Ухвала суду № 62951231, 23.11.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/573/16к

Провадження № 1кп/201/7415/2016

УХВАЛА

23 листопада 2016 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Мельниченко С.П., суддів Ткаченко Н.В. і Демидової С.О. за участі секретаря судового засідання Зозуля С.О. розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016042630000050 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,

В підготовчому судовому засіданні приймали участь:

прокурор Гулий Я.О.

обвинувачений ОСОБА_2

захисник ОСОБА_3

потерпіла ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України, а саме, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення і формулювання обвинувачення викладені не чітко, оскільки в обвинувальному акті зазначені данні про невстановлених осіб та невстановлений час, невстановлені місця, що робить обвинувачення не зрозумілим. Також склад злочину передбаченого ст.. 190 КК України передбачає добровільну передачу потерпілим прав на майно, а потерпіла до судового розгляду справи навіть не була знайома з обвинуваченим, що виключає її участь в діях, які інкримінуються обвинуваченому як злочин і, відповідно, відсутній склад кримінального правопорушення. Також захисник зазначила, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні данні про дату надходження повідомлення про злочин, данні заявника, відомості про повідомлення про початок та закінчення досудового розслідування.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав захисника та просив задовольнити клопотання.

Потерпіла вирішення даного питання залишила на розсуд суду, а прокурор заперечував проти його задоволення, посилаючись на необґрунтованість клопотання.

Заслухавши учасників, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження, згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, який встановлює обов'язок слідчого, прокурора та суд неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюється не лише на випадки коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли відомості, викладені в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування, відповідно до вимог ч. 2 ст. 291, ст.. 109 КПК України, суперечать вимогам КПК України до встановлення цих відомостей.

Той факт, що повернення обвинувального акту має здійснюватися не лише в разі невідповідності його вимогам ст. 291 КПК України, а й в інших випадках передбачених КПК України, підтверджується і висновком викладеним у постанові Верховного Суду України № 5-111кс15 від 25.06.2015 р.

Статтею 17 КПК України встановлений принцип презумпції невинуватості, якого мають дотримуватись всі учасники кримінального провадження, а для прокурора, як особу, яка підтримує державне обвинувачення, вказаний принцип набуває особливого значення, так як прокурор має виконувати свої обов'язки неухильно додержуючись вимог Конституції та законів України.

Однак, принцип презумпції невинуватості не був дотриманий прокурором під час складання обвинувального акту, а саме, в обвинувальному акті прокурором вказано, що ОСОБА_2 вступив у попередню змову з ОСОБА_5 та в подальшому описані активні дії як ОСОБА_2, якому висунуто обвинувачення у вчинені конкретного злочину, так і ОСОБА_5, про висунення обвинувачення якій в обвинувальному акті нічого не зазначено та ОСОБА_5 не являється обвинуваченою у даному кримінальному провадженні.

Вказані обставини об'єктивно приводять до порушення елементарного права ОСОБА_5 на захист, оскільки прокурор фактично висунув їй обвинувачення, не залучивши до кримінального провадження в якості обвинуваченої та позбавивши її тим самим прав обвинуваченої.

Здійснення судового провадження за таких обставин продовжить вищевказане порушення прав ОСОБА_5, а тому суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України в частині недотримання принципу презумпції невинуватості та підлягає поверненню прокурору для усунення вказаного недоліку.

Що стосується посилань захисника на невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України в частині не конкретного викладення фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, то суд вважає їх необґрунтованими, так як ст. 291 КПК України зобов'язує прокурора викласти фактичні обставини кримінального провадження так як він їх вважає встановленими і якщо прокурором не встановлено часу та місця вчинення злочину, то він про це прямо зазначає в обвинувальному акті. Щодо відсутності складу злочину в діях обвинуваченого, то це питання суд має вирішувати під час судового розгляду, а щодо відсутності даних в реєстрі матеріалів досудового розслідування інформації про повідомлення про початок та закінчення досудового розслідування, то в підготовчому судовому засіданні суд позбавлений можливості перевірити факт наявності таких повідомлень взагалі.

Оскільки обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, суд вважає за необхідне вирішити питання про доцільність тримання під вартою обвинуваченого.

Захисник заявила клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, так як обвинувачений має на утриманні малолітню дитину, його дружина перебуває в пологовому відділенні, він позитивно характеризуються і всі ризики, які прокурор вважає наявними є необґрунтованими.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника та просив змінити запобіжний захід на більш м'який, так як підозра, яка йому висунута не обґрунтована і його подальше тримання під вартою є безпідставним.

Потерпіла заперечувала проти тримання обвинуваченого під вартою, а прокурор просив продовжити строки тримання під вартою обвинуваченого посилаючись на те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і може намагатись уникнути суду, а також з метою уникнення відповідальності, намагатись вчинити вплив на свідків. Прокурор вважає, що більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити нівелювання цих ризиків.

Вирішуючи клопотання захисника та питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, суд враховує: його вік та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків, який має місце реєстрації, малолітню дитину не утриманні, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому разі визнання його винними у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке являється особливо тяжким, те що в даний час не допитано свідків та потерпілу у справ, що в своїй сукупності говорить про необхідність продовжити обвинуваченому строк його тримання під вартою на термін в межах визначених КПК України, так як на сьогоднішній день не відпали ризики визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений, розуміючи можливі наслідки розгляду справи може спробувати переховатись від суду а також намагатись вплинути на потерпілу і свідків у кримінальному провадженні.

В той же час суд вважає за необхідне на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави за умови внесення якого обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

Визначаючи розмір застави, суд враховує вище перелічені обставини, особу обвинуваченого та вважає за необхідне визначити розмір застави в сумі 413 400 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314, 331 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Гулому Я.О. для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 21 січня 2017 року.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_2 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № 31211205700001, отримувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, ГУК у м. Києві/м.Київ/22030200, ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, застави у розмірі 413 400 гривень, ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 з-під варти зобов'язати його прибувати за кожною вимогою, не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що у разі порушення обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом семи діб з дня проголошення ухвали суду.

Повний текст ухвали буде оголошено 24.11.2016 о 14-00 годин

Головуючий суддя С.П. Мельниченко

Судді Н.В. Ткаченко

С.О. Демидова