Рішення № 62957777, 23.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5008/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1С

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Сватаненка В.І.

суддів Суворова В.О., Черевка П.М.,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 «Про стягнення заборгованості за кредитним договором та внесення змін у кредитний договір», за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

30.11.2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулись до суду із зазначеним позовом, вимоги по якому у подальшому були уточненні, по якому просили стягнути у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 705 225,33 грн., внести зміни до договору відновлювальної кредитної лінії № 2072-н від 02.11.2007 року, а саме: в п. 1.2 слова та цифри «остаточним терміном повернення кредиту є 02.11.2017 року» замінити слова та цифри «терміном остаточного погашення кредиту встановити 01.01.2013 року», в п. 1.5.1.3. «остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 02.11.2017 року» замінити на «остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 01.01.2013 року», а також просив стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 3219 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 2072-н, відповідно до умов якого банк зобовязується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 1 640000 грн., а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. У подальшому, між позивачем та відповідачем - ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 1 до кредитного договору № 2072-н від 02.11.2007 року, відповідно до умов якого, поручитель зобовязується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязання за кредитним договором № 2072-н від 02.11.2007 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 05.11.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору відновлювальної кредитної лінії № 2072-н від 02.11.2007 року, за умовами якого боржник зобовязаний по 02.11.2017року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 1 640000 грн. зі сплатою 15,5 % річних за користування ним згідно умов договору, та витрати, повязані з реалізацією заставленого майна, що понесені іпотекодержателем.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2011 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» був задоволений частково, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором на суму 1 298333,40 грн., а рішенням апеляційного суду Одеської області від 13.12.2011 року вказане рішення Київського районного суду м. Одеси скасовано, позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 451 057,71грн.

Однак, приймаючи до уваги, що кредитний договір не було розірвано, а ухвалення рішення не є підставою для припинення нарахуванням відсотків та пені за кредитом, з моменту ухвалення рішення, відповідно до п. 1.5.1.1. кредитного договору, позивачем були нараховані відсотки та пеня, у звязку з чим, з моменту ухвалення рішення у відповідачів виникла заборгованість за відсотками за користування кредитом та пенею.

Представник позивача до суду не зявився, надіславши на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилась.

Відповідач ОСОБА_3, будучи сповіщеним належним чином, до суду не зявився.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2013 року позов задоволений, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 2072-н від 02.11.2007 року у розмірі 705225,33 грн., внесені зміни до договору відновлювальної кредитної лінії № 2072-н від 02.11.2007 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління та ОСОБА_2, а саме: в п. 1.2 договору слова та цифри «терміном остаточного повернення кредиту є 02.11.2017 року» замінити на «термін остаточного повернення кредиту встановити 01.01.2013 року»; в п. 1.5.1.3 «остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 02.11.2017 року» замінити на «остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 01.01.2013року», стягнуто з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» з кожного по 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

10.05.2016 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість рішення, порушення районним судом норм матеріального права, а також на неповне зясування районним судом обставин у справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов банку у повному обсязі, виходив із того, що у банку були підстави для нарахування відсотків і пені за кредитом з моменту ухвалення рішення та нарахована сума заборгованості підлягала стягненню солідарно з позичальника та поручителя.

Також, районний суд вважав обґрунтованими вимоги банку щодо внесення змін до кредитного договору та встановити терміни остаточного повернення кредиту та процентів 01.01.2013 року.

Висновки суду щодо солідарного стягнення суми заборгованості з відповідачів та внесення змін до кредитного договору колегія суддів вважає помилковими, зробленими з порушенням норм матеріального права.

Судом першої інстанції установлено та матеріалами справи підтверджується, що 2 листопада 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління та ОСОБА_2 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2072-н, відповідно до умов якого банк зобовязується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 1 640 000, 00грн., а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15,5% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Кредит надається на споживчі цілі. Остаточним терміном повернення кредиту є 2 листопада 2017 року.

У подальшому, 2 листопада 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1 до кредитного договору № 2072-н від 02.11.2007року, відповідно до умов якого, поручитель зобовязується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязання за кредитним договором №2072-н від 02.11.2007року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. У разі порушення боржником виконання зобовязання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобовязання боржника перед кредитором згідно з умовами договору відновлювальної кредитної лінії в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору поруки, якщо боржник не в змозі вчасно здійснити черговий платіж у відповідності з договором відновлювальної кредитної лінії, боржник письмово повідомляє про це поручителя та кредитора не пізніше ніж за три дні до моменту настання строку платежу. Після отримання від боржника письмового повідомлення щодо неможливості вчасного виконання ним зобовязання по договору відновлювальної кредитної лінії поручитель має право не пізніше настання строку виконання зобовязання сплатити кредитору суму боргу шляхом перерахування її на рахунок кредитора.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору поруки, поручитель відповідає по зобовязаннях за вищезазначеним договором відновлювальної кредитної лінії перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобовязаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобовязання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

Також, у забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 5 листопада 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору відновлювальної кредитної лінії № 2072-н від 2 листопада 2007 року, який боржник зобовязаний до 2 листопада 2017 року повернути іпотекодержателю у розмірі 1 640 000, 00грн. зі сплатою 15,5% річних за користування ним згідно умов договору, та витрати, повязані з реалізацією заставленого майна, що понесені іпотекодержателем. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові приміщення № 521, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 1/3, та квартира № 20 у будинку під № 67 по вул. Базарній, що в м. Одесі.

7 червня 2011року проведено держану реєстрацію зміни до статуту ВАТ «Ощадбанк», відповідно до яких, змінено назву Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Позичальником умови кредитного договору виконувалися не належним чином, тому банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 2 серпня 2011року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 298 333грн. 40коп..

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13.12.2011 року вказане рішення Київського районного суду м. Одеси скасовано, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 451 057, 71грн.

Однак, з урахуванням того, що кредитний договір не було розірвано, а ухвалення рішення не є підставою для припинення нарахуванням відсотків та пені за кредитом, позивачем, відповідно до п. 1.5.1.1. кредитного договору, були нараховані відсотки та пеня, у звязку з чим, з моменту ухвалення рішення у відповідачів виникла заборгованість за відсотками за користування кредитом та пенею.

Згідно наданого представником позивача 26 липня 2013 року в уточненому позові розрахунку часткової заборгованості за договором № 2072-н від 02.11.2007 року, відповідачам були нараховані прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.01.2009 року по 14.05.2013 року у розмірі 370 844, 66 грн., пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 01.12.2009 року по 14.05.2013 року у розмірі 130 627, 69грн., пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.02.2009 року по 14.05.2013 року у розмірі 203 752, 98 грн. Доказів сплати зазначеної суми відповідачами, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, суду не надано.

Районний суд помилково зазначив в рішенні, що вказана заборгованість утворилась за період з 2009 року. Суд не звернув увагу на те, що у розрахунку банку зазначалось, що рішення апеляційного суду Одеської області від 13.12.2011 року було винесено у відповідності до заяви банку про уточнення позовних вимог до Київського районного суду м. Одеси станом на 19.07.2011 року.

Отже, заборгованість по нарахованим процентам та пені у даній справі слід вірно рахувати за період з 20 липня 2011 року по 14 травня 2013 року.

Щодо стягнення заборгованості солідарно з відповідачів колегія суддів зазначає наступне.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки повязане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 К України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобовязання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначені вимоги закону судом не враховані, а тому висновки суду про те, що в банку є право на предявлення вимоги (позову) до поручителя, не ґрунтуються на законі.

Отже, у справі, яка переглядається, слід дійти до висновку про те, що у разі застосування частини четвертої статті 559 ЦК України шестимісячний строк для предявлення вимоги до поручителя повинен обраховуватись з дня настання строку виконання основного зобовязання, яким, на думку суду, є ухвалення рішення апеляційного суду Одеської області 13 грудня 2011 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що 13 травня 2012 року строк дії поруки ОСОБА_3 припинено, а доведена позивачем сума заборгованості підлягає стягненню тільки з позичальника.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 370 844, 66грн., пені за прострочений основний борг по кредиту у розмірі 130 627, 69грн., пені за прострочені проценти за користування кредитом у розмірі 203 752, 98грн., заявлені на підставі розрахунку, який було перевірено судом та який було складено з урахуванням сум та строків, за які було стягнуто рішенням апеляційного суду Одеської області від 13.12.2011року (а.с. 64-66), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії № 2072-н від 02.11.2007 року та судового рішення про задоволення цієї частини позову, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що із тексту рішення районного суду та рішення апеляційного суду не убачається направлення вимоги банком до позичальника та поручителя про дострокове повернення кредиту. Тому, такою вимогою слід вважати звернення банку із позовом до суду про дострокове солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору від 2 листопада 2007 року, строк виконання якого мав настати до 2 листопада 2017 року.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, позивач, скориставшись наданим йому ст. 1050 ЦК України правом, змінив строк виконання зобовязання по кредитному договору, його позовні вимоги судом були задоволені частково та стягнуто достроково суму кредиту з нарахованими процентами та пенею.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить до висновку про те, що вимоги банку про внесення змін до кредитного договору та рішення суду в цій частині є такими, що не ґрунтуються на положеннях закону. Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору відновлювальної кредитної лінії №2072-н від 02.11.2007року за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобовязань за цим договором, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених цим договором та чинним законодавством України. За порушення взятих на себе зобовязань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та своєчасної сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобовязується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,05% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 219, 00грн. підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача - ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» в рівних частинах.

Згідно до п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно до ст. 11 ЦПК Україн, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення районного суду підлягає зміні в частині солідарного стягнення заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача та внесення змін до кредитного договору.

Відповідно п. 3 ч. 1ст. 307 ЦПК Україниза наслідками розглядуапеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2013 року змінити.

Викласти резолютивну частину рішення наступним чином.

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН №2730615926) на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17, МФО 328845, ОКПО 09328601) заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 2072-н від 02.11.2007року у розмірі 705 225 (сімсот пять тисяч двісті двадцять пять) грн. 33 коп., яка складається із: 370 844 грн. 66 коп. прострочені проценти за користування кредитом; 130627 грн. 69 коп. пеня за прострочений основний борг по кредиту; 203 752 грн. 98 коп. пеня за прострочені проценти за користування кредитом, на наступні реквізити для перерахування сум грошових вимог за кредитом: 65125, м.Одеса, вул. Базарна, 17, МФО 328845, ОКПО 09328601, р/р 37396900050001 в ФООУ АТ «Ощадбанк».

Стягнути з ОСОБА_2 (05.10.1974року народження, ІПН №2730615926) на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17, МФО 328845, ОКПО 09328601, р/р 37396900050001 в ФООУ АТ «Ощадбанк») 3219,00 грн. витрати за сплату судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

23.11.2016 року м. Одеса