Ухвала суду № 62947831, 23.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 734/2106/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Бараненко С.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Козелецької селищної ради Чернігівської області на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 (яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_4) до Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, виконавчого комітетут Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, треті особи: Козелецький міжшкільний навчально-виробничий комбінат, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання незаконними та скасування рішення, визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року позивач, ОСОБА_3, звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила:

визнати незаконним та скасувати рішення ХІІ сесії VІ скликання Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області від 01 листопада 2013 року «Про звернення громадян по АДРЕСА_2» та рішення виконавчого комітету Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області від 24 грудня 2015 року у частині зобов'язання ОСОБА_3 відкрити прохід з АДРЕСА_2 через учбовий комбінат шляхом зняття двох хвірток;

визнати незаконними дії Козелецької районної державної адміністрації щодо відгородження проходу з АДРЕСА_2 через земельну ділянку на якій розташовано Козелецький міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

02 вересня 2016 року у судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача відмовився від позовних вимог у частині визнання незаконними дій Козелецької районної державної адміністрації щодо відгородження проходу з АДРЕСА_2 через земельну ділянку на якій розташовано Козелецький міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Відмову від частини позовних вимог прийнято судом.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області адміністративний позов - задоволено - визнано незаконним та скасовано рішення ХІІ сесії VІ скликання Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області від 01 листопада 2013 року «Про звернення громадян по АДРЕСА_2» та рішення виконавчого комітету Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області від 24 грудня 2015 року у частині зобов'язання ОСОБА_3 відкрити прохід з АДРЕСА_2 через учбовий комбінат шляхом зняття двох хвірток.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Козелецькою селищною радою Козелецького району Чернігівської області подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити; провадження у справі у частині позовних вимог до виконавчого комітету Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області - закрити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та її донька _ ОСОБА_4 є власниками по ? квартири АДРЕСА_2 на підставі розпорядження №595-р від 12 січня 2012 року.

19 серпня 2008 року рішенням виконкому Козелецької селищної ради №61 «Про надання дозволу на будівництво, узаконення раніше проведеного будівництва» позивачу дозволено добудову коридору у АДРЕСА_2. Сторонами не заперечується, що право власності на зазначену добудову у подальшому зареєстроване у порядку, встановленому законодавством України.

02 грудня 2008 року рішенням Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області XI сесії V скликання на сесії селищної ради вирішено дозволити закрити гр.. ОСОБА_16 прохід з АДРЕСА_2

01 листопада 2013 року рішенням Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області XIІ сесії VІ скликання «Про звернення громадян АДРЕСА_2», розглянувши клопотання мешканців АДРЕСА_2 щодо проходу через двір Козелецького МНВК, керуючись ст.. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено: відмінити рішення XI сесії V скликання від 02 грудня 2008 р. «Про закриття проходу з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2»; для створення зручностей у пересуванні мешканців АДРЕСА_2 залишити прохід, що з'єднує ці вулиці вздовж території учбового комбінату.

24 грудня 2015 року рішенням виконавчого комітету Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області № 130 «Про розгляд колективного листа мешканців АДРЕСА_2», розглянувши колективний лист мешканців АДРЕСА_2 вирішено: залишити чинним рішення XIІ сесії VІ скликання від 01 листопада 2013 року «Про звернення громадян АДРЕСА_2 зобов'язати гр. ОСОБА_16 негайно відкрити прохід з АДРЕСА_2 через учбовий комбінат шляхом зняття 2-х хвірток.

Вважаючи протиправним дії відповідачів та рішення Козелецької селищної ради Козелецького району від 01 листопада 2013 року «Про звернення громадян АДРЕСА_2», позивач звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі - закриттю з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна частина земельної ділянки, згідно з генеральним планом сел.. Козелець, є зеленими насадження загального користування. З відомостей, які містяться у матеріалах справи неможливо встановити власника спірної земельної ділянки. У судовому засіданні Київського апеляційного адміністративного суду представником відповідача зазначено, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

Судом апеляційної інстанції у судовому засіданні встановлено, що позивачем було здійснено самовільне будівництво - добудову до АДРЕСА_2

Відповідно до рішення виконкому Козелецької селищної ради №61 від 19 серпня 2008 року «Про надання дозволу на будівництво, узаконення раніше проведеного будівництва» позивачу дозволено добудову коридору у АДРЕСА_2.

Позивач, як власник квартири АДРЕСА_1 та прибудови (коридору), посилаючись на норми Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», вважає спірну частину земельної ділянки прибудинковою територією.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами є сільські, селищні, міські ради.

Згідно з ст.. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи наведене, власником майна є відповідна територіальна громада села, селища міста, району в місті в особі органу місцевого самоврядування, уповноваженого управляти цим майном.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до положень ст.. 321, 386 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Так, позивач вважає, що спірними рішеннями відповідачів порушено її право власності на нерухоме майно та створено перешкоди у користуванні власним майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2016 року у справі №806/3787/13-а.

Способи захисту права власності передбачені Главою 29 Цивільного кодексу України. Серед інших способів захисту права власності у ст.. 393 Цивільного кодексу України передбачено скасування та визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України су ди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства України.

Так, суд апеляційної інстанції вважає, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з п. 1 ч.1. ст. 157, ч.1 203 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та закриває провадження у справі, якщо встановить, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги: скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 41, 157, 195, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Козелецької селищної ради Чернігівської області на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2016 року - задовольнити частково.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 (яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_4) до Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, виконавчого комітетут Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, треті особи: Козелецький міжшкільний навчально-виробничий комбінат, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання незаконними та скасування рішення, визнання дій протиправними - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.11.2016

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Безименна Н.В.