Рішення № 6295431, 15.10.2009, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-_1757

2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2009 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого судді Грищенко Н.Н.

при секретарі Алісовій Т.С.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лутоніної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3. 22.04.2009 р. звернувся до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на такі обставини. Він працював на декількох підприємствах гірнично-видобувної галузі на різних посадах, в тому числі підземним електрослюсарем шахти «Орджонікідзе» ВАТ «ЦГЗК», з 1964 р. по 2004 р.

При обстеженні в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини у жовтні 2002 р. йому було встановлено діагноз: пиловий бронхіт 1 стадії, фаза загострення. Емфізема легенів 1 2 стадії. Дихальна недостатність 2 ступеню. Захворювання було визнано професійним.

За результатами розслідування професійного захворювання було складено Акт № 9 від 11.11.2002 р. Згідно цього Акту, а також санітарно-гігієничної характеристики встановлено, що він протягом тривалого часу (13 років) працював в умовах впливу шкідливих факторів, зокрема пилу, які перевищували нормативні значення. Також зазначено, що керівництвом підприємств, на яких він працював, порушувалися вимоги статті 153 КЗпП України.

Згідно висновку МСЕК від 23.01.2003 р. йому було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20% безстроково у звязку з профзахворюванням.

Постановою відповідача від 05.02.2003 р. № 1056Н йому було призначено одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати.

У звязку із профзахворюванням йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому, що він зазнає фізичних та душевних страждань.

Фізичні страждання полягають у тому, що він скаржиться на задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель із мокротінням, слабкість, головний біль, тяжкість у грудях, підвищення артеріального тиску.

Душевні страждання його полягають у його переживаннях з приводу вимушених змін у його житті, що сталися останнім часом.

У звязку із встановленням профзахворювання він змушений був, попри трудоспроможний вік, звільнитися з високооплачуваної роботи та піти на пенсію, що суттєво позначилося на його доходах.

Через фізичні страждання він не може іноді виконувати навіть звичайну роботу по дому і це суттєво зачіпає його гідність.

За останні роки він кілька разів проходив курси стаціонарного лікування з приводу професійних захворювань. Попри сумлінне виконання всіх рекомендацій лікарів, стан його здоровя не покращився, що призвело до втрати професійної працездатності.

Найбільші душевні страждання йому завдає той факт, що втрату професійної працездатності встановлено безстроково, тобто без будь-яких шансів відновити попередній стан здоровя.

Усі перелічені обставини викликають у нього втрату оптимізму та відчуття безнадійності.

Він вважає, що сума компенсації за заподіяну йому моральну шкоду складає 100000 гривень, яку він просить стягнути з відповідача.

Позивач ОСОБА_3. в судовому засіданні не був присутнім.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в позовній заяві та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Також представник позивача пояснив, що внаслідок профзахворювання позивач погано себе почуває, в нього постійний больовий синдром в грудній клітині та серці. Порушено його звичайний уклад життя. Він змушений вести менш активний спосіб життя, не властивий його характеру. Це його сильно пригнічує, змушує переживати фізичні та психологічні страждання. Усі вказані незручності викликають у нього почуття власної неповноцінності, думки про те, що він є тягарем для власної родини. Через перелічені обставини позивач оцінює заподіяну йому моральну шкоду в суму 100000 грн. Представник позивача просить суд стягнути вказану суму з відповідача на корить ОСОБА_3.

Представник відповідача, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала в повному обсязі та пояснила, що відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві на професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», моральна шкода відшкодовується тільки за наявності такої шкоди, підтвердженої висновком МСЕК. У позивача такого висновку МСЕК немає.

Крім того, пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Законом України № 717-V від 23.02.2007 року внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно якого всі норми Закону, якими передбачувалося відшкодування моральної шкоди потерпілим, виключено. Відтак, позивачеві в позові слід відмовити.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

При визначенні питання щодо спричинення позивачеві ОСОБА_3. моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення такої шкоди та стан здоровя позивача.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3. працював на декількох підприємствах гірнично-видобувної галузі на різних посадах, в тому числі підземним електрослюсарем шахти «Орджонікідзе» ВАТ «ЦГЗК», з 1964 р. по 2004 р., що підтверждується копією трудової книжки (а.с. 3-12).

При обстеженні в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини у жовтні 2002 р. позивачеві було встановлено діагноз: пиловий бронхіт 1 стадії, фаза загострення. Емфізема легенів 1 2 стадії. Дихальна недостатність 2 ступеню. Захворювання було визнано професійним.

За результатами розслідування професійного захворювання було складено Акт № 9 від 11.11.2002 року (а.с.15 ).

Згідно цього Акту, а також санітарно-гігієничної характеристики ( а.с.13-14), встановлено, що пози вач протягом тривалого часу (13 років 8 міс.) працював в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, зокрема пилу, значення яких перевищували нормативні.

Згідно висновку МСЕК від 23.01.2003 р. позивачеві було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20% безстроково у звязку з профзахворюванням (а.с.16 ).

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі від 05.02.2003 року № 1056Н позивачеві було призначено одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати (а.с. 17-18).

Згідно наданих судові медичних документів (а.с.19,20, ) вбачається, що позивач протягом останніх років скаржиться на задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель із мокротінням, слабкість, головний біль, тяжкість у грудях, підвищення артеріального тиску.

Вбачається, що позивач неодноразово проходив курси стаціонарного лікування, йому рекомендовано диспансерний нагляд, санаторно-курортне лікування пульмонологічного профілю, постійний прийом медикаментів.

Як пояснив представник позивача, внаслідок профзахворювання та часткової втрати професійної працездатності у ОСОБА_3. суттєво змінилося життя. Через поганий стан здоровя він змушений був залишити високооплачувану роботу, не може виконувати звичайну побутову роботу. Він має докладати додаткових зусиль для забезпечення життєвих проблем, через постійний біль, фізичні та душевні страждання у нього погіршена якість життя. Крім того, він відчуває себе соціально невлаштованою людиною, часто перебуває під впливом негативних емоцій внаслідок переживань з приводу профзахворювання.

За таких обставин суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Суд вважає, що в данному випадку відповідач має відшкодувати позивачеві моральну шкоду в звязку з тим, що на час, коли позивачеві було вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності у 2003 році, згідно статей 1, 5, 13, 21, 28 та 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», обовязок по відшкодуванню моральної шкоди було покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Також відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, потерпілі, яким встановлено стійку втрату професійної працездатності, мають право на відшкодування моральної шкоди.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Згідно рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, «Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскількиз обєктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».

Зважаючи на ступінь втрати професійної працездатності позивача, його нинішній стан здоровя, тяжкість вимушених змін в його житті, характер майнових та немайнових втрат, тривалість страждань та переживань, суд вважає, що компенсацію за заподіяну моральну шкоду слід призначити у розмірі 15000 гривень, що буде відповідати обставинам справи та засадам розумності і справедливості. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», відповідач, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі та позивач в цій справі звільнені від сплати державного мита.

Керуючись рішенням Конституційного суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., ст.ст. 10,11, 27, 60, 213-215, 218 Ц ПК України, ст.ст. 21,28,34 Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності,

-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровський області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

В останній частині позову відмовити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області 01 гривню 50 копійок в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Інші судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.

Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.

Суддя: Н.М.Грищенко