Ухвала суду № 62948870, 14.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

14 листопада 2016 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року в справі за позовом селянського (фермерського) господарства «Колос» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року в задоволенні позову селянського (фермерського) господарства «Колос» відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року рішення Згурівського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов селянського (фермерського) господарства «Колос» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача у відшкодування майнової шкоди 41 845 грн 28 коп. та судові витрати по 2116 грн 90 коп. з кожного.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилено, рішення Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року залишено без змін.

У листопаді 2016 року від представника - ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - статей 59, 213, 214 ЦПК України, пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норми матеріального права - статті 1166 ЦК України.

Для прикладу наявності зазначених підстав, заявник додає ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року, від 18 червня 2016 року, від 15 липня 2016 року, від 12 жовтня 2016 року, від 11 травня 2016 року та від 29 квітня 2015 року й постанову Верховного Суду України від 3 грудня 2014 року, в яких, на його думку, зазначені норми права застосовані по-іншому.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні у справі, про перегляд якої подано заяву, касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки позивачем доведено протиправність дій відповідачів, розмір шкоди та причинний зв'язок між ними, в той час як відповідачі свою вину та розмір завданої шкоди не спростували, завдана неправомірними спільними діями відповідачів майнова шкода позивачеві, внаслідок пошкодження його автомобіля підлягає відшкодуванню відповідачами на підставі статей 1166, 541 ЦК України.

Такого ж висновку дійшов суд касаційної інстанції й у наданій заявником для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2016 року, погодившись з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем надано докази, які підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та матеріальною шкодою, в той час як відповідач на спростування цих доказів не надав жодного доказу, хоча відсутність своєї вини відповідно до вимог частини 2 статті 1166 ЦК України має доводити саме заподіювач шкоди.

В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїх ухвалах, зокрема:

- від 12 жовтня 2016 року в справі про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що не надані докази, які підтверджують наявність причинного зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою;

- від 19 жовтня 2016 року в справі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що відповідач, який винний у ДТП та відповідальність якого застрахована, після виплати позивачу страховою компанією майнової шкоди, повинен сплатити останньому різницю між відшкодованою та спричиненою сумами шкоди відповідно до статей 636, 1166, 1194 ЦК України.

Отже, в судових рішеннях, наданих заявником для порівняння, та в судовому рішенні про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Не може бути прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права надана ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року в справі про відшкодування шкоди, оскільки суд касаційної інстанції вирішував спір, що виник між позивачем і відповідачем із договору про надання телекомунікаційних послуг, а отже зазначена ухвала суду касаційної інстанції постановлена у справі з іншим предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог, матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, ніж у справі, яку просить переглянути заявник.

У постанові Верховного Суду України від 3 грудня 2014 року наданій заявником для порівняння, Верховний Суд України в справі про відшкодування шкоди скасовуючи ухвалу суду касаційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування судом норм статті 1166 ЦК України, дійшов висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір, в той час як особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, висновок зроблений судом у справі про перегляд якої подано заяву, не суперечить висновку, зробленому Верховним Судом України у постанові від 3 грудня 2014 року, на яку посилається заявник.

Що стосується поданої представником ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заяви з підстави пункту 2 частини 1 статті 355 ЦПК України неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - статей 59, 213, 214 ЦПК України, пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів», то колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно із частиною третьою статті 354 ЦПК України не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

У заяві представник ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить переглянути ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року, якою відхилено касаційну скаргу та залишено без змін рішення суду апеляційної інстанції, з підстави того, що суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм процесуального права, зокрема статей 59, 213, 214 ЦПК України, пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів».

Для прикладу наявності зазначеної підстави, заявник додає ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року та від 29 квітня 2016 року.

З огляду на викладене заява із зазначеної вище підстави не підлягає прийняттю до провадження Верховного Суду України для перегляду в порядку глави 3 розділу V ЦПК України, та підлягає поверненню, оскільки зазначена ухвала не відноситься до судових рішень, які можуть бути переглянуті з підстави пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у заяві ОСОБА_4, ОСОБА_5 доводи не вказують на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норми матеріального та неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а тому в допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6 в частині перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, повернути заявникам.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом селянського (фермерського) господарства «Колос» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко