Рішення № 62960310, 24.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2016 Справа № 904/8905/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Симедіка УА", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро", м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 141 299,75 грн. заборгованості за поставлений товар, 6 185,62 грн. пені, 421,74 грн. 3% річних

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №10/06/16-1 від 10.06.2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б\н від 19.09.2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Симедіка УА" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" заборгованості на загальну суму 147 907,11 грн., з яких:

- 141 299,75 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 6 185,62 грн. пеня за загальний період з 17.06.2016 року по 19.08.2016 року;

- 421,74 грн. 3% річних за загальний період з 20.06.2016 року по 19.08.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 202 від 13.02.2015 року в частині своєчасної та повної оплати за товар поставлений на загальну суму 154 848,49 грн. за видатковими накладними:

- № 1987 від 18.05.2016 року на суму 45 212,40 грн.;

- № 2084 від 26.05.2016 року на суму 37 847,95 грн.;

- № 2711 від 04.07.2016 року на суму 14 125,20 грн.;

- № 2726 від 04.07.2016 року на суму 14 443,98 грн.;

- № 2983 від 18.07.2016 року на суму 14 548,74 грн.;

- № 3097 від 26.07.2016 року на суму 28 670,22 грн.,

а саме відповідачем за отриманий товар було сплачено лише 13 548,74 грн. за платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 20.07.2016 року.

10.11.2016 року позивачем надані письмові пояснення де вказує, що поставка товару за видатковими накладними № 2711 від 04.07.2016 року та № 2726 від 04.07.2016 року, в яких зазначено договір № 211 від 07.11.2012 року, відбувалась в липні 2016 року в період дії договору поставки № 202 від 13.02.2015 року та відповідно на умовах останнього договору. Щодо розбіжності суми часткової оплати позивач звертає увагу, що відповідач зробив оплату в сумі 14 548,74 грн. на підставі та умовах пункту 5.5 договору поставки №202 від 13.02.2015 року (та звичаїв ділового обороту), а саме, найдавнішу по строкам партію товару. Після погашення боргу за минулий період в сумі 1 000,00 грн. (який не є підставами даного спору), залишок оплати відповідача в сумі 13 548,74 грн. зараховано по наступній по даті накладній № 1987 від 18.05.2016 року.

Також позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника товариства з обмеженою відповідальністю "Симедіка УА" за вже наявними матеріалами.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 202 від 13.02.2015 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 126 279,31 грн., за наступними видатковими накладними:

- № 1987 від 18.05.2016 року на суму 45 212,40 грн.;

- № 2084 від 26.05.2016 року на суму 37 847,95 грн.;

- № 2983 від 18.07.2016 року на суму 14 548,74 грн.,

- № 3097 від 26.07.2016 року на суму 28 670,22 грн.;

та здійснена відповідачем оплата на загальну суму 143 548,74 грн., а саме:

- 18.05.2016 року на суму 84 000,00 грн. - передоплата;

- 25.05.2016 року на суму 45 000,00 грн.;

- 25.07.2016 року на суму 14 548,74 грн.

Таким чином, на думку відповідача, станом на 15.11.2016 року за відповідачем існує передплата у сумі 17 269,43 грн.

24.11.2016 року позивачем надані письмові пояснення де вказує, що відносно інформації відповідача про переплату у сумі 17 269,43 грн., звертає увагу суду на те, що у призначеннях платежу платіжних доручень на які посилається відповідач (№204 від 18.05.2016 року та №262 від 25.05.2016 року) прямо зазначено, що оплата здійснюється на погашення старої заборгованості - за ветпрепарати за договором № 211 від 07.11.2012 року. Тільки після погашення старої заборгованості, згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 від 20.07.2016 року залишок оплати відповідача в сумі 13 548,74 грн. зараховано по накладній № 1987 від 18.05.2016 року (де в призначенні платежу і відповідачем зазначено, що це оплата за ветпрепарати згідно договору № 202 від 13.02.2015 року). Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" у гарантійному листі від 01.11.2016 року визнає заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Симедіка УА" в сумі 158 889,75 грн., 141 299,75 грн. з яких - це заборгованістю по договору поставки № 202 від 13.02.2015 року згідно видаткових накладних: № 1987 від 18.05.2016 року, № 2084 від 26.05.2016 року, № 2711 від 04.07.2016 року, № 2726 від 04.07.2016 року, № 2983 від 18.07.2016 року, № 3097 від 26.07.2016 року - які є підставами даного позову.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2016 року з призначенням її до розгляду на 01.11.2016 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 01.11.2016 року було оголошено перерву до 15.11.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 24.11.2016 року.

У судовому засіданні 24.11.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Симедіка УА" (далі - постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 202 (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити / передати ветеринарні препарати і засоби захисту тварин (далі - товар), на умовах і в порядку, передбачених договором, в кількості та якості, згідно супровідних документів, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити даний товар в строк, передбачений договором.

Найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього договору, вказуються у видаткових накладних, що мають силу специфікацій до договору у розумінні ст. 226 Господарського кодексу України та є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Загальна вартість договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії договору згідно накладних (п.1.3 договору).

Згідно з п.4.1 договору постачальник оформляє передачу товару видатковою накладною, яка є достатнім доказом передачі товару за договором. Покупець приймає від постачальника товар по кількості якості, у відповідності з Інструкцією № П-6, № П-7, згідно супровідних документів, виданих постачальником. У разі виникнення розбіжностей по асортименту та кількості або відмови покупця від прийняття товару представники сторін зобов'язані скласти відповідний акт рекламації.

Відповідно до п.4.2 договору товар вважається переданим::

- коли він фактично переданий покупцеві на складі постачальника і представниками сторін підписана видаткова накладна;

- коли він доставлений представником постачальника або перевізником у місце фактичного знаходження покупця і покупцем підписані документи про прийняття вантажу.

Сторони не здійснюють поставку товару без укладання письмового договору. Якщо поставка товару здійснювалася до моменту укладання письмового договору до умови даного договору застосовуються до таких відносин сторін по поставці товару які виникли до його укладення (п.4.4 договору).

В видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску даний договір, але якщо поставка товару відбувався в період дії даного договору - він відбувається виключно на умовах даного договору (п.4.5 договору).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п.4.7 договору).

За умовами п.5.1 договору оплата за придбаний товар здійснюється в наступному порядку:

- 20% вартості товару (необхідні постачальнику для реєстрації податкової накладної) сплачується покупцем протягом 5(п'яти) календарних днів з моменту передачі товару (дати оформлення видаткової накладної);

- 80% вартості товару сплачується покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару (дати оформлення видаткової накладної) незалежно від того реалізував (використав) покупець товар чи ні.

Не залежно від того, що покупець зазначив в призначенні платежу грошові кошти зараховуються, як оплата за найдавнішу по строкам неоплачену партію товару (видаткову накладну) (п.5.5 договору).

Відповідно до п.8.2 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. До відносин сторін поставці товару, які виникли до укладення між сторонами письмового договору, даний договір діє з моменту виникнення даних правовідносин.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін, письмово, не вимагала його розірвання, договір вважається пролонгованим на два календарних роки, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.3 договору).

З моменту підписання договору поставка (продаж) товару покупцю здійснюється виключно на умовах даного договору, умови договорів (угод) укладених сторонами до дати підписання даного договору розповсюджуються виключно на зобов'язання, які виникли до дати підписання даного договору (п.8.4 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 126 279,31 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними із зазначенням підстав поставки договір № 202 від 13.02.2015 року:

- № 1987 від 18.05.2016 року на суму 45 212,40 грн.;

- № 2084 від 26.05.2016 року на суму 37 847,95 грн.;

- № 2983 від 18.07.2016 року на суму 14 548,74 грн.;

- № 3097 від 26.07.2016 року на суму 28 670,22 грн.

Відповідач свої зобовязання по оплаті вартості поставленого товару у визначені договором строки виконав частково у сумі 14 548,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 20.07.2016 року з призначенням платежу сплата за ветпрепарати за договором № 202 від 13.02.2015 року, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 111 730,57 грн.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Доказів оплати заборгованості у сумі 111 730,57 грн. відповідачем станом на час розгляду справи сторонами не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 111 730,57 грн. підлягають задоволенню, решта позовних вимог не підлягають задоволенню оскільки поставка за видатковими накладними № 2711 від 04.07.2016 року на суму 14 125,20 грн., № 2726 від 04.07.2016 року на суму 14 443,98 грн. відбувалась за іншим договором, а саме договором № 211 від 07.11.2012 року. Крім того, посилання позивача на те, що оплата у сумі 10 000,00 грн., яка сплачена у складі суми 14 548,74 грн. за платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 20.07.2016 року, це платіж за найдавнішу по строкам партію товару, не приймаються до уваги у зв'язку з тим, що в призначені платежу зазначено, що це сплата за ветпрепарати за договором № 202 від 13.02.2015 року.

Також не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо оплати заборгованості за спірним договором 18.05.2016 року на суму 84 000,00 грн. за платіжним дорученням № 204 та 25.05.2016 року на суму 45 000,00 грн. за платіжним дорученням № 262 від 25.05.2016 року оскільки в призначені платежу зазначено, що це сплата за ветпрепарати за договором № 211 від 07.11.2012 року.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 421,74 грн. за загальний період з 20.06.2016 року по 19.08.2016 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами п. 1.12 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При здійсненні розрахунку 3% річних позивачем було завищено суму, що підлягає до стягнення, оскільки неправильно визначено суму основного боргу, тому заявлені до стягнення 3% річних у сумі 385,33 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.1 договору у випадку прострочення оплати покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені, встановлено, що розрахунок пені позивачем було завищено, оскільки неправильно визначено суму основного боргу та арифметично здійснено не вірно, а тому заявлена до стягнення пеня підлягає задоволенню частково у сумі 4 446,05 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість на загальну суму 116 561,95 грн., з яких основний борг у сумі 111 730,57 грн., пеня у сумі 4 446,05 грн. та 3% річних у сумі 385,33 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 748,43 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Ульянова, будинок 127, ідентифікаційний код 34622143) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Симедіка УА" (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 7, ідентифікаційний код 31032231) основний борг у сумі 111 730,57 грн., пеню у сумі 4 446,05 грн., 3% річних у сумі 385,33 грн. та 1 748,43 грн. витрат зі сплати судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2016 року.

Суддя ОСОБА_3