Постанова № 62949490, 18.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2011 року 16:47 № 2а-5466/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Рагімової Н.А. та представників сторін:

від позивача: Даценко Т.В. (протокол № 1 від 30.05.2008 р.), Сауляк О.Е. (довіреність від 06.04.2011 р.), Вакуленко Є.В. (довіреність від 06.04.2011 р.),

від відповідача: Рудій Н.С. (довіреність № 2/10-021 від 05.01.2011 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золото та діаманти» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 березня № 0000611710/35977529, від 01 квітня 2010 року № 0000942350, № 0000932350,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Золото та діаманти»(далі -позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ в Святошинському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 березня № 0000611710/35977529, від 01 квітня 2010 року № 0000942350, № 0000932350.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваними рішеннями відповідачем було безпідставно визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 182 593,75 грн., з податку на додану вартість у розмірі 94 826,25 грн. та податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20 180,10 грн. у зв'язку з виключенням зі складу валових витрат вартості послуг, отриманих за договором про надання консультаційних послуг, договором про надання агентських послуг, а також за контрактом про навчання персоналу та витрат на відрядження.

Позивач зазначав, що послуги з навчання персоналу, надані фірмою Diamonds LTD», консультаційні послуги, надані ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот», та агентські послуги, надані ТОВ «Торгінвекспром»підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, вказані витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача -придбанням та оптовим продажем дорогоцінного каміння (діамантів). На переконання позивача, навички в обробці діамантів, набуті його працівниками в процесі навчання, останні потребують лише при здійсненні професійної діяльності та в особистому житті не використовують.

Включення до складу валових витрат сум, витрачених на відрядження працівників до Росії та Ізраїлю зумовлено тим, що дані поїздки були спрямовані на укладення господарських договорів, придбання алмазної сировини, пошук нових контрагентів. Перебування у відрядженні підтверджується відмітками прикордонного митного контролю у паспорті та іншими документами.

Для відшкодування витрат на відрядження працівникам позивача, що направлялися у такі відрядження, підзвітними особами були надані всі необхідні документи для такого відшкодування, визначені діючим законодавством, та проведені у межах норм відшкодування, встановлених постановою КМУ від 23.04.1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

Враховуючи те, що відрядження були пов'язані з веденням господарської діяльності позивача, вони не є додатковим благом конкретних працівників та не підлягають, на думку позивача, оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

З урахуванням вищевказаного, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та просить їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки та викладені в письмових запереченнях, зазначивши, що перевіркою підприємства - позивача за період 20.06.2008 по 31.12.2010, результати якої зафіксовані актом № 60/23-50/35977529 від 17.03.2011 встановлено порушення: щодо дотримання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку із чим і були прийняті оспорювані податкові повідомлення - рішення, які відповідач вважає прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

У період з 01.03.2011р. по 11.03.2011р. Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Золото та Діаманти»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.06.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 60/23-50/35977529 від 17.03.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ в Святошинському районі м. Києва було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000611710/35977529 від 31 березня 2011 року, яким позивачу за порушення пп. «а», «б»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 р. нараховано податкове зобов'язання (збільшено суму грошового зобов'язання) за платежем «податок з доходів фізичних осіб»у розмірі 20 180,10 грн., в тому числі основного платежу 16 144,08 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 036,02 грн.;

- № 0000942350 від 01 квітня 2011 року, яким позивачу за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР було нараховано податкове зобов'язання (збільшено суму грошового зобов'язання) за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 94 826,25 грн., з яких 75 861,00 грн. основного платежу та 18 965,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000932350 від 01 квітня 2011 року, яким позивачу за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР нараховано податкове зобов'язання (збільшено суму грошового зобов'язання) за платежем «податок на прибуток»у розмірі 182 593,75 грн., з яких 146 075,00 грн. основного платежу та 36 518,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зміст порушень, що призвели до визначення вказаних вище сум податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), полягає в тому, що позивачем було неправомірно, на думку податкового органу:

- віднесено до валових витрат вартість навчання персоналу згідно договору, укладеного з фірмою Diamonds LTD», за відсутності документів, якими підтверджується зв'язок даних витрат з господарською діяльністю підприємства (в акті виконаних робіт детально не розписано лекції, не вказано кількість персоналу, не вказані теми навчальних лекцій, відсутня програма навчального процесу), внаслідок чого завищено валові витрати у ІІ кв. 2010 року на 205 969,50 грн.;

- віднесено до складу валових витрат вартість агентських послуг, наданих позивачу на підставі договору про надання агентських послуг від 06.01.2010 р. № 06-01/10, укладеного з ТОВ «Торгінвекспром», за відсутності документів, якими підтверджується зв'язок даних витрат з господарською діяльністю позивача (відсутній звіт агента про потенційних покупців, відсутні матеріали щодо проведеного аналізу платоспроможності покупців, в результаті проведеного пошуку знайдено тільки одного покупця з сумнівною платоспроможністюв тощо), внаслідок чого завищено валові витрати на суму 115 000,00 грн. у ІІ кварталі 2010 року;

- віднесено до складу валових витрат вартість консультаційних послуг, отриманих на підставі договору про надання консультаційних послуг від 19.07.2010 р. № 19/07, укладеного з ТОВ «Юридична Консалтингова Компанія «Камелот», за відсутності документів, якими підтверджується зв'язок даних витрат з господарською діяльністю позивача (відсутні матеріали щодо особливостей оподаткування дорогоцінного каміння, особливості підходу обробки важко оброляємої алмазної сировини тощо), внаслідок чого завищено валові витрати у ІІІ кв. 2010 року на 58 333,33 грн.;

- віднесено до складу валових витрат витрати по відрядженнях на загальну суму 204 996,00 грн., які не підтверджені документально, а саме -відсутні запрошення приймаючої сторони, відсутні контракти, які укладені у цих відрядженнях, чим порушено пп. 5.4.8. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8, пп. «г»пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп.»а»п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізик осіб»та не оподатковано дохід, отриманий працівниками позивача як додаткове благо.

Також, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту 34 667,00 грн. з вартості вищевказаних консультаційних та агентських послуг.

Перевіряючи обґрунтованість таких висновків контролюючого органу суд дійшов наступних висновків.

Щодо віднесення до складу валових витрат оплати за навчання працівників фірмою «Yusupov Diamonds LTD»(Ізраїль) судом встановлено наступне.

30 квітня 2009 року між ТОВ «Золото та Діаманти»(Замовник) та резидентом Ізраїлю фірмою Diamonds LTD»(Виконавець) було укладено Контракт № 1-Y (том. 1, а.с. 56-59), відповідно до якого виконавець зобов'язувався провести 270-годинне навчання персоналу замовника стосовно світового досвіду та особливостей підходу обробки важко обробляємої сировини складних форм (п. 1.2) (далі -Контракт № 1-Y від 30.04.2009 р.).

Темами навчання відповідно до п.1.2 Контракту № 1-Y від 30.04.2009 р. були, зокрема:

- дорогоцінне каміння та промисловість,

- алмазна сировина, обробляюча промисловість,

- ключові характеристики алмазів, що обробляються у промисловості,

- підприємницькі новини -концепції;

- нововведення у промисловій обробці алмазної сировини;

- використання машин для обробки недосконалих кристалів;

- експлуатація та обробка, проектування, науково-дослідне обладнання, технічний контингент;

- спеціальне обладнання та обробка дамантів напруг та стандартів, різних масштабів;

- автоматичне та комп'ютеризоване обладнання обробки, копіювальні машини (махнізми) вирізання, повні автоматичні тонкі поточні лінії тощо.

Відповідно до п. 3.1. Контракту Замовник повинен підтвердити факт надання послуг актом виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1., 4.4. Контракту оплата виконаних робіт здійснюється на підставі рахунку Виконавця, вартість робіт по даному Контракту з усіма витратами, в тому числі витратами на проведення всього навчання, складає 27 000,00 доларів США.

На виконання Контракту № 1-Y від 30.04.2009 р. фірмою Diamonds LTD»були виконані роботи по навчанню персоналу у кількості 270 годин на загальну суму 27 000,00 доларів США, про що складено Акт № 1 від 30 червня 2009 року на виконання робіт-послуг (том 1, а.с. 60).

В оплату за надані послуги ТОВ «Золото та Діаманти»на підставі рахунку фірми ov Diamonds LTD»перерахувало на поточний рахунок останнього грошові кошти згідно платіжного доручення № 1867 від 24.02.11 р. (перераховано 27 000,00 дол. США, що еквівалентно 214 182,90 грн.), що підтверджується банківською випискою (том. 1, а.с. 108).

На думку позивача, послуги з навчання спеціалістів були придбані ним у фірми v Diamonds LTD»для власного споживання та пов'язані із веденням господарської діяльності товариства. Тому послуги з навчання спеціалістів слід вважати операцією, пов'язаною з господарською діяльністю та спрямованою на отримання доходу, що свідчить про правомірність віднесення таких витрат у господарській діяльності на валові витрати.

Вирішуючи спір в даній частині суд виходить з наступного.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Пунктом 5.4 статті 5 Закону визначено особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

Так, відповідно до підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

У відповідності до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають включенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи заначені норми, суд приходить до висновку, що до складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами та які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Вимоги до первинних документів встановлено в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 № 996-XIV (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської-операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт надання послуг згідно Контракту № 1-Y від 30.04.2009 р. підтверджується актом № 1 на виконання робіт-послуг від 30.06.2010 року (том.1, а.с. 60).

Вказаний акт містить інформацію про зміст господарської операції -навчання персоналу, про обсяг наданих послуг -270 годин, вартість однієї години -100 дол. США, загальну вартість робіт - 27 000,00 дол. США, містить особисті підписи представників обох сторін, найменування їх посад, назви підприємств, відбитки печаток та інші дані, що дозволяють ідентифікувати осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищенаведені вимоги, вказаний акт прийняття передачі наданих послуг містить всі обов'язкові реквізити, які вимагає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для визнання первинним документом.

Як зазначено у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Відносно однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, жодних обґрунтованих доводів, підтвердженних належними доказами, які б свідчили про те, що вказана господарська операція фактично не здійснювалась, навчання персоналу фактично не відбувалось, відповідач суду не надав. Доводи податкового органу відносно неправомірності включення до складу валових витрат витрат на навчання персоналу грнутуються виключно на недоліках первинних документів, а саме: в акті виконаних робіт детально не розписано лекції, не вказано кількість персоналу, не вказані теми навчальних лекцій, відсутня програма навчального процесу.

При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на навчання працівників.

Отже, для підтвердження включення витрат на навчання до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема:

- документи, що підтверджують факт отримання послуг з навчання від іншої особи;

- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з тематики навчання, вказаної в п.1.2 Контракту № 1-Y від 30.04.2009 р., а саме: дорогоцінне каміння та промисловість; алмазна сировина, обробляюча промисловість; ключові характеристики алмазів, що обробляються у промисловості; нововведення у промислові обробці алмазної сировини; використання машин для обробки недосконалих діамантів; експлуатація та обробка, проектування, науково-дослідне обладнання, технічний контингент; автоматичне та комп'ютеризоване обладнання обробки, копіювальні машини (механізми) вирізання, повні автоматичні тонкі поточні лінії тощо - таке навчання було безпосередньо пов'язане з предметом господарської діяльності позивача.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.05.2011 р. основними видами діяльності ТОВ «Золото та діаманти»є оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами»(код КВЕД 51.52.4), роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (код КВЕД 52.48.2), виробництво ювелірних виробів (код КВЕД 36.22.0), ремонт ювелірних виробів (код КВЕД 52.73.2) тощо (том 3, а.с. 21, 22). Здійснення позивачем діяльності з продажу дорогоцінного каміння (діамантів) підтверджується також первинними документами, які наявні в матеріалах справи, зокрема: Договором № 880/26-ІІ поставки дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння від 01.10.2008 р., укладеним з ДП «Львівський державний ювелірний завод», Договором № 3 купівлі-продажу діамантів від 01.09.2009р, укладеним позивачем з ТОВ «Віола», Договором купівлі-продажу діамантів від 01.04.2010р., укладеним позивачем з ТОВ «Укрдрагкаміньпостач»(том 1, а.с. 141-146), та банківськими виписками, якими підтверджується надходження оплати за дорогоцінне каміння згідно вказаних договорів.

Як встановлено під час розгляду справи, ТОВ «Золото та діаманти»було видано Міністерством фінансів України ліцензію серії АВ № 418373 від 08.08.2008 р. на здійснення діяльності по виготовленню виробів з дорогоцінних метлів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (том 4, а.с. 18).

Згідно договору № 1-ДС на переробку давальницької сировини від 31.07.2009 р., укладеного між ТОВ «Золото та діаманти»та ТОВ «Сигнал», позивачем передавалась на обробку алмазна сировина для здійснення розмітки, розпилювання, обточки, огранки, промивки та оцінки (том 2, а.с. 185-186). Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, знання, набуті в процесі навчання фірмою upov Diamonds LTD»згідно Контракту № 1-Y від 30.04.2009 р. потрібні працівникам підприємства з метою набуття належних знань та кваліфікації при здійсненні діяльності з придбання діамантів, їх оцінки, перевірки якості, з'ясування питання про придатність діамантів для подальшої промислової обробки та виготовлення ювелірних виробів тощо.

Факт здійснення позивачем діяльності з придбання та продажу діамантів у період, що перевірявся, відповідачем в судовому засіданні не заперечувався.

Відтак, суд вважає доведеним факт зв'язку понесених позивачем витрат на навчання працівників згідно Контракту № 1-Y від 30.04.2009 р. із господарською діяльністю платника податку - ТОВ «Золото та діаманти».

Що ж до висновків податкового органу про необґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства отриманих послуг по вказаному контракту з огляду на відсутність в акті виконаних робіт детальної інформації про лекції, про кількість персоналу, теми навчальних лекцій, програми навчального процесу тощо, суд вважає, що в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено вимоги документів, якими повинен підтверджуватися факт надання послуг по навчанню персоналу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність порушення з боку позивача вимог абзацу третього пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки даною правовою нормою передбачено віднесення до складу валових витрат платника податку витрат, пов'язаних з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку. В спірному випадку, було проведено навчання працівників позивача з питань, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, відтак витрати на таке навчання правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат.

Щодо віднесення позивачем до суми валових витрат, витрат понесених за агентським договором з ТОВ «Торгінвекспром»та правомірністю віднесення до суми податкового кредиту суму податку на додану вартість по отриманим агентським послугам за зазначеним договором слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 січня 2010 року між ТОВ «Золото та Діаманти»(Принципал) та ТОВ «Торгінвекспром»(Агент) було укладено Агентський договір № 06-01/10, відповідно до якого Агент зобов'язувався за винагороду забезпечити пошук контрагентів на покупку алмазної сировини, діамантів, що належать Принципалу, а також проведення попередніх переговорів з приводу укладання договорів на реалізацію продукції та погодження істотних умов договорів з потенційними контрагентами (том. 1, а.с. 63-64).

Пунктом 4.1 Агентського договору встановлено, що Принципал виплачує Агенту винагороду за наступні послуги:

- проведення переговорів з покупцем та отримання від нього письмової (факсимільної) згоди на укладання угоди про купівлю продукції;

- проведення переговорів з покупцем та/або отримання від нього письмової (факсимільної) згоди на укладання угоди про купівлю продукції.

Винагорода за вказані в п. 4.1 цього Договору послуги, обраховується в процентному співвідношенні від загальної суми угод, укладених відповідно до умов цього договору (п. 4.2). Розмір винагороди Агента згідно додатку № 1 до Агентського договору складає 34,5 відсотку від загальної суми угод, укладених згідно з цим Договором, в кожному окремому місяці, в якому Агентом надаються послуги.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 20.05.2010 р. до Агентського договору № 06-01/10 від 06.01.2010 р. права та обов'язки Агента за цим договором були передані ТОВ «Парматек».

На виконання Агентського договору № 06-01/10 від 06.01.2010 р. між ТОВ «Золото та Діаманти»та ТОВ «Торгінвекспром»останнім було надано агентські послуги, які полягали у наданні Агентом переліку потенційних покупців (том 2, а.с. 248) та укладанні позивачем договору купівлі-продажу діамантів № 1 від 01.04.2010 р. з покупцем - ТОВ «Укрдрагкаміньпостач» (том 1, а.с. 144).

На підтвердження виконання робіт (надання послуг) за вищевказаним договором між ТОВ «Золото та діаманти»та ТОВ «Торгінвекспром»було складено акт здачі-приймання наданих робіт № 1 від 30.04.2010 р. (том 2, а.с. 247).

В оплату за виконані роботи ТОВ «Золото та Діаманти»перерахувало на користь ТОВ «Торгінвекспром»грошові кошти у розмірі 138 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 169 від 02.06.2010 р., що підтверджується банківською випискою (том. 1, а.с. 90).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Торгінвекспром»була виписана на користь ТОВ «Золото та Діаманти»податкова накладна № 287 від 30.04.2010р. на суму 138 000,00, в тому числі ПДВ -23 000,00 грн. (том. 2, а.с. 250), яка була складена у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Торгінвекспром», тобто в момент оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (акту акту здачі-приймання наданих робіт).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Згідно зі статтею 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 301 Господарського кодексу України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Отже, умови Агентького договору № 06-01/10, укладеного між позивачем з одної сторони та ТОВ «Торгінвекспром»з іншої сторони про надання агентських послуг, повністю відповідають змісту агентської діяльності.

Відповідно до ч. 3 п.п. 1.31 ст.1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Аналіз вказаних норм свідчать про те, що надання посередницьких послуг за агентським договором є продажем результатів робіт (послуг) в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тому виплата винагороди комерційному агенту оподатковується за загальними правилами визначеними податковим законодавством.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Визначення господарської діяльності міститься у п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені норми Закону свідчить про те, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату посередницьких послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Крім того, як зазначено у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Відносно однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що послуги агента - ТОВ «Торгінвекспром»направлені саме на сприяння позивачу в укладанні договорів купівлі-продажу товару (діамантів) та наданні інших послуг, що пов'язані з основним видом діяльності ТОВ «Золото та діаманти», а відповідно і сприяли прибутку підприємства.

На підтвердження фактичного виконання агентських послуг позивачем надано Договір № 1 купівлі-продажу, укладений з ТОВ «Укрдрагкаміньпостач»від 01.04.2010 р. (том 1, а.с. 63). Фактичний продаж товару за цим договором підтверджується накладними № 35 від 01.04.2010 р. на суму 54 000, 00 грн., № 37 від 12.04.2010 р. на суму 346 020,00 грн. (том 1, а.с. 80, 82-84) та податковими накладними, виписаними позивачем на користь ТОВ «Укрдрагкаміньпостач»№ 35 від 01.04.2010 р. на суму 54 000, 00 грн., № 37 від 12.04.2010 р. на суму 346 020,00 грн. (том 1, а.с. 79, 81). Оплата продукції підтверджується банківськими виписками (том 1, а.с. 85-87, 91, 93, 95, 97, 101, 102).

Вказані обставини підтверджують як реальність здійснення вказаної господарської операції, так безпосередній зв'язок отримання послуг за договором про надання агентських послуг із господарською діяльністю позивача. Як вбачається аналізу вищевказаних документів, в результаті виконання робіт згідно Агентського договору № 06-01/10 від 06.01.2010 р., позивач збільшив обсяги реалізації діамантів в 2010 році.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку щодо пов'язаності витрат на агентські послуги позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи надання позивачем документів, якими підтверджується досягнення конкретного економічного результату від наданих агентських послуг - судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що в результаті наданих послуг було знайдено покупця з сумнівною платоспроможністю.

Необхідність надання інших документів, зокрема, проведеного аналізу платоспроможності покупців, аналітичних матеріалів тощо з метою підтвердження правомірності формування валових витрат нормами Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено.

Витрати позивача, понесені за розглядуваною господарською операцією, підтверджені належним чином.

Здійснення вказаної господарської операції підтверджується такими первинними документами: договором, податковою накладою, актом здачі-приймання наданих робіт, банківською випискою, які оформлені відповідно до вимог Закону .

Зокрема, акт здачі-приймання наданих робіт № 1 від 30.04.2010 р. (том 2, а.с. 247) містить інформацію про зміст господарської операції -надання агентських послуг, які полягали у забезпеченні Агентом укладання договору між Принципалом (позивачем) та ТОВ «Укрдрагкаміньпостач»щодо придбання діамантів в обсязі 55,67 карата на загальну суму 400 020,00 грн. Вказаний акт містить інформацію про загальну вартість послуг -138 000,00 грн., особисті підписи представників обох сторін, найменування їх посад, назви підприємств, відбитки печаток та інші дані, що дозволяють ідентифікувати осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що вказаний акт прийняття передачі наданих послуг містить всі обов'язкові реквізити, які вимагає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для визнання первинним документом.

Таким чином, позивачем правомірно включено до складу валових витрат суму винагороди за агентською угодою в розмірі 138 000,00 грн., відповідно підстав для донарахування податку на прибуток з цієї суми суд не вбачає.

Щодо порушення позивачем норм ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі на імпорт) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податкового кредиту по отриманих агентських послугах була включена позивачем до складу податкового кредиту і внесена відповідно до декларації з податку на додану вартість та реєстрів отриманих податкових накладних у квітні 2010 року у розмірі 23 000,00 грн. (за фактом підписання акту здачі-приймання наданих робіт).

З наявних в матеріалах справи документів вбачаться, що ТОВ «Торгінвекспром»зареєстроване платником ПДВ з 16.07.2009 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100236087 від 16.07.2009 р. (том 4, а.с. 44).

Враховуючи те, що податковий кредит по ПДВ по наведеній операції був сформований у зв'язку з правомірним віднесенням вартості сплачених послуг до валових витрат, наявності належним чином оформлений податкових накладних, то висновки відповідача про завищення податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання по ПДВ є безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав у податкового органу для прийняття спірних повідомлень-рішень, якими визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за розглядуваною господарською операцією, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень в цій частини підлягають задоволенню.

Щодо віднесення позивачем до суми валових витрат витрат, понесених за договором з ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот»про надання консультаційних послуг та правомірністю віднесення до суми податкового кредиту суму податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот»(Виконавець) було укладено договір № 19/07 про надання консультаційних послуг від 19.07.2010р. (том 1, а.с. 62), відповідно до якого Виконавець зобов'язувався здійснити разове консультативне обслуговування персоналу Замовника із фінансових та економічно-правових питань, пов'язаних з виробничою діяльністю Замовника, а саме:

- особливості оподаткування дорогоцінного каміння;

- порядку обліку, одержання, використання, використання та зберігання дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;

- особливості підходу обробки важко обробляємої алмазної сировини різних форм;

- ключева характеристика діамантів у світовому ринку.

Відповідно до умов вищевказаного договору, на підтвердження факту надання консультаційної послуги скаладається відповідний акт в строк до 30.07.2010 року (п. 5).

Надані позивачу послуги ним було прийнято за актом здачі-прийняття виконаних робіт від 30.07.2010 р. на суму 70 000,00 грн., підписаним між позивачем та ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот» (том 1, а.с. 77).

На підставі рахунку виконавця № 5 від 30.07.2010 р. позивачем було перераховано на користь ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот»70 000,00 грн. в оплату за надані послуги (платіжне доручення № 226 від 11.08.2010 р.), що підтверджується банківською випискою (том 1, а.с. 104).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот»була виписана на користь ТОВ «Золото та Діаманти»податкова накладна № 30071 від 30.07.2010р. на суму 70 000,00, в тому числі ПДВ - 11 666,67 грн. (том. 1, а.с. 76), яка була складена у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот», тобто в момент тобто в момент оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (акту здачі-приймання виконаних робіт).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктом 5.1 статті 5 Закону України №283/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Суд звертає увагу на той факт, що на момент проведення перевірки позивачем документально доведено факт отримання послуг за даним договором, а саме надано передбачений договором акт здачі-прийняття виконаних робіт від 30.07.2010 р. на суму 70 000,00 грн., у якому зазначено, що послуги надані відповідно до договору № 19/07 про надання консультаційних послуг від 19.07.2010р.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи письмові докази, представлені позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості консультаційних послуг, судом встановлено, що акт виконаних робіт містить усі необхідні реквізити, в тому числі інформацію про зміст та обсяг господарської операції, наведено перелік наданих консультаційних послуг, а саме:

- особливості оподаткування дорогоцінного каміння;

- порядку обліку, одержання, використання, використання та зберігання дорогцінних металів та дорогоцінного каміння;

- особливості підходу обробки важко обробляємої алмазної сировини різних форм;

- ключева характеристика діамантів у світовому ринку.

Надані документи за змістом та формою відповідають вимогам закону щодо податкового та бухгалтерському обліку.

Стосовно посилання відповідача на відсутність документів, якими підтверджується зв'язок даних витрат з господарською діяльністю позивача (зокрема, матеріалів щодо особливостей оподаткування дорогоцінного каміння, особливості підходу обробки важко оброляємої алмазної сировини тощо) суд зазначає, що обов'язковість ведення і зберігання таких документів не передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлені ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, системний аналіз названих норм права вказує, що економічна доцільність витрат, зокрема на консультаційні послуги, визначається не тільки за фактично отриманим прибутком в конкретному податковому періоді, а тим, чи направлені такі витрати на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому.

Враховуючи, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля дорогоцінним камінням, і понесені витрати безпосередньо пов'язані з обліком та реалізацією наведеної вище групи товарів та направлені на максимізацію доходів та мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку, тому мають пряме відношення до здійснення позивачем господарської діяльності і підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат відповідного звітного періоду витрат за вказані вище консультаційні послуги.

Суд зазначає, що на час здійснення господарської операції та на момент розгляду справи судом, виконавцеь - ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот»був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (том. 4 , а.с. 39-40), а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті ДПА України).

Відповідно до статті 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот»є адвокатська діяльність (код КВЕД 74.11.1), консультування з питань комерційної діяльності та управління (код КВЕД 74.14.0) тощо (том 4, а.с. 26-29).

З вказаного вбачається, що ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот»на момент здійснення господарської операції здійснювало звичайну для нього консультаційну діяльність та мало спеціальну податкову правосуб'єктність, необхідну для учасника даної господарської операції.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які дають підстави для висновку про безтоварність (фіктивність) здійснюваної між позивачем та ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот» господарської операції.

Зокрема, з витребуваних судом та наданих відповідачем доказів не вбачається факт несплати виконавцем податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), факт нездійснення виконавцем підприємницької діяльності, докази притягнення посадових осіб виконавця до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо), неможливість реального здійснення позивачем чи його контрагентом зазначених операцій, дефектів у правовому статусі контрагента тощо.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарська операція позивача з ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот»є реальною та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Камелот», придбавалися з метою використання позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

Судом встановлено, що договір № 19/07 про надання консультаційних послуг від 19.07.2010р. та акт надання консультаційних послуг від 30.07.2010 р. містять всі вищезазначені реквізити, у зв'язку з чим судом не приймаються посилання відповідача на невідповідність сказаних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Такі висновки суд обґрунтовує тим, що матеріали щодо особливостей оподаткування дорогоцінного каміння та інші документи, на відсутність яких посилався відповідач, не є первинними документами в розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», натомість, вказані документи могли бути результатом виконаних робіт, однак їх складання не передбачено умовами договору. Відтак, відсутність вказаних документів, не може свідчити про фіктивність розглядуваної господарської операції.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника.

В даному разі, як було встановлено судами, факт надання позивачеві спірних послуг підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме -договором, актом приймання-здачі виконаних робіт, податковою накладною, банківською випискою тощо, що містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарської операції, яка була опосередкована складенням цих документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також витрати позивача з оплати консультаційних послуг підтверджені належними первинними документами та правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при здійснені даної господарської операції.

Щодо віднесення позивачем до суми валових витрат, витрат понесених у зв'язку з відрядженням працівників суд зазначає наступне.

В Акті перевірки вказано, що підприємство в порушення п.п.5.4.8 п.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безпідставно включило до валових витрат в ІІІ кварталі 2009 кварталі 2010 року витрати на суму 204 996,00 грн. на відрядження з огляду на відсутність запрошень приймаючої сторони, відсутність контрактів, укладених у цих відрядженнях.

Як встановлено під час розгляду справи, у період із 05 вересня 2009 року по 30 листопада 2010 року працівники ТОВ «Золото та діаманти»знаходились у відрядженнях різної тривалості.

Так, відповідно до наказів ТОВ «Золото та діаманти»№ 3-к від 10.09.2009 р. та № 4-К від 10.09.2009 р. директор підприємства Даценко Т.В. та комерційний директор Фартюк Т.В. були направлена до м. Рамат-Ган (Ізраіль) строком на 5 днів з 11.09.2009р. по 15.09.2009р. з метою придбання алмазної сировини. Перебування у Ізраїлі підтверджується відмітками прикордонного митного контролю у паспортах Даценко Т.В. та Фартюк Т.В., рахунком № 233/0809 від 08.09.2009 р. на придбання авіаквитків, посадочними талонами, рахунком з відміткою про сплату з готелю Meridien»на суму 762,00 дол.США (том 3, а.с. 59-63). Згідно звітів про відрядження від 16.09.2009 р. під час відрядження Даценко Т.В. та Фартюк Т.В. було відвідано діамантову біржу, проведено переговори з фірмою Diamonds LTD»та відібрана алмазна сировина.

На підтвердження зв'язку витрат на дане відрядження з господарською ліяльністю позивача останнім було надано копію вантажної митної декларації № 122000107/0/103939 від 16.09.2009 р., відповідно до якої позивачем було ввезено з Ізраїлю на митну територію України діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 68).

Відповідно до наказу № 2-к від 04.09.2009 р. комерційний директор позивача Фатюк Т.В. була направлена у відрядження до м. Москви (Росія) строком на 3 дні з 05.09.2009р. по 07.09.2009р. з метою пошуку потенційних клієнтів, відвідання ювелірної виставки для ознайомленя з асортиментом ювелірної продукції тощо. Перебування у Росії підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Фатюк Т.В., посадочним талоном, рахунком-фактурою № 214/0109 від 02.09.2009р. на оплату авіаквитків, рахунком з готелю з відміткою про оплату (додався до звіту про відрядження) - том. 4, а.с. 4-6.

Згідно звіту про відрядження від 08.09.2009 р. під час відрядження Фатюк Т.В. було відвідано ювелірну виставку для ознайомлення з цінами на ювелірну продукцію, на підтвердження чого надано також копію запрошення на виставку (том 4, а.с. 7, 8).

Відповідно до наказу № 9-к від 27.10.2009 р. комерційний директор позивача Фартюк Т.В. була направлена до м. Тель-Авіву (Ізраіль) строком з 28.09.2009р. по 30.10.2009р. на діамантову біржу з метою пошуку постачальника алмазної сировини, обговорення комерційної пропозиції, відбору алмазної сировини тощо. Перебування у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Фартюк Т.В., рахунком-фактурою № 276/2710 від 27.10.2009 р. на оплату авіаквитків, посадочним талоном, рахунком з готелю (том 3, а.с. 73-76). Згідно звіту про відрядження від 01.12.2009 р. під час відрядження Фартюк Т.В. було відвідано діамантову біржу, проведено частковий відбір діамантової сировини для поставки на підприємство на грудень 2009 р.

Крім того, на підтвердження зв'язку витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача було надано копію рахунку (інвойсу) № 15/2 від 29.10.2009 р. на оплату діамантів та копію вантажної митної декларації № 122000107/2009/105631 від 23.12.2009 р., відповідно до якої позивачем було ввезено діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 78, 79).

Відповідно до наказу № 11-к від 13.12.2009 р. директор позивача Даценко Т.В. була направлена до м. Тель-Авіву (Ізраіль) строком з 28.09.2009р. по 30.10.2009р. на діамантову біржу з метою пошуку постачальника алмазної сировини, обговорення комерційної пропозиції, відбору алмазної сировини тощо. Перебування у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Даценко Т.В., рахунком-фактурою № 319/1412 від 14.12.2009 р. на оплату авіаквитків, посадочним талоном, рахунком з готелю (том 3, а.с. 81-85).

Згідно звіту про відрядження від 16.12.2009 р. під час відрядження Даценко Т.В. було відвідано діамантову біржу, проведено переговори з фірмою upov Diamonds LTD»про узгодження цін на алмазну сировину, проведено запакування посилки з алмазною сировиною.

Крім того, на підтвердження зв'язку витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача було надано копію рахунку (інвойсу) № 20244 від 22.12.2009 р. на оплату діамантів та копію вантажної митної декларації № 122000107/2009/105631 від 23.12.2009 р., відповідно до якої позивачем було ввезено з Ізраїлю на митну територію України діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 87, 88).

Відповідно до наказу № 1-к від 20.01.2010 р. директор позивача Даценко Т.В. була направлена у відрядження до м. Тель-Авіву (Ізраіль) строком з 21.01.2010р. по 24.01.2010р. з метою пошуку постачальника алмазної сировини, обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбору алмазної сировини тощо. Перебування у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Даценко Т.В., посадочним талоном, рахунком з готелю з відміткою про оплату, який досліджувався відповідачем під час перевірки (том. 3, а.с. 93-95, 99-101).

Згідно звіту про відрядження від 26.01.2010 р. під час відрядження Даценко Т.В. було відвідано діамантову біржу, проведено переговори з фірмою upov Diamonds LTD»про узгодження цін на алмазну сировину, проведено запакування посилки з алмазною сировиною.

Крім того, на підтвердження зв'язку витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача, останнім було надано копію рахунку (інвойсу) № 20247 від 28.01.2010 р. на оплату діамантів та копію вантажної митної декларації № 1220001114/2010/100387 від 01.02.2010 р., відповідно до якої позивачем було ввезено діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 102-104).

Відповідно до наказу № 2-к від 03.02.2010 р. комерційний директор позивача Фатюк Т.В. була направлена у відрядження до м. Санкт-Петербурга (Росія) строком на 2 дні з 04.02.2010р. по 05.02.2010р. з метою відвідання ювелірної виставки «Лен-Експо 2010», пошуку потенційних клієнтів тощо. Перебування у Росії підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Фатюк Т.В., посадочним талоном, рахунком з готелю з відміткою про оплату від 04.02.2010р. (том. 4, а.с. 13, 14).

Згідно звіту про відрядження від 08.02.2010 р. під час відрядження Фатюк Т.В. було відвідано ювелірну виставку для ознайомлення з цінами на ювелірну продукцію, на підтвердження чого надано також копію запрошення на виставку (том 4, а.с. 7, 8).

Відповідно до наказу № 4-к від 12.02.2010 р. комірник позивача Кукота В.М. була направлена у відрядження до м. Тель-Авіву (Ізраіль) строком з 13.02.2010р. по 21.02.2010р. з метою сортування алмазної сировини. Перебування працівника у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Кукоти В.М., посадочним талоном, рахунком з готелю з відміткою про оплату, які досліджувались відповідачем під час перевірки (том. 3, а.с. 108-110).

Згідно звіту про відрядження від 22.02.2010 р. під час відрядження Кукотою В.М. було проведено сортування алмазної сировини для поставки на підприємство на березень 2010 року. На підтвердження зв'язку витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача, останнім було надано копію рахунку (інвойсу) № 20249 від 22.02.2010 р. на оплату діамантів та копію вантажної митної декларації № 1220001114/2010/100873 від 01.03.2010 р., відповідно до якої позивачем було ввезено з Ізраїлю на митну територію України діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 112, 113).

Відповідно до наказу № 5-к від 19.02.2010 р. директор позивача Даценко Т.В. та комерційний директор Фатюк Т.В. були направлені у відрядження до м. Тель-Авіву (Ізраіль) строком з 22.02.2010р. по 24.02.2010р. з метою пошуку постачальника алмазної сировини, обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбору алмазної сировини тощо. Перебування працівників у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Даценко Т.В. та Фатюк Т.В., посадочними талонами, рахунком з готелю з відміткою про оплату, які дослджувались відповідачем під час перевірки (том. 3, а.с. 119-123).

Згідно звітів про відрядження від 25.02.2010 р. під час відрядження Даценко Т.В. та Фатюк Т.В. було проведено погодження цін на алмазну сировину для поставки на підприємство на березень 2010 року. На підтвердження зв'язку витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача, останнім було надано копію рахунку (інвойсу) № 20249 від 22.02.2010 р. на оплату діамантів та копію вантажної митної декларації № 1220001114/2010/100873 від 01.03.2010 р., відповідно до якої позивачем було ввезено діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 126, 127).

Відповідно до наказу № 8-к від 29.03.2010 р. комерційний директор Фатюк Т.В. була направлена у відрядження до м. Тель-Авіву (Ізраіль) строком з 27.03.2010р. по 29.03.2010р. з метою пошуку постачальника алмазної сировини, обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбору алмазної сировини тощо. Перебування працівника у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Даценко Т.В., рахунком-фактурою № 368/2603 від 26.03.2010 р. на оплату авіаквитків, посадочним талоном, рахунком з готелю з відміткою про оплату, які дослджувались відповідачем під час перевірки (том. 3, а.с. 131-134).

Згідно звіту про відрядження від 30.03.2010 р. під час відрядження Фатюк Т.В. було проведено відбір діамантової сировини та запаковано посилку з діамантовою сировиною для поставки на квітень 2010 року. На підтвердження зв'язку витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача, останнім було надано копію рахунку (інвойсу) № 20253 від 13.05.2010 р. на оплату діамантів та копії вантажних митних декларацій № 1220001114/2010/142210 від 17.05.2010 р. та № 1220001114/2010/101576 від 10.04.2010 р., відповідно до яких позивачем було ввезено з Ізраїлю на митну територію України діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 136-139).

Відповідно до наказу № 9-к від 02.04.2010 р. директор Даценко Т.В. була направлена у відрядження до м. Тель-Авіву (Ізраіль) строком з 05.04.2010р. по 07.04.2010р. з метою обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбору алмазної сировини тощо. Перебування працівника у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Даценко Т.В., рахунком-фактурою № 369/0104 від 01.04.2010 р. на оплату авіаквитків, посадочним талоном, рахунком з готелю з відміткою про оплату, які дослджувались відповідачем під час перевірки (том. 3, а.с. 144-148).

Згідно звіту про відрядження від 08.04.2010 р. під час відрядження Даценко Т.В. було проведено відбір діамантової сировини та запаковано посилку з діамантовою сировиною для поставки на квітень 2010 року. На підтвердження зв'язку витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача, останнім було надано копію рахунку (інвойсу) № 20252 від 08.04.2010 р. на оплату діамантів та копію вантажної митної декларації № 1220001114/2010/101576 від 10.04.2010 р., відповідно до якої позивачем було ввезено діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 150-151).

Відповідно до наказу № 12-к від 11.05.2010 р. директор Даценко Т.В. була направлена у відрядження до м. Тель-Авіву (Ізраіль) строком з 12.05.2010р. по 13.04.2010р. з метою обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбору алмазної сировини тощо. Перебування у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Даценко Т.В., посадочним талоном, рахунком з готелю з відміткою про оплату (том. 3, а.с. 155-158).

Згідно звіту про відрядження від 11.05.2010 р. під час відрядження Даценко Т.В. було проведено погодження цін на діамантову сировину для поставки на червень 2010 року.

Відповідно до наказу № 14-к від 21.05.2010 р. комерційний директор Фатюк Т.В. була направлена у відрядження до м. Москви (Росія) строком на 1 день з 22.05.2010р. по 22.05.2010р. з метою відвідування ювелірної виставки, пошуку потенційних клієнтів, обговорення комерційної пропозиції. Перебування у Росії підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Фатюк Т.В., рахунком на оплату авіаквитків № 16-2-0 від 21.05.2010 р., копіями електронних авіаквитків, посадочними талонами (том 3, а.с. 249-251).

Згідно звіту про відрядження від 24.05.2010 р. під час відрядження Фатюк Т.В. у м. Москві було відвідано ювелірну виставку для ознайомлення з цінами на ювелірну продукцію та дорогоцінне каміння, на підтвердження чого надано прайс на діамантову продукцію (том 3, а.с. 253).

Відповідно до наказу № 15-к від 28.05.2010 р. комерційний директор Фатюк Т.В. була направлена у відрядження до м. Тель-Авіву (Ізраіль) на діамантову біржу строком з 30.05.2010р. по 01.06.2010р. з метою пошуку постачальників діамантової сировини, обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбору алмазної сировини тощо. Перебування у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Фатюк Т.В., рахунком-фактурою № 386/2805 від 28.05.2010 р. на оплату авіаквитків, посадочним талоном, рахунком з готелю, який надався під час перевірки (том. 3, а.с. 163-165).

Згідно звіту про відрядження від 02.06.2010 р. під час відрядження Фатюк Т.В. були проведені переговори з представниками компанії Diamonds LTD»з метою погодження цін та якісних характеристик діамантової сировини, відбір сировини не був здійснений з огляду на непогодження ціни товару.

Відповідно до наказу № 18-к від 22.06.2010 р. директор Даценко Т.В. була направлена у відрядження до м. Тель-Авіву (Ізраіль) на діамантову біржу строком з 23.06.2010р. по 24.06.2010р. з метою пошуку постачальників діамантової сировини, обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбору алмазної сировини тощо. Перебування у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Даценко Т.В., рахунком-фактурою № 397/2206 від 22.06.2010 р. на оплату авіаквитків, посадочним талоном, рахунком з готелю з відміткою про оплату( том 3, а.с. 170-173).

Згідно звіту про відрядження від 25.06.2010 р. під час відрядження Даценко Т.В. було проведено погодження ціни на діамантову сировину для поставки на липень 2010 року. На підтвердження зв'язку витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача, останнім було надано копію рахунку (інвойсу) № 20255 від 16.08.2010 р. на оплату діамантів та копію вантажної митної декларації № 1220001114/2010/105151 від 18.08.2010 р., відповідно до якої позивачем було ввезено з Ізраїлю на митну територію України діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 175, 176).

Відповідно до наказу № 19-к від 19.07.2010 р. комерційний директор Фатюк Т.В. була направлена у відрядження до м. Тель-Авіву (Ізраіль) на діамантову біржу строком на 2 дні з 20.07.2010р. по 21.07.2010р. з метою пошуку постачальників діамантової сировини, обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбору алмазної сировини тощо. Перебування у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Фатюк Т.В., рахунком-фактурою № 404/1907 від 19.07.2010 р. на оплату авіаквитків, посадочним талоном, рахунком з готелю з відміткою про оплату( том 3, а.с. 180-184).

Згідно звіту про відрядження від 22.07.2010 р. під час відрядження Фатюк Т.В. було проведено відбір діамантової сировини для поставки на серпень 2010 року. Зв'язок витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача підтверджується рахунком (інвойсом) № 20255 від 16.08.2010 р. на оплату діамантів та копію вантажною митною декларацією № 1220001114/2010/105151 від 18.08.2010 р., відповідно до якої позивачем було ввезено на митну територію України діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 186, 187).

Відповідно до наказу № 21-к від 13.10.2010 р. директор Даценко Т.В. та комерційний директор Фатюк Т.В. були направлені у відрядження до м. Тель-Авіву (Ізраіль) на діамантову біржу строком на 4 дні з 14.10.2010р. по 17.10.2010р. з метою пошуку постачальників діамантової сировини, обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбору алмазної сировини тощо. Перебування у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Даценко Т.В. та Фатюк Т.В., копіями електронних авіаквитків, посадочними талонами, рахунками з готелю з відміткою про оплату( том 3, а.с. 192-197).

Згідно звітів про відрядження від 18.10.2010 р. під час відрядження Даценко Т.В. та Фатюк Т.В. було проведено погодження цін на діамантову сировину для поставки на жовтень 2010 року. Зв'язок витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача підтверджується також рахунком (інвойсом) № 20257 від 18.10.2010 р. на оплату діамантів та копією вантажної митної декларації № 125000132/2010/247106 від 20.10.2010 р., відповідно до якої позивачем було ввезено на митну територію України діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 199, 200).

Відповідно до наказу № 22-к від 26.11.2010 р. комерційний директор Фатюк Т.В. була направлена у відрядження до м. Москви (Росія) та м. Тель-Авіву (Ізраїль) на діамантову біржу строком на 3 дні з 28.11.2010р. по 30.11.2010р. з метою пошуку постачальників діамантової сировини, обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбору алмазної сировини тощо. Перебування у Росії та Ізраїлі підтверджується відмітками прикордонних митних контролів у паспорті Фатюк Т.В., копіями електронних авіаквитків, посадочними талонами, рахунком з готелю з відміткою про оплату, який досліджувався відповідачем під час перевірки ( том 3, а.с. 204-206).

Згідно звіту про відрядження від 01.12.2010 р. під час відрядження Фатюк Т.В. у Росіїі було відвідано ювелірну виставку, де ознайомлено з асортиментом ювелірної продукції; під час відрядження у Ізраїлі було проведено відбір діамантової сировини для поставки на грудень 2010 року. Зв'язок витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача підтверджується також рахунком (інвойсом) № 20258 від 19.12.2010 р. на оплату діамантів та копією вантажної митної декларації № 125000132/2010/953287 від 22.12.2010 р., відповідно до якої позивачем було ввезено на митну територію України діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 208, 209).

Відповідно до наказу № 23-к від 26.11.2010 р. директор Даценко Т.В. була направлена у відрядження до м. Тель-Авіву (Ізраїль) на діамантову біржу строком на 2 дні з 29.11.2010р. по 30.11.2010р. з метою пошуку постачальників діамантової сировини, обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбору алмазної сировини тощо. Перебування у Ізраїлі підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Даценко Т.В., копіями електронних авіаквитків, посадочними талонами, рахунком з готелю з відміткою про оплату ( том 3, а.с. 213-216).

Згідно звіту про відрядження від 01.12.2010 р. під час відрядження Даценко Т.В. у Ізраїлі було проведено відбір діамантової сировини для поставки на грудень 2010 року. Зв'язок витрат на дане відрядження з господарською діяльністю позивача підтверджується також рахунком (інвойсом) № 20258 від 19.12.2010 р. на оплату діамантів та копією вантажної митної декларації № 125000132/2010/953287 від 22.12.2010 р., відповідно до якої позивачем було ввезено на митну територію України діаманти необроблені для використання в ювелірній промисловості (том 3, а.с. 218, 219).

Відповідно до наказу № 13-к від 13.05.2010 р. комерційний директор Фатюк Т.В. була направлена у відрядження до м. Гон Конг на діамантову біржу строком на 7 днів з 14.07.2010р. по 20.05.2010р. з метою відвідування ювелірної виставки, закупки ювелірної продукції. Перебування у Гон Конгу підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Фатюк Т.В., рахунком на оплату авіаквитків № 378/0705 від 07.05.2010 р., копіями електронних авіаквитків, посадочними талонами (том 3, а.с. 223-226).

Згідно звіту про відрядження від 21.05.2010 р. під час відрядження Фатюк Т.В. у Гон Конгу було відвідано ювелірну виставку для ознайомлення з цінами на ювелірну продукцію та дорогоцінне каміння.

Відповідно до наказу № 17-к від 18.06.2010 р. комерційний директор Фатюк Т.В. була направлена у відрядження до м. Москви (Росія) строком на 1 день з 21.06.2010р. по 22.06.2010р. з метою відвідування ювелірної виставки, пошуку потенційних клієнтів, обговорення комерційної пропозиції. Перебування у Росії підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Фатюк Т.В., рахунком на оплату авіаквитків № 394/2106 від 21.06.2010 р., копіями електронних авіаквитків, посадочними талонами (том 3, а.с. 231-233).

Згідно звіту про відрядження від 23.06.2010 р. під час відрядження Фатюк Т.В. у м. Москві було відвідано ювелірну виставку для ознайомлення з цінами на ювелірну продукцію та дорогоцінне каміння, на підтвердження чого надано прейскурант цін на діаманти (том 3, а.с. 235, 236).

Відповідно до наказу № 20-к від 05.10.2010 р. комерційний директор Фатюк Т.В. була направлена у відрядження до м. Москви (Росія) строком на 3 дні з 06.10.2010р. по 08.06.2010р. з метою відвідування ювелірної виставки, пошуку потенційних клієнтів, обговорення комерційної пропозиції. Перебування у Росії підтверджується відміткою прикордонного митного контролю у паспорті Фатюк Т.В., рахунком на оплату авіаквитків № 2470-5-0 від 05.10.2010 р., посадочними талонами (том 3, а.с. 240-241).

Згідно звіту про відрядження від 11.10.2010 р. під час відрядження Фатюк Т.В. у м. Москві було відвідано ювелірну виставку для ознайомлення з цінами на ювелірну продукцію та дорогоцінне каміння, на підтвердження чого надано прейскурант цін на діаманти (том 3, а.с. 243, 244).

Стосовно правомірності віднесення позивачем вищевказаних витрат до складу валових витрат суд зазнчає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку пiдприємств»до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Відповідно до ч. 8 пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 цього Закону будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що співпадає з основною діяльністю платника податку.

Інструкцією «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999 р. № 146) передбачено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податків за наявності документів, що засвідчують вартість фактичних витрат осіб, які відрядженні, та зв'язок такого відрядження з основною діяльністю цього платника.

Перелік документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю платника податку, не є вичерпним; необхідною умовою включення до складу валових витрат платника податку є наявність підтверджуючих документів щодо зв'язку відрядження з основною діяльністю платника податку.

Крім того, закон не ставить у залежність можливість включення до складу валових витрат, пов'язаних з відрядженням, від досягнення мети відрядження.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.07.2010 р. по справі № К-10477/07 (номер у ЄДРСР 10773625) ), в ухвалі від 29.07.2010 р. по справі № К-5814/07 (номер у ЄДРСР 10773616), в ухвалі від 11.07.2007р. по справі номер К-9207/06 (номер у ЄДРСР 863800).

Судом встановлено наявності зв'язку відряджень працівників позивача з основною діяльністю ТОВ «Золото та діаманти».

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано накази на відрядження, авансові звіти з додатками, ксерокопії сторінок паспортів з відмітками митниці, квитки, рахунки готелів, якими підтверджуються відрядження працівників позивача до м. Тель-Авіву (Ізраїль), до м. Москви (Росія), до м. Санкт-Петербурага (Росія) та до м. Гон Конг (Гон Конг).

При цьому позивачем надано суду Контракт № 1 від 01.02.2009 р., який укладений між ним та фірмою «Yusupov Diamonds LTD»(Ізраїль), на підставі якого позивачем закуповувалась алмазна сировина у фірми «Yusupov Diamonds LTD»(том 1, 148-154) . Наявними в матеріалах справи Інвойсами та вантажними митними деклараціями підтверджується фактичне ввезення позивачем алмазної сировини від вказаного постачальника (том 3, а.с. 68, 78, 79, 112, 113, 102-104, 126, 127, 136-139, 150-151, 175, 176, 186, 187, 199, 200, 218, 219); банківськими виписками -купівля валюти та сплата грошових коштів за діаманти згідно зазначеного Контракту № 1 від 01.02.2009 р., укладеного з фірмою «Yusupov Diamonds LTD»(том 1, а.с. 108-133).

Суд зазначає, що єдиним мотивом щодо безпідставності включення позивачем до валових витрат підприємства витрат на відрядження директора та комерційного директора податковим органом зазначено відсутність зв'язку цих відряджень з господарською діяльністю позивача, з огляду на відсутність запрошень приймаючої сторони, відсутність контрактів, укладених у цих відрядженнях.

Втім судом за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів було спростовано зазначене твердження ДПІ з огляду на визначену у наказах на відрядження мети відрядження -«придбання алмазної сировини», «обговорення комерційної пропозиції, погодження специфікацій, відбір алмазної сировини», «відвідання ювелірної виставки, пошук потенційних покупців»тощо, якими підтверджується зв'язок вказаних відряджень з господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що згідно положень пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для включення до складу пов'язаних з відрядженням валових витрат, достатньо, перебуваючи у ньому, засвідчити бажання встановлення цивільно - правових відносин.

Відтак, відвідування ювелірних виставок та діамантових бірж з метою пошуку потенційних клієнтів також слід вважати пов'язаним з господарською діяльністю позивача навіть за відсутності документів, якими підтверджується досягнення кінцевої мети таких відряджень - укладення цивільно-правових угод, придбання продукції тощо, оскільки встановлення ділових стосунків суб'єктом господарювання випадку є питанням комерційного розрахунку, який неможливо передбачити в кожному конкретному випадку.

Суд підкреслює, що підпунктом 5.4.8. пунтку 5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено вичерпного переліку документів, необхідних для включення витрат на відрядження до складу валових витрат, а також не поставлено у залежність можливість включення до складу валових витрат, пов'язаних з відрядженням, від досягнення мети відрядження.

Згідно п. 1.5 Інструкції «Про службове відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (в редакції від 10 червня 1999 року № 146), фактичний час перебування у відрядженні за кордоном визначається у разі відрядження з України до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль - за відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.

Судом встановлено, що відмітки про прибуття і вибуття у відрядження за межі України директора товариства Даценко Т.В., комерційного директора Фатюк Т.В. та комірника Кукоти В.М. зроблені у відповідності з вимогами законодавства.

Відтак, встановивши на підставі досліджених у судовому процесі письмових доказів зв'язок відряджень працівників позивача з основною діяльністю підприємства, суд приходить до висновку про відповідність дій платника податку вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням того, що будь-яких інших доводів відносно незаконності обліку названих витрат (як-от -відсутність їх документального підтвердження) податковим органом не наведено, слід визнати обгрунтованим включення позивачем цих витрат до валових витрат підприємства.

Відповідно до п. п. 4.3.2. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22 травня 2003 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Згідно до п. 1.4. Розділу II «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (в редакції від 10 червня 1999 року № 146) за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати:

а) на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад так і за місцем відрядження;

б) на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень, а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, білизни, взуття), за користування холодильником, телевізором (крім каналів, за які встановлено окрему плату), кондиціонером;

в) на оплату телефонних рахунків;

г) на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на комісійні (в разі обміну валютних коштів), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Вказані в цьому пункті витрати можуть бути відшкодовані лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо.

Крім названих у цьому пункті витрат, відрядженому працівникові відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»відшкодовуються, у межах граничних норм, не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб (добові витрати), що з'явилися у зв'язку з відрядженням.

Після кожного відрядження посадовими особами ТОВ «Золото та діаманти» були представлені на затвердження авансові звіти, які досліджувались відповідачем під час перевірки. Жодних зауважень щодо форми чи змісту цих документів ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи відповідачем висловлено не було.

Відтак, витрати позивача, понесені ним у зв'язку з відшкодуванням витрат на проїзд, на оплату рахунків за проживання в готелях, добових витрат працівників, яких направлено у службові відрядження, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Отже, в даному випадку з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, позивачем не порушено пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»і, відповідно, у відповідача відсутні законодавчі підстави для нарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Золото та діаманти»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 31 березня 2011 року № 0000611710/35977529, № 0000942350 від 01 квітня 2011 року, № 0000932350 від 01 квітня 2011 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золото та діаманти»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 18 липня 2011 року.