Ухвала суду № 62950353, 23.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2766/16

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом Громадянина Молдови ОСОБА_3 до Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Павла Мороза, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся громадянин Молдови ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Павла Мороза, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Павла Мороза від 30 травня 2016 року № 384/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3», зобов'язання Міністерства юстиції України розглянути по суті скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах громадянина Молдови ОСОБА_3, на рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22787156 від 11 липня 2015 року, яка отримана 26 квітня 2016 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України за вхідним № 13109-0-33-16.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач - Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ДП «Дирекція верстат обуд» 20 грудня 2006 року укладений договір № 5/2/73 Р резервування квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,47 кв.м. та в той же день укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, тобто, облігацій ДП «Дирекція верстат обуд» в межах фонду фінансування будівництва.

Після оплати повного пакету облігацій позивач отримав сертифікат облігацій НОМЕР_1 цінних паперів, що відповідає загальній площі квартири - 63,47 кв.м. та протягом 2012-2015 років за твердженнями позивача він приїжджав в свою квартиру, оглядав її, сумнівів в спірності свого права власності на зазначену квартиру у нього не було.

Однак, за твердженнями позивача, в грудні 2015 року він приїхавши черговий раз до своєї квартири, побачив здійснення в ній капітальних будівельних робіт без його відома, що стало підставою для отримання позивачем 4 березня 2016 року інформаційної довідки з публічної бази даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої ним встановлено, що власником його квартири є ОСОБА_7.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення (шахрайства), на підставі якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесенні дані та розпочато кримінальне провадження № 12016160500001742.

В межах зазначеного кримінального провадження, на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2016 року по справі № 522/4751/16-к, 14 квітня 2016 року в Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції проведена виїмка документів по реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Після проведення виїмки представник позивача зміг ознайомитися з матеріалами реєстраційної справи в межах кримінального провадження та встановити порушення своїх прав свого довірителя, оскільки реєстрація квартири позивача проведена 11 липня 2015 року на ім'я ОСОБА_7 за заявою уповноваженої особи - ОСОБА_8 на підставі додаткової угоди до договору інвестування № 5/2/73 від 21.10.2013 року.

Керуючись положеннями ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач 26.04.2016 року звернувся до Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державного реєстратора ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22787156 від 11.07.2015 року, на підставі якого за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на спірну квартиру.

Зазначена скарга була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.04.2016 року за № 13109-0-33-16.

За результатами розгляду вищезазначеної скарги позивача, поданої його представником ОСОБА_5, 20 травня 2016 року комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України підготовлений висновок про те, що скарга не підлягає задоволенню без розгляду її по суті з підстав закінчення встановленого законом строку на її подачу.

На підставі цього висновку, наказом Міністерства юстиції України № 384/7 від 30.05.2016 року, підписаним заступником Міністра з питань державної реєстрації Павлом Морозом, в задоволенні скарги ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, поданої 26.04.2016 року та зареєстрованої 27.04.2016 року за № 13109-0-33-16, відмовлено без розгляду її по суті у зв'язку із закінченням встановленого законом строку на її подачу.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання такого наказу Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Павла Мороза протиправним і його скасування та зобов'язання Міністерства юстиції України розглянути скаргу позивача по суті.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність наказу заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Павла Мороза від 30.05.2016 року № 384/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3» та наявність підстав для його скасування.

При цьому, доходячи такого висновку, суд першої інстанції послався на те, що про порушення своїх прав вчиненням неправомірних дій державного реєстратора та прийняттям ним рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, позивач дізнався тільки після ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи, тобто після її виїмки за рішенням суду від 30.03.2016 року, яка відбулася 14.04.2016 року.

Таким чином, враховуючи, що скарга позивача на рішення державного реєстратора ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22787156 від 01.07.2015 року подана 26.04.2016 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про дотримання позивачем строку подання скарги, передбаченого ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі наведеного, суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача розглянути скаргу позивача по суті викладених в ній питань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній задовольняючи заявлені вимоги, з огляду на викладене.

Згідно вимог ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

За правилами ч. 4 вказаної статті днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Відповідно до ч. 5 цієї ж статті скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав); 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України (ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За правилами ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 37 вказаного Закону).

Відповідно до п.п. 2, 3, 7, 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено. Така скарга у день її надходження реєструється суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

З наведеного вбачається, що для звернення до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора прав на нерухоме майно встановлюється тридцятиденний строк, який обчислюється з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

В свою чергу, пропуск строку на подачу такої скарги є підставою для прийняття рішення про відмову у її задоволенні без розгляду по суті.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивачем, через свого представника, 26.04.2016 року (зареєстрована в Мін'юсті 27.04.2016 року) була подана до Міністерства юстиції України скарга на рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 22787156 від 11.07.2015 року, на підставі якого за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У наведеній скарзі позивач посилається на неправомірні дії державного реєстратора при реєстрації спірної квартири, внаслідок вчинення яких, на його думку, порушено його права власності цю квартиру.

Оскаржуваним рішенням відповідача, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 17.05.2016 року, у задоволенні вказаної скарги було відмовлено у зв'язку з пропуском встановленого строку для її подачі.

Обґрунтовуючи таке рішення у наведеному висновку Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації послалась на те, що з інформації, викладеної у скарзі, вбачається, що скаржнику стало відомо про порушення його прав 04.03.2016 року з інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, а тому подана 26.04.2016 року позивачем через свого представника скарга є такою, що подана із пропуском встановленого тридцядиденного строку.

Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем подана скарга на дії/рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, які вчинені/прийняті не за його заявою, а про порушення своїх прав вчиненням неправомірних дій державного реєстратора та прийняттям ним рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за іншою особою, яке, як вважає позивач належить йому, останній дізнався тільки після ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи, а саме після її виїмки за рішенням суду від 30.03.2016 року, яка відбулася 14.04.2016 року.

Зазначені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.03.2016 року про надання старшому слідчому СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНП України в Одеській області дозволу на доступ до документів, на підставі яких було здійснено реєстрацію права власності на кв. 73 буд. 5 сек. 3 по вул. Базарній в м. Одесі з можливістю вилучення їх копій.

Також, про вказані обставини і було зазначено позивачем у поданій ним, через свого представника, скарзі.

Таким чином, оскільки скарга позивача на рішення державного реєстратора ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22787156 від 11.07.2015 року, на підставі якого за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, подана 26.04.2016 року (зареєстрована в Мін'юсті 27.04.2016 року) та в ній зазначається про неправомірні дії державного реєстратора при реєстрації спірної квартири, що порушує права позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дотримання позивачем строку подання такої скарги, передбаченого ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто, подання скарги в межах 30-денного терміну з дня, коли він дізнавався чи міг дізнатися про порушення своїх прав, що є підставою для розгляду скарги по суті викладених у ній питань.

В поданій апеляційній скарзі апелянт не погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції та вважає, що в даному випадку строк звернення зі спірною скаргою обчислюється з дня коли позивач дізнався про порушення своїх прав і таким днем, на думку апелянта, є 04.03.2016 року - день отримання позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Апелянт не надає до суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно датовану 04.03.2016 року, проте зазначає, що про обставини отримання такої довідки саме цієї дати позивачем самостійно зазначалось в поданій скарзі.

Апелянт вказав, що позивачем вживались заходи для захисту свого порушеного права шляхом звернення до правоохоронних органів та ініціювання кримінального провадження, що, на думку апелянта, підтверджує можливість позивача подати скаргу і до Міністерства юстиції України.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки доходячи такого висновку апелянтом помилково не враховано, що за правилами ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» тридцятиденний строк на оскарження рішення, дії та бездіяльності державного реєстратора прав на нерухоме майно обчисляється з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав саме відповідною дією чи бездіяльністю такого державного реєстратора.

Зазначені положення кореспондуються також і з вимогами ч. 5 наведеної статті, якими на скаржника покладається обов'язок зазначити у поданій скарзі, зокрема, зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника.

Тобто, скаржник повинен вказати в чому саме полягає порушення його прав відповідним державним реєстраторам.

За правилами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повний пакет документів, що став підставою для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно зберігається в реєстраційній справі такого об'єкта.

В свою чергу, інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо певного об'єкта нерухомості не містить інформації про повний пакет документів, які подаються заінтересованою особою та були підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно цієї особи, а так само зміст таких документів.

Так, згідно вимог п.п. 36, 47 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав формується на основі записів Державного реєстру прав після внесення до зазначеного Реєстру відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав та містить відомості про: 1) індексний номер витягу; 2) дату та час його формування; 3) державного реєстратора, який сформував витяг; 4) підставу формування витягу; 5) речові права, обтяження речових прав, державну реєстрацію яких проведено, що передбачені пунктами 21-24 цього Порядку; 6) об'єкт нерухомого майна, що передбачені пунктом 20 цього Порядку.

Інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в цьому Реєстрі, а також у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек (далі - реєстри), або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження також відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у відповідному хронологічному порядку.

Таким чином, в даному випадку моментом коли позивач дізнався чи міг дізнатись про порушення своїх прав саме діями/рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно, що і дало підстави для подання на них спірної скарги, є день ознайомлення з документами, що стали підставою для вчинення таких дій/прийняття рішення, а саме матеріалами реєстраційної справи об'єкта нерухомості, що відбулось лише після виїмки матеріалів такої справи за рішенням суду 14.04.2016 року.

В свою чергу, навіть, якщо позивачем 04.03.2016 року отримувалась інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно, доказів чого відповідачем не надано, з цієї інформації позивач не міг дізнатись про порушення своїх прав саме діями/рішеннями державного реєстратора, оскільки така інформація не містить повного переліку документів, що були підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно та відповідно з такої інформації не можливо встановити зміст таких документів.

Колегія суддів зазначає, що з поданої позивачем скарги чітко вбачається, що саме зі змісту документів, що були підставою для державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно останній дізнався про порушення своїх прав саме державним реєстратором, оскільки, на його думку, за цими документами у реєстратора не було підстав для вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно.

Посилання апелянта на те, що можливість подання ним скарги на дії/рішення державного реєстратора з 04.03.2016 року підтверджується і обставиною ініціювання позивачем кримінального провадження № 12016160500001742 колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки: по-перше такі доводи не були підставою для відмови у задоволенні скарги позивача у зв'язку із пропуском ним строку на її подання; по-друге з ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30.03.2016 року чітко вбачається, що позивачем до правоохоронних органів подана заява, за якою і порушене вказане кримінальне провадження, про вжиття заходів до невстановлених осіб, які шахрайським шляхом заволоділи його квартирою, а не відносно незаконних дій/рішень державного реєстратора, що оскаржені останнім шляхом подання скарги до Мін'юсту. Колегія суддів зазначає, що саме під час розгляду вказаного кримінального провадження позивач і дізнався про порушення, на його думку, своїх прав оскаржуваними діями/рішенням державного реєстратора, що стало підставою для подання відповідної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом Громадянина Молдови ОСОБА_3 до Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Павла Мороза, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець