Ухвала суду № 62947334, 21.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Справа № 876/7523/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Большакової О.О., Глушко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Кашути Дмитра Євгеновича третя особа Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28.03.2016 року звернулася в суд з уточненим позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Кашути Дмитра Євгеновича третя особа Акціонерне товариство «Укрсиббанк» в якому просила, зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Кашуту Дмитра Євгеновича вчинити всі необхідні дії (перерахування коштів на ім'я ОСОБА_1., подання списку щодо неї на отримання коштів, виплату коштів останній за вкладом з повідомленням позивача про проведення таких дій) щодо позивача - ОСОБА_1, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «КБ «Фінансова ініціатива» на отримання коштів в сумі 55000 грн. в банку - агенту ПАТ «Укрсиббанк» (відділення в м. Ужгороді) на протязі 5 робочих днів, присудити з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 552 грн. та витрати по сплаті за надання юридичної допомоги в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 року позов задоволено частково.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу. В якій просить постанову в частині стягнення судових витрат скасувати та прийняти нову, якою відмовити у стягненні судових витрат з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

У відповідності до частини 1 статті 41 КАС України, частини 4 статті 196 КАС України апеляційний розгляд здійснено за відсутності осіб, які беруть участь у справі без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Згідно із частиною 11 статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» 06.02.2015 року було підписано договір №388427 банківського вкладу(депозиту) «Лояльний» у гривнях, сума вкладу становить 55000,00 гривень. Пунктом 2 договору встановлено, що вклад залучається на строк з моменту його зарахування на рахунок та на 270 календарних днів. Згідно договору, процентна ставка на суму вкладу з 06.02.2015 становить 23 відсотка в рік, а з 05.08.2015 становить 3 відсотка в рік. Договором передбачено, що банк на виконання цього договору відкриває вкладнику рахунок НОМЕР_1.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 року №408 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) 23.06.2015 року прийнято рішення №121 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» згідно з яким з 24.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Кашуту Дмитра Євгеновича строком на 3 місяці з 24.06.2015 по 23.09.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №167 від 10.09.2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» до 23 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Кашути Дмитра Євгеновича до 23 жовтня 2015 року включно.

23.10.2015 року виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №193 щодо делегування повноважень тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», відповідно до якого продовжено визначені законом повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» в частині забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, передбачені ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не отримавши, гарантованого відшкодування та дізнавшись про свою відсутність переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1 звернулася до за захистом своїх прав у судовому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції 12 серпня 2015 року позивачем було отримано відшкодування у розмірі 24 598,90 грн. та відповідно до заяви на видачу готівки №52 від 03 серпня 2016 року, ОСОБА_1 було отримано решту суми - 55 489,71 грн., що є предметом даного спору.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною третьою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначені структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи з викладених правових норм та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

У справі, яка розглядається, колегія суддів встановила, що ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Такий висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній, зокрема, у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16.

А відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 року у справі № 807/241/16 - скасувати та провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко

Повний текст ухвали виготовлено 23.11.2016 року