Ухвала суду № 62959290, 22.11.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11439/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Світлик О.М., розглянувши в скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку розміру пенсії та зобовязання здійснити перерахунок пенсії та провести виплату різниці в пенсії за минулий час,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи подання позову тим, що 16 серпня 2016 року нею до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області було подано заяву про проведення перерахунку його пенсії та надано довідку прокуратури Закарпатської області №219 від 04.08.2016 року про розмір фактичної заробітної плати.

Однак листом органу пенсійного фонду від 18.08.2016 року позивачу у задоволенні заяви було відмовлено з посиланням на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року передбачено, що з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Позивач стверджує, що відмова у перерахуванні його пенсії є незаконною, оскільки суперечить чинному законодавству України, не відповідає нормам Конституції України, у звязку з чим просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку розміру пенсії та зобовязати орган пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії починаючи з 15 травня 2016 року без обмежень граничного розміру пенсії та провести виплату різниці в пенсії за минулий час (12 місяців) з 15 травня 2015 року.

Відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2016 року судовий розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області подало до суду заперечення проти адміністративного позову, зазначаючи, що з 1 жовтня 2011 року вступив у силу Закон № 3668-VI, яким внесено зміни до Закону № 1789-ХІІ, зокрема до статті 50-1, відповідно до яких прокурорам і слідчим пенсія за вислугу років призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Вказує, що умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50- 1 Закону № 1789-ХІІ, редакція якої не змінювалась.

Зазначає, що гідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Законом № 3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Стверджує, що відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VI прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Заперечуючи позов відповідач підкреслює, що з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у звязку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VI.

Вказує, що за пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015 року передбачено, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії відповідно до Законів України 2Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та митного кодексів України, Положення помічника-консультанта народного депутата України.

У звязку з викладеним наголошує, що з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених вищезазначеними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Відтак, просить відмовити в позові.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що з травня 2009 року та на сьогоднішній день позивач перебуває на обліку в Ужгородському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», у редакції, чинній на час призначення пенсії, виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на посаді працівника прокуратури, а з 29.04.2014 року розмір було перераховано у звязку із звільненням з органів прокуратури. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Зі змісту позовної заяви вбачається, у квітні 2014 року перерахунок пенсії проведено з розрахунку 80 відсотків від суми місячної заробітної плати.

17 серпня 2016 року позивач подала до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області письмову заяву від 16.08.2016 року про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до закону, який діяв на час призначення пенсії, але із врахуванням розміру заробітної плати визначеної у довідці № 219 виданої від 04.08.2016 р. прокуратурою Закарпатської області. Отримання вказаної заяви органом пенсійного фонду саме 17.08.2016 року підтверджується резолюцією на першому аркуші заяви.

Листом від 18.08.2016 року № 02/133-П Ужгородським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області відмовлено в перерахунку пенсії з посиланням на те, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 р., передбачено, що з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії в тому числі відповідно і до Закону України «Про прокуратуру», у звязку з чим з 01.06.2015 р. пенсія в порядку та на умовах визначених зазначеним законом, не призначається, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Зазначено, що іншого чинним законодавством не передбачено.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

У відповідності до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсії провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Ураховуючи наведене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення, що встановлено постановою Верховного Суду України від 10.12.2013 р. у справі № 21-420а13.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, повязані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

У наведених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Крім того, за положеннями статей 22, 64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, гарантовано право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, в тому числі Законом України «Про прокуратуру», яке є таким, що не підлягає звуженню чи обмеженню.

Наведене відповідає правовим позиції, висловленій Верховним Судом України у справі № 127/11720/14-а від 06.10.2015 р.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії проводиться у такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу пенсійного фонду 16 серпня 2016 року, що не заперечується відповідачем, із письмовою заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до закону, який діяв на час призначення пенсії, але із врахуванням розміру заробітної плати, визначеної у довідці № 249 виданої 04.08.2016 р. прокуратурою Закарпатської області.

Згідно з ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, яка діяла на час призначення позивачу пенсії, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у звязку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

При цьому, у зв'язку з обмеженням терміну виплати нормами спеціального закону виплата має бути здійснена за 12 місяців до дня звернення позивача до органу ПФУ за перерахунком пенсії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 року (№ 164/1904/14-ц), від 01.03.2016 року (21-3397а15), від 10.12.2013 року (№ 21-348а13) та від 06.10.2015 року (№21-2432/15).

Вирішуючи питання про застосування положеньЗакону № 1789-ХІІв часі, суд виходить із того, що згідно зіст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд дійшов висновку про неправомірність дій Ужгородського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки прокуратури Закарпатської області №219 від 04 серпня 2016 року, оскільки відповідачем доказів щодо правомірності свого рішення суду не було надано. Суд також констатує, що позивач має право на перерахунок пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до довідки прокуратури Закарпатської області від 04.08.2016 р. № 219 з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку з 01 вересня 2016 року з виплатою різниці у розмірі пенсії за минулий час, починаючи з 01 вересня 2015 року, враховуючи дату звернення пенсіонера із заявою про перерахунок пенсії 17 серпня 2016 року та приписи ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Водночас, у решті позовних вимог належить відмовити у звязку з їх необґрунтованістю та недоведеністю належними і допустимими доказами.

Що стосується посилань відповідача як на підставу заперечення проти позову на положення пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.03.2015 р. № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», суд дійшов висновку, що підстави для відмови у перерахунку пенсії позивачу відсутні, оскільки норма закону, на яку посилається орган пенсійного фонду, може застосовуватися лише до осіб, які звернулися із заявою про призначення пенсії після 01.06.2015 р., а не із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 14, 94, 158, 160-163, 183-2 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Ужгородського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки прокуратури Закарпатської області №219 від 04 серпня 2016 року.

Зобовязати Ужгородське обєднане Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Закарпатської області за №216 від 04.08.2016 року про розмір фактичної заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, починаючи з 01 вересня 2016 року без обмеження граничного розміру пенсії та здійснювати відповідні виплати; провести виплату різниці в пенсії за минулий час (12 місяців) з 01 вересня 2015 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Світлик