Ухвала суду № 62959928, 14.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2275/16 Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В.

Провадження № 22-ц/783/4796/16 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретар: Жукровська Х.І.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ПрАТ «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» - Кравця В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 3 червня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» до Львівської міської ради, третя особа Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради про скасування ухвали в частині та зобов'язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 червня 2016 року у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут» «Укрзахіденергопроект» до Львівської міської ради, третя особа Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради про скасування ухвали в частині та зобов'язання до вчинення дій відмовлено.

Дане рішення оскаржилоПрАТ «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект».

В своїй апеляційній скарзі з врахуванням заяви про уточнення прохальної частини апеляційної скарги просять рішення суду першої інстанції скасувати частково, а саме в частині відмови у задоволенні позову про скасування ухвали 19-ї сесії Львівської міської ради 6-го скликання від 29.01.2015 року №4314 «Про продовження ПАТ «Проектно-вишукувальний науково-дослідний констукторсько-технологічний інститут «Укрхзахіденергопроект» терміну оренди земельної ділянки на вул. Академіка А.Сахарова, 46» в частині визначення функціонального використання земельної ділянки «для обслуговування споруд інституту за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі - землі комерції» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволити позов у згаданій частині. Вважають рішення незаконним. Зазначають, що суд у рішенні посилається як на правові підстави на «Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові», затверджене ухвалою міськради №1675 від 26.07.2012 року, яким обґрунтовується правомірність застосування терміну земельні ділянки «за функцією комерційного використання». Однак законодавством не визначено термін земельні ділянки «за функцією комерційного використання» - це нововведення суперечить закону. Крім цього, даним положенням не передбачено визначення землі інституту до земель комерційного використання. Інститут комерційної діяльності не проводить та працює на цій землі з 1949 року. Вважають ухвалу міської ради в оскаржуваній ними частині по суті незаконною, а їх вимоги по її скасуванні обґрунтованими.

Окрім представника позивача у судове засідання решта особи, які беруть участь і у справі (їх представники) не з'явилися, причин неявки не повідомили, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 144 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 60, 88, 169, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 12, 39, 93 ЗК України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Ухвалою Львівської міської ради від 29 січня 2015 року № 4314 «Про продовження ПАТ «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут "Укрзахіденергопроект" терміну оренди земельної ділянки на вул.Академіка А.Сахарова, 46, позивачу продовжено на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 0,1548 га на вул.Академіка А.Сахарова, 46 для обслуговування споруд інституту за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції. Оскаржувана ухвала Львівської міської ради прийнята в межах компетенції органу місцевого самоврядування, на підставі ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.5 Закону України «Про оренду землі» та ст.ст. 12, 93, 124 Земельного кодексу України. Таким чином, продовжуючи ПрАТ ПВНДКТІ «Укрзахіденергопроект» термін оренди земельної ділянки на вул. Ак.Сахарова 47 в м.Львові для обслуговування споруд інституту за рахунок земель житлової та громадської забудови на 5 років, Львівська міська рада, як власник землі, саме у такий спосіб і в межах наданої компетенції реалізувала свої повноваження, відтак у суду немає правових підстав скасовувати рішення ЛМР щодо визначення терміну оренди. Разом з тим, оскаржуваною ухвалою відповідач визначив функцію використання землі - землі комерції. Ухвалою Львівської міської ради від 25.12.2014 року №4250 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова» було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Львова, і якою разом з тим, у додатку третьому визначено землі комерційного використання та встановлено відповідний коефіцієнт. Відповідно до розділу 13 Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові, яке затверджено ухвалою Львівської міської ради від 26.07.2012 року №1675 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові» підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є ухвала міської ради про передачу ділянки (її частини) в оренду з обов'язковим визначенням категорії земель за основним цільовим призначенням (відповідно до ст.19 ЗК України) та категорії земель за функцією використання (для фіскальних цілей) або протокол аукціону, у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах. Таким чином, при прийнятті оскарженої ухвали №4314 від 29.01.2015 року міська рада діяла у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а відтак відсутні правові підстави для її скасування та зобов'язання вчинити відповідні дії, про які просить позивач.

Колегія суддів вважає, що висновки суду вимогам закону та обставинам, що мають значення для справи не відповідають.

Так, згідно із частинами першою, другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) або Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці першому пункту четвертого постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Після відкриття провадження у справі суд своєю ухвалою закриває провадження, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 205 ЦПК України).

Також, згідно ст. 12 ГПК України Господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Також, відповідно до положень ст.ст. 1 і 12 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Окрім цього, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

3.1. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

3.2. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин. З огляду на приписи частини другої статті 1 та статті 12 ГПК зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи;

- утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації;

- захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права;

- використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності, та відмовою в реєстрації об'єктів промислової власності;

- укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб;

- визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону). При цьому в останньому випадку набувач майна, реалізованого на торгах (аукціоні), незалежно від наявності у нього статусу підприємства чи організації в розумінні частини першої статті 1 ГПК (тобто підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набув статусу суб'єкта такої діяльності), залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і, отже, відповідна справа за будь-яких обставин підлягає розгляду господарським судом;

- вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК;

- оскарженням відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України та стягненням з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства;

- у сфері містобудування, в тому числі за участю центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури;

- стягнення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету, включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню (частина дев'ята статті 17 Бюджетного кодексу України), в тому числі за позовами органів державної податкової служби України, оскільки майнові відносини у відповідних справах засновані на юридичній рівності сторін;

- стягнення з органів місцевого самоврядування та спеціально уповноважених державних органів, які є розпорядниками бюджетних коштів, сум збитків, пов'язаних з перевезеннями пасажирів пільгових категорій.

Як вбачається із матеріалів справи правовідносини виникли між юридичними особами, а саме суб'єктом господарювання ПрАТ «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» та органом місцевого самоврядування з приводу передачі в оренду земельної ділянки, належної до комунальної власності. Також, слід вважати, що спір виник між суб'єктом господарювання та власником землі з приводу передачі такої у користування та відповідно до положень ГПК України підлягає розгляду в господарських судах України.

Зважаючи на вказане відкривши провадження у даній справі та вирішивши спір в порядку цивільного судочинства, вказаних обставин, що мають значення для справи, відповідних норм закону та їх роз'яснень, суд першої інстанції не врахував та помилково розглянув спір в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, то ухвалене в справі судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Вказаним колегія суддів виходить за межі доводів апеляційної скарги, у яких про це не йдеться, однак вважає, що вказане порушення вимог процесуального закону є обов'язковою підставою для скасування рішення та зобов'язує суд апеляційної інстанції вийти за межі доводів апеляційних скарг в цій частині (п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

Вказаним слід частково задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.4, 310, 313, 314 ч.1 п.3, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 червня 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» до Львівської міської ради, третя особа Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради про скасування ухвали в частині та зобов'язання до вчинення дій - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк