Постанова № 62950788, 17.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р. Справа№ 910/11385/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Навроцький Д.М. - представник, дов. № 1136 від 09.08.2016;

Шульга Л.М. - представник, дов. № 1138 від 09.08.2016;

від відповідача: Степаненко О.М. - представник, дов. б/н від 01.03.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи

на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016

у справі № 910/11386/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізтех" (м. Київ)

про повернення коштів 18 100 000 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернувся Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізтех" про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, сплачених за неякісне програмне забезпечення в сумі 18 100 000,00 грн.

Рішенням від 06.09.2016 господарський суд міста Києва в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/11386/16 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДНДІЛДВСЕ задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/11386/16 прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.11.2016 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

У судовому засіданні 17.11.2016 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, з підстав, викладених, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.03.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір № 0313/03, відповідно до п. 1.1 якого відповідач, за договором виконавець, зобов'язується надати позивачу, за договором замовникові, носії інформації з записом (послуги з технічного обслуговування обладнання та адміністрування програмного комплексу "Єдина інформаційна аналітична система Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України" (перша черга)), категорія 72.20.1 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (комп'ютерні програми) відповідно до календарного плану (додаток №2), а саме:

- передача ліцензій на право використання комп'ютерною програмою "Ветеринарний контроль" без права передачі майнових прав за етапом 1 Календарного плану (додаток №2) згідно із специфікацією (додаток №3) та ліцензійним договором (додаток №4);

- передача ліцензій на право використання комп'ютерною програмою "Ветеринарно-санітарна експертиза" без права передачі майнових прав за етапом 2 Календарного плану (додаток №2) згідно із специфікацією (додаток №3) та ліцензійним договором (додаток №5);

- передача ліцензій на право використання комп'ютерною програмою "Ветеринарні засоби" без права передачі майнових прав за етапом 1 Календарного плану (додаток №2) згідно із специфікацією (додаток №3) та ліцензійним договором (додаток №6)надалі - ліцензії, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ліцензії на умовах та у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1. Договору, виконавець гарантує якість комп'ютерних програм, права на користування якими передаються за цим договором, згідно з чинним законодавством та їх відповідність Специфікації, що наведені в Додатку № 3 до цього Договору.

Відповідно до п.2.2 договору № 0313/03, відповідач зобов'язується надати гарантійну підтримку комп'ютерних програм, за цим договором, протягом 12 місяців з моменту їх передачі позивачу за відповідним актом, зокрема:

- забезпечити приймання звернень позивача про виявлені помилки в наданих комп'ютерних програмах через телефон, Skype кожний робочий день з 9-00 до 18-00 годин за місцевим часом або через електронну пошту цілодобово;

- реагувати на звернення позивача про виявлені помилки в наданих комп'ютерних програмах та виправляти виявлені помилки протягом 5 днів з моменту отримання від нього відповідного повідомлення;

- призначати відповідального фахівця за виправлення помилок.

Згідно із п.3.1 договору № 0313/03 ціна договору становить 34 300 000,00 грн., в тому числі ПДВ 00,00 грн.

Пунктом 4.1 договору № 0313/03 сторони погодили, що розрахунки за Ліцензії здійснюються окремо за кожним етапом Календарного плану (Додаток№2) після проведення дослідної експлуатації відповідної Комп'ютерної програми на комплексі технічних засобів позивача за місцезнаходженням пілотних об'єктів автоматизації; результати дослідної експлуатації оформлюються відповідним технічним актом, на підставі якого підписується акт про передачу ліцензій на право використання комп'ютерної програми.

У листі від 06.06.2016 за № 802 позивач повідомив відповідача про відмову від договору, у зв'язку із тим, що висновком Київської незалежної судово-експертної установи № 1726 від 04.05.2016 встановлено, що програмні засоби «Єдина система ветеринарного контролю та нагляду» та «Єдина інформаційна система ветеринарно-санітарної експертизи», отримані від відповідача, не відповідають технічним вимогам договору та документації конкурсних торгів.

Також у листі від 07.06.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 18 000 000,00 грн. які були сплачені за договором № 0313/03.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або заковом.

Статтею 611 ЦК України одним із правових наслідків порушення зобов'язання визначено припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

У частинах 1, 3 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо того, що сторона може відмовитись від договору в односторонньому порядку лише в тому випадку, коли право на таку односторонню відмову передбачено договором, однак, відповідно до п. 12.3 договору № 0313/03, одностороння відмова від зазначеного договору не допускається.

Договором № 0313/03, а саме п. 10.2, лише передбачено, що позивач може розірвати договір в односторонньому випадку - якщо протягом одного місяця після підписання договору за результатами здійснення моніторингу закупівлі за обґрунтованим зверненням позивача до Мінекономрозвитку будуть виявлені підстави для відміни відповідної процедури, передбачені Законом України «Про здійснення державних закупівель» та Мінекономрозвитку надасть у висновку рекомендації щодо відміни процедури закупівлі.

У матеріалах справи відсутні виявлені Мінекономрозвитку підстави для відміни відповідної процедури, передбачені Законом України «Про здійснення державних закупівель» та не надано у висновку рекомендації щодо відміни процедури закупівлі, договір № 0313/03 не визнавався припиненим чи недійсним, тому у відповідача відсутній обов'язок щодо повернення позивачу грошових коштів, отриманих відповідно до договору № 0313/03.

Також, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що одностороння відмова від договору після його виконання не має наслідком двосторонню реституцію.

Крім того, слід зазначити, що за результатами проведеної дослідної експлуатації 18.04.2013 складені технічні акти про результати проведення дослідної експлуатації комп'ютерних програм, обумовлених укладеним між сторонами договором № 0313/03 від 21.03.2013, відповідно до яких, ці Комп'ютерні програми визнані працездатними та такими, що відповідають всім вимогам Технічного завдання до Програмного комплексу.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.05.2013 між позивачем та відповідачем підписано акти про передачу прав користування обумовленими договором комп'ютерних програмам, (належним чином завірені копії відповідних актів містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п.п. 4.2, 4.4, 4.5 договору № 0313/03 розрахунки за Ліцензії здійснюються протягом 5 (п'ятьох) банківських днів з моменту підписання акту про передачу ліцензій на право використання комп'ютерної програми позивачем, відповідно до Календарного плану та п.5.6 цього договору, залежно від реального бюджетного фінансування видатків; розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі в гривнях України; оплата здійснюється після пред'явлення відповідачем рахунків на оплату вартості Ліцензій.

Згідно із актами, відповідачем, відповідно до умов договору № 0313/03, надано позивачу Ліцензій на право використання Комп'ютерних програм на загальну суму 34 300 000,00 грн., які без будь-яких заперечень були прийняті останнім.

Однак, позивач, всупереч умов п.4.2, п.4.5 договору № 0313/03, в період з 29.07.2013 по 29.08.2013 здійснив лише часткову оплату вартості Ліцензій на загальну суму 18 100 000,00 грн., що підтверджується витягами із особового рахунку, не заперечується сторонами та встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/4554/16.

З 20.05.2013, тобто з дати прийняття позивачем Комп'ютерних програм за договором № 0313/03, останнім, протягом трьох років користувався Комп'ютерними програмами, не надсилались заперечення та зауваження до якості Комп'ютерних програм.

Відповідач у листі від 10.06.2015 вимагав від позивача погасити заборгованість за договором в розмірі 16 200 000,00 грн.

У відповідь на вказаний лист, позивач надіслав лист № 1094 від 23.06.2015, якому повідомив про відмову здійснити повну оплату за договором № 0313/03, у зв'язку з ухиленням відповідача від усунення виявлених позивачем недоліків в наданому відповідачем продукті, про які позивач повідомив відповідача листом-рекламацією № 828 від 14.05.2015.

Однак, згідно із п. 2.2 договору № 0313/03 відповідач зобов'язується надати гарантійну підтримку комп'ютерних програм, за цим договором, протягом 12 місяців з моменту їх передачі позивачу за відповідним актом.

Тому, відповідач у відповідь на лист-рекламацію, листом № 1006/Л-1 від 10.06.2015 повідомив позивача, що відповідно до п.2.1 укладеного договору відповідач гарантує якість комп'ютерних програм, права на користування якими передаються за цим договором, згідно з чинним законодавством та їх відповідність Специфікації, що наведені в Додатку № 3 до цього договору.

Як вже зазначалось, згідно із технічними актами від 18.04.2013 про результати проведення дослідної експлуатації комп'ютерних програм, обумовлених укладеним між сторонами договором № 0313/03 від 21.03.2013, такі комп'ютерні програми визнані працездатними та такими, що відповідають всім вимогам Технічного завдання до Програмного комплексу.

Враховуючи викладене, станом на дату направлення листа-рекламації № 828 (тобто 14.05.2015), 12-місячний строк гарантійної підтримки за договором № 0313/03 від 21.03.2013, є таким, що сплинув, а роботи прийняті позивачем є такими, що повністю відповідають умовам договору № 0313/03 та були беззаперечно прийняті позивачем, на момент прийняття Комп'ютерних програм жодних зауважень до їх якості позивачем не заявлялось, Комп'ютерні програми прийняті в повному обсязі, позивачем беззаперечно підписані Технічні акти, а також акти про передачу прав користування, із чого вбачається, що відповідачем в повному обсязі виконано свої зобов'язання за договором № 0313/03, а позивачем в повному обсязі прийнято виконані роботи відповідача без жодних зауважень.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/4554/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016, встановлено факт належного виконання відповідачем умов договору № 0313/03 від 21.03.2013.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 680 ЦК України, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Як вбачається із матеріалів справи, претензії позивача щодо якості програмного забезпечення викладені у листі від 10.12.2014 № 1995 та у листі-рекламації № 828 від 14.05.2015 були заявлені позивачем за межами гарантійного строку - у позивача відсутні правові підстави для звернення із повідомленням про відмову від договору № 0313/03, у порядку, передбаченому статтею 678 ЦК України, внаслідок чого, є безпідставною вимога позивача про стягнення коштів.

Відповідачем в письмових поясненнях поданих до суду першої інстанції в судовому засіданні 30.08.2016 заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи; отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Апеляційний господарський суд встановив, що право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, не порушені, тому господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень та неправильного застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржника не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/11385/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/11385/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/11385/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім