-р від 04.11.1994, яким зареєстровано договір купівлі-продажу від 29.09.1994 було зобов'язано голову ради організації орендарів в місячний термін укласти договір довгострокової оренди приміщення строком на 10 років з науково-культурним центром Федерації профспілок Хмельницької області. (т. 3, а.с. 92).

Таким чином вищезазначені документи спростовують твердження позивача про те, що КП «їдальня № 33» ще з 1994 року являється співвласником приміщення їдальні площею 238 кв.м.

Аргументуючи свої позовні вимоги позивач посилається на ч. 4 ст. 778 ЦК України, вважаючи що ним в процесі оренди в результаті здійснених поліпшень орендованого майна створена нова річ, але при цьому не зазначає яка нова річ ним створена. Свою частку у праві власності з урахуванням положень ч. 4 ст. 778 ЦК України позивач визначає в розмірі 31/100 приміщення їдальні. Відповідно до ч. 4 ст. 778 ЦК України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, умовою визначення наймача співвласником та застосування ч. 4 ст. 778 ЦК України є створення нової речі в результаті поліпшення, а також за наявності на це згоди наймодавця. Крім того, правило, закріплене в ч. 4 ст. 778 ЦК України застосовується лише у випадках якщо сторони не встановили інших умов у договорі. Згідно п. 4.15. договору оренди № 7/02 від 27.12.2001 року укладеного НКЦ «Побужжя» та КП «їдальня № 33» (діяв до 01.01.2008 року) передбачено, що орендар має право за письмовою згодою орендодавця за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, при цьому невідокремлювані приміщення є власністю орендодавця без зобов'язання відшкодування витрат (або в окремих випадках на умовах, визначених орендодавцем за погодженням з президією

Федерації профспілок області). Позивачем не надані докази письмового погодження орендодавцем проведення поліпшень, як відокремлених, так і невідокремлених.

Разом з тим, відповідно до п. 4.7. вищевказаного договору оренди, орендар зобов'язаний не проводити без письмової згоди з орендодавцем невідокремлюваних поліпшень. Позивачем в якості доказу надано перелік зроблених ним поліпшень майна за період з 1990 по 2013 рік на сум 235430 грн. При цьому, серед понесених витрат позивачем вказані також витрати на поточні ремонти, які відповідно до п. 4.6. договору оренди він зобов'язувався виконувати за власні кошти в тому числі й поточні ремонти внутрішніх інженерних комунікацій без компенсації орендодавцем.

Згідно додаткової угоди від 08.04.2003 року до договору оренди від 27.12.2001 року №7/02 (укладеної між НКЦ «Побужжя» та КП «їдальня № 33» сторони домовилися про продовження строку дії договору оренди до 31.12.2004 р. включно при умові виконання за цей період робіт по капітальному ремонту туалетів, залу, обладнання центрального входу з роздягальнями. Позивач здійснені ним поліпшення включає: заміну меблів в торговому залі та обладнання в цехах, встановлення лічильників теплової енергії, повірка лічильників, ремонт каналізації, закупівля касових апаратів, холодильного обладнання, встановлення декоративних решіток та інше. Проте зазначений перелік є господарськими витратами, необхідними для діяльності підприємства та не є поліпшеннями, тим більше поточним чи капітальним ремонтом.

Враховуючи, що здійснення поточного та капітального ремонту передбачалося договором оренди та додатковою угодою до договору оренди, відсутність погодження на здійснення поліпшень з боку орендодавця та не доведення позивачем, що під час здійснених ним поліпшень була створена нова річ, є безпідставним посилання позивача на ч. 4 ст. 788 ЦК України. Тому в даному випадку відсутні правові підстави вимагати визнання права власності за КП «Їдальня 33» на зроблені поліпшення, як відокремлені, так і невідокремлені, які позивач визначає в розмір 31/100 приміщення їдальні.

З урахуванням вищезазначеного, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому.

14.07.2014 на адресу суду від відповідача 1 - Виконавчий комітет Хмельницької міської ради надійшов уточнений відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 1 просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 року по справі №6/4/358 без змін, а апеляційну скаргу колективного підприємства "Їдальня №33" - без задоволення. Свою позицію підтверджує з аналогічних підстав викладених у відзиві відповідача 2 - Хмельницької міської ради.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 № 01-07/111 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ в зв'язку тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) по справі № 6/4/358 - Юрчука М.І . 30.07.2014, у відповідності до пунктів 3.1.11 - 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 6/4/358, яким визначено головуючого суддю - Гудак А.В.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Петухова М.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 6/4/358 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою суду від 29.07.2014 у справі №6/4/358 апеляційну скаргу позивача - Колективного підприємства «Їдальня №33» колегією судів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Олексюк Г.Є. прийнято до свого провадження.

30.07.2014 на адресу суду від скаржника - Колективного підприємства «Їдальня №33» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №6/4/358 до вирішення пов`язаної з нею справи №924/648/13.

Клопотання мотивоване тим, що у справі №924/648/13 встановлюється належний власник будівлі № 55 по вул. Соборна, 55 у м. Хмельницькому в цілому та легітимність рішення № 223-А від 23.03.2000 і свідоцтва про право власності від 28.03.2000 (зареєстрованого за № 729), а тому справа №6/4/358 є похідною від справи № 924/648/13 та її повний об'єктивний розгляд можливий лише після вирішення справи №924/648/13.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 у справі №6/4/358 внесено зміни до складу колегії суддів у зв"язку із перебуванням у відпустці судді Олексюк Г.Є.. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Розізнана І.В..

Ухвалою суду від 14.08.2014 провадження у справі № 6/4/358 зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №924/648/13 за позовом Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, до Федерації профспілок Хмельницької області, до Навчально - культурного центру "Побужжя" федерації профспілок Хмельницької області, до Комунального підприємства "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю; скасування державної реєстрації права власності; визнання права власності за Хмельницькою міською радою.

28.07.2016 на адресу суду від Федерації профспілок Хмельницької області надійшла заява № 06-08-159 від 26.07.2016, в якій Федерація профспілок Хмельницької області просить поновити провадження у справі № 6/4/358 за апеляційною скаргою Колективного підприємства "Їдальня № 33" у зв'язку із тим, що рішення господарського суду Хмельницької області від 07 жовтня 2015 року у справі №924/648/13, яким у задоволенні позову відмовлено, залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016.

Розпорядженням в. о. керівника апарату у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Розізнаної І. В. у період з 01 серпня 2016 по 02 вересня 2016 включно та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.08.2016 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 прийнято апеляційну скаргу Колективного підприємства "Їдальня № 33" від 30.07.2014 у справі № 6/4/358 на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Гудак А.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 провадження у справі поновлено апеляційне провадження у справі № 6/4/358, а розгляд апеляційної скарги призначено на 22.09.2016.

21.09.2016 на адресу суду від Колективного підприємства "Їдальня № 33" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю (перебування в іншому суді у м. Вінниці, додається копія повістки про виклик до суду) постійного представника та хворобою директора позивача, подати додаткові докази і доводи до апеляційної скарги та клопотання про зупинення провадження у справі, можливого залучення до участі у справі іншого відповідача, заміни неналежного відповідача.

21.09.2016 на адресу суду від Колективного підприємства "Їдальня № 33" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 6/4/358, в якому позивач просить зупинити провадження у справі № 6/4/358 до вирішення пов'язаної з нею справи № 924/648/13.

В судове засідання 22.09.2016 представники Хмельницького бюро технічної інвентаризації, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Хмельницької міської ради, Федерації професійних спілок України не з'явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили.

В судовому засіданні 22.09.2016 прокурор підтримала клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи тим, що враховуючи клопотання скаржника щодо подачі додаткових доказів та клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 22.09.2016 представник Федерації профспілок Хмельницької області та представник Підприємства „Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області заперечили проти відкладення розгляду справи, оскільки коло представників не обмежене.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 розгляд апеляційної скарги у справі № 6/4/358 відкладено на 27 жовтня 2016.

27.10.2016 на адресу суду від позивача надійшли додаткові доводи та пояснення до апеляційної скарги, даними доводами позивач підтримує клопотання про зупинення провадження у справі № 6/4/358 яке подано на адресу суду 21.09.2016, в якому просить зупинити провадження у справі № 6/4/358 до вирішення пов'язаної з нею справи № 924/648/13. До даних пояснень додає копію свідоцтва про право власності №32819546 від 28.01.2015 на нежитлову будівлю за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вулиця Соборна, будинок 55, загальною площею 1720,9 кв.м., що на думку позивача є доказом реєстрації права власності за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради .

Крім того, в судовому засіданні 27.10.2016 представники позивача підтримали клопотання про зупинення провадження у справі № 6/4/358 до вирішення пов'язаної з нею справи № 924/648/13 за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 924/648/13 за позовом заступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до відповідачів 1.Виконавчого комітету Хмельницької міської ради; 2.Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради; 3.Федерація професійних спілок Хмельницької області; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - колективне підприємство "Їдальня № 33", за участю третіх особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 3 - 1.Федерація професійних спілок України; 2.Підприємство "Навчально-культурний центр "Побужжя" федерації профспілок Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 № 223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхилила клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 6/4/358 до вирішення пов'язаної з нею справи № 924/648/13 за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 924/648/13, в зв'язку із відсутністю відомостей про направлення вказаної касаційної скарги на адресу Вищого господарського суду України та про її прийняття до провадження судом касаційної інстанції. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів.

Представники позивача в судовому засіданні 27.10.2016 підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

В судовому засіданні 27.10.2016 прокурор підтримала клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 27.10.2016 представник Федерації профспілок Хмельницької області та представник Підприємства „Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечили проти клопотання про зупинення провадження у справі.

В судове засідання 27.10.2016 представники Хмельницького бюро технічної інвентаризації, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Хмельницької міської ради не з'явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 розгляд апеляційної скарги у справі № 6/4/358 відкладено на 22.11.2016.

04.11.2016 на адресу суду від Хмельницької міської ради надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач 2 зазначає, що враховуючи рішення господарського суду Хмельницької області від 23.09.2013 по справі №924/648/13, яке було чинне на момент прийняття Хмельницькою міською радою рішення №14 від 30.04.2014 та згідно з яким за Хмельницькою міською радою було визнано (підтверджено) належне їй на підставі рішення Хмельницької міської ради №6 від 22.04.1992 «Про затвердження майна та об`єктів, що перебувають у комунальній власності міста» право власності на будівлю їдальні по вул.. Соборній, 55 в м. Хмельницькому, рішення господарського суду Хмельницької області від 18.09.2012 по справі №16/2/6/71-Н, яким було встановлено факт вибуття із власності профспілок приміщення їдальні у 1981 році, а також вибуття із власності держави приміщення їдальні у 1992 році і подальша його передача у комунальну власність, та той факт, що їдальня №33 по вул. Соборній, 55 знаходилася у комунальній власності міста Хмельницького ще з 1992 року, що підтверджується п.34 додатку до рішення Хмельницької міської ради №6 від 22.04.1992 року «Про затвердження майна та об`єктів, що перебувають у комунальній власності міста», було прийнято рішення Хмельницької міської ради №14 від 30.04.2014.

14.11.2016 на адресу суду від Хмельницької міської ради надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №6/4/358 до вирішення Вищим господарським судом України справи №924/648/13, обґрунтовуючи дане клопотання відповідач 2, зазначає, що судами ще триває процес дослідження питання виникнення, переходу та припинення права власності на будівлю їдальні по вул. Соборній, 55 як Федерації профспілок Хмельницької області так і Хмельницької міської ради, а також момент його переходу. Вказане питання є складним і неоднозначним. Це підтверджується тим, що вказане питання неодноразово розглядалося судами, починаючи з 2012 і по вказаній справі виносилися суперечливі та різні за своїм змістом рішення. Тому вважає, що розгляд даної судової справи до прийняття Вищим господарським судом України кінцевого рішення по справі №924/648/13 є передчасним, оскільки обставини, які будуть встановлені при її розгляді можуть мати преюдиційне значення при вирішення Рівненським апеляційним господарським судом справи №6/4/358 та може вплинути на її правильне та об`єктивне вирішення спору по суті.

21.11.2016 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №6/4/358 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представників позивача з поважних причин - перебування на стаціонарному і амбулаторному лікуванні постійних представників КП «Їдальня №33» ОСОБА_8 і юриста ОСОБА_9.

21.11.2016 на адресу суду від Хмельницької міської ради надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що виконати вимогу ухвали суду від 27.10.2016 стосовно забезпечення участі представника в судовому засіданні 22.11.2016 Хмельницька міська рада не має можливості у зв`язку із відсутністю належного фінансування відряджень, яке здійснюється за рахунок міського бюджету.

21.11.2016 на адресу суду від Федерації професійних спілок України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, зокрема зазначає, що підтримує правову позицію Федерації профспілок Хмельницької області та підприємства «Навчально-культурний центр «Побужжя», заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі КП «Їдальня №33», та вважає рішення господарського суду Хмельницької області 11.04.2014 законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

22.11.2016 на адресу суду від Федерації професійних спілок Хмельницької області надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що твердження позивача про те, що холодильні камери, вентиляційна і грузовий ліфт відносяться до нерухомості, які їм відповідно до акту від 02.11.1981 передані у власність, не ґрунтуються на законі. Так, відповідно до проекту прибудови їдальні з навчальними аудиторіями вказані приміщення відносяться до капітального будівництва і відповідно до акту від 01.11.1981 не передавались на баланс тресту їдалень, а відповідно до акту від 02.11.1981 передано тільки: 1. Ліфт грузопід`ємністю 100 кг - 1 шт. (п.19 акту); 2. Вентилятор ЦО 70 №5 - 1 шт. (п.37 акту); 3 Компресори фреонові - 2 шт. (п.15 акту) які відносяться до рухомого майна. Таким чином, вважає, що докази позивача є безпідставними в зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Крім того, в даних додаткових поясненнях Федерація профспілок Хмельницької області спростовує позицію скаржника яка вказана у апеляційній скарзі, а саме скаржник стверджує: «Так, суд як на достовірний посилається на той факт, що Позивач, починаючи з 1992 року, знаходиться в орендних відносинах з НКЦ «Побужжя», а сама оренда з НКЦ встановлювалася аж до 01.01.2000. Такого договору в існувати не могло, а треті особи у справі заявляють, що оригінал цього договору не зберігся через давність. Суд у той час стверджує, що 30.03.93 між Позивачем і Хмельницькою міською адміністрацією був укладений інший договір оренди. Таким чином, одночасним власником приміщення їдальні і НКЦ «Побужжя», і Хмельницька міська адміністрація бути не могли».

Дане твердження ґрунтується на припущеннях скаржника, так як відповідно до договору між учбово-культурним центром «Побужжя» ради ФП області і виробничо-торговим підприємством їдальня № 33 укладеним 31.08.1992 чітко визначено, що в оренду передано площі приміщення їдальні в розмірі 656,7 кв.м і відповідно до п.4 Договору встановлений термін дії договору - з часу підписання і до 01.01.2000.

Разом з тим, КП «Їдальня 33» перекручуючи факти відносить різницю в площі переданої в оренду (656,7 кв.м) і площею приміщень їдальні (862 кв.м) до власності КП «Їдальня 33». Відносно твердження Скаржника про те (п 5 скарги), що судом: «Не врахована судом і та обставина, що наша організація, починаючи з 1992 року, знаходилася в орендних відносинах з відповідачами - Хмельницькою міською адміністрацією і Хмельницьким міськвиконкомом, у той же час категоричне твердження суду, що наша організація не була в орендних відносинах з відповідачами, ще раз підтверджує факт неповноти оцінки судом доказів, що є у справі (договір оренди і інші документи з цього приводу додаються)».

Аналізуючи наданий договір оренди встановлено, що дійсно 30.03.1993 року укладено договір оренди між Хмельницькою міською адміністрацією і організацією орендарів Хмельницького ВТП громадського харчування «їдальня №33» згідно якого (акт прийому-передачі) вартість майна, що передається в оренду - 1 млн.377 тис. крб.

Даний договір підтверджує факт того, що договір оренди укладений тільки на торгово-технологічне обладнання передане відповідно до акту від 02.11.1981 року і відношення до приміщення їдальні не має, так як, відповідно до індексації проведеної підприємством НКЦ «Побужжя» ФП області на балансі якого знаходилося і знаходиться прибудові їдальні з навчальними аудиторіями вартість об'єкту в 1993 році склала -169 млн. 411 тис. крб.

В судовому засіданні 22.11.2016 прокурор підтримав клопотання про зупинення у справі до вирішення Вищим господарським судом України справи №924/648/13, заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив суд залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 у справі № 6/4/358 - без змін, але з мотивів належності Федерації профспілок Хмельницької області, підприємства „Побужжя" ФПХО до спірного майна по справі № 6/4/358 в якості відповідачів по даній справі.

В судовому засіданні 22.11.2016 представник Федерації профспілок Хмельницької області та представник Підприємства „Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечили проти клопотань про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

В судове засідання 22.11.2016 представники Хмельницького бюро технічної інвентаризації, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Хмельницької міської ради не з'явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, причини неявки суду не повідомили.

Федерацією професійних спілок України до суду подане клопотання про розгляд справи без участі представника.

Позивач участі свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. До судового засідання 22.11.2016 надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника з причини перебування постійних представників по справі на лікарняному.

Колегія суддів залишає без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи виходячи з наступного.

Норми статті 22 ГПК України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. З врахуванням того, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на те участь представників сторін в судовому засіданні ухвалою суду не визначена обов'язковою, судова колегія, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників скаржника, відповідачів та третіх осіб - Хмельницького бюро технічної інвентаризації, Федерацією професійних спілок України.

Щодо клопотань позивача та відповідача 2 про зупинення провадження у справі, колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до ч. 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

За змістом вищевказаної статті причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду в кожному конкретному випадку слід з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Відповідно до п. 3.16. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Разом з тим, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

В листі Верховного Суду України № 1-5/45 від 25.01.2006 зазначено, що у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статі 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Апеляційний господарський суд враховує, що зупинення провадження у даній справі без достатніх правових підстав призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників судового процесу.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, відповідача 1 і 2, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача 1 належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників сторін та за наявними в матеріалах справи доказами.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Заслухавши в судових засіданнях представників сторін та третіх осіб, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів встановила наступне.

Колективне підприємство „Їдальня № 33" є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 247954 та Довідкою з ЄДРПОУ № 1660 від 26.12.2007.

Хмельницька міська рада є юридичною особою, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ № 1118 від 23.10.2006.

Виконавчий комітет Хмельницької міської ради є юридичною особою, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ № 1119 від 23.10.2006.

Федерація профспілок Хмельницької області є юридичною особою, що підтверджується Довідкою № 599352 про включення до ЄДРПОУ від 07.02.2012.

Підприємство «НКЦ «Побужжя» Федерації профспілок Хмельницької області є юридичною особою, що підтверджується Довідкою № 820828 про включення до ЄДРПОУ від 01.02.2013 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 832914.

Федерація профспілок України є юридичною особою, що підтверджується Довідкою № 171996 про включення до ЄДРПОУ від 22.01.2009 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 127724.

Рішенням Хмельницького міськвиконкому № 333 від 04.08.1977 надано дозвіл Хмельницькій обласній раді професійних спілок на будівництво їдальні на 140 місць зблокованої з будинком профкурсів по вул. Лібкнехта, 57. (т. 3, а.с. 178-179).

Згідно акту Державної приймальної комісії від 30.06.1980р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 30.06.1980 № 149/Г, закінчене будівництво прибудова їдальні профкурсів в м. Хмельницькому по вул. К.Лібкнехта, 57 було прийнято в експлуатацію. (т. 2, а.с. 128-132).

Управлінням капітального будівництва „Вінницяоблсофпрофа" прибудова їдальні інвентарною вартістю 311462,83 крб. передана, а „Хмельницьким облсофпрофом" прийнята на баланс та зарахована до складу основних фондів, на що вказують наявні у справі авізо, зведений фінансовий звіт за 1980 рік та розшифровка руху основних фондів: графа „прийнято на баланс". (т. 2, а.с. 61-62, 79-80).

Відповідно до довідки УКБ Укрпрофради, авізо УКБ Вінницької облпрофради, додатку до бухгалтерського звіту - Переліку введених в дію об'єктів і переданих експлуатаційним організаціям за 1980 рік, балансу станом на 01.01.1981 прибудова до будівлі профкурсів (приміщення і обладнання їдальні) балансовою вартістю 314134 крб., обладнання за переліком із 48 найменувань на суму 47742,31 крб. передано Хмельницькій обласній Раді профспілок.

Відповідно до постанови Секретаріату Хмельницької обласної ради профспілок від 23.07.1981 (протокол № 7), було надано дозвіл профсоюзним курсам на передачу „безвозмездно" на баланс їдальні № 33 кухонного обладнання на загальну суму 23530,37 крб. (т. 1, а.с. 10).

Згідно акту від 02.11.1981 облпрофкурси передали, а Хмельницький трест їдалень прийняв „безвозмездно" приміщення їдальні з вмонтованим обладнанням, кухонне обладнання та столовий інвентар на загальну суму 23644,76 крб. (т. 1, а.с. 11-12).

Передача приміщення їдальні підтверджується зведеним фінансовим звітом за 1980 рік, в якому зазначена сума у розмірі 314,1 тис. руб., яка вибула за звітний період. (т. 2, а.с.79-80).

Довідкою про розвиток мережі підприємств громадського харчування Хмельницького тресту їдалень у 1980 підтверджується відкриття Їдальні № 33 облсофпрофа на 140 місць. (т.2, а.с. 78).

Наказом Міністерства торгівлі УРСР № 87 від 16.03.1983 Хмельницький трест їдалень ліквідовано та створено Хмельницьке міське об'єднання громадського харчування управління громадського харчування Хмельницького облвиконкому. (т.4, а.с. 32).

Рішенням Хмельницького облвиконкому № 204 від 20.12.1989 міське об'єднання громадського харчування ліквідовано з передачею його функцій обласному виробничо-торгівельному об'єднанню громадського харчування, в склад якого входили всі заклади громадського харчування м. Хмельницького та області, підпорядковані Міністерству торгівлі УРСР, в тому числі відомчі (на заводах, фабриках, в державних установах, навчальних закладах, школах, в організаціях і т. п.). (т. 4, а.с. 33-34).

Наказом Міністерства торгівлі УРСР від 21.11.1991 за № 99 „Про передачу державного майна, що перебуває у віданні Міністерства торгівлі України, передано відомчі заклади закритої мережі громадського харчування відповідним організаціям, а підприємства відкритої мережі громадського харчування передано у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам.

Відповідно до рішення Хмельницького облвиконкому № 22 від 19.02.1992 обласне виробничо-торгівельне об'єднання громадського харчування ліквідовано.

Згідно рішення облвиконкому № 23 від 19.02.1992 „Про розмежування державного майна області між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування", проведено розмежування державного майна, яке відноситься до комунальної власності, між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування (п. 1 рішення).

На виконання рішення облвиконкому № 23 від 10.02.1992 , виконкомом Хмельницької міської ради 20.02.1992 прийнято рішення № 55 „Про організацію передачі державного майна в комунальну власність міста". Пунктом першим зазначеного рішення надано повноваження на прийняття для розпорядження в управління комунальною власністю міста відділам і управлінням міськвиконкому. Подальше розпорядження і користування комунальною власністю міста відділам і управлінням проводити з погодженням міськвиконкому згідно додатку № 1.

Відповідно до додатку № 1 до рішення № 55 від 20.02.1992, до складу підприємств, розпорядження і управління якими здійснювалось відділами і управліннями міськвиконкому, відносились і підприємства громадського харчування та неторговельної діяльності, що входять до складу обласного виробничо-торгівельного об'єднання громадського харчування.

01.09.1992 Хмельницькою міською радою народних депутатів за результатами розгляду матеріалів підприємства громадського харчування Їдальні № 33 прийнято розпорядження № 207 «Про реєстрацію виробничо-торговельного підприємства громадського харчування Їдальні № 33». (т. 9, а.с. 16).

Як вбачається із витягу з протоколу № 2 загальних зборів організації орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування їдальні № 33 від 01.12.1992 було створено орендне підприємство Хмельницька виробничо-комерційна фірма Їдальня № 33. (т. 9, а.с. 27).

Розпорядженням Хмельницької міської ради народних депутатів № 1014 від 03.12.1992 розглянувши матеріали представлені Хмельницьким державним виробничо-торговельним підприємством Їдальні № 33 було зареєстровано організацію орендарів Хмельницького виробничо-торговельного підприємства Їдальні № 33. (т. 9, а.с. 17).

Згідно розпорядження Хмельницької міської ради народних депутатів (міської адміністрації) № 1500 від 08.06.1994, за результатами розгляду матеріалів організації орендарів виробничо-комерційної фірми Їдальні № 33 було здійснено реєстрацію орендного підприємства «Виробничо-комерційна фірма їдальня № 33». (т. 4, а.с. 81)

Приміщення їдальні було передано на баланс Орендного підприємства «Виробничо-комерційна фірма Їдальня № 33» про що свідчать баланс підприємства станом на 01.07.1994 та звіт про фінансові результати за 1994 рік .

29.09.1994 між Хмельницьким міськвиконкомом (продавець) та організацією орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування Їдальня № 33 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно з п. 1.1. якого об'єктом купівлі-продажу визначено державне майно цілісного майнового комплексу, здане в оренду організації орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування Їдальня № 33, яке знаходиться на балансі орендного підприємства виробничо-комерційної фірми Їдальні № 33 і перебуває у комунальній власності Хмельницької міської ради народних депутатів. Згідно з актом оцінки № 46, затвердженим завідуючим відділом приватизації міської адміністрації від 14.07.1994 вартість відчужуваного державного майна, крім приміщення, становить 98680 тис. крб. (т. 3, а.с. 88-91).

Розпорядженням виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів № 186-р від 04.11.1994 було зареєстровано договір купівлі-продажу державного майна, зданого в оренду організації орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування Їдальня № 33. Зобов'язано голову ради організації орендарів в місячний термін укласти договір довгострокової оренди приміщення строком на 10 років з науково-культурним центром Федерації профспілок Хмельницької області. (т. 3, а.с. 92).

Як вбачається із п. 1.2. статуту Колективного підприємства „Ідальня № 33", підприємство створене організацією орендарів виробничо-комерційною фірмою „Ідальня № 33" зареєстрованою розпорядженням № 1500 Хмельницької міської адміністрації від 08.06.1994, яка здійснила викуп державного майна, зданого в оренду відповідно до договору купівлі-продажу (зареєстрований розпорядженням Хмельницької міської адміністрації від 04.10.1994). Згідно з п. 4.1. Статуту, підприємство засноване на державному майні, яке набуте в результаті його викупу організацією орендарів, створене з працівників цього підприємства.

Пунктом 1.4. Статуту передбачено, що підприємство є правонаступником щодо прав і обов'язків орендного виробничо-комерційної фірми «Їдальня № 33». (т. 3, а.с. 139).

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 1992 року позивач знаходився в орендних відносинах з НКЦ «Побужжя» Федерації профспілок області щодо приміщення їдальні по вул. Соборній, 55, яке знаходилося на балансі в останнього, що підтверджується фінансовим звітом НКЦ «Побужжя» від 31.12.2007 (т. 3, а.с. 130). Земельна ділянка площею 0,14 га по вул. Соборній, 55, на якій знаходиться спірне приміщення перебуває на праві постійного користування у Хмельницького навчально-культурного центру „Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ХМ № 001604 №699 від 27.01.1998 виданого на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради № 1417 від 13.02.1997 (т. 3, а.с. 170-172).

31.08.1992 між Навчально-культурним центром „Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області (Центр) та виробничо-торгівельним підприємством їдальня № 33 (орендар) укладено договір відповідно до п. 1 якого було передано в оренду приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55 загальною площею 656,7 кв.м. (торгові приміщення площею 309 кв.м., промислові приміщення площею 192,3 кв.м., складські приміщення площею 192,3 кв.м., канцелярські приміщення площею 24,4 кв.м., коридори площею 95,9 кв.м.). Строк договору оренди встановлюється з моменту підписання до 01.01.2000, в подальшому вважається продовженим, якщо жодна із сторін не заявляє про його розірвання (п. 4 договору). (т. 1, а.с. 140-142).

30.03.1993 між Хмельницькою міською адміністрацією (орендодавець) та організацією орендарів Хмельницького виробничо-торговельного підприємства громадського харчування їдальні № 33 (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавцем надано в оренду орендарю майно Хмельницького виробничого-торгівельного підприємства громадського харчування їдальні № 33 (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору передача майна в оренду не тягне за собою передачі орендареві права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Хмельницька міська адміністрація, а орендар володіє, користується, розпоряджається ним протягом строку оренди.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що власністю орендаря є майно, створене ним за рахунок своїх коштів, а також матеріальні та інші цінності, які не входять в склад орендованого майна, набуті на засадах, передбачених законом. Вартість відокремлених без шкоди для орендованого майна покращень, проведених орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, зменшується на цю суму при вирішенні питання викупу.

Відповідно до п. 5.1. договору строк дії визначений з 30.03.1993 по 30.03.1996 (т. 9, а.с. 23-26).

30.03.1993 між сторонами підписано акт прийому-передачі Їдальні № 33 як цілісного майнового комплексу, згідно якого вартість майна, що передається я в оренду складає 1 млн. 377 тис. крб. (т. 9, а.с. 28).

27.02.1997 між Навчально-культурним центром „Побужжя" (за дорученням ради Федерації профспілок області) та Колективним підприємством «Їдальня № 33» на підставі рішення президії ФП області від 27.02.1997 № П-13-5 укладено договір оренди, згідно умов якого орендарем прийнято в подальше користування на умовах оренди майно цілісного майнового комплексу ради федерації профспілок області, зокрема основні фонди залишковою вартістю 330962,66 грн. (приміщення загальною площею 848 м.кв.). (т. 2, а.с. 140-148).

Відповідно до п. 7.1. строк дії договору встановлюється на один рік з 01.01.1997 по 31.12.1997.

Після закінчення строку дії договору він може продовжуватися на наступний рік шляхом підписання додаткової угоди (п. 7.4. договору).

Згідно з п. 8.3. договору орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за письмовою згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які не можливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором (п. 8.4. договору).

Пунктом 8.5. договору передбачено, що вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Додатковими угодами до договору оренди від 27.02.1997 сторонами продовжувався строк дії договору оренди, зокрема, додатковою угодою від 27.12.1997 договір був пролонгований до 31.12.1998; додатковою угодою від 28.12.1998 - до 31.12.1999; додатковою угодою від 28.12.1999 - до 31.12.2000; додатковою угодою пролонговано договір оренди на 2001 рік. (т. 2, а.с. 149-152)

23.02.2000 виконавчим комітетом Хмельницької міської ради прийнято рішення № 223-А від 23.03.2000 про оформлення права власності на будинок профспілок з гаражами по вул. Соборній, 57 та гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області. 28.03.2000 видано Свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею, яким міське виробниче управління житлово-комунального господарства посвідчило, що об'єкт, який розташований в м. Хмельницькому за адресою вул. Соборна, 55, в цілому складається з двох споруд, належить Федерації профспілок Хмельницької області на праві колективної власності, про що внесено запис в реєстрову книгу за № 729. (т. 1, а.с. 155)

27.12.2001 за № 7/02 між НКЦ „Побужжя" (орендодавець) та КП «Їдальня № 33» (орендар) було укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що належать на праві власності Федерації профспілок області відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення їдальні загальною площею 665 кв.м., що знаходиться за адресою по вул. Соборній, 55 і розміщене на 1-2 поверхах (підвалі), для використання в організації послуг громадського харчування. Вказане майно знаходиться на балансі орендодавця (п. 1.1. договору). Знаходження спірного майна на балансі НКЦ „Побужжя" підтверджується наявним в матеріалах справи фінансовим звітом НКЦ «Побужжя» від 31.12.2007 (т. 3, а.с. 130).

Згідно з умовами п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, визначений у цьому договорі, але не раніше дати затвердження договору оренди та підписання акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що передача майна в оренду не дає орендарю права власності на це майно. Орендар користується об'єктом оренди протягом строку оренди без права розпорядження.

Розділом 4 договору передбачені обов'язки та права орендаря. Зокрема, останній зобов'язаний: не проводити без письмової згоди з орендодавцем невідокремлюваних поліпшень (п. 4.7.); повернути орендоване майно в належному стані за актом приймання - передачі з урахуванням їх фізичного та морального зносу в семиденний термін після закінчення строку дії договору або в разі його дострокового розірвання (п. 4.10). Орендар має право за письмовою згодою орендодавця за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, при цьому невідокремлені приміщення є власністю орендодавця без зобов'язань відшкодування витрат (або в окремих випадках на умовах, визначених орендодавцем за погодженням з президією ФП області (п. 4.15. договору).

Відповідно до п. 7.1. строк дії договору встановлюється з 01.01.2002 до 31.12.2002 включно.

Про намір продовжити або розірвати договір оренди сторона повинна в письмовій формі повідомити іншу сторону не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору (п. 7.6. договору).

У разі припинення або розірвання договору оренди поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за власні кошти за письмовим погодженням з орендарем, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря (т. 1, а.с. 20-26).

Передача в оренду приміщення їдальні (1-2 поверхи) загальною площею 665 кв.м. по вул. Соборній, 55 підтверджується актом приймання-передачі в оренду майна, що належить на праві власності Федерації профспілок Хмельницької області від 27.12.2001.

Постановою президії ради Федерації професійних спілок Хмельницької області від 14.10.2002 за № ІІ-23-3 надано дозвіл НКЦ «Побужжя» Федерації профспілок області на укладення договору з Колективним підприємством Їдальня № 33» на оренду приміщення їдальні (за виключенням приміщень, які відведені під кафе-бар) на 2003-2004 роки при умові виконання за цей період робіт по капітальному ремонту туалетів, залу, обладнання центрального входу з роздягальнями. (т. 1, а.с. 29).

08.04.2003 було укладено додаткову угоду до договору оренди від 27.12.2001 № 7/02 між НКЦ «Побужжя» та КП «Їдальня № 33», в п. 1 якої сторони домовилися про продовження строку дії договору оренди до 31.12.2004 включно при умові виконання за цей період робіт по капітальному ремонту туалетів, залу, обладнання центрального входу з роздягальнями.

Як було встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.09.2006 по справі № 8/2792 за позовом Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області до Колективного підприємства "Їдальня №33" про розірвання договору оренди від 27.12.2001р. №7/02, залишеним без змін судами вищої інстанції, після закінчення передбаченого строку відповідач продовжував користуватися орендованим майном, оскільки від наймодавця не надійшло заперечень щодо цього протягом одного місяця з дня коли договір мав припинити свою дію. Також було встановлено, що КП «Їдальня № 33» виконувало роботи з капітального ремонту об'єкту оренди.

Листом за № 1 від 03.01.2008 НКЦ «Побужжя» Федерації профспілок Хмельницької області повідомив позивача, що строк дії договору оренди № 7/02 від 27.12.2001 закінчився 31.12.2007, тому з 01.01.2008 даний договір припинено. Заперечуючи можливість подальшого користування орендованим майном, НКЦ «Побужжя» вимагало звільнити орендоване приміщення в порядку та в строки, передбачені п. 4.10. договору оренди № 7/02 від 27.12.2001 (т. 1, а.с. 76).

Для забезпечення орендованого приміщення тепло-, енерго- та водопостачанням позивачем укладалися договори з відповідними комунальними службами.

Так, 15.11.2001 між Підприємством «Хмельницьктеплокомуненерго» (постачальник) та КП «Їдальня № 33» (споживач) було укладено договір на відпуск теплової енергії за № 467/318. (т. 1, а.с. 34-35).

23.12.2004 між ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» (постачальник) та КП «Їдальня № 33» (споживач) було укладено договір № 738 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності. (т. 1, а.с. 38-45).

01.03.2005 між КП «Хмельницькводоканал» виконавчого комітету Хмельницької міської ради (виконавець) та КП «Їдальня № 33» (споживач) укладено договір № 2487 про надання платних послуг із водопостачання та водовідведення юридичним особам. (т. 1, а.с. 36-37).

З матеріалів справи слідує, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 184 від 27.02.2003 було надано дозвіл Федерації професійних спілок Хмельницької області на реконструкцію частини приміщення їдальні площею 25 кв.м. по вул. Соборній, 55 під кафе на 12 місць з прибудовою складського приміщення площею 20 кв.м..

Із листів НКЦ «Побужжя» ФП Хмельницької області адресованих начальнику Хмельницького БТІ (№ 63 від 22.09.2006 р., № 72 від 19.10.2006 р.) вбачається, що НКЦ «Побужжя» дозволу на виготовлення технічного паспорту та на переобладнання тамбура під буфет в приміщенні їдальні № 33, що знаходиться на його балансі не давав. (т.3, а.с. 67, т. 6, а.с. 146)

Департаментом економіки Хмельницької міської ради листом № 12-5466-02-08 від 24.10.2006, повідомлено НКЦ «Побужжя», що за результатами проведеної перевірки документів дозвільним центром департаменту економіки Хмельницької міської ради було встановлено, що КП «Їдальня» функціонує з 1980 року, є правонаступником виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування Їдальні № 33 (пройшло комерціалізацію державної торгівлі і громадського харчування 01.09.1992 р.), приміщення по вул. Соборній, 55 використовувалася під їдальню. Зазначено, що згідно технічного паспорту на приміщення від 01.02.2006 в їдальні є 2 торгових зали з одним вузлом розрахунку на першому поверсі приміщення. Дозвіл на реконструкцію приміщення не видавався. Також повідомлено, що дозвіл виконавчого комітету Хмельницької міської ради на організацію громадського харчування на 1 поверсі не передбачений. (т. 3, а.с. 129).

Листом № 1900/01-15 від 12.10.2009 управлінням архітектури та містобудування Хмельницької міської ради за підписом головного архітектора міста В. Дунаєвського було повідомлено Федерацію профспілок області, що дозволу КП «Їдальня № 33» на проведення реконструкції і перепланування приміщень «Їдальні 33» по вул. Соборній, 55 не надавалось. (т. 8, а.с. 38).

Згідно технічного паспорту від 28.01.1997 на приміщення по вул. Соборній № 55 виданого Хмельницьким БТІ Колективному підприємству «Їдальня № 33, загальна площа приміщення складає 862,8 кв.м., корисна площа - 665 кв.м.

Відповідно до технічного паспорту від 20.10.1998 на приміщення по вул. Соборній № 55 виданого Раді федерації профспілок Хмельницької області навчально-культурному центру «Побужжя» та письмового пояснення до технічного паспорту поданого Підприємством «НКЦ «Побужжя» ФП Хмельницької області, загальна площа приміщень під їдальню складає 862,8 м.кв., в тому числі: 1 поверх - 398,1 м. кв., 2 поверх - 464,7 м.кв. (т. 7, а.с. 75-95)

Із довідки Хмельницького БТІ № 5725/01-15 від 18.08.2008 слідує, що загальна площа приміщення їдальні, що розташоване по вул. Соборній, 55 в м. Хмельницькому станом на момент проведення інвентаризації становила 888,0 кв.м. (т. 7, а.с. 99).

Згідно технічного паспорту від 01.02.2006 на приміщення по вул. Соборній № 55 виданого Хмельницьким БТІ Колективному підприємству "Їдальня № 33" загальна площа приміщення складає 986,4 кв.м.

Підприємство «НКЦ «Побужжя» в письмових поясненнях від 12.10.2009 щодо розбіжності площі приміщень відповідно до техпаспортів, виданих Хмельницьким БТІ Підприємству «НКЦ «Побужжя» ФП області та КП «Їдальня № 33» зазначає, що розбіжності в площі окремих приміщень по І поверху - 9,4 м.кв. пояснюється тим, що в техпаспорті Підприємства «НКЦ «Побужжя» не було враховано площу сходинкової клітки - 15,4 м.кв. Таким чином, вказує, що загальна площа приміщень І поверху (крім самовільно прибудованих складів і перебудованого тамбуру під буфет) згідно експлікації складає - 413,5 м.кв. По ІІ поверху, згідно експлікації, площа приміщень склада 474,5 м.кв., а по техпаспорту КП «Їдальня № 33» - 502,3 м.кв. Враховуючи, що добудова до ІІ поверху не здійснювалася, різниця в площі - 27,8 м.кв. виникла в результаті помилкових неточностей безпосередньо в замірах. Зазначає, що фактично площа приміщень І і ІІ поверхів (без самовільно прибудованих складів і буфету І поверху) складає 888 м.кв. (474,5+413,5 м.кв.). (т. 8, а.с. 40)

Згідно наданої позивачем інформації витрати по утриманню будівлі "Їдальні 33" з 1993 по 2007 рік складають 862,42 тис грн. (т. 1, а.с. 63).

Відповідно до наданої позивачем інформації витрати по утриманню будівлі їдальні 33 з 1993 по 2013 рік (з урахуванням індексів інфляції та коефіцієнтів перерахунку в грн.) складають 1796900 грн. (т. 9, а.с. 39).

Згідно наданої довідки про роботи виконані КП «Їдальня № 33» для поліпшення приміщення "Їдальні №33"2 в період з 1990 по 2005 рік затрати позивача складали 185920,00 грн. (т. 1, а.с. 49-50).

Відповідно до наданої позивачем довідки, Колективним підприємством «Їдальня № 33» були здійснені поліпшення приміщення їдальні за період з 1990 по 2013 роки на загальну суму 235430,02 грн. Зокрема, були виконані роботи: за 1990-1992 роки на суму 42000 грн.: проведено заміну 6-ти вікон у варочному цеху - 5000 грн., прибудовано цегельний склад під тару - 2000 грн., здійснено заміну меблів в торговому залі та обладнання в цехах - 35000 грн.; за 1993-1994 роки на суму 22000 грн.: покращено на фасаді 1-го та 2-го поверхів і виготовлено решітки на вікна 1-го поверху - 8000 грн., реконструйовано кондитерський цех з мучного - 3000 грн., встановлено додаткове обладнання: взбивалки, тісторозтаточну машину, замінено печі - 11000 грн.; за 1995-1998 роки на суму 18600 грн.: проведено ремонт торгового залу, ремонт та циклівку паркету - 2800 грн., здійснено оббивку стін ДВП, встановлено декоративні решітки - 6200 грн., проведено демонтаж лінії роздачі, закуплено касові апарати - 5100 грн., ремонт підсобних приміщень - 4500 грн.; за 1998-2001 роки на суму 9440 грн.: облаштування кабіни - 3360 грн. (вагонка, фарба, вішалки, дзеркало, тумбочки, сантехніка), ремонт паркету місцями - 680 грн., ремонт каналізації, установка кондиціонера, встановлено лічильник теплової енергії - 4500 грн.; за 2002 р. на суму 4500 грн.: замінено каналізаційні трубопроводи будівлі, постіклено вікна, замінено світильники, здійснено повірку лічильників, закуплено сантехніку та двері; за 2003 р. на суму 20600 грн.: здійснено капітальний ремонт туалетів для відвідувачів, облаштування бару 2-го поверху; за 2004 р. на суму 52100 грн.: здійснено ремонт коридорів та підсобних приміщень 1-го поверху - 21000 грн., облаштовано буфет 1-го поверху (капітальний ремонт приміщення - облицювання плиткою стін, підлоги, встановлення віконних та дверних блоків, стіни з металопластику - 25600 грн, вмонтоване обладнання - 17700 грн. та інвентар - 6700 грн.); за 2005 р. - на суму 16680,18 грн.: проведено поточний ремонт виробничих приміщень (трудова угода - 1800 грн., нарахування в пенсійний фонд - 577,80 грн.), встановлено пластикові вікна на 2-му поверсі торгового залу - 9462,33 грн., проведено поточний ремонт торгового залу (трудова угода - 1000 грн., нарахування в пенсійний фонд - 323 грн., вартість плафонів - 300 грн., використано будматеріали на суму 3217,15 грн.; за 2007 р. на суму 4600 грн.: ремонт виробничих приміщень - 600 грн., ремонт паркету - 4000 грн.; за 2008 р. - на суму 10038,10 грн.: ремонт приміщень - 7348,60 грн., ремонт кабеля - 350 грн., ремонт ліфта - 900 грн., ремонт каналізації - 1439,50 грн.; за 2009 р. - на суму 10990,55 грн.: ремонт підлоги приміщення - 7685,55 грн., ремонт приміщення бухгалтерії - 1943 грн., ремонт каналізації - 992 грн., ремонт ліфта - 370 грн.; за 2010 р. на суму 907,16 грн.: заміна світильників - 632,16 грн., ремонт рампи - 275 грн.; за 2011-2013 роки: ремонтні роботи - 22974 грн. (т. 9 а.с. 40-42).

Також в матеріалах справи містяться акти (складені комісією у складі бухгалтера, старшого кладовщика та голови профкому) на підтвердження використання будматеріалів на ремонт І поверху буфету (акт від 30.10.2004 - відображена сума будматеріалів 18298,17 грн.) та на ремонт туалету, кабіни мал. ІІ поверх, бар залу (акт від 26.06.2003 р. - відображена сума будматеріалів 12400,35 грн.). (т. 9, а.с. 142-145, 160-163).

Як слідує з поданих до справи документів, позивачем придбавалися будматеріали, про що свідчать платіжні документи: накладна № 10082420/WAD від 26.03.2003 на суму 659,82 грн., накладна № 2003330 від 14.04.2003 на суму 31,38 грн., видаткова накладна № ЗР-012436 від 14.11.2003 на суму 350,00 грн., накладна № 2003227 від 11.04.2003 на суму 258,26 грн., накладна № 152 від 01.04.2003 на суму 240,00 грн., накладна № 2003388/1 від 15.04.2003 на суму 104,80 грн., накладна № 2003205/2 від 04.04.2003 на суму 42,00 грн., накладна № 2003227/1 від 11.04.2003 на суму 304,79 грн., накладна № 2003205 від 04.04.2003 на суму 438,03 грн., накладна № 3 від 01.04.2003 на суму 600,00 грн., накладна № 2003388/2 від 15.04.2003 на суму 29,40 грн., накладна № 2010061 від 30.04.2003 на суму 101,90 грн., видаткова накладна № РН-0000600 від 20.11.2003 на суму 9057,74 грн., видаткова накладна № РН-0000265 від 19.04.2004 на суму 6846,14 грн., видаткова накладна № РН-0000970 від 09.11.2005 на суму 5738,61 грн., накладна № 6 від 20.12.2005 на суму 7858,55 грн. Також наявні рахунки: № 1007694 від 28.03.2003 на суму 480,03 грн., № 2003227/1 від 07.04.2003 на суму 563,05 грн. (т. 9, а.с. 138-141, 146-159)

Позивачем укладалися трудові угоди на виконання ремонтних робіт: від 20.12.1990 на суму 30000,00 крб., від 15.03.1994 на суму 3800000крб., від 15.03.1994 на суму 3800000крб., від 15.04.1994 на суму 5500000 крб., від 26.06.1994 на суму 1500000 крб., від 09.07.1994 на суму 6000000 крб., від 10.02.2003 - на суму 1060 грн. (т. 9, а.с. 164, 166-173).

Також в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних робіт: за березень 1994 на суму 7375096 крб., від 30.04.1994 на суму 5500000 крб., від 11.07.1994, від 30.04.2003 на суму 1060 грн., від 20.11.2003 на суму 9057,74 грн., акт від 03.12.2002 на суму 435,16 грн. (т. 9, а.с. 160-163,165,174-181).

Таким чином позивач стверджуючи, що він є співвласником приміщення їдальні з огляду на набуття ним права власності на обладнання, що є складовою та невід'ємною частиною приміщення та займає площу 238 кв.м., у зв'язку з будівництвом нових приміщень площею 74 кв.м., а також, враховуючи здійснені поліпшення та понесені витрати на утримання приміщення їдальні, які оцінює в 31/100 від її вартості, просить визнати за ним право власності на 66/100 приміщення (в реальному вигляді 617,76 кв.м.) та визнати КП «Їдальня № 33» співвласником даного приміщення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 у справі №5011-74/9393-2012 (3-191гс14).

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно, а не встановити його. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття права власності на 66/100 приміщення їдальні № 33 у м. Хмельницькому по вул. Соборній, 55. За таких обставин, твердження позивача про те, що його вимоги ґрунтуються на набутому праві власності на 66/100 приміщення їдальні, а на визнанні його саме судом, є такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у спірному приміщенні знаходиться майно КП „Їдальня № 33" (стаціонарне обладнання і устаткування, набуте згідно договору купівлі-продажу від 20.09.1994), яке є неподільною частиною цілісного виробничого комплексу їдальні та яке не можливо відокремити без втрати його властивостей, у зв'язку з чим вважає, що режим нерухомості розповсюджується і на стаціонарне обладнання та устаткування, як на складову частину майнового комплексу їдальні в цілому (п. 3 ст. 66 ГК України, ст. 191 ЦК України) та відповідно до ст. ст. 355, 368, 369 ЦК України на нього розповсюджується право спільної сумісної власності поки що без визначення часток учасників у такій власності.

Статтею 191 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, визначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. (ч.ч. 2, 4 ст. 191 ЦК України).

Режим рухомих і нерухомих речей врегульовано ст. 181 ЦК України, з якої випливає, що основною розмежувальною ознакою рухомих і нерухомих речей є їх зв'язок із землею. Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Колегією суддів приймається до уваги, що позивачем за договором купівлі-продажу від 29.09.1994 було придбано обладнання їдальні, яке по своїй природі відноситься до рухомих речей, тому твердження позивача про те, що його неможливо відділити від приміщення, у зв'язку з чим на нього поширюється режим нерухомості є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявне право власності позивача на будь-яку частину спірного приміщення їдальні, а також докази того, що Колективне підприємство «Їдальня № 33» володіє, користується та розпоряджається спірним приміщенням спільно із Хмельницькою міською радою. Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 29.09.1994 укладеного між Хмельницьким міськвиконкомом (продавець) та організацією орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування Їдальня № 33 (покупець), трудовим колективом їдальні було викуплене (приватизоване) обладнання їдальні на суму 98680 тис. крб., крім приміщення, про що прямо зазначено в самому договорі. Однак, придбане обладнання не входить до вартості приміщення їдальні і не може визначати позивача як співвласника приміщення їдальні на частину даного приміщення під обладнанням площею 238 кв.м., як про це зазначає позивач. Також позивачем не надано доказів, яким чином та на підставі чого, саме в такому кількісному виразі визначена площа приміщень з обладнанням КП «Їдальня № 33» ( 238 кв.м.).

Крім того, розпорядженням виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів № 186-р від 04.11.1994, яким зареєстровано договір купівлі-продажу від 29.09.1994 було зобов'язано голову ради організації орендарів в місячний термін укласти договір довгострокової оренди приміщення строком на 10 років з науково-культурним центром Федерації профспілок Хмельницької області. (Т. 3, а.с. 92).

Таким чином вищезазначені документи спростовують твердження позивача про те, що КП «Їдальня № 33» ще з 1994 року являється співвласником приміщення їдальні площею 238 кв.м.

З приводу позиції позивача про те, що їдальня знаходиться у нього на праві господарського відання, то колегією суддів враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Враховуючи, що у КП «Їдальня № 33» відсутні повноваження щодо розпорядження спірним приміщенням, що передбачає право господарського відання, у позивача відсутні підстави стверджувати про те, що приміщення їдальні знаходиться у позивача на праві господарського відання.

Позивач стверджує, що за погодженням з відповідачами були побудовані нові приміщення: торговий зал 1 поверху, тарний склад та інші, у зв'язку з цим загальна площа приміщення їдальні збільшилась з 862 кв.м до 936 кв.м., або на 74 кв.м. При цьому, позивачем не конкретизовано , які докази підтверджують зазначене, та ким з відповідачів здійснено таке погодження.

Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені ст. 375 ЦК України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом.

Колегія суддів також враховує, що земельна ділянка площею 0,14 га по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому, на якій знаходиться спірне приміщення перебуває на праві постійного користування у Підприємства «Навчально-культурний центр „Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ХМ № 001604 № 699 від 27.01.1998 р. виданого на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради № 1417 від 13.02.1997 р. (т. 3, а.с. 171-172).

В матеріалах справи відсутні докази погодження орендодавця (Підприємства «НКЦ «Побужжя» Федерації профспілок Хмельницької області) на здійснення будівництва та реконструкції приміщення їдальні, а також не надавалися дозволи на реконструкцію даного приміщення з боку Хмельницької міської ради та її виконавчого комітету, про що свідчать лист Департаменту економіки Хмельницької міської ради від 24.10.2006 р. за №12-5466-02-08 та лист управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 12.10.2009 р. за № 1900/01-15.

Позивач заявляючи вимоги про визнання права власності на приміщення їдальні, вказує, що ним побудовані нові приміщенні площею 74 кв.м., яку обраховує виходячи із даних, зазначених в технічних паспортах, які виготовлялися Хмельницьким БТІ на спірне приміщення у 1998 та 2006 році (936 - 862 = 74 кв.м.).

Проте, аналізуючи технічні паспорти, видані Хмельницьким БТІ для НКЦ «Побужжя» в 1998 році та КП «Їдальня» в 2006 році вбачається, що позивачем були побудовані складські приміщення загальною площею 35,6 кв.м. за відсутності на те погодження орендодавця, Хмельницької міської ради та її виконавчого комітету.

Побудована позивачем прибудова до приміщення їдальні підпадає під ознаки самочинного будівництва. Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Отже, враховуючи, що будівництво складських приміщень було здійснене позивачем без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення, у позивача відсутні законні підстави для виникнення права власності на такий об'єкт.

З приводу будівництва буфету (по експлікації № 41) площею 30,1 кв.м., про який зазначає позивач у позові, судом беруться до уваги пояснення та доводи третьої особи (Підприємства «НКЦ «Побужжя» Федерації профспілок Хмельницької області, з якою позивач перебував в орендних відносинах з приводу спірного приміщення) про те, що він не був побудований, а під нього використано площу критого входу в їдальню. Будь-яких дозволів орендодавець не давав та орендна плата не справлялась.

Відповідно, позивачем самочинно побудовано та реконструйовано додатково до загальної площі їдальні 65,7 кв.м., та невідомо звідки позивач вказує площу 74 кв.м.

З огляду на вищевикладене, необґрунтованою та безпідставною є вимога позивача про визнання права власності на побудовані ним приміщення площею 74 кв.м., як стверджує останній за погодженням з відповідачами.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, правильно прийшов до висновку, що самовільне проведення КП «Їдальня № 33» перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише поліпшує існуючу.

Аргументуючи свої вимоги позивач посилається на ч. 4 ст. 778 ЦК України, вважаючи що ним в процесі оренди в результаті здійснених поліпшень орендованого майна створена нова річ, але при цьому не зазначає яка нова річ ним створена. Свою частку у праві власності з урахуванням положень ч. 4 ст. 778 ЦК України позивач визначає в розмірі 31/100 приміщення їдальні.

Відповідно до ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, умовою визначення наймача співвласником та застосування ч. 4 ст. 778 ЦК України є створення нової речі в результаті поліпшення, а також за наявності на це згоди наймодавця.

Крім того, правило, закріплене в ч. 4 ст. 778 ЦК України застосовується лише у випадках якщо сторони не встановили інших умов у договорі.

Проте, пунктом 4.15. договору оренди № 7/02 від 27.12.2001 р. укладеного НКЦ «Побужжя» та КП «Їдальня № 33» (діяв до 01.01.2008 р.) передбачено, що орендар має право за письмовою згодою орендодавця за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, при цьому невідокремлювані приміщення є власністю орендодавця без зобов'язання відшкодування витрат (або в окремих випадках на умовах, визначених орендодавцем за погодженням з президією Федерації профспілок області).

Також, апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази письмового погодження орендодавцем проведення поліпшень, як відокремлених, так і невідокремлених.

Разом з тим, відповідно до п. 4.7. вищевказаного договору оренди орендар зобов'язаний не проводити без письмової згоди з орендодавцем невідокремлюваних поліпшень.

Позивачем в якості доказу надано перелік зроблених ним поліпшень майна за період з 1990 по 2013 рік на суму 235430 грн. При цьому, серед понесених витрат позивачем вказані також витрати на поточні ремонти, які відповідно до п. 4.6. договору оренди він зобов'язувався виконувати за власні кошти, в тому числі й поточні ремонти внутрішніх інженерних комунікацій без компенсації орендодавцем.

Крім того, судом враховується те, що згідно додаткової угоди від 08.04.2003 до договору оренди від 27.12.2001 № 7/02 укладеної між НКЦ «Побужжя» та КП «Їдальня № 33» сторони домовилися про продовження строку дії договору оренди до 31.12.2004 р. включно при умові виконання за цей період робіт по капітальному ремонту туалетів, залу, обладнання центрального входу з роздягальнями.

Позивач у здійснені ним поліпшення включає: заміну меблів в торговому залі та обладнання в цехах, встановлення лічильників теплової енергії, повірка лічильників, ремонт каналізації, закупівлю касових апаратів, холодильного обладнання, встановлення декоративних решіток та інше.

Проте, зазначений перелік є господарськими витратами, необхідними для діяльності підприємства та не є поліпшеннями, тим більше поточним чи капітальним ремонтом.

З матеріалів справи встановлено, що з 01.01.2008 договір оренди приміщення їдальні не укладався та з даного часу КП «Їдальня № 33» безоплатно користувалась приміщенням їдальні, але разом з тим включає витрати по поліпшенню приміщень по 2013 рік включно.

Згідно наданої позивачем відомості, витрати по утриманню будівлі їдальні за 1993-2013 роки складають 1796,6 тис. грн., що втричі перевищує вартість залишкової вартості будівлі.

За таких обставин, враховуючи, що здійснення поточного та капітального ремонту передбачалося договором оренди та додатковою угодою до договору оренди, відсутність погодження на здійснення поліпшень з боку орендодавця та недоведення позивачем, що під час здійснених ним поліпшень була створена нова річ, є безпідставним посилання позивача на ч. 4 ст. 788 ЦК України. Тому в даному випадку відсутні правові підстави вимагати визнання права власності за КП «Їдальня № 33» на зроблені поліпшення, як відокремлені, так і невідокремлені, які позивач визначає в розмірі 31/100 приміщення їдальні.

Відповідно, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що скаржником не надано доказів на підтвердження наявності права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому.

Крім того, колегією суддів звертає увагу на те, що судом першої та апеляційної інстанції неодноразово зупинялось провадження у справі №6/4/358 до вирішення судових справ №924/648/13 за позовом заступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Колективного підприємства "Їдальня 33" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 № 223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю до Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради про скасування свідоцтва про право власності до Федерації профспілок Хмельницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Федерації профспілок Хмельницької області: 1) Федерації професійних спілок України, 2) Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області про визнання права власності за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради та №16/2/6/71-Н за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок Хмельницької області, Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Комунального підприємства "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації", Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, треті особи Колективне підприємство "Їдальня №33", Федерація профспілок України за участю Прокуратури міста Хмельницького, прокуратури Рівненської області про визнання недійсним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та визнання права власності.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Згідно п. 8.2.3-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України" № 6 від 10.07.2014 р. преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, справа №16/2/6/71-Н за позовом Фонду Державного майна України до Федерації профспілок Хмельницької області, Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Комунального підприємства "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації", Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської Ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Колективне підприємство "Їдальня № 33", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Федерації професійних спілок України про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55; скасування державної реєстрації права власності, здійсненої Комунальним підприємством "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі від 28.03.2000 р. за № 729; визнання права власності за державою в особі Фонду державного майні України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 р., що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55 та справа №924/648/13 за позовом заступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до відповідачів: 1) виконавчого комітету Хмельницької міської ради; 2)Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради; 3) Федерації професійних спілок Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Колективного підприємства "Їдальня № 33", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Федерації профспілок Хмельницької області: 1) Федерації професійних спілок України; 2) Підприємство "Навчально-культурний центр "Побужжя" федерації профспілок Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, розглядалися судами неодноразово.

За результатами повторного розгляду справи №16/2/6/71-Н за позовом Фонду Державного майна України до Федерації профспілок Хмельницької області, Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Комунального підприємства "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації", Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської Ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Колективне підприємство "Їдальня № 33", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Федерації професійних спілок України про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55; скасування державної реєстрації права власності, здійсненої Комунальним підприємством "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі від 28.03.2000 р. за № 729; визнання права власності за державою в особі Фонду державного майні України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 р., що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.09.12 (суддя Гладій С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.12 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мельник О.В., суддів: Савченко Г.І., Грязнов В.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судові акти мотивовані тим, що спірне приміщення є комунальною власністю, а відтак, Фонд державного майна України не може бути належним позивачем щодо вимог на це майно, оскільки це не стосується його прав та не порушує інтересів, а оскільки інші особи, крім ФДМУ позовних вимог в межах даної справи не заявляли. Окрім того, при розгляді справи № 16/2/6/71-Н суд дійшов висновку про вибуття із власності профспілок приміщення їдальні у 1981 році, вибуття із власності держави приміщення їдальні у 1992 році та подальша його передача у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади. Також судом встановлено, що приміщення їдальні не є профспілковим, оскільки станом на 1990 рік спірне майно вже вибуло з власності профспілок у державну власність, а на момент прийняття спірних рішень у 2000 році, приміщення їдальні вже перебувало у комунальній власності. (т.9 а.с. 43-57).

За результатами повторного розгляду справи №924/648/13 за позовом заступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до відповідачів: 1) виконавчого комітету Хмельницької міської ради; 2)Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради; 3) Федерації професійних спілок Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Колективного підприємства "Їдальня № 33", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Федерації профспілок Хмельницької області: 1) Федерації професійних спілок України; 2) Підприємство "Навчально-культурний центр "Побужжя" федерації профспілок Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.15 (колегія суддів у складі: головуючого-суді Гадюк Ю.В., суддя Шмаровоз М.В., Гладій С.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.16 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Петухов М.Г., суддів: Гулова А.Г., Маціщук А.В.) рішення господарського суду Хмельницької області від 07 жовтні 2015 року у справі №924/648/13 залишено без змін, а апеляційні скарги Колективного підприємства "Їдальня № 33" та заступника прокурора Хмельницької області - без задоволення з огляду на сплив позовної давності.(т.11 а.с. 135-146). Зокрема судом при розгляді вказаної справи, досліджено питання про порушення права позивача, предметом спору якої були вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, зокрема встановлено: « Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. В даному випадку, оспорюється рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №223-А від 23.02.2000р. про оформлення права власності на будинок профспілок з гаражами по вул. Соборній, 57 та гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області. При цьому, належить враховувати, що за результатами розгляду господарської справи №16/2/6/71-Н встановлено обставини, якими стверджується факт вибуття із власності профспілок приміщення їдальні у 1981 році, вибуття із власності держави приміщення їдальні у 1992 році та подальша його передача у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади. Також судом було встановлено, що приміщення їдальні не є профспілковим, оскільки станом на 1990 рік спірне майно вже вибуло з власності профспілок у державну власність, а на момент прийняття спірних рішень у 2000 році, приміщення їдальні вже перебувало у комунальній власності. З огляду на наведене, вбачається, що на момент прийняття виконавчим комітетом спірного рішення у справі №924/648/13 приміщення їдальні перебувало у комунальній власності, у зв'язку з чим існувала можливість передати означене приміщення у власність Федерації профспілок Хмельницької області виключно на підставі рішення Хмельницької міської ради. Тоді як таке рішення було прийняте виконавчим органом ради поза межами наданих законом повноважень. За наведеного вище, колегія суддів констатує факт перевищення виконавчим комітетом Хмельницької міської ради наданих законом повноважень при прийнятті спірного рішення №223-А від 23.03.2000 р., у зв'язку з чим допущено порушення права власності Хмельницької міської ради на приміщення їдальні. Отже, позивачем доведено належним доказами та підтверджено, що оспорюваний акт не відповідає вимогам чинного на момент його прийняття законодавства, визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, з огляду на що означений акт порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

З приводу позовних вимог в частині скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000р., зареєстрованого в реєстровій книзі за № 729, то належить відзначити, що така вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 кв.м, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, прийнятого виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, а тому зазначена вимога також є обґрунтованою.

Стосовно позовної вимоги про визнання права власності за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на будівлю їдальні корисною площею 848 кв.м, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, то колегія суддів виходить з такого.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Крім цього, позов про визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №5016/2236/2011(6/141) від 10.04.2012р., №16/2782 від 25.02.2010 р.)

У даному випадку належить враховувати, що на підтвердження свого права власності на будівлю їдальні корисною площею 848 кв.м, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, прокурор і позивач подали в матеріали справи докази, що були предметом дослідження також і під час розгляду господарської справи №16/2/6/71-Н, у якій було встановлено, що у 1981 році приміщення їдальні вибуло із власності профспілок, у 1992 році вказане приміщення вибуло із власності держави та передано у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади.

Як убачається із наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, протоколу №7 засідання Хмельницького міськвиконкому від 23.03.2000р., при розгляді питання про оформлення права власності на приміщення їдальні за Федерацією професійних спілок Хмельницької області брали участь секретар міської ради та міський голова, який і підписав вказаний протокол та оспорюване рішення від 23.03.2000р.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що факт обізнаності Хмельницької міської ради у 2000 році з порушенням своїх прав оспорюваним рішенням Хмельницького міськвиконкому вбачається з положень п. 14 ч. 4 ст. 42 та ч.ч. 6, 7 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. У разі незгоди міського голови з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Ураховуючи наведені нормативно - правові положення, належить відзначити, що міський голова є головною посадовою особою Хмельницької міської ради, який одночасно представляє міську раду та її виконавчий комітет у відносинах з іншими суб'єктами права, відтак, у зв'язку з обізнаністю міського голови презюмується обізнаність позивача зі спірним рішенням міськвиконкому та порушенням ним прав власника майна (Хмельницької міської ради), що, в свою чергу, виключає вибуття спірного майна з комунальної власності поза волею власника.

З огляду на приписи ст.76 ЦК УРСР та п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, наведене вище переконливо свідчить про своєчасну обізнаність Хмельницької міської ради про належність спірної будівлі їдальні до комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького та про порушення права комунальної власності, а саме з моменту підписання міським головою оспорюваного рішення міськвиконкому від 23.03.2000р.

Водночас, колегія суддів ураховує і ту обставину, що про порушення права комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького на спірну будівлю їдальні позивачу могло і повинно було бути відомо не тільки при видачі 28.03.2000р. міськвиконкомом відповідачу-3 свідоцтва про право власності, але й раніше, а саме при прийнятті рішення Хмельницької міської ради від 22.04.1992р. №6 (Т.4, а.с.74-77) та розпорядження Хмельницького міськвиконкому від 04.10.1994р. №186-р "Про державну реєстрації договору купівлі-продажу державного майна, зданого в оренду організації орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування їдальні №33" в процесі приватизації комунального майна.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів встановила факт спливу позовної давності, оскільки як власник майна, так і прокуратура у встановлені законом строки для захисту свого цивільного права або інтересу не звернулися з позовом.

Однак, судом у вказаній справі встановлено, що наявними у матеріалах справи доказами стверджується той факт, що Хмельницька міська рада могла і повинна була бути заздалегідь обізнана про наявність спірних правовідносин з приводу реалізації права власності на зазначене майно, а саме - не пізніше 12 жовтня 2009 року.

Окрім того, при дослідженні поважності причин пропуску позивачем позовної давності при зверненні з позовом до суду першої інстанції належить враховувати й інші факти, які стверджуються встановленими обставинами у даній справі. Так, зокрема, в матеріалах справи містяться відомості про прийняття рішення Хмельницькою міською радою від 22.04.1992р. №6 та розпорядження Хмельницького міськвиконкому від 04.10.1994р. №186-р "Про державну реєстрації договору купівлі-продажу державного майна, зданого в оренду організації орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування їдальні №33". В подальшому, 23 березня 2000 року міськвиконкомом було прийнято спірне рішення за підписом міського голови.

Відтак, станом на період, починаючи з 1992 року, 2000 року, 2009 року позивачу могло і повинно було бути відомо про наявність спірного майна та необхідність вжити відповідних заходів щодо реалізації своїх прав на таке майно».

За інформацією комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» станом на день розгляду апеляційної скарги колективного підприємства «Їдальня 33», відомо, що ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 у справі № 924/648/13 касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 924/648/13 повернуто скаржнику.

Відповідно, вищезгадані судові рішення набрали законної сили.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у даній справі прийшов до висновку, що у справі №924/648/13 у відповідності до ст. 35 ГПК України, встановлено обставини які мають преюдиціальне значення у справі №6/4/358, зокрема : факт перевищення виконавчим комітетом Хмельницької міської ради наданих законом повноважень при прийнятті спірного рішення №223-А від 23.03.2000 р., у зв'язку з чим допущено порушення права власності Хмельницької міської ради на приміщення їдальні; факт спливу позовної давності, оскільки як власник майна, так і прокуратура у встановлені законом строки для захисту свого цивільного права або інтересу не звернулися з позовом.

Окрім того, Хмельницькою міською радою 04.11.2016 з додатковими поясненнями надано суду докази реєстрації права власності на нежитлову будівлю по вул.. Соборній, 55 в м. Хмельницькому, загальною площею 1720,9 кв.м. за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, а саме свідоцтво про право власності №32819546 від 28.01.2015. Станом на день розгляду справи в апеляційній інстанції, даний правовстановлюючий документ не оскаржений до судових інстанцій, а отже є чинним документом який підтверджує право власності Хмельницької міської ради на оспорюване приміщення.

Окрім того, з матеріалів справи № 6/4/358 вбачається, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.03.2014 провадження у справі за позовом Колективного підприємства „Ідальня № 33" м. Хмельницький до Федерації профспілок Хмельницької області, м. Хмельницький, Підприємства „Навчально-культурний центр" Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, м. Хмельницький та Фонду Державного майна України, м. Київ про визнання права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 в м. Хмельницькому та визнання співвласником даного приміщення припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України , у зв»язку з відмовою Колективного підприємства „Ідальня № 33" м. Хмельницький (від 04.03.2014 р. вих. № 70) від позовних вимог до Федерації профспілок Хмельницької області, м. Хмельницький, Підприємства „Навчально-культурний центр" Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, м. Хмельницький та Фонду Державного майна України, м. Київ про визнання права власності на 66/100 приміщення їдальні по вул. Соборній, 55 в м. Хмельницькому та визнання співвласником даного приміщення. Обґрунтовуючи дану відмову, позивач зазначив, у зв'язку з набранням законної сили рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 924/648/13 від 23.09.2013р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р., якими встановлено неналежність Федерації профспілок Хмельницької області, підприємства „Побужжя" ФПХО, Фонду Державного майна України до спірного майна по справі № 6/4/358, зазначені вище особи є неналежними відповідачами по справі. Тому, керуючись ст. 22 ГПК України колективне підприємство „Їдальня № 33" відмовляється від позовних вимог по справі № 6/4/358 до Федерації профспілок Хмельницької області, Підприємства „Навчально-культурний центр " Побужжя" ФПХО, Фонду Державного майна України. Таким чином вказує, що у позові КП „Їдальня № 33" про визнання за ним права власності на 66/100 (617,76 кв.м.) приміщення їдальні по вул. Соборна, 55 в м. Хмельницькому та визнання співвласником даного приміщення є два відповідача, а саме: Хмельницької міської ради та Виконавчого комітету Хмельницької міської ради м. Хмельницький, які залучені судом згідно ухвал суду від 12.10.2009 р., 01.10.2008 р. та уточненої позовної заяви ( а.с.7-а.с.8 т.10).

Ухвалою господарського суду від Федерація профспілок Хмельницької області та Підприємство „Навчально-культурний центр „Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області" залучені у у справу третіми особами, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Хмельницької міської ради ( а.с.9-а.с.10 т.10).

Прийняття ухвали про припинення провадження у справі № 6/4/358 в частині відмови від позовних вимог до відповідачів - Федерація профспілок Хмельницької області та Підприємство „Навчально-культурний центр „Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області" щодо про визнання за ним права власності на 66/100 (617,76 кв.м.) приміщення їдальні по вул. Соборна, 55 в м. Хмельницькому та визнання співвласником даного приміщення на підставі п.4 ст.80 ГПК України, не надає права суду вчиняти процесуальні дії, передбачені ст.24 ГПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з мотивувальною частиною рішення першої інстанції, а тому суд не приймає до уваги доводи прокуратури, щодо невідповідності мотивувальної частини рішення фактичним обставинам та доказам у справі.

Таким чином, на підтвердження встановлених фактів та обставин справи, скаржником, а також його представниками в судових засіданнях не вказано та не доведено яким чином (діями) його права і охоронювані законом інтереси порушують, оспорюють чи не визнають відповідачі. Крім того, відсутність порушених прав позивача з боку відповідачів підтверджує і сам позивач у письмовому поясненні від 24.03.2014 за № 80, в якому зазначає, що «… на сьогоднішній день про порушення якогось права позивача з боку відповідачів не може йти мова, оскільки тільки в судовому порядку можуть бути дослідженні докази, які нададуть можливість визнати приміщення їдальні спільною сумісною з відповідачами власністю».

Приймаючи до уваги вищезазначене позивачем не доведено факту та не надано будь-яких доказів належності йому на праві власності 66/100 приміщення їдальні та не доведено, що він є співвласником даного приміщення разом із Хмельницькою міською радою.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014р.у справі № 6/4/358 прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2014 у справі № 6/4/358 залишити без змін, а апеляційну скаргу Колективного підприємства «Їдальня №33» залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.