Рішення № 62960359, 24.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2016 Справа № 904/9772/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансфер", м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Г" фабрика столярних виробів", м. Дніпро

про стягнення 5 675,00 грн. заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги, 85,82 грн. пені, 369,41 грн. 3% річних, 3 649,01 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 17.10.2016 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотрансфер" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Г" фабрика столярних виробів" заборгованості на загальну суму 9 779,24 грн., з яких:

- 5 675,00 грн. заборгованість за надані транспортно-експедиторські послуги;

- 85,82 грн. пеня за період з 20.08.2014 року по 20.02.2015 року;

- 369,41 грн. 3% річних за період з 20.08.2014 року по 21.10.2016 року;

- 3 649,01 грн. інфляційні втрати за період з вересня 2014 року по вересень 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 17/07/14 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 17.07.2014 року в частині своєчасної та повної оплати за послуги надані за заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування № 17/07/1 від 17.07.2014 року на суму 11 350,00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 059703 та актом надання послуг № 317 від 30.07.2014 року на суму 11 350,00 грн. Відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково у сумі 5 675,00 грн. за платіжним дорученням № 159 від 30.07.2014 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань станом на 26.10.2016 року (а.с. 42, том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Доказом належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи є наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення (а.с. 43, том 1).

Відзиву на позов товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Г" фабрика столярних виробів" суду не надало. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 року порушено провадження у справі № 904/9772/16 та розгляд справи призначено на 15.11.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 24.11.2016 року.

У судовому засіданні 24.11.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрансфер" (далі - виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Г" фабрика столярних виробів" (далі - замовник, відповідач) укладено договір № 17/07/14 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - договір) згідно з п.1.1 якого предметом договору є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником і виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезеннях вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Перевезення виконуються відповідно до умов договору, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), інших меж міжурядових угод (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору замовником для здійснення конкретних перевезень подаються факсом заявки на перевезення вантажів виконавцем. У заявці повідомляється:

- дата і точну адресу завантаження / розвантаження;

- відомості про вантаж;

- маршрут руху;

- необхідний рухомий склад;

- сума ставки за здійснення перевезення;

- митниці перетини кордону;

- експедиторські фірми по обробці вантажів на прикордонних переходах;

- додаткові інструкції;

- термін доставки до складу виконавця.

Датою навантаження вважається дата оформлення CMR, а датою доставки вантажу - дата підписання замовником CMR (п.2.3 договору).

Згідно з п. 2.4 договору заявки на перевезення вантажів є невід'ємною частиною договору. За згодою виконати запропоновані в заявці перевезення, виконавець оперативно підтверджує це замовнику в письмовій формі (факс) (п.2.5 договору).

Розрахунки за виконані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переказу замовником грошових коштів на рахунок виконавця, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах. Оплата здійснюється після підписання сторонами ОСОБА_1 прийому-передачі виконаних робіт, на підставі рахунку протягом 7-й банківських днів з дня його отримання замовником (п.5.1 договору).

Після закінчення перевезення виконавець надає замовнику оригінал рахунку, CMR з відмітками одержувача вантажу, ОСОБА_1 прийому-передачі виконаних робіт (п.5.2 договору).

Відповідно до п.10.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання і дійсний до 17 вересня 2014 року. Договір, а також зміни, доповнення та заявки на перевезення, які є невід'ємною частиною договору можуть бути укладені засобами факсимільного зв'язку, при цьому документи мають силу оригіналу (п.10.2 договору).

Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, то термін його дії буде автоматично пролонгований на кожний наступний рік (п.10.3 договору).

В заявці № 17/07/1 від 17.07.2014 року сторони узгодили умови транспортно-експедиторського обслуговування, а саме перевезення вантажу за маршрутом: м. Дніпропетровськ (Україна) - м. Сембаза (Курська обл.) (Російська Федерація) - м. Москва (російська Федерація).

На виконання умов договору виконавцем були надані послуги за вказаним договором, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 059703 (а.с. 16 том 1), актом надання послуг № 317 від 30.07.2014 року на суму 11 350,00 грн. (а.с. 19 том 1) та виставлено рахунок на оплату № 159 від 30.07.2014 року на суму 11 350,00 грн. (а.с. 17 том 1).

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково у сумі 5 675,00 грн.

Несплата відповідачем 5 675,00 грн. є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У визначений договором строк відповідач розрахунок за спірним договором у повному обсязі не здійснив.

Враховуючи викладене, господарський суд встановив, що строк оплати послуг за вказаним вище актом настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 5 675,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати рахунків, замовник, починаючи з 20-го дня отримання рахунку, виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,03% від суми платежу за кожен день прострочки.

Перевіркою здійсненого позивачем при зверненні з позовною заявою розрахунку пені встановлено, що він здійснений вірно, а тому заявлена до стягнення пеня у сумі 85,82 грн. за загальний період з 20.08.2014 року по 20.02.2015 року підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути 3% річних за загальний період з 20.08.2014 року по 21.10.2016 року у сумі 369,41 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2014 року по вересень 2016 року у сумі 3 649,01 грн.

Розрахунок сум 3% річних та втрат від інфляції перевірено судом. При обчисленні суми втрат від інфляції позивачем враховані Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які викладені в листі від 03.04.1997 року №62-97р. Також відповідає вимогам чинного законодавства нарахована сума 3% річних.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу 5 675,00 грн., 3% річних у сумі 369,41 грн., втрати від інфляції у сумі 3 649,01 грн., пеня у сумі 85,82 грн., а всього 9 779,24 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у сумі 1 378,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Г" фабрика столярних виробів" (49021, м. Дніпро, вул. Лісопильна, будинок 8, ідентифікаційний код 36728065) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансфер" (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37068530) заборгованість за надані транспортно-експедиторські послуги у сумі 5 675,00 грн., пеню у сумі 85,82 грн., 3% річних у сумі 369,41 грн., інфляційних втрат у сумі 3 649,01 грн. та судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2016 року.

Суддя ОСОБА_3