Ухвала суду № 62952292, 24.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9841/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2313/2016

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Василишин Л.В., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 6 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 6 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не дав належної правової оцінки тій обставині, що його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності працівниками управління патрульної поліції м. Івано-Франківська. Наведене підтверджується постановою Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2016 року, якою скасовано постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. А відтак, відповідно до положень ч.1 ст. 22, ст. 23, ст. 1166, ст. 1167 ЦК України він має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої такими незаконними діями.

Однак, в порушення вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України місцевий суд безпідставно досліджував обставини, які були встановлені при розгляді адміністративної справи про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник ОСОБА_3 доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представник Департаменту патрульної поліції доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області в судове засідання не зявився будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає розглядові справи у його відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Ухвалене у справі судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 покликався на те, що внаслідок неправомірних дій працівника Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську йому завдано матеріальну шкоду в розмірі 874,20 грн та моральну шкоду, яка ним оцінена в розмірі 4 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що неправомірних дій працівника Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську щодо позивача не встановлено. Окрім того, ним не надано належних доказів понесення матеріальної шкоди. Також не доведено заподіяння йому моральної шкоди. А відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки такі ґрунтуються на вимогах закону та відповідають встановленим обставинам.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ст. 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Зі змісту вказаних норм видно, що умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.

Виходячи з положень ст. ст. 15, 16 ЦПК України та ст. 17 КУпАП вирішення питання щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності службових або посадових осіб органів державної влади віднесено до компетенції адміністративних судів.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2016 року інспектором роти №92 батальйону Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську ОСОБА_4 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ПСЗ №055169, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. При цьому вказано, що останній здійснив зупинку автомобіля ближче ніж 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, а саме за 7 м, чим порушив п. 15.9 е Правил дорожнього руху (а.с.5).

Також інспектором роти №92 батальйону Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську ОСОБА_4 складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відповідно до якого транспортний засіб DAEWO Lanos, н.з. АТ 9469 АТ доставлено на спеціальний майданчик. Зі змісту акту вбачається, що огляд та тимчасове затримання транспортного засобу здійснено у звязку із порушенням водієм транспортного засобу п.15.10а Правил дорожнього руху (а.с.9).

Згідно копій квитанцій №0.0.518687126.1 та №0.0.518688846.1 від 12 березня 2016 року ОСОБА_2 оплачено 144,00 грн за зберігання транспортного засобу на штрафмайданчику та 720,00 грн за послуги евакуатора згідно рахунку №000129 від 12 березня 2016 року. Відповідно сплачено комісію за перерахунок цих коштів (а.с.10-11).

Зясовано, що постановою Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2016 року скасовано вищевказану постанову про адміністративне правопорушення серія ПСЗ №055169 від 12 березня 2016 року. При цьому суд виходив з того, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не виконав обовязку щодо доведення правомірності прийнятої постанови. А отже, не спростував належними засобами доказування посилання ОСОБА_2 на те, що він зупинився на відстані 35-40 м від місця для зупинки маршрутного транспортного засобу, а тому не порушував п. 15.9 Правил дорожнього руху. Та що його автомобіль несподівано заглох, у звязку з чим було ввімкнено аварійний сигнал. Відтак, враховуючи вищенаведене та відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем вимог п. 15.9 Правил дорожнього руху, місцевий суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та скасування постанови про адміністративне правопорушення (а.с.6-8).

Разом з тим, зі змісту вказаної постанови видно, що позивач не звертався з вимогою про визнання неправомірними дій працівника Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську і відповідно судом така не розглядалась.

За таких обставин та враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо неправомірності дій службових осіб органу державної влади, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2

З огляду на вищенаведене не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо преюдиційності обставин, встановлених постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, що відповідно є підставою звільнення від доказування. За змістом ч. 4 ст. 61 ЦПК України такі обставини будуть обовязковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалено постанову, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Усі інші обставини, в тому числі розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, мають бути доведені сторонами у загальному порядку.

Крім того, саме по собі скасування постанови про адміністративне правопорушення не дає підстав вважати, що дії працівника Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську є неправомірними.

Враховуючи вищенаведені обставини колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до правильного переконання про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 6 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_5