Рішення № 62959624, 24.11.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3295/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Кахнич С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комітету Львівської міської ради, ОСОБА_3 соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення одноразової грошової компенсації,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 комітету Львівської міської ради, ОСОБА_3 соціальної політики України, в якому просить визнати незаконною бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради та ОСОБА_3 соціальної політики України щодо незабезпечення ОСОБА_1 житлом та сплати одноразової грошової компенсації та стягнути солідарно із відповідачів одноразову грошову компенсацію у розмірі 202 721,40 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, покликається на те, що він проходив службу у Збройних Силах України у період із 10.06.1972 року по 15.09.1994 рік. 01.08.1994 року був звільнений як підполковник запасу, у зв'язку із скороченням штату, та виключений із списків особового складу військової частини А0305-К. Із 19.04.1996 року згідно рішення №212 позивач перебуває на квартирному обліку та включений до пільгового списку за №212 як учасник бойових дій. На даний час він продовжує перебувати на обліку у Франківському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та включений до ЄДАРП як пільговик відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» згідно довідки від 06.10.2010 року проте досі не забезпечений житлом усупереч нормам законодавства України. Також, позивач є учасником бойових дій, згідно посвідчення серія АА №301 інвалідом 2 групи користуючись пільгами, встановленими законодавством України ветеранів війни та інвалідів війни, згідно посвідчення №015437. 26.09.2007 року позивач уклав договір про надання споживчого кредиту, згідно якого йому було надано кредит у розмірі 55800,00 доларів США на купівлю квартири площею 37,8 кв.м. за адресою м.Львів. вул..ОСОБА_4, 18/10. Станом на липень 2015 року позивач повністю виконав кредитні зобов'язання та згідно довідки за вих..№59-4-26/1583 від 02.07.2015 року ним сплачено по кредитному договорі 85 192,06 дол.США. Придбаною квартирою позивач із своїм сином користуюся особисто, де зареєстровані. Вважає, що його право на забезпечення житлом як учасника бойових дій, інваліда війни було грубо порушено. При цьому позивач звертався до відповідачів із заявами про виплату йому одноразової грошової допомоги, однак такої йому не було виплачено з причин відсутності коштів у Державному бюджеті України. На думку позивача, така бездіяльність неправомірна з огляду на норми Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та інших нормативно-правових актів норми яких були порушені відповідачами.

22.09.2016 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідачів одноразову грошову компенсацію в розмірі 415766,58 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення налогічні доводам, викладеним у позові. В судове засідання 24.11.2016 року не зявився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 комітету Львівської міської ради в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. В судове засідання 24.11.2016 року не зявився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд ухвалив розглядати справу у відсутності представника відповідача, оскільки вважає докази, які містяться в матеріалах справи достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Представник відповідача ОСОБА_3 соціальної політики України в судове засідання не зявився, подав до суду письмові заперечення на позов, згідно яких просить відмовити в задоволенні позову та розглядати справу у його відсутності. Суд ухвалив розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу у Збройних Силах України у період із 10.06.1972 року по 15.09.1994 рік, що підтверджується копією трудової книжки /а.с.13-14/.

01.08.1994 року ОСОБА_1 звільнений як підполковник запасу у зв'язку із скороченням штату та виключений із списків особового складу військової частини А0305-К /а.с.16/.

Листом форми №8 ОСОБА_1 запропоновано прибути до м.Львів ОВК для взяття на військовий облік як звільненого у запас /а.с.15/.

Також, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, згідно посвідчення серія АА №301851 та інвалідом 2 групи користуючись пільгами, встановленими законодавством України ветеранів війни та інвалідів війни згідно посвідчення №015437 /а.с.17,18/.

Із 19.04.1996 року, згідно рішення №212 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку та включений до пільгового списку за №212 як учасник бойових дій, що підтверджується довідкою №3/456 від 23.05.1996 року /а.с.16/ та на даний час перебуває на обліку у Франківському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, та включений до ЄДАРП як пільговик відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується довідкою від 06.10.2010 року /а.с.21/.

Також, матеріалами справи стверджується і те, що позивач 26.09.2007 року уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту №11223314000, згідно якого отримав кредит у розмірі 55800,00 доларів США та за отримані у кредит кошти придбав квартиру площею 37,8 кв.м. за адресою м.Львів. вул..ОСОБА_4, 18/10, яка належить йому на праві приватної власності /а.с.22, 23, 24, 25-29/.

Станом на липень 2015 року позивач повністю виконав кредитні зобов'язання та згідно довідки за вих.№59-4-26/1583 від 02.07.2015 року ним сплачено по кредитному договорі 85 192,06 дол.США /а.с.30/.

Згідно довідки №1868 від 27.08.2014р., у квартирі №10 по вул.ОСОБА_4, 18 в м.Львові зареєстровані та проживають ОСОБА_1, ОСОБА_5 /а.с.31/.

Крім того, позивач звертався до відповідачів із заявами про виплату йому одноразової грошової допомоги, однак такої йому не було виплачено з причин відсутності коштів у Державною бюджеті України /а.с.33,34,35/.

Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно п.18 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги як, зокрема позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій.

Також, у відповідно п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються такі пільги як, зокрема першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Крім того, згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСРта іншими нормативно-правовими актами.

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів (ч.1 ст.9 ЖК України).

Відповідно до положень ст.40 ЖК України, громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку.

Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду; здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад; приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (ст.15 ЖК України).

Згідно ст.51 ЖК України, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до делегований повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.

Отож, з наведених норм Закону видно, що усі питання, які стосуються ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання їх житла, а відповідно і відплата грошової компенсації належить до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування.

Як уже зазначалось вище, ОСОБА_5 перебуває на квартирному обліку з правом позачергового одержання житла складом родини в дві особи (позивач та його син ОСОБА_6Ю.).

З врахуванням п.8 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015р. №728, грошова компенсація за належне позивачу для отримання жиле приміщення має становити 415766,58 грн. (13,65 (норма жилої площі на одну особу) х 2 (кількість осіб) +17 (загальна нежила площа житла на сімю)) х 9385,25 (гранична вартість 1 кв.м. у м.Львові).

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного суд приходить до переконання, що право позивача на позачергове одержання житла та отримання одноразової грошової компенсації було грубо порушено, внаслідок неправомірної бездіяльності відповідачів.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідачів на відсутність коштів у Державному бюджеті України на виплату одноразової компенсації, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та відповідно до якої реалізація особою права, що пов'язане з отриманням житла за рахунок бюджетних коштів, як базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа «Кечко проти України»).

Одночасно, беручи до уваги Положення про ОСОБА_3 соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №389/2011, згідно якого ОСОБА_3 організовує та координує роботу із забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах місцевого самоврядування; здійснює в межах своїх повноважень координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантів, суд вважає, що одноразову грошову компенсацію слід стягнути з виконавчого комітету Львівської міської ради, оскільки саме до повноважень останньої належить вирішення питань надання громадянам житла, а тому підлягає до часткового задоволення.

Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що права позивача були грубо порушені внаслідок незаконної бездіяльності обох відповідачів, які належним чином не виконали покладених на них вищенаведеними нормативними актами обовязків.

Керуючись ст.ст. 3-11,60,88,212-215 ЦПК України, суд , -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати незаконною бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради та ОСОБА_3 соціальної політики України щодо незабезпечення ОСОБА_1 житлом та сплати одноразової грошової компенсації.

Стягнути з виконавчого комітету Львівської міської ради на користь на користь ОСОБА_1 одноразову грошову компенсацію у розмірі 415766 (чотириста п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 58 коп.

Стягнути з виконавчого комітету Львівської міської ради в користь держави 4432,76 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 соціальної політики України в користь держави 275,10 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів після його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Стрельбицький В.В.