Рішення № 62958602, 21.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/12453/15-ц Провадження № 22-ц/795/2030/2016 Суддя у I інстанції Рахманкулова І. П.Категорія: цивільна Доповідач-суддя Кузюра Л. В.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

21 листопада 2016 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Харечко Л.К.,

з участю секретаря судового засідання Шкарупи Ю.В.,

представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Воронцової М.В., представника ОСОБА_3,ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 19375,84 доларів США, яка станом на 07.12.2015 року за курсом НБУ складала еквівалент 458212 грн. 04 коп. У засіданні суду представник позивача подала уточнений розрахунок заборгованості та просила стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 18531,83 доларів США, що станом на 07.12.2015 року за курсом НБУ складало еквівалент 438252 грн. 35 коп.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за тілом кредиту та відсотками в сумі 17803,04 доларів США, пеню в сумі 17234 грн. 94 коп., а також по 3286 грн. 89 коп. з кожного у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що банк в односторонньому порядку, без згоди поручителя, з 01 липня 2008 року підвищив відсоткову ставку з 13,5% до 14%, що в силу ст. 559 ЦК України тягне за собою припинення поруки. Крім того, відповідач ОСОБА_4 стверджував про те, що порука є припиненою також в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки банк в шестимісячний строк не звернувся до поручителя з вимогою про стягнення боргу, починаючи з 11 лютого 2015 року та до 10 серпня 2015 року, звернувшись до суду з позовом лише у грудні 2015 року.

Вислухавши до повідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часккове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору, виходячи з наступного.

Судом першоїінстанції було встановлено, що 25 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який в подальшому змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 937/08-07, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 31000 доларів США зі сплатою 13,5 процентів річних за користування ними та з кінцевим терміном повернення до 20 березня 2023 року (а/с 5-8).

В той же день, 25 березня 2008 року між сторонами було укладено договір поруки № 935/09-237, за яким ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед банком нарівні з ОСОБА_3 за виконання останнім зобов»язань щодо повернення суми кредиту, відсотків, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 937/08-07 (а/с 10-12).

Посилаючись на те, що свої зобов'язання з погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним ОСОБА_3 належним чином не виконував, у зв'язку з чим згідно уточненого позивачем розрахунку станом на 07 грудня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 18531,83 доларів США, що еквівалентно 438252 грн. 35 коп., з якої 16762,77 доларів США (396416 грн. 44 коп.) - заборгованість по кредиту, 1040,27 доларів США (24600 грн. 96 коп.) - заборгованість за відсотками, 358,61 доларів США (8480 грн. 69 коп.) - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 370,18 доларів США (8754 грн. 25 коп.) - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, що підтверджується розрахунком (а/с 91-94), суд першої інстанції, відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, задовольнив заявлені позовні вимоги, поклавши майнову відповідальність на боржника та поручителя солідарно.

Однак, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення з судового збору в сумі 3286 грн 89 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя.

За правилами наведених правових норм, поручитель є самостійним суб'єктом у відносинах з кредитором, незважаючи на те, що він є пов'язаним із боржником певними зобов'язальними відносинами. Такий висновок вбачається з його, законодавчо визначеного права, висувати заперечення проти вимог кредитора навіть за обставин, коли боржник від них відмовився від задоволення вимог кредитора або визнав свій борг (ч. 2 ст.555 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст.559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до роз»яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», припинення договору поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Якщо в договорі поруки не узгоджені можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з підстави зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2013 року у справі № 6-172цс12 було викладено правову позицію про те, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Наведений вище висновок Верховного Суду України щодо застосування ч. 1 ст. 559 ЦК України, за правилом ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватись іншими судами при застосуванні таких норм права і відступлення від зазначеної позиції має бути обгрунтовано наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповіач ОСОБА_4 під час розгляду справи заперечував проти заявленного позову, посилаючиь на припинення його поруки в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України через збільшення кредитної процентної ставки без згоди поручителя, такі обставини збільшення ставки було визнано представником позивача, однак їх не було враховано судом, оскільки під час розгляду справи банком було зменшено позовні вимоги та розраховано заборгованість із застосуванням ставки 13,5% річних.

Відповідно до копії листа Чернігівської філії АКБ «Укрсоцбанк» від 27.06.2008 року № 05-08/67-1010 (а.с. 183), поданного ОСОБА_4 під час апеляційного розгляду справи та адресованого ОСОБА_3, останнього було повідомлено банком про підвищення відсоткової ставки за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 937/08-07 від 25.03.2008 року до 14% річних починаючи з 01.07.2008 року.

Збільшення відсотків за вказаним кредитним договором за матеріалами справи підтверджується розрахунком вимог банку у зв'язку із неповерненням ОСОБА_3 кредитної заборгованості за кредитним договором № 937/08-07 від 25.03.2008 року станом на 07.12.2015 року, який знаходиться на аркушах справи 13-16, визнанням представником банку зазначеної обставини в судовому засіданні та даними про фактичну сплату ОСОБА_3 відсотків за договором.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції, в порушення ч.4 ст.10 ЦПК України, не вжив належних заходів сприяння всебічному і повному з»ясуванню обставин справи щодо підвищення банком процентної ставки за кристування кредитними коштами без згоди поручителя, не дав належної правової оцінки визнанню представником банку факту підвищення відсоткової ставки та дійшов помилкового висновку про те, що доводи відповідача ОСОБА_4 щодо припинення поруки з підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, рішення суду, відповідно до СТ. 309 ЦПК України, в частині задоволення вимог банку до ОСОБА_4 та стягнення з останнього судових витрат, підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові в наведеній частині вимог.

За змістом ст. 559 ЦК України, однією з підстав припинення договору поруки є зміна основного зобов»язання без згоди поручителя, що призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зазначена підстава спрямована на захист прав поручителя, який, поручившись за боржника, має бути впевненим в обсязі своєї відповідальності а також у тому, що зміна основного зобов»язання не призведе до зміни обсягу його відповідальності без його згоди.

Оскільки у зв'язку із зміною основного зобов'язання, яке було здійснене без згоди поручителя ОСОБА_4 відбулося збільшення обсягу його відповідальності перед кредитором, порука припинилась з 01.07.2008 року, від дня підвищення відсотків за кредитним договором № 937/08-07 від 25.03.2008 року з підстави, передбаченої ч.1 ст. 559 ЦК України.

Посилання суду першої інстанції на відсутність підстав для визнання поруки припиненоювиходячи з того, що банк пред'явив вимогу до відповідачів про стягнення боргу за кредитним договором з розрахунку 13,5% річних, не можна вважати таким, що грунтується на нормах маеріального права, оскільки за приписи ч.1 ст. 559 ЦК України для припинення поруки достатньо встановлення факту зміни зобов»язання у бік збільшення без згоди поручителя.

За таких обставин, коли з матеріалів справи встановлено, що порука ОСОБА_4 є припиненою з 01.07.2008 року, підстави для покладення на нього відповідальності за невиконання боржником ОСОБА_3 зобов»язань за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 937/08-07 від 25.03.2008 року, передбачені ч.1 ст. 554 ЦК України, відсутні. В наведеній частині рішення суду підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, відсотками за користування кредитом в сумі 17803,04 дол. США, пені в сумі 17243 грн 94 коп.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 88 ЦПК України з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати, понесені останнім на сплату судового збору при зверненні з апеляційною скаргою в сумі 7231 грн 16 коп.

Керуючись ст. 553, ч.1 ст. 559 ЦК України, ст. 88, 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судового збору в сумі 3286 грн 89 коп. скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, відсотками за користування кредитом в сумі 17803,04 дол. США, пені в сумі 17243 грн 94 коп. відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_4 витрати, понесені останнім на сплату судового збору при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 7231 (сім тисяч двісті тридцять одна) грн 16 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Голова судового засідання: Судді: