Рішення № 62960099, 23.11.2016, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/757/16-ц

Провадження № 2/604/354/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання договору поруки припиненим -

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Кредитні Ініціативи» (далі - Позивач-Відповідач) звернувся в суд з позовом, в якому просив постановити рішення про стягнення з ОСОБА_3 (далі - Відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач 2 -Позивач) солідарно заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 878769,77 грн (вісімсот сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят дев'ять гривень сімдесят сім копійок) та судові витрати у справі.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач-Відповідач посилався на те, що 28 лютого 2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Відповідачем 1 укладений Кредитний договір №03-2/140, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати Відповідачу 1 кредит у сумі 28000,00 EUR, а він натомість зобов'язувався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені даним договором. 17 грудня 2012 року між ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено Договір про відступлення прав вимоги. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. В свою чергу Відповідач 1 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 01.06.2016 року має прострочену заборгованість. 06 квітня 2011 року рішенням Підволочиського районного суду за кредитним договором №03-2/140 від 28.02.2008 року стягнуто заборгованість у розмірі 281121,07 грн, а саме: 226879, 24 грн - за кредитом та 54241,83 грн - по відсотках. Таким чином, станом на 01.06.2016 року Відповідач 1 має заборгованість за кредитним договором №03-2/140 від 28.02.2008 року у розмірі - 878769,77 грн - по відсотках. В забезпечення виконання зобов'язань Відповідачем 1, що випливають із кредитного договору, 28.02.2008 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Відповідач 2 - Позивач уклали договір поруки №04-2/54. Наявність невиконання зобов'язань Відповідачем 1 щодо повернення кредиту підтверджується розрахунком заборгованості, в якому зазначено, що станом на 01.06.2016 року він має заборгованість за кредитним договором № 03-2/140 від 28.02.2008 року у розмірі - 878769,77 грн - по відсотках. Також, 29.07.2016 року ТОВ «Кредитні Ініціативи» надіслали Відповідачу 1 та Відповідачу 2 - Позивачу повідомлення про усунення порушень №Д/03-2/140, в якому вказувалося, що станом на 01.06.2016 року загальна сума заборгованості складає - 2186355,97 гривень. Позивач-Відповідач вимагав від позичальників у строк до 30 днів з дати відправлення даної вимоги, але не пізніше 3 днів з дати отримання, сплатити заборгованість по кредиту, проценти за користування кредитом та штрафні санкції. Однак, жодних дій, по виконанню покладених на них обов'язків, ні боржник, ні поручитель не вчинили.

Враховуючи наведене, а також те, що Відповідач 1 та Відповідач 2 - Позивач у добровільному порядку умови Кредитного договору не виконують, ТОВ «Кредитні Ініціативи» просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити, проти зустрічного позову заперечив. Представник подав письмові заперечення, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, оскільки укладаючи договір поруки Відповідач 2 - Позивач взяла на себе обов'язок відповідати за виконання боржником зобов'язань щодо повернення коштів, наданих Банком Позичальнику у вигляді кредиту та Відповідач 2 - Позивач несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання основного зобов'язання. В запереченні зазначено, що поручителю були відомі умови кредитного договору і обсяг відповідальності за Кредитним договором, який включає в себе можливість підвищення розміру процентів за користування кредитом. У пункті 3.8. Кредитного договору чітко передбачено при яких обставинах підвищується розмір процентів та процедура підвищення процентів. Підписуючи договір поруки, поручитель погодився з умовами основного договору та зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань, як тих, що виникають із кредитного договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Проценти, які позичальник зобов'язався сплачувати за кредитним договором, є платою за користування кредитними коштами, а не рівнем відповідальності, у зв'язку із чим підвищення плати за користування кредитними коштами не є підвищенням відповідальності. Крім того, представник Позивача-Відповідача просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог за зустрічним позовом, оскільки, на його думку, строк сплив 21.10.2011 року.

Представник Відповідача 1 Відповідача 2 - Позивача у судовому засіданні проти позову заперечив, про що подав письмові заперечення, згідно яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, та такими що не підлягають до задоволення з підстав пропуску Позивачем-Відповідачем строку позовної давності, а також припинення договору поруки у зв'язку із відсутністю згоди поручителя при підписанні Договору про внесення змін №1 до кредитного договору №03-2/140 від 28.02.2008 року, за яким відбулося збільшення обсягу відповідальності останньої. У запереченнях покликається на норми ст.ст. 553, 554, 559 ЦК України. Подав зустрічний позов, який підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ньому, просить задовольнити.

Відповідачі за первісним позовом будучи повідомленими про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду невідомі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

28 лютого 2008 року між «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» (закритим акціонерним товариством), яке 13 серпня 2009 року змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк», з однієї сторони та фізичною особою ОСОБА_1 (Відповідач 1) укладено кредитний договір №03-2/140 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у кредит у готівковій формі в сумі 28000 (двадцять вісім тисяч) Євро на умовах, передбачених цим договором (п. 2.1 Кредитного договору ).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Кредитного договору за користування кредитом встановлена процентна ставка в розмірі 13% річних у валюті кредиту з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 25 лютого 2011 року. Погашення кредиту та процентів за ним повинно було здійснюватися позичальником щомісячно, у відповідності до графіку, який є невід'ємною частиною Кредитного договору (п. 2.4). Кредит надавався на поточні потреби (п. 2.5 Кредитного договору). Згідно п. 5.3.2 Кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та процентів за користування ним, суму неустойки і збитків, передбачених Кредитним договором, у випадках, коли: позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом; позичальником порушено графік погашення заборгованості за кредитом (додаток № 1 до Кредитного договору); позичальником не погашені відсотки за користування кредитом у строк, встановлений Кредитним договором.

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору виконання зобов'язань за Кредитним договором забезпечувалось договором застави від 29 лютого 2008 року та договором фінансової поруки, укладеним з ОСОБА_2 (Відповідач 2 - Позивач).

28.02.2008 року між «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» (закритим акціонерним товариством) та ОСОБА_2 (Відповідач 2 - Позивач) укладено договір поруки №04-2/54 (далі - Договір поруки) в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 (Відповідач 1).

Положеннями п.п. 1.3 і 2.2 Договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язується перед Кредитором (банком) відповідати за погашення боргу за Кредитним договором на засадах солідарного боржника, в тому ж обсязі, що й Позичальник.

21 жовтня 2008 року між «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ЗАТ) та Відповідачем 1 укладений договір №1 про внесення змін до кредитного договору №03-2/140 від 28.02.2008 року, відповідно до якого процентна ставка збільшувалася до 15% річних у валюті кредиту, а у разі неправомірного користування кредитом процентна ставка збільшувалася до 30 % річних у валюті кредиту (п.3.4).

Судом встановлено, що зобов'язання за кредитним договором «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ЗАТ) виконав, надавши відповідачу 1 кредитні кошти в повному обсязі.

Рішенням Підволочиського районного суду від 06.04.2011 року №2-173/11 солідарно стягнуто із Відповідачів за первісним позовом заборгованість у розмірі 281121,07 грн., а саме: 226879,24 грн. - за кредитом та 54241,83 грн. - по відсотках; судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

За змістом ч. 3 ст. 1049 ЦК України саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.

У даній справі Представник Відповідачів за первісним позовом не заперечив того, що борг Позивачу не повернуто і рішення суду від 06.04.2011р. про стягнення з Відповідачів за первісним позовом заборгованості за кредитним договором, яка утворилась в зв'язку з невиконанням ними взятих кредитних зобов'язань не виконано.

17 грудня 2012 року між ТОВ «Кредитні Ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Промінвестбанк» відступило права вимоги до кредитних договорів укладених між ним та фізичними особами. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно умов даного договору покупець, ТОВ «Кредитні Ініціативи» набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій. Тобто, на даний час усі права кредитора за вищевказаним договором про іпотечний кредит перейшли до ТОВ «Кредитні Ініціативи».

Згідно Витягу з Реєстру позичальників (додаток № 1) до договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року під № 4000 зазначено кредитний договір №03-2/140 від 28.02.2008 року, позичальником за яким виступає ОСОБА_1, за яким числиться основна непогашена прострочена сума кредиту станом на 17.12.2012 р. - 21775,32 EUR, сума нарахованих, але не сплачених строкових процентів - 5689,26 EUR та сума нарахованих, але не сплачених прострочених процентів - 5003, 04 EUR.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 6.7 Кредитного договору №03-2/140, укладеного 28 лютого 2008 року між «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ЗАТ) та Відповідачем 1, будь-які протиріччя, що можуть виникнути між сторонами при виконанні умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між ними, а у випадку недосягнення згоди у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. При цьому строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На підставі абз. 1 ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином, покликання представника Відповідачів за первісним позовом на закінчення строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, є необґрунтованим, оскільки такий строк сторонами збільшено до 10 років, згідно п.6.7 зазначеного Кредитного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у валюті договору, станом на 01.06.2016 року Відповідач 1 має заборгованість за кредитним договором № 03-2/140 від 28.02.2016 року - 2186355,97 грн. (два мільйони сто вісімдесят шість тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 97 копійок), з них: 878769,77 грн. (вісімсот сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят дев'ять гривень 77 копійок) - по відсотках та 1307586,20 грн. (один мільйон триста сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень 20 копійок) - по пені.

29.07.2016 року представником Позивача на адресу Відповідачів за первісним позовом надіслано повідомлення про усунення порушень № Д/03-2/140, в якому вказувалося, що станом на 01.06.2016 року загальна сума заборгованості складає - 2186355,97 гривень. Позивач вимагав від позичальників у строк до 30 днів з дати відправлення даної вимоги, але не пізніше 3 днів з дати отримання, сплатити заборгованість по кредиту, проценти за користування кредитом та штрафні санкції. Однак, як встановлено в ході розгляду справи, жодних дій, по виконанню покладених на них обов'язків, ні боржник, ні поручитель не вчинили.

Заслуговують на увагу заперечення представника Відповідачів за первісним позовом щодо розбіжностей в сумах зазначених у повідомленні №Д/03-2/140 від 29.07.2016 року та позові, невідповідність форми повідомлення вимогам Договору поруки, однак згідно з правовою позицією ВСУ у справі №6-53цс14 словосполучення «пред'явлення вимоги» слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором іншої письмової вимоги про погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

В статті 526 ЦК України зазначено - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом у валюті договору, ОСОБА_1 мав повернути кредит не пізніше 25 лютого 2011 року, однак, з 06.04.2011 року і по сьогоднішній час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодних дій по виконанню рішення суду від 06.04.2011 року не вчиняли, а відповідно до п. 3.4. кредитного договору № 03-2/140 від 28.02.2008 року - у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує проценти за неправомірне користування, виходячи із процентної ставки 26 % річних у валюті кредиту.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення з Відповідачів за первісним позовом на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованості по відсотках за кредитним договором № 03-2/140 від 28.02.2008 року.

Крім того в силу ст. 88 ЦПК України з Відповідачів за первісним позовом в користь Позивача-Відповідача слід також стягнути понесені судові витрати по справі в сумі 13181,55 гривень.

Щодо зустрічного позову, то слід відзначити наступне.

Відповідач 2 - Позивач в зустрічній позовній заяві зазначає, що при підписанні Договору про внесення змін №1 до кредитного договору №03-2/140 від 28.02.2008 року відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя, про що його не повідомлено. Покликається на те, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. Звертає увагу на невідповідність повідомлення про усунення порушень вимогам п.3.2. договору поруки. З зазначених підстав просить визнати припиненим договір поруки від 28.02.2008 року №04-2/54.

Відповідно до умов Кредитного договору до внесення змін 21 жовтня 2008 року (п.2.2.) було встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 13% річних у валюті кредиту. Пункт 3.4. Кредитного договору передбачав, що у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує процент за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 26% річних у валюті кредиту.

Судом встановлено, що відповідно до п.1 Договору про внесення змін №1 до кредитного договору №03-2/140 від 28.02.2008 року, сторони домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору №03-2/140 від 28.02.2008 року, виклавши їх в такій редакції:

«2.2. За користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 15 % річних у валюті кредиту.

3.4. У випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту (п.2.3. кредитного договору №03-2/140 від 28.02.2008 року), він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 30.00% річних у валюті кредиту».

Пленум ВССУ у пункті 22 постанова №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» дає роз'яснення, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до п. 5.2 Договору поруки збільшення обсягу відповідальності Поручителя (Відповідача 2 - Позивача) за цим Договором відбувається виключно за взаємною згодою сторін договору.

Судом не встановлено, що Договір поруки передбачає можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням без додаткового повідомлення поручителя.

В судовому засіданні, Позивачем-Відповідачем не надано доказів на підтвердження повідомлення Відповідача 2 - Позивача про зміну умов основного зобов'язання за Кредитним договором, який забезпечувала порука.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, суд вважає, що при підписанні Договору про внесення змін №1 до кредитного договору №03-2/140 від 28.02.2008 року відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя, про що його не повідомлено, а тому договір поруки від 28.02.2008 року за №04-2/54 є припиненим.

Разом з тим, рішенням Підволочиського районного суду від 06.04.2011 року №2-173/11 із ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованість у розмірі 281121,07 грн. за кредитним договором №03-/140 від 28.02.2008 року, рішення не оскаржувалося і набрало законної сили.

Зі змісту рішення вбачається, що сторони були присутні в судовому засіданні, проти позову заперечували частково, пояснювали що не мали можливості сплачувати кредит.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, Відповідачу 2 - Позивачу було відомо про наявність Договору про внесення змін №1 від 21.08.2008 року, оскільки він є невід'ємною частиною Кредитного договору №03-2/140 від 28.02.2008 року.

Договір поруки укладено 28.02.2008 року, Відповідач 2 - Позивач вважає, що її права порушено з дати укладення додаткової угоди №1 від 21.10.2008 року до Кредитного договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Суд вважає, що Відповідач 2 - Позивач пропустила строк позовної давності, оскільки якщо навіть Відповідач 2 - Позивач дізналася про те, що Договором про внесення змін №1 від 21.08.2008 року до Кредитного договору №03-2/140 від 28.02.2008 року збільшено процентну ставку до 15% річних у валюті кредиту, а у разі неправомірного користування кредитом процентна ставка збільшувалася до 30 % річних у валюті кредиту, лише з ухваленням рішення суду 06.04.2011 року у справі №2-173/11, то строк позовної давності за загальним правилом минув 05.04.2014 року.

Частинами 3, 4, 5 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В судовому засіданні представник Позивача-Відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності.

Ні Відповідачем 2 - Позивачем, ні її представником під час розгляду справи не наведено причин пропущення позовної давності, а тому суд прийшов до висновку, що у зустрічному позові слід відмовити.

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 257, 259, 509, 525-527, 530, 553-555, 598, 599, 610, 612, 615, 626, 627, 629, 634, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 61, 88, 169, 209, 213-215, 217, 218, 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253, рахунок 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) заборгованість по відсотках за Кредитним договором № 03-2/140 від 28 лютого 2008 року в сумі 878769 (вісімсот сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) гривень 77 (сімдесят сім) копійок та 13181 (тринадцять тисяч сто вісімдесят одну) гривню 55 (п'ятдесят п'ять) копійок судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання договору поруки від 28.02.2008 року №04-2/54 припиненим, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г.Б. Сидорак