Ухвала суду № 62952995, 24.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 613/1518/16-к Головуючий суддя 1-ї інстанції: Харченко С.М.

Провадження № 11-сс/790/1876/16 Суддя доповідач: Колтунова А.І.

Категорія: в порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді суддів за участю: прокурора при секретарі- Колтунової А.І., - Цілюрика В.П., Чопенка Я.В. - Кривошеї Я.В., - Черкасові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката Остропілець Валентини Іванівни на ухвалу слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2016 року про задоволення клопотання слідчого СВ Богодухівського ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Коваленка О.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2016 року задоволено клопотання слідчого СВ Богодухівського ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Коваленка О.О. Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 січня 2016 року. Визначено заставу в розмірі 82 680,00 грн.

З вищевказаного клопотання слідчого СВ Богодухівського ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Коваленка О.О. вбачається, що 10 листопада 2016 року ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_9, таємно проникли до домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_10, звідки скоїли крадіжку майна, що належить останньому, на загальну суму 3 205,00 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

За даним фактом порушено кримінальне провадження за ч. 3 ст. 185 КК України.

10 листопада 2016 року о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КПК України, винним себе не визнав.

Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого злочину, та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, орган досудового розслідування просив суд застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погодившись з вищевказаної ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2016 року, захисником підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатом Остропілець В.І. подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою призначити запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі. Посилається на неповне дослідження обставин, що мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, порушення вимог кримінального процесуального закону, недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначає, що слідчим суддею суду першої інстанції не було досліджено факту пред'явлення органом досудового розслідування обґрунтованої підозри. Не надано належної оцінки факту наявності у підозрюваного постійного місця проживання, наявності міцних соціальних зв'язків, відсутності судимостей.

Під час апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження захисник - Остропілець В.І., що діє в інтересах ОСОБА_6, в судове засідання не прибув, належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду. Надала заяву про залишення апеляційної скарги без розгляду.

Прокурор - Кривошея Я.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Зазначив, що ухвала слідчого судді постановлена з дотриманням норм кримінального процесуального закону.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши наведені в апеляційної скарзі доводи захисника та матеріали кримінального провадження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення вищевказаного клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може вчинити нові кримінальні правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Інші ризики, що були зазначені в клопотанні, органом досудового розслідування не доведено. Також слідчим суддею встановлено та надано в сукупності оцінку відсутності соціальних зв'язків підозрюваного, наявності постійного місця роботи, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, відсутності судимостей в силу ст. 89 КК України, відсутності реєстрації за фактичним місцем проживання, факту доведення прокурором, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Під час розгляду матеріалів кримінального провадження встановлено, що в провадженні Богодухівського ВП ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадженні, внесене в ЄРДР за № 12016220220000927 від 10 листопада 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України (аркуш м.с.с. 7).

11 листопада 2016 року за підозрою у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_6 (аркуші м.с.с. 26, 27).

11 листопада 2016 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України (аркуш м.с.с. 32).

Відповідно до положень ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

ОСОБА_6 заперечував обставини пред'явленої йому підозри.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

- даними протоколів пред'явлення речей для впізнання від 11 листопада 2016 року (аркуші м.с.с. 21-24);

- даними протоколів огляду місця події від 10 листопада 2016 року (аркуші м.с.с. 11-15);

- даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_10 від 11 листопада 2016 року, який надав пояснення про обставини проникнення до домоволодіння (аркуші м.с.с. 17,18);

- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 11 листопада 2016 року (аркуш м.с.с. 19);

- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_12 (аркуш м.с.с. 20).

ОСОБА_6 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (аркуш м.с.с. 40).

З інформаційної довідки ДОП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області вбачається, що ОСОБА_6 за місцем проживання позитивно характеризується, має доньку, 1988 року народження. (аркуш м.с.с. 41).

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 фактично мешкає за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, пров. Парківський, буд. 49, розлучений, має повну загально-середню освіту, працює на посаді голови Дергачівської організації екологічного партії.

Зважаючи на вищезазначене, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути розцінені в якості таких, що свідчать про необґрунтованість пред'явленої підозри та наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу.

Колегія суддів не погоджується з доводами захисника стосовно того, що під час вирішення питання щодо застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд першої інстанції не дослідив обґрунтованість підозри.

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", колегія суддів вважає необхідним враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які були детально досліджені під час розгляду судом апеляційної інстанції матеріалів судової справи та приведені вище.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року судом визначено, що будь-яка система обов'язкового тримання під вартою не сумісна за визначенням зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути крім всього, переконливо доведена наявність конкретних обстави, які переважають правило поваги до особистої свободи.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чеботар проти Молдови», № 35615/06, від 13 листопада 2007 року, п. 48, судом було зазначено, що для того щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим у відповідності до ст. 5 § 1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само необов'язково, щоб затриманій особі в подальшому було пред'явлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання.

Що ж стосується оцінки доводів апеляційної скарги щодо недоведеності ризиків з кримінальному провадженні, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

ОСОБА_6 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий (аркуш м.с.с. 39 - зворотний бік).

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

ОСОБА_6 пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином особлива тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у сукупності з іншими даними про особу останнього спростовує доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність ризиків у кримінальному провадженні. Наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, наявність роботи, на які посилаються захисники в апеляційній скарзі, хоча і заслуговують на увагу, проте суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшує.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 вищевказаного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, наявність постійного місця проживання, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості доводів клопотання слідчого та наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності існування ризику впливу підозрюваного на потерпілого та свідків.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів розглядалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції та вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо доведеності прокурором існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливості застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, оскільки їх застосування не зможе запобігти цим ризикам, та здійснив належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави, який становить 82 680,00 грн., та вважає його достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_6 процесуальних зобов'язань.

На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 було внесено вказану заставу та його звільнено з-під варти.

Що ж стосується поданої захисником заяви про залишення апеляційної скарги без розгляду, то колегія суддів не задовольняє дану вимогу, оскільки з правового аналізу норм КПК України не вбачається право відмови захисника від поданої в інтересах підсудного апеляційної скарги без згоди останнього.

Керуючись ст.ст. 392, 404. ч.3 ст. 407, ст.ст. 418, 419, 422, 423, ч.4 ст. 424 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката Остропілець Валентини Іванівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2016 року про задоволення клопотання слідчого СВ Богодухівського ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Коваленка О.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Вільшани Дергачівського району Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, з повною загально середньою освітою, працюючого головою Дергачівської організації екологічної партії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч.4 ст. 424 КПК України.

Головуючий суддя: Судді: А.І. Колтунова В.П. Цілюрик Я.В. Чопенко