Ухвала суду № 62959312, 21.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/106/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кеміня М.П. і Мацунича М.В.,

при секретарі: Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Виноградівського районного суду від 28 вересня 2016 р. за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Закарпатського обласного управління до ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законних представників: ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в особі законних представників: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_9 в особі законних представників: ОСОБА_7 та ОСОБА_6, орган опіки та піклування при Виноградівський районній державній адміністрації, про виселення із житлового приміщення, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Виноградівського районного суду від 28 вересня 2016 р. позов ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Закарпатського обласного управління (надалі - Банк) задоволено: виселено ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 з житлового будинку з надвірними спорудами за АДРЕСА_3 Вирішено питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові. Доводить про порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що Банк пропустив строк позовної давності звернення до суду з позовом про виселення, оскільки рішення про стягнення заборгованості було ухвалено в 2009 р. Зазначає, що виселення із житла разом із неповнолітніми дітьми здійснюється виключно за рішенням суду з обов'язковою участю органу опіки та піклування. Однак, орган опіки та піклування хоч і був залучений до участі в справі як третя особа, але на судові засідання не з'являвся і відповідного висновку не надав. Зауважує, що відмова органу опіки та піклування у наданні дозволу на виселення з житла є підставою для відмови в позові про виселення.

У письмових запереченнях Банк просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін. Вважають апеляційну скаргу безпідставною і необґрунтованою.

Суд першої інстанції виходив із того, що в іпотеку був переданий житловий будинок, який придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів, у зв'язку з цим наявні всі законні підстави для виселення мешканців із будинку без надання їм іншого постійного житла. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не підлягає виконанню, однак даних про зупинення такого рішення на підставі цього Закону немає. Спірні правовідносини зводяться до питання виселення у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, яке набуло законної сили. Твердження представника третьої особи щодо пропуску строку позовної давності та неможливості вирішення судом спору по суті позовних вимог за відсутності висновку органу опіки та піклування Виноградівської РДА не заслуговують на увагу, оскільки виходять за межі процесуального статусу цієї особи, не відповідають нормам матеріального права та суперечать письмовим доказам.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.

Згідно з положеннями ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду оскаржене лише відповідачем ОСОБА_3, то таке переглядається у апеляційному порядку в цих межах.

Установлено, що 30 березня 2007 р. між Банком і ОСОБА_5 було укладено договір про іпотечний кредит № 73003, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 49 940 дол. США з кінцевим терміном погашення не пізніше 29 березня 2027 р. для придбання жилого будинку з надвірними спорудами, який відповідно до п.2.1 указаного Договору став предметом забезпечення виконання Позичальником своїх договірних зобов'язань і предметом іпотеки за договором іпотеки від 03.04.2007 р. (т.1, а.с.5-10, 8-10).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 20 лютого 2007 р. № 127 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було надано дозвіл на купівлю із залученням кредитних коштів і передачу в іпотеку будинку АДРЕСА_3, право користування яким будуть мати малолітні: ОСОБА_10 і ОСОБА_4 (а.с.23).

Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 26 жовтня 2009 р. у цивільній справі за позовом Банку до ОСОБА_5, яке 01.12.2009 р. набуло законної сили та є чинним, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 73003 від 30.03.2007 р. у сумі 475519.74 грн. було звернуто стягнення на житловий будинок АДРЕСА_3 як предмет іпотеки.

10.09.2015 р. Банком була надіслана відповідачам вимога про звільнення житлового приміщення (т.1, а.с.13-15).

Відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_1, однак згідно з довідкою виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 16.06.2015 р. № 625 ОСОБА_3 фактично проживає АДРЕСА_2, тобто в будинку, що є предметом іпотеки.

За правилами ст.ст. 33, 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з вимогами ст. 109 Житлового кодексу виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Оскільки житловий будинок, із якого проводиться виселення, придбаний за рахунок кредиту, а ОСОБА_3 фактично проживає у ньому, то висновок суду першої інстанції стосовно вказаної особи є цілком правильним.

Колегія суддів не може взяти до уваги довід апеляційної скарги щодо порушення прав малолітніх дітей, які проживають у будинку, що є предметом іпотеки, оскільки законні представники неповнолітніх дітей рішення суду не оскаржують і таке в цій частині не переглядається.

Твердження ОСОБА_3 щодо пропуску строку позовної давності є безпідставним і спростовується обставинами справи та письмовими доказами (т.1, а.с.20). Суд першої інстанції дав належну правову оцінку цьому твердженню.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

2. Рішення Виноградівського районного суду від 28 вересня 2016 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: