Ухвала суду № 62948819, 04.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

4 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Самсіна І.Л., -розглянувши заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2016 року у справі за їх позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 липня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) за касаційною скаргою на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, заявники

12 жовтня 2016 року подали до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС. На підтвердження неоднаковості в правозастосуванні надано постанову Верховного Суду України від 30 травня 2012 року (справа № 6-45цс12).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 2 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про те, що спір про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження має розглядатися місцевим загальним судом (у цій справі - Кривоозерським районним судом Миколаївської області) як адміністративним судом, що видав виконавчий лист, і який відповідно до положень частини четвертої статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» та з дотриманням положень статті 18 КАС про предметну підсудність є тим судом, що розглядає скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення, на підставі якого був виданий виконавчий документ.

Про необхідність застосування такого нормативного розуміння положень процесуального закону, що встановлює правила предметної підсудності, Верховний Суд України висловився раніше в постанові від 4 листопада 2015 року (справа № 21-3549а15).

Оскаржене рішення суду касаційної інстанції не суперечить такому значенню згаданих вище положень закону і відповідає правозастосовному висновку Верховного Суду України.

За правилами пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Посилання авторів заяви на правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 30 травня 2012 року (справа № 6-45цс12) є неприйнятним, оскільки цей висновок основувався на обставинах, відмінних від тих, що зумовили оскаржене правозастосування. У тій справі Верховний Суд України вирішив, що суди касаційних інстанцій господарської і цивільної юрисдикцій тим, що погодились із закриттям справи судами попередніх інстанцій кожної із юрисдикцій щодо одного і того самого предмета спору, порушили право особи на доступ до правосуддя.

З викладеного можна підсумувати, що заява не містить обґрунтування необхідного для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» та статтями 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.В. Кривенда

І.Л. Самсін