Рішення № 62950731, 23.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016р. Справа№ 914/2383/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В.П.,

при секретарі судового засідання Краєвському І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Ренесанс-Стиль", с. Солонка, Пустомитівський р-н., Львівська обл.,до відповідача:Житлово-будівельного кооперативу "Галіція", м. Львів,про: стягнення 525.504,25 грн. основного боргу, 45.798,34 грн. пені, 4.147,71 грн. трьох процентів річних. Представники:позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність від 01.09.2016 р.),відповідача:ОСОБА_2 представник (довіреність від 26.10.2016 р.).

Учасникам судового процесу, присутнім в судовому засіданні, розяснено їхні права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства "Ренесанс-Стиль" до Житлово-будівельного кооперативу "Галіція" про стягнення 525.504,25 грн. основного боргу, 45.798,34 грн. пені, 4.147,71 грн. трьох процентів річних та 125.160,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.10.2016 р. В судових засіданнях від 26.10.2016 р. та 02.11.2016 р. оголошувалась перерва до 02.11.2016 р. та 09.11.2016 р. відповідно.

Призначене на 09.11.2016 р. на 09 год. 45 хв. судове засідання не відбулося у звязку із повідомленням про замінування приміщення суду і необхідністю його обстеження, та екстренною евакуацією працівників суду та інших громадян, що підтверджується Актом перевірки обєкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів №670/16 від 09.11.2016 р. Вибухотехнічного відділу Головного управління національної поліції у Львівській області. Ухвалою суду від 09.11.2016 р. продовжено строк розгляду справи та призначено до розгляду на 23.11.2016 р. Рух справи відображено у попередніх процесуальних документах суду.

16.09.2016 року до суду за вх. №4442/16 від позивача надійшла заява про забезпечення позову. Поданою заявою просить накласти арешт на грошові кошти ЖБК "Галіція", які обліковуються на розрахунковому рахунку 26004053832088 у ПАТ «ПриватБанк», МФО 325321.

Відповідачем подано письмові заперечення щодо заяви про забезпечення позову (вх. №43626/16 від 02.11.2016 р.). Згідно з цими запереченнями, вказує на те, що заява не містить обґрунтувань щодо відсутності гарантій виконання рішення суду; вимоги позивача перешкоджають господарській діяльності ЖБК; накладення арешту на грошові кошти унеможливлює оплату соціальних внесків із заробітньої плати працівників, виплату заробітньої плати працівників; відповідач не вчиняв жодних дій щодо ухилення від виконання зобовязань перед позивачем.

Суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову з урахуванням наступного. Відповідно до розяснень Пленуму Вищого господарського суду України у постанові "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. №16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем у підтвердження заяви про забезпечення позову додано ухвали Шевченківського районного суду міста Львова від 12.08.2016 р. про надання дозволу на проведення огляду земельної ділянки по вулиці Шевченка, 307-А у місті Львові, що перебуває у користуванні ТзОВ "Каньйон", а також від 06.09.2016 р. про надання тимчасового доступу до речей і документів щодо земельної ділянки за вказаною адресою. Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що Шевченківським районним судом міста Львова вчиняються дії в межах розслідування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України (самоправство). Суд оцінює подані докази, як такі, що не належно підтверджують обставини, викладені у заяві про забезпечення позову. Позивачем не доведено, звязку між порушення кримінальної справи по факту самоправства та припущенням, що кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись на момент виконання рішення. Інших доказів на підтвердження поданої заяви позивачем не надано. З урахуванням наведених обстави в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. №16).

Як убачається з проведеного судом аналізу підстав застосування заходів забезпечення позову за поданою заявою, заявником не обґрунтовано належним чином підстав вжиття заходів у вигляді арешту грошових коштів, а судом не встановлено реальності настання обставин, з якими закон повязує можливість вжиття таких заходів. За відсутності достатніх доказів протиправності дій відповідача, з метою запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, та непорушності законного порядку, відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви. Таким чином, суд відмовляє у в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору підряду №15/03/16 від 15.03.2016 р. не оплатив у повному обсязі вартості виконаних робіт. Внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 525.504,25 грн. боргу і позивачем нараховано відповідачу 45.798,34 грн. пені, 4.147,71 грн. три проценти річних, 125.160,91 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Позивачем подавались заяви про уточнення позовних вимог від 08.11.2016 р. та від 10.11.2016 р. Згідно з останньою заявою позивач просить стягнути з відповідача 525.504,25 грн. основного боргу, 45.798,34 грн. пені та 4.147,71 грн. три проценти річних.

Суд здійснює розгляд справи згідно з позовними вимогами, визначеними позивачем у заяві про уточнення позовних вимог від 10.11.2016 р., яка за своєю суттю є заявою про зміну предмета позову.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву. У відзиві вказує на те, що заборгованість між сторонами становить 433.364,26 грн. Розбіжність у сумі бору повязана із тим, що позивачем не враховано оплат здійснених відповідно до платіжних доручень №417 від 17.11.2015 р. у сумі 42.139,99 грн., №683 від 05.04.2016 р. у сумі 50.000,00 грн., №132 від 26.05.2016 р. у сумі 50.000,00 грн., №148 від 02.06.2016 р. у сумі 50.000,00 грн.

Відповідач також не погоджується із стягненням процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 125.160,91 грн., оскільки Договором підряду від 15.03.2016 р. не передбачено такої санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі був укладений договір підряду №15/03/16 від 15.03.2016 р. (далі Договір). За умовами цього Договору замовник (відповідач у справі) доручає, а підрядник (позивач у справі) зобовязується на власний ризик, у відповідності до умов даного договору виконати роботи по влаштуванню внутрішніх інженерних мереж водопостачання та водовідведення, каналізування та опалення по обєкту "Будівництво готелю з приміщеннями обслуговування на вул. Т. Шевченка, 307-А", а замовник зобовязується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 3.1. Договору підрядник зобовязаний виконати усі роботи, визначені цим договором та додатками до нього до 31.12.2016 р.

Відповідно до п.4.1 Договору загальна вартість робіт за цим договором визначається сторонами у цьому договорі і становить 2.231.080,40 грн., в тому числі ПДВ, та може бути змінена за домовленістю сторін.

На виконання умов Договору позивачем виконано роботи, а відповідачем їх прийнято, про що свідчать:

-акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2016 року у сумі 319.734,13 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2016 року від 29.04.2016 р.;

-акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року у сумі 255.770,12 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2016 року від 26.05.2016 р.

Відповідачем частково оплачено позивачу вартість виконаних робіт за Договором у сумі 50.000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №673 від 28.03.2016 р.

Позивачем скеровано на адресу відповідача претензії від 17.05.2016 р. №17/05-2 та від 27.07.2016 р. №27/07-2 про оплату боргу у сумі 525.504,25 грн. У підтвердження скерування останньої претензії додано повідомлення про вручення із відміткою про отримання від 15.08.2016 р.

Відповідач доказів сплати боргу в сумі 525.504,25 грн. станом на день прийняття рішення суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу підряду на підставі Договору та шляхом вчинення взаємних дій в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як убачається із матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання робіт за умовами Договору.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 4.3 Договору передбачено, що розрахунок з підрядником замовник проводить протягом 10 банківських днів після підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

Судом встановлено, що позивачем виконано підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень. Проте кореспондуючого обовязку з оплати вартості виконаних робіт відповідач не виконав. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 525.504,25 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо здійснених проплат та зменшення суми боргу, оскільки платіжні доручення, виходячи із призначення платежу, не стосуються предмета Договору. Крім того, додані інші платіжні доручення у підтвердження оплати заявленої суми боргу стосуються інших актів виконаних робіт та інших періодів, тому не спростовують заборгованості, яка виникла у відповідача. А саме:

- оплата здійснена відповідно до платіжного доручення №417 від 17.11.2015 р. у сумі 42.139,99 грн. (із призначенням платежу "за розробку проектно-кошторисної документації згідно з рахунком від 16.11.2015 р. №98"). Натомість Договір укладено 15.03.2016 р. щодо виконання робіт по влаштуванню внутрішніх інженерних мереж водопостачання та водовідведення, каналізування та опалення по обєкту "Будівництво готелю з приміщеннями обслуговування на вул. Т. Шевченка, 307-А";

- оплата здійснена відповідно до платіжних доручень №683 від 05.04.2016 р. у сумі 50.000,00 грн. (із призначенням платежу "оплата згідно з рахунком №СФ-0000009 від 01.04.2016 р."), №132 від 26.05.2016 р. у сумі 50.000,00 грн. (із призначенням платежу "оплата згідно з рахунком №СФ-0000009 від 01.04.2016 р."), №148 від 02.06.2016 р. у сумі 50.000,00 грн. (із призначенням платежу "оплата згідно з рахунком №СФ-0000009 від 01.04.2016 р."). Як вбачається із рахунку №СФ-0000009 від 01.04.2016 р., призначення оплати стосується монтажу димохідної системи згідно з договором №28/03/16 від 28.03.2016 р., натомість предметом стягнення є заборгованість за умовами договору від 15.03.2016 р. №15/03/16. щодо виконання робіт по влаштуванню внутрішніх інженерних мереж водопостачання та водовідведення, каналізування та опалення по обєкту "Будівництво готелю з приміщеннями обслуговування на вул. Т. Шевченка, 307-А".

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.4 Договору у випадку порушення замовником строку проведення розрахунків, передбачених даним договором, він сплачує підряднику, на його вимогу, пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 45.798,34 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних в розмірі 4.147,71 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 32, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано у повному обсязі доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем за подання позову сплачено 10.509,18 грн. Ціну позову, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 10.11.2016 р. (вх. №5376/16 від 11.11.2016 р.) визначено у сумі 575.450,30 грн. відтак, до сплати підлягав судовий збір у сумі 8.632,23 грн. Таким чином, сума судового збору у розмір 1.876,95 грн. підлягає поверненню позивачу за його відповідним клопотанням.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Галіція" (адреса: проспект Чорновола, будинок 63, місто Львів, Львівська область, 79058; ідентифікаційний код 39831580) на користь Приватного підприємства "Ренесанс-Стиль" (адреса: вулиця Івасюка, будинок 30, село Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; ідентифікаційний код 34571419) 525.504,25 грн., 45.798,34 грн. пені, 4.147,71 грн. трьох процентів річних, 8.632,23 відшкодування витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2016 року.

Суддя Трускавецький В.П.