Ухвала суду № 62958855, 25.11.2016, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2938/14-ц

ЄУН 226/2938/16-ц

Провадження № 6/226/223/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2016 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Клепка Л.І,

за участю секретаря Тіссен О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області подання державного виконавця Мирноградського відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Мирноградського відділу ДВС Головного ТУЮ у Донецькій області (далі ВДВС) ОСОБА_2 звернулася до суду з поданням, погодженим з начальником Відділу, про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа. На обґрунтування вимог зазначила, що в Мирноградському відділі ДВС знаходиться виконавче провадження № 50488902 з виконання виконавчого листа №2/226/1214/2014 від 12.01.2015 року, виданого Димитровським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 14802,93 грн. Зазначаючи в поданні, що зобов'язання боржником в добровільному порядку не виконуються, державний виконавець, посилаючись на ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзд в Україну громадян України», просить суд тимчасово обмежити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання нею своїх зобовязань.

Суб'єкт внесення подання, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду подання, до судового засідання для обґрунтування своїх доводів не зявився, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, що з огляду на визначену законом негайність судового розгляду, не є процесуальною перешкодою для його розгляду по суті.

Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України від 21.01.1994року №3857-Х11 «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України». Згідно ст.6 зазначеного Закону громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи за його наявності може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон в разі, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інша невиконані зобовязання, або в разі, якщо він ухиляється від їх виконання. Отже, юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду можуть застосовуватися не за наявності факту невиконання зобов'язань, на що посилається державний виконавець, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Процесуальний порядок обмеження права боржника на виїзд за кордон визначається ст.377-1 ЦПК України, за нормами якої питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

При цьому державним виконавцем, яким ініціюється застосування такої юридичної санкції як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, має бути доведено факт ухилення боржника від виконання зобовязання, можливість виїзду за межі України з цією метою, наявність в нього закордонного паспорта, вжиття заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», тощо, оскільки санкція у вигляді тимчасового обмеження виїзду із України встановлюється не за наявність факту невиконання зобовязань, а за ухилення від їх виконання.

Як видно із подання та долучених до нього матеріалів, жодного доказу на предмет свідомого ухилення боржника від виконання своїх зобовязань, вчинення ним дій, спрямованих на невиконання відповідного обовязку у виконавчому провадженні чи даних про його намір залишити межі України державним виконавцем не наведено.

Сама ж по собі постанова про відкриття виконавчого провадження без підтвердження одержання боржником копії такої постанови чи здійснення державним виконавцем всіх необхідних заходів примусового виконання відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути свідченням того, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобовязань і не може бути єдиною і достатньою підставою для застосування судом такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

Окрім того, відповідно до п.3 Розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", державний виконавець має повідомити боржника про направлення до суду подання щодо встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Таких даних подання не містить.

Натомість, державним виконавцем до подання долучено акт від 28.10.2016 року про те, що при виході виконавця за місцем проживання боржника двері ніхто не відчинив, і боржнику залишено виклик, що не є підтвердженням ухилення боржника від виконання боргових зобовязань.

Оскільки суду не надано доказів того, що державним виконавцем було вичерпано весь передбачений законом перелік заходів щодо примусового виконання рішення або всі вони виявилися безрезультатними, дійти висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання зобовязань неможливо. Наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом ініціювати обмеження гарантованого людині статтею 33 Конституції України та статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України. Тому з огляду на викладене правових підстав для задоволення подання суд не вбачає.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 377-1 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Мирноградського відділу ДВС Головного ТУЮ у Донецькій області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_3