Постанова № 62950420, 22.11.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 916/3802/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Мачульський Г.М.за участю представників:від позивача: не з'явився;від відповідача: не з'явився;від заявника касаційної скарги: не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2016р.у справі господарського суду№916/3802/14 Одеської областіза позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської радидо Малого підприємства "КАРТОПЛЯНИКИ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністюпровиселенняВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2015р. у справі №916/3802/14 задоволені позовні вимоги. Виселено Мале підприємство "КАРТОПЛЯНИКИ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 201,4кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. у справі №916/3802/14 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015р. у справі №916/3802/14 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. у справі №916/3802/14 та залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2015р. у справі №916/3802/14. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з прийнятим рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2015р. у справі №916/3802/14 не погодився та звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2016р. у справі №916/3802/14 відмовлено у прийнятті вищезазначеної апеляційної скарги на підставі ст.ст. 86, 91, 97, 98 ГПК України.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить її скасувати.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2016р. задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 22.11.2016р. заявник касаційної скарги, позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Статтею 129 Конституції України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали апеляційної інстанції) були встановлені основні засади судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013р. у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК України, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91,98 і 106 ГПК України.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2015р. у справі №916/3802/14 переглядалось в суді апеляційної інстанції. За результатами такого розгляду було прийнято постанову від 01.07.2015р., якою вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. В подальшому постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015р. зазначену постанову апеляційної інстанції від 01.07.2015р. скасовано, а рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2015р. залишено без змін.

Беручи до уваги вищевикладене, Одеський апеляційний господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2015р. у справі №916/3802/14, яке переглядалось в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2016р. у справі №916/3802/14 прийнята з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2016р. у справі №916/3802/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Г.М. Мачульський