Ухвала суду № 62953191, 24.11.2016, Іваничівський районний суд Волинської області

ОСОБА_1

Справа № 0312/2159/2012

Номер провадження: 1-о/156/2/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року смт.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі : головуючого судді Нєвєрова І.М. за участю секретаря Киці Л.Ф. прокурора Андрейцева М.М. потерпілої ОСОБА_2 представника потерпілої ОСОБА_3 захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявами заступника прокурора Волинської області Марченка Дмитра Петровича , ОСОБА_1, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2013 року у кримінальній справі № 0312/2159/2012 про обвинувачення ОСОБА_1, засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 20 лютого 2014 року вирок Нововолинського міського суду від 12 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1, засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України , залишено без змін. Згідно ухвали апеляційного суду Волинської області від 09 червня 2016 року до Іваничівського районного суду для розгляду надійшла заява заступника прокурора Волинської області Марченко Д.П. про перегляд вироку Нововолинського міського суду від 12 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1 В заяві вказує, що вищезазначений вирок підлягає скасуванню у зв'язку із наявністю нововиявлених обставин, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 459 КПК України. Обгрунтовуючи заяву зазначає, що нововоявленою обставиною слід вважати фактичні обставини, отримані Рівненською місцевою прокуратурою під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015180000000210 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 384 КК України. За постановою старшого слідчого відділу прокуратури Рівненської області Ярощука А.Ю. від 14.08.2015 року комісією експертів ДУ «Головного бюро СМЕ МОЗ України» було проведено експертизу №328/15 за фактом смерті ОСОБА_8, потерпілого у кримінальній справі . Висновками даної експертизи встановлено, що судово-медичний експерт ОСОБА_6, виконуючи судово-медичну експертизу трупа потерпілого в рамках кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 не провів належного і повного дослідження ушкоджень на тілі ОСОБА_8, та існує наявність розбіжностей та невідповідностей в описі тілесних ушкоджень трупа ОСОБА_8 у висновку експерта №68-ІІ від 22.07.2011 р. Обгрунтовуючи обвинувальний вирок висновком експерта №68-ІІ та основаними на ньому висновками комплексних експертиз №92 від 06.10.2011 року, № 7692-7693/43 від 21.10.2013 року суд не міг знати, що їх не можна визнавати належним та допустимим доказом у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1, оскільки експертом не проведено ні розтин мяких частин тілі, ні дослідження кісток стосовно лінії перелому ні дослідження включень у ранах, інших досліджень, важливих для визначення механізму утворення ушкоджень. Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 03 листопада 2016 року об'єднано в одне провадження справу за заявою заступника прокурора Волинської області Марченка Д.П. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2013 року та справу за заявами ОСОБА_1, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1, про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2013 року у кримінальній справі № 0312/2159/2012 про обвинувачення ОСОБА_1, засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України. Заявники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 просять скасувати вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2013 року і ухвалити виправдувальний вирок. В судовому засіданні заявники - представник прокуратури, захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали свої заяви та пояснили, що при постановленні рішення судом першої інстанції по справі про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 2 КК України суду не були відомі обставини, які були наявні під час прийняття рішення і які мали важливе значення для правильного вирішенні справи, а саме : що судово-медична експертиза № 68-ІІ не відповідає вимогам п.2.1.12 та п.2.2.18 «Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. 36, узгоджених з Верховним судом, Генеральною прокуратурою, Службою безпеки та Міністерством внутрішніх справ України 26.07.1995 р. за №257/793» , тобто судово-медичний експерт не провів повне дослідження трупу ОСОБА_8, внаслідок чого не описав належним чином зовнішніх та внутрішніх ушкоджень, що і призвело до безпідставного висновку про механізм їх утворення. Висновок комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №92 від 09.11.2011 року, яка проводилася за постановою слідчої Радахевич О.Ю. також проводилася на підставі судово-медичної експертизи № 68 -ІІ . Однак, комісією експертів ДУ «Головного бюро СМЕ МОЗ України» було проведено експертизу №328/15 за фактом смерті ОСОБА_8, висновками якої встановлено, що судово-медичний експерт ОСОБА_6, виконуючи судово-медичну експертизу трупа не провів належного і повного дослідження ушкоджень на тілі ОСОБА_8, що не дає підстав для категоричного висновку про механізм їх утворення. Тому вважають, що дані обставини є нововиявленими і вони змінюють та впливають на докази , на які при ухваленні обвинувального висновку послався Нововолинський міський суд. Потерпіла та її представник просять відмовити у задоволенні заяв, вважають, що обставини вказані заявниками не можуть вважатися нововиявленими , так як ще під час розгляду кримінального провадження Нововолинським міським судом поставало питання щодо проведення належного та повного дослідження експертом ОСОБА_6 ушкоджень на тілі ОСОБА_8 , внаслідок чого була призначена повторна комплексна судово-медична та транспортно-трасологічна експертиза, висновок якої було досліджено при розгляді справи та при ухваленні вироку було визнано як доказ винуватості ОСОБА_1 Суд, заслухавши учасників процесу, розглянувши заяви, дослідивши матеріали кримінальної справи, приходить до висновку, що заяви заступника прокурора Волинської області Марченко Д.П. , ОСОБА_1, захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами слід залишити без задоволення з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки за наступних обставин. 11 квітня 2011 року приблизно о 21 год.45 хв. ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем марки «Вольксваген 7 НК», транзитний номерний знак « НОМЕР_1» , рухаючись автодорогою сполученням «Ковель-Жовква», в районі 74 км.+700 м., що на вулиці Дорошенка в місті Нововолинську, в напрямку міста Володимир-Волинський, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_8 на проїзній частині, який рухався в попутному з ним напрямку, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і допустив наїзд на потерпілого , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці даної дорожньо-транспортної пригоди. В прямому причинному зв'язку із виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками стало грубе порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.3 (б), п. 12.3 Правил дорожнього руху України. За нормами ч.2 ст.459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. При цьому, згідно вимог ч.3 ст.459 КПК України обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування. Тобто, за змістом ч.2 ст.459 КПК України нововиявленими вважаються обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. З аналізу вказаної правової норми вбачається, що нововиявленими обставинами є такі обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи, але не були відомі чи не могли бути відомі на той час суду та слідчим органам. Обов'язковою умовою перегляду вироку за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстави для скасування вироку, повинні бути абсолютно новими, суттєвими, раніше невідомими слідчим органам і суду, тобто такими, що не фігурували та не досліджувались в матеріалах справи та потребують окремого розслідування. Із змісту зазначеної статті виходить, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що вступив у законну силу, юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальному провадженні та спростовують через їх попередню невідомість та істотність висновки, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об'єктивній дійсності до винесення судового рішення (за винятком п.4, п.5 ч.2 ст. 459 КПК України); неможливість урахування під час провадження у справі і винесенні рішення у зв'язку з невідомістю їх судові; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу. Таким чином, нововиявленими обставинами слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які: 1) обєктивно існували на момент вирішення кримінальної справи; 2) не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Характеризуються нововиявлені обставини такими ознаками: їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх суттєве значення для справи; їх наявність в обєктивній дійсності до постановлення вироку; неможливість урахування під час провадження в справі постановлення вироку в зв'язку з невідомістю їх суду; їх відкриття тільки після набрання вироком законної сили; їх спеціальне розслідування прокурором або, за його дорученням, слідчим. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказам. Суд розмежовує поняття нововиявлених обставин (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Відповідно до ч.1 ст. 467 КПК України за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. Суд вважає, що нових, суттєвих обставин у поданих заявах про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами зазначено не було. Як вбачається з матеріалів справи, всі зазначені у заявах обставини були відомі судовим інстанціям, які розглядали та переглядали дане кримінальне провадження, ці обставини були досліджені у сукупності із іншими доказами та їм була дана належна оцінка при постановленні відповідних рішень, зокрема при ухваленні вироку Нововолинським міським судом Волинської області від 12 грудня 2013 року; при винесенні ухвали Апеляційним судом Волинської області від 20 лютого 2014 року . Тому зазначені у заяві факти неможливо розцінювати як нововиявлені обставини, що не були відомі судовим інстанціям при постановленні ними судових рішень. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною законодавства України, не гарантує право на поновлення розгляду справи, в якій винесено остаточне рішення (рішення у справі Кучеренко проти України №41974; Європейський суд з прав людини (рішення якого є джерелом права в Україні (ст.17 Закону України «Про виконання рішень за застосування практики Європейського Суду з прав людини») у справах «Рябих проти Росії» та «Науменко проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантовано ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположень свобод, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення і повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не зміни рішень. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що принцип остаточності судового рішення означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду та ухвалення нового рішення у справі. Наведені прокурором, засудженим, захисниками доводи вже були предметом перевірки, а тому не можуть вважатися нововиявленими обставинами в розумінні статті 459 КПК України. За даних обставин заяви повинні бути залишені без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.459,466,467 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяви заступника прокурора Волинської області Марченка Дмитра Петровича , ОСОБА_1, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 12 грудня 2013 року у кримінальній справі № 0312/2159/2012 про обвинувачення ОСОБА_1, засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Іваничівський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя І.М.Нєвєров