Ухвала суду № 62947354, 23.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 876/5215/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лагодівської сільської ради Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним рішення та скасування державного акта, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Лагодівської сільської ради Львівської області, в якому просив (з врахуванням заяви про зміну підстав позову) визнати недійсним рішення Лагодівської сільської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в урочищі «Добра» у власність та державний акт про право власності на цю землю; зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання про відведення земельної ділянки в урочищі «Добра» у власність позивача та задовольнити його.

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року провадження у справі закрито на підставі ч.1 п.1 ст.157 КАС України.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відсутній спір про право власності на земельну ділянку, спір стосується виключно оскарження рішення органу владних повноважень, прийнятого з порушенням норм Земельного кодексу України. Виділення судом у спірних правовідносинах такої категорії як «спір про право» не змінює правової природи останнього як публічно-правового спору з суб'єктом владних повноважень, а тому не є підставою для розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача (апелянта) у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача (апелянта), перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не містять ознак публічно-правового характеру, і такий спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

П.7 ч.1 ст.3 КАС України передбачає, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Ч.1 ст.17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, зокрема, згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, що виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним рішення Лагодівської сільської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в урочищі «Добра» у власність та державний акт про право власності на цю земельну ділянку; зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання про для відведення земельної ділянки в урочищі «Добра» у власність позивача та задовольнити його.

З матеріалів справи вбачається, що Лагодівська сілька рада рішенням №320 від 25 вересня 2015 року затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в с.Лагодів Перемишлянського району Львівської області; вирішила передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1480 га в с.Лагодів урочище «Добра» (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства.

Це рішення Лагодівської сільської ради, яке за своїм змістом та суттю є ненормативним правовим актом індивідуального характеру, вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання правовстановлюючого документа - свідоцтва №47995355 від 19 листопада 2015 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1480 га в с.Лагодів Перемишлянського району Львівської області (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу у власність майна, а також після оформлення права власності на це майно- земельну ділянку, подальше оспорювання правомірності набуття фізичними особами спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки між сторонами виник спір про право цивільне, характер спірних правовідносин не містить ознак публічно- правового характеру, а тому і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені законами України.

Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 01 жовтня 2013 року справа №21-228а13, постанова від 11 листопада 2014 року справа №21-405а14, постанова від 11 листопада 2014 року справа №21-493а14, постанова від 09 грудня 2014 року справа №21-308а14), а відповідно до вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому вимоги щодо зобов'язання відповідача розглянути клопотання про відведення земельної ділянки за наявності спору про правомірність набуття права власності іншою особою на цю земельну ділянку не змінюють правову природу спірних відносин і не перетворюють цей спір у публічно-правовий, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору та об'єктом судового захисту є саме право на земельну ділянку.

Враховуючи усі вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали правильно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року про закриття провадження у справі № 449/148/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 24 листопада 2016 року.